Рішення № 121897055, 24.09.2024, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/1784/24

Категорія 35

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2024 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Будзан Л.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Петер А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До Подільського районного суду міста Києва звернулося Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що нежиле приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , згідно договору купівлі - продажу нежилих приміщень від 08 вересня 2017 року, належить відповідачеві, у зв`язку з чим, останній є споживачем послуг теплової енергії. 01 жовтня 2018 року між сторонами укладено договір № 8383100-0101 на постачання теплової енергії, відповідно до якого позивач зобов`язався постачати теплову енергію відповідачеві, а відповідач зобов`язався отримувати теплову енергію та оплачувати її вартість відповідно до умов договору. Позивачем належним чином здійснювалось постачання теплової енергії до нежитлового приміщення за вищевказаною адресою, що підтверджується корінцями нарядів на включення та відключення вказаного будинку у період опалювального сезону, актом прийняття теплового вузла обліку, актом про готовність вузла комерційного обліку до роботи, відомостями щодо спожитої теплової енергії. Однак, відповідачем вчасно не вносилась оплата за спожиту теплову енергію, в результаті чого за період з листопада 2018 року по листопада 2023 року включно, утворилась заборгованість в сумі 70018 грн. 76 коп., у зв`язку з чим, позивачем на суму боргу було нараховано: інфляційну складову боргу у розмірі 35523 грн. 02 коп. 3 % річних у розмірі 10216 грн. 39 коп., які позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 лютого 2024 року, головуючим суддею у справі визначено Будзан Л.Д.

16 лютого 2024 року ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

21 березня 2024 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав. Зазначив, що до 01 січня 2018 року у нежитловому приміщенні було демонтовано засоби опалення, а тому вважає, що не має сплачувати заборгованість за послуги, які не отримував. Вказує, що не заперечує факт укладання між сторонами договору про постачання теплової енергії.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, скористався правом на подачу відзиву, в якому зазначив про те, що позовні вимоги не визнає у повному обсязі.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст. 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.

Судом встановлено, що розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Відтак, з 1 травня 2018 року надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».

Нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 08 вересня 2018 року.

01 жовтня 2018 року між сторонами укладено договір № 8383100-0101 на постачання теплової енергії, відповідно до якого позивач зобов`язався постачати теплову енергію відповідачеві, а відповідач зобов`язався отримувати теплову енергію та оплачувати її вартість відповідно до умов договору.

Договір набуває чинності з 01.05.2018 по 15.04.2019 (п. 8.1 договору).

Договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 8.4 договору).

Відповідно до п. 2.2.1 договору позивач зобов`язався постачати відповідачу теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до Договору.

Відповідно до п. 2 додатку № 4 до договору абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує постачальнику вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії.

Відповідно до п. 3 додатку № 4 до договору абонент щомісячно з 12 по 15 числа самостійно отримує у ЦОК (центр обслуговування клієнтів) за адресою: АДРЕСА_2 розрахункові документи.

Згідно з п. 2.3.1., п. 2.3.2. договору відповідач зобов`язується своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві) абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до статті 901 ЦПК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 ЦК України).

У цій справі між сторонами склалися договірні відносини, за якими у нежитлове приміщення відповідача надавалися комунальні послуги, які останній був зобов`язаний оплачувати відповідно до умов договору та вимог закону, оскільки фактично користувався ними від загальнобудинкової системи теплової мережі.

Згідно з пунктами 3, 4 додатку № 1 Договору 8383100-0101 від 01.10.2018, зміна заявленого споживання теплової енергії за ініціативою абонента оформлюється як додаток до договору за 15 днів до початку розрахункового періоду. Дата зняття абонентом показників приладу обліку 25 число поточного місяця, надання звіту в Центр обслуговування клієнтів за адресою: АДРЕСА_2 , не пізніше 28 числа звітного місяця. При відсутності звіту у встановлений термін розрахунок виконується згідно договірних навантажень.

Додатком № 3 до договору № 8383100-0101 від 01.10.2018 передбачені тарифи на опалення у розмірі 1553,86 грн/Гкал без урахування ПДВ.

Також позивачем додано до позовної заяви облікові картки за період з жовтня 2018 року по грудень 2019 року, у яких зазначено кількість використаних відповідачем за цей період Гкал та їх вартість.

До позовної заяви позивачем також додано відомості споживача (добові) споживання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , за спірний період, а також корінці нарядів для проведення включення абонента за особовим рахунком № НОМЕР_1 у зв`язку із початком опалювального сезону, а також відключення абонента за особовим рахунком № НОМЕР_1 у зв`язку із закінченням опалювального сезону.

Додатком № 4 встановлений порядок розрахунку за теплову енергію, а саме пунктом 3 передбачено, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в Центрі обслуговування клієнтів акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в ЦОК), акт приймання-передавання товарної продукції, рахунок-фактуру, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до статті 67 ЖК Української РСР плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, за якими споживач, зокрема, має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, та зобов`язаний оплачувати їх у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 30 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ 21 серпня 2019 № 830 передбачено що споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки та дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг.

Згідно зі статтями 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.

Виходячи зі змісту статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якими вони фактично користувалися.

Відповідач за умовами укладеного ним договору є споживачем послуг з централізованого опалення, які надавались позивачем, однак оплат спожитих комунальних послуг не здійснював, а тому у нього виникли невиконані боргові зобов`язання перед КП «Київтеплоенерго».

Як свідчать матеріали справи, будинок АДРЕСА_1 підключений до мереж централізованого опалення, відтак комунальні послуги надавалися до приміщення відповідача і споживалися ним, а від наданих виконавцем послуг у встановленому законом порядку відповідач не відмовлявся.

Враховуючи, що відповідач вимоги позивача в цій частині не спростував належними та допустимими доказами, свого контрорахунку суду не надав, суд вважає, що наведений позивачем розрахунок заборгованості за спожиту теплову енергію є правильним, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає до стягненню 70018 грн 76 коп.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо звернення до позивача про неправильне нарахування сум належних до сплати за спожиті комунальні послуги, оскільки доказів такого відповідачем суду не надано.

За приписами статей 530, 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Цивільно-процесуальний кодекс України передбачає спеціальні засоби, які забезпечують захист майнових інтересів кредитора на випадок невиконання чи неналежного виконання своїх зобов`язань боржником, які є видами забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін, як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Разом з тим, суд не погоджується з наданим стороною позивача розрахунком 3 відсотків річних та інфляційних збитків, оскільки згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» №530-ІХ від 17.03.2020, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (Соvid-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 зі змінами «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу Соvid-19», з 12.03.2020 на всій території України запроваджено карантин.

Крім того, Постановою КМУ № 206 від 05.03.2022 установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.

Починаючи з 24.02.2022 та на час звернення з даним позовом до суду в Україні запроваджено воєнний стан.

Отже, з урахуванням наведених положень закону, вбачається, що з 17.03.2020 заборонено нарахування та стягнення судом неустойки (штрафів, пені), 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне здійснення особою платежів за житлово-комунальні послуги. Нарахування таких штрафних санкцій на суму боргу за надані послуги є помилковим та порушує норми чинного законодавства.

Аналіз наданих позивачем розрахунків розміру інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних на суму заборгованості свідчить, що такий розрахунок арифметично здійснений вірно, оскільки відповідні компенсаційні нарахування обчислені позивачем окремо щодо кожного місяця періоду надання послуг. Натомість, з огляду на положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» №530-ІХ від 17.03.2020 та Постанови КМУ №206 від 05.03.2022 стягненню з відповідача підлягають відповідні нарахування, обчислені за період з 01 листопада 2018 року по 16 березня 2020 року.

Таким чином, розмір інфляційних втрат за період з 01 листопада 2018 року по 16 березень 2020 року складає 4969 грн. 56 коп., а трьох процентів річних 2883 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК випадках.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Слід зауважити, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та 3 % річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією № 15031 від 12 січня 2024 року про сплату судового збору у розмірі 3028 грн.

Враховуючи те, що задоволено 60,50 % позовних вимог (70018 грн 76 коп. від 115758 грн 17 коп.), то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1831 грн 94 коп. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (3028 грн х 60,50 % / 100%).

Керуючись ст.ст. 512, 514, 526, 625 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 76-81, 89, 141, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації «Київтеплоенерго» суму заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії у розмірі 70018 (сімдесят тисяч вісімнадцять) грн 76 коп., інфляційні втрати у розмірі 4969 (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дев`ять) грн 56 коп., 3 % річних у розмірі 2883 (дві тисячі вісімсот вісімдесят три) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі 1831 (одна тисяча вісімсот тридцять одна) грн. 94 коп.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брати участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Повне найменування сторін по справі:

позивач - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», код ЄДРПОУ 40538421, юридична адреса: площа Івана Франка, буд. 5, м. Київ;

відповідач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя Леся БУДЗАН