Ухвала суду № 121898066, 16.09.2024, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/11085/22

1-кп/308/217/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2024 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

за участю прокурора ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, матеріали кримінального провадження №308/11085/22, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022070000000110 від 22.07.2022 та №22022070000000014 від 25.02.2022 про обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 109, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 14 ст. 112 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 109, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 14 ст. 112 КК України та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 109, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 14 ст. 112 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області знаходиться кримінальне провадження №308/11085/22, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022070000000110 від 22.07.2022 та №22022070000000014 від 25.02.2022 про обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 109, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 14 ст. 112 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 109, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 14 ст. 112 КК України та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 109, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 14 ст. 112 КК України.

Прокурором у судовому засіданні було подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку запобіжного заходу мотивоване тим, що продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому обвинувачується.

Вказує, що наявність зазначених ризиків підтверджується тим, що кримінальні правопорушення, які інкримінуються ОСОБА_6 , є особливо тяжкими та тяжкими злочинами, окремі з яких передбачають покарання у виді довічного позбавлення волі, з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду. Одночасно, Закарпатська область межує з чотирма країнами, і ОСОБА_6 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення особливо тяжкого та тяжкого злочину в умовах воєнного стану, може переховуватись від суду, а враховуючи його зв`язок з представниками російської федерації та федеральної служби безпеки зазначеної країни може переховуватися, в тому числі на території рф чи на території тимчасово непідконтрольній Україні та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, як в межах пункту пропуску через державний кордон України так і поза межами таких.

Окрім того, оскільки ОСОБА_6 знайомий із свідком ОСОБА_10 та використовуючи свої зв`язки може вжити заходи щодо його пошуку з метою зміни останнім показань або відмови від вже наданих показань. Також вказує, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів у сфері національної безпеки України та незаконного поводження із зброєю та бойовими припасами, а враховуючи, що останній виконував завдання представників російської федерації та федеральної служби безпеки даної країни щодо проведення підривної діяльності проти України, в тому числі щодо посягання на життя Президента України, та аналізуючи його подальшу діяльність є обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити вчинення злочинів у яких обвинувачується.

Прокурор наголошує, що ОСОБА_6 раніше засуджувався за вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 358 КК України, ніде не працює, змінював прізвище змінюючи при цьому документи, що посвідчують особу, неповнолітніх дітей на утриманні немає.

У зв`язку з наведеним, просить суд продовжити строк дії запобіжного заходу ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою.

Також в матеріалах справи міститься чергове клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу, згідно з яким він просить змінити відносно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м`який, не пов`язаний з триманням під вартою, або у разі не застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу визначити йому розмір застави, достатній для забезпечення виконання ним обов`язків, передбачених КПК України в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Клопотання мотивує тим, що на його думку, в порушення законодавства слідство визначило та подовжило термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні до нього по необґрунтованому обвинуваченню, що ґрунтується лише на припущеннях, упереджених та не об`єктивних оцінок слідства і прокурора з систематичним порушенням принципів кримінального процесу, а саме: принципів презумпції невинуватості, законності, змагальності сторін, безпосередності дослідження доказів, обґрунтованості, законності та вмотивованості судового рішення.

Вважає, що запобіжний захід повинен бути змінений не тільки в силу відсутності обумовленого обвинувачення, а і в силу відсутності ризиків протиправної поведінки, викладених в ч. 1 ст. 177 КПК України. З приводу ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України зазначає, що у якості гарантії того, що він не збирається втікати, він готовий передати до відповідних державних органів усі свої закордонні паспорти. Водночас, як особа чоловічої статті, яка не досягла 60 років, він у силу дії воєнного стану не може покинути територію держави через офіційний пункт пропуску, навіть маючи закордонний паспорт, а посилений режим охорони кордону виключає можливість спроби його неофіційного перетину. Також вказує, що постійне місце проживання він має тільки в Україні, іншого громадянства не має, накладення судом арешту на його майно виключає можливість користування банківськими картками.

Щодо посилання прокурора на існування ризику впливу з його боку на свідків та інших учасників кримінального процесу зазначає, що він не знайомий ні з ким зі свідків, крім основного свідка процесу ОСОБА_10 , який як вказує прокурор, знаходиться у зоні бойових дій, тобто фізично він ніяк не може на нього вплинути. Прокурор хибним чином звинувачує його та його дружину ОСОБА_11 у спробах встановлення місця знаходження головного свідка, не надаючи суду жодних доказів даного факту. Вказує, що за весь час перебування під вартою ніяких спроб впливу на свідків чи інших учасників процесу ні з його боку, ні з боку його рідних не було скоєно, хоча самого головного свідка ОСОБА_10 його дружина та діти, коли він вдома, бачать декілька разів в тиждень, проте жодного разу не виявили бажання розмовляти з ним. Крім того, попереднє слідство у даній справі повністю завершено, усі свідки допитані, та слідством прийняті міри їх безпеки, незалежно від місця його знаходження.

Зазначає, що прокурор як підставу необхідності продовження відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою вважає, що він може скоїти інший злочин або продовжувати начебто ним скоєне. Проте, як і завжди до цього, не надає жодного доказу, що у нього є такий намір та відповідні можливості для його реалізації. Просить взяти до уваги міцність його соціальних зв`язків за місцем постійного проживання, наявність сім`ї та вихованців, наявність постійного місця роботи.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.07.2024 року обвинуваченому ОСОБА_6 було продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, до 20 вересня 2024 року включно.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Прокурор в судовому засіданні підтримав подане ним клопотання та просив задоволити з підстав та мотивів, викладених у такому. Зауважив, що у відповідності до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109 - 114-2, 258 - 258-6, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, застосовується запобіжний захід виключно тримання під вартою.

Вказав, що відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України. Тому, прокурор просить задовольнити подане ним клопотання про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою з наведених у клопотанні підстав.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_8 у судовому засіданні заперечив проти клопотання прокурора щодо продовження відносно його підзахисного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Наголосив, що всі вказані прокурором ризики, передбачені ст. 177 КПК України, є необґрунтованими та дублюються із попередніх клопотань прокурора. За час перебування під вартою ОСОБА_6 не порушував процесуальних обов`язків, не має наміру переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, жодним чином не тиснув на свідків.

Просив суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , змінити обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою або визначити розмір застави.

Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні також просив відмовити у задоволенні клопотання та змінити йому запобіжний захід. Також вказав на необґрунтованість обвинувачення у вчиненні ним інкримінованих йому злочинів. Підтримав подане ним клопотання про зміну запобіжного заходу.

Заслухавши думку прокурора, доводи обвинуваченого та його захисника, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваного, обвинуваченого покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язана із необхідністю запобігання ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.

Підставами застосування запобіжних заходів є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ст. 194 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Так, запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 був обраний та продовжувався з урахуванням його особи, який обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, а також у зв`язку з наявністю ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Колегія суддів зазначає, що ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він схильний і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

У поданому прокурором клопотанні зазначається, що наразі продовжують існувати ризики того, що обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватися від суду, незаконно впливати на учасників кримінального провадження, може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити вчинення злочинів, у яких обвинувачується.

Колегією суддів встановлено, що зазначені ризики не зменшились та виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, а наведені в доводах прокурора обставини перешкоджають завершенню судового розгляду справи до закінчення дії ухвали про тримання обвинуваченого під вартою.

Обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід, з урахуванням його тривалості, у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення, на переконання колегії суддів, на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, визначеними КПК України, конкретними підставами і метою його застосування.

Крім того, у зв`язку із відкритою військовою агресією російської федерації проти України, 24.02.2022 указом Президента України № 64/2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено воєнний стан на всій території України, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

За такого, колегія суддів враховує, що злочини проти основ національної безпеки України посягають не тільки на безпеку держави, а й на національну безпеку загалом, яка, відповідно до Закону «Про основи національної безпеки України», визначається як рівень захищеності життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якого забезпечується сталий розвиток суспільства.

Аналізуючи доцільність подальшого застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою, колегія суддів враховує тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується, приймає до уваги, що ризики, передбачені положеннями 177 КПК України, що стали підставою для обрання та продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися, продовжують існувати та не втратили своєї актуальності, а підстави, за яких судом було продовжено обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою не відпали.

При цьому, колегія суддів враховує і те, що навіть якщо обвинувачений не має на меті ухилятися від суду, незаконно впливати на свідків, однак, обставини, за яких вчинено інкриміновані йому кримінальні правопорушення, їх тяжкість та інші обставини, а також вищенаведені дані про його особу дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, а їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у виді тримання під вартою, що в свою чергу свідчить про неможливість застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_6 інших більш м`яких запобіжних заходів.

Також колегія суддів бере до уваги те, що матеріали справи не містять будь-яких даних щодо наявності у обвинуваченого хронічних захворювань, які б перешкоджали триманню під вартою.

У ході розгляду клопотання колегія суддів приймає до уваги дані щодо особи обвинуваченого про те, що ОСОБА_6 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 358 КК України, та на даний час відповідно до ст. 89 КК України вважається раніше не судимим.

Щодо посилання ОСОБА_6 на те, що норма КПК України, яка виключає можливість обрання йому більш м`якої міри запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, була введена в дію після обрання йому запобіжного заходу, колегія суддів вкотре зазначає, що обрання, зміна, продовження, скасування запобіжного заходу є самостійними кримінальними процесуальними субінститутами, а тому кожне процесуальне рішення приймається згідно з положеннями КПК України, чинними на момент прийняття такого рішення.

Аналізуючи положення ст. 194 КПК України разом із загальними положеннями КПК України щодо судового провадження в суді першої інстанції, можна дійти висновку, що суд не надає оцінку наявності обґрунтованої підозри під час вирішення питання продовження дії заходів забезпечення кримінального провадження тому, що такі дії передбачають оцінку доказів, яка може бути надана судом лише в нарадчій кімнаті на стадії ухвалення вироку.

Зазначене свідчить про те, що на стадії судового розгляду суд не може робити висновок щодо обґрунтованості підозри чи то обвинувачення безпосередньо шляхом надання оцінки доказів у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення. Цими відомостями, на переконання колегії суддів, є висунуте в передбаченому законом порядку обвинувачення, яке є предметом дослідження суду наразі.

Також, на думку колегії суддів, відомості, викладені в Реєстрі матеріалів досудового розслідування, а також посилання прокурора в клопотанні на матеріали можуть свідчити про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим інкримінованих йому кримінальних правопорушень, вагомість яких, наразі, не викликає сумнівів.

Отже, колегія суддів на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає, що причетність обвинуваченого ОСОБА_6 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, є вірогідною та достатньою для застосування запобіжного заходу з огляду до потреб судового провадження.

Щодо стосується наведених обвинуваченим ОСОБА_6 доводів про міцні соціальні зв`язки та наявності онкохворої дружини, то такі вже були предметом перевірки та розгляду як судом першої інстанції, так і апеляційної, і підстав для їх задоволення не встановлено.

Таким чином, вирішуючи питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів враховує тяжкість злочинів, а також те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, у зв`язку з якими відносно останнього обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою не зменшились, приймаючи до уваги вимоги ч. 6 ст. 176 КПК України колегія суддів вважає за необхідне продовжити йому строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Колегія суддів також враховує практику Європейського суду з прав людини, яка є частиною національного законодавства України, та зазначає, що утримання під вартою не є передумовою покарання у виді позбавлення волі, але при збереженні розумної підозри відносно затриманої особи у вчиненні злочину є умовою законності та відповідає реальним вимогам суспільного інтересу.

Абзацом 8 ч. 4 ст. 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, передбачених ст. 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою, а отже будь-який інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою не є можливим згідно з процесуальними нормами КПК України.

Рішенням Конституційного Суду України від 19.06.2024 №7-р (ІІ)/2024, ч. 6 ст. 176 КПК України визнано такою, що відповідає Конституції України (є конституційною).

Одночасно, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи вимоги ч. 4 ст. 183 КПК України, а саме те, що визначення розміру застави є правом суду, колегія суддів вважає за доцільне визначити розмір застави обвинуваченому ОСОБА_6 виходячи з наступного.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях вказував на те, що обґрунтовуючи неможливість обрання інших альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою, суд повинен послатися на ті чи інші конкретні обставини, як цього вимагає пункт 3 статті 5 Конвенції. (рішення у справі «Осипенко проти України»).

Відповідно доп. 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Зважаючи на положеннячастини другоїстатті 29 Конституції України, визначено обов`язкові вимоги до правомірного арешту або тримання під вартою: по-перше, арешт чи тримання під вартою має здійснюватися виключно на підставі належним чином вмотивованого рішення суду; по-друге, підстави та порядок застосування цих запобіжних заходів мають бути визначені в законі та повинні відповідати конституційним гарантіям справедливої судової процедури та принципу верховенства права.

Право на свободу та особисту недоторканність, як і будь-яке інше право, потребує захисту від свавільного обмеження, для чого вимагається періодичний судовий контроль за обмеженням чи позбавленням свободи та особистої недоторканності, що має здійснюватися у визначені законом часові інтервали. Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття 2Кодексу).

Вирішуючи питання про доцільність визначення ОСОБА_6 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, колегія суддів наряду з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України враховує наявність обвинувачення у вчиненні останнім злочинів проти основ національної безпеки України, дані про його особу та вищевказані висновки про необхідність продовження останньому строку тримання під вартою, приймає до уваги те, що судовий розгляд не завершено, ОСОБА_6 вину у вчиненні інкримінованих йому злочинах не визнає, покази давати бажає, а також той факт, що останній утримується під вартою тривалий час з 21.03.2022 року.

Даючи системний аналіз змісту вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку про можливість визначення обвинуваченому ОСОБА_6 альтернативного запобіжного заходу у виді застави, що належить до дискреційних повноважень суду.

Визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, колегія судів враховує при цьому обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан обвинуваченого, інші дані про його особу та ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Пунктом 3 частини 5 статті 182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину складає від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і тільки у виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що обвинувачується у вчинені особливо тяжкого злочину покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, суд з урахуванням положень ст.ст. 177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити йогоз доведеними у справі ризиками, даними про особу обвинуваченого, тяжкістю злочину, у вчиненні якого він обвинувачується.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення обвинуваченим ОСОБА_6 обов`язків, передбачених КПК України, колегія судів враховує як характер кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується особа злочини проти основ національної безпеки України, які відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, кількість та ступінь ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та вважає, що в даному випадку має місце виключний випадок і застава в максимальному розмірі, передбаченому п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, не в повній мірі гарантуватиме виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, і вважає за необхідним визначити її у розмірі 3000000 гривень.

У разі внесення застави, на обвинуваченого ОСОБА_6 відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, слід покласти наступні обов`язки: прибувати до суду на першу вимогу; утримуватися від спілкування із іншими учасниками у даному кримінальному провадженні, у тому числі за допомогою засобів мобільного зв`язку, мережі Інтернет, а також через соціальні мережі; не відлучатися за межі території м. Ужгород Закарпатської області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Керуючись ст.ст. 176-178, 331, 369-372 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу відмовити.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів до 14 листопада 2024 включно.

Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покладених на нього обов`язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України в розмірі 3 000 000 (три мільйони) гривень.

У разі внесення застави у вказаному розмірі, покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- прибувати до суду на першу вимогу;

- утримуватися від спілкування із іншими учасниками у даному кримінальному провадженні, у тому числі за допомогою засобів мобільного зв`язку, мережі Інтернет, а також через соціальні мережі;

- не відлучатися за межі території м. Ужгород Закарпатської області без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Роз`яснити, що обвинувачений ОСОБА_6 або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на наступний рахунок: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , МФО 820172, код НОМЕР_2 .

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3