Рішення № 12189650, 12.11.2010, Господарський суд Чернігівської області

12.11.10

Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                                             Тел. 698-166, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

11 листопада 2010 року                                                             Справа № 12/87 ( 2/151 )

За позовом:          Відкритого акціонерного товариства "Свемон - Київ",

вул. Причальна, 11, м. Київ, 02081

в особі :          Чернігівської філії відкритого акціонерного товариства "Свемон - Київ", вул. Кільцева, 9, м. Чернігів, 14007

до відповідача:          Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Теско", вул. Інструментальна, 13, м. Чернігів, 14037

про:           стягнення 7844,34 грн.

Суддя Л.М. Лавриненко

Представники сторін:

від позивача: Шамрук С.П., довіреність від 04.01.2010 року, представник

від відповідача: Стволовий О.В., довіреність № 15 від 10.11.2010 року.

СУТЬ СПОРУ:

Відкритим акціонерним товариством "Свемон - Київ" в особі Чернігівської філії відкритого акціонерного товариства "Свемон - Київ" подано позов до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Теско" про стягнення 7462,88 грн. боргу, 141,74 грн. штрафу, 216,42 грн. інфляційних нарахувань та 23,30 грн. трьох процентів річних, згідно умов Договору № 13 оренди транспортного засобу від 29.09.2009 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в повному обсязі не розрахувався за отримані на підставі Договору оренди транспортного засобу № 13 від 29 вересня 2009 року послуги.

10.11.2010 року розпорядженням в.о. голови господарського суду Чернігівської області у зв’язку з хворобою судді Михайлюка С.І. справу 2/151 було передано на розгляд судді Лавриненко Л.М. з присвоєнням № 12/87 (2/151).

В судовому засіданні, 11.11.2010 року представник відповідача визнав позов у повному обсязі та надав усні пояснення по справі.

Також у судовому засіданні було здійснено огляд оригіналів актів №1,2 надання послуг за жовтень 2009 р., акт звірки взаємних розрахунків та претензії № 07/1.

          Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд встановив:

Відповідно до частини 1 ст. 798 Цивільного кодексу України, предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби.

Частиною першою ст. 799 Цивільного кодексу України, передбачено, що договір найму транспортного засобу укладається в письмовій формі.

29 вересня 2009 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір оренди транспортного засобу № 13.

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає в користування екскаватор марки ЭО-2102, державний номер 13193ЯО.

Відповідно до розділу VI Договору він діє з 29 вересня 2009 року по 20 листопада 2009 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до частини 2 ст. 801 Цивільного кодексу України, витрати, пов’язані з використанням транспортного засобу, в тому числі зі сплатою податків та інших платежів, несе наймач.

Згідно п. 4.1. Договору, орендна плата встановлюється в розмірі 130,0 грн. за робочу годину з вартістю дизпалива згідно договірної ціни.

Факт отримання відповідачем послуг по Договору оренди транспортного засобу № 13 підтверджується Актами про надання послуг за жовтень 2009 року № 1 на суму 5385 грн. 12 коп. та № 2 на суму 3077 грн. 76 коп., які підписані сторонами та скріплені печатками, копії яких додано до матеріалів справи.

Пунктом п. 2.2.1. Договору передбачено, що орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі провадити оплату за цим договором.

У відповідності зі ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Відповідач за отримані послуги розрахувався лише частково у розмірі 1000,0 грн. Заборгованість відповідача перед позивачем за оренду транспортного засобу становить 7462 грн. 88 коп., що також підтверджується Актом звірки розрахунків станом на 31.01.2010 року, підписаного представниками сторін та скріпленого печатками, який додано до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо сторонами не визначено строк виконання зобов'язання, то кредитор має право вимагати його виконання в будь - який час, а боржник зобов'язаний виконати вимогу кредитора на протязі семи днів з моменту пред'явлення вимоги кредитором.

02.09.2010 року позивачем листом № 07/251 була направлена відповідачу претензія №07/1 з вимогою оплати решти суми заборгованості по Договору оренди транспортного засобу № 13 від 29.09.2009 року, що підтверджується копією фіскального чеку від 03.09.2010 року.

Відповідно вимогу позивача від 02.09.2010 року відповідач зобов’язаний був виконати до 10.09.2010 року включно.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 141 грн. 74 коп. штрафу за несвоєчасну сплату орендної плати за користування транспортним засобом за період з 22.09.2010 року по 29.10.2010 року, у розмірі 0,05% ціни за кожен день прострочення своїх зобов’язань, відповідно до п. 5.1. Договору № 13 оренди транспортного засобу від 29.09.2009 року.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного злобов»язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.1 договору оренди транспортного засобу сторони визначили, що у випадку порушення зобов»язання, що випливає з цього договору сторони несуть відповідальність , визначену цим договором та ( або) чинним законодавством України , а також за несвоєчасне надання трактора «Орендодавцем» і несвоєчасну сплату «Орендарем» сторони сплачують штраф у розмірі 0,05% ціни за кожний день прострочення своїх зобов»язань.

З урахуванням ст..549 Цивільного кодексу України, суд доходить висновку, що по своїй правовій природі визначена сторонами в п.5.1 договору відповідальність за прострочку сплати орендної плати є пенею.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня”.

Відповідно до п. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що відповідальність за неналежне виконання умов Договору № 13 оренди транспортного засобу від 29.09.2009 року повинна застосовуватись у вигляді пені, виходячи із розміру подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, а саме: облікова ставка НБУ з 10.08.2010 року –7,75 % річних, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню в розмірі 120 грн. 43 коп. за період прострочки з 22.09.2010 року по 29.10.2010 року.

Позивач просить стягнути з відповідача 216 грн. 42 коп. інфляційних втрат за період з 22.09.2010 року по 29.10.2010 року та три відсотки річних за несвоєчасні розрахунки за період з 22.09.2010 року по 29.10.2010 року в сумі 23 грн. 30 коп.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від встановленої суми.

Приймаючи до уваги, що матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем зобов’язання щодо сплати орендної плати за користування транспортним засобом, суд доходить висновку, що позивачем правомірно нараховані три відсотки річних за несвоєчасні розрахунки за період з 22.09.2010 року по 29.10.2010 року в сумі 23 грн. 30 коп. та інфляційні втрати за період з 22.09.2010 року по 29.10.2010 року в сумі 216 грн. 42 коп.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України взяті на себе зобов’язання не виконав, орендну плату за користування транспортним засобом своєчасно в повній сумі не сплатив, суд з урахуванням вищезазначеного, доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення боргу в сумі 7462 грн. 88 коп., інфляційних втрат в розмірі 216 грн. 42 коп., трьох відсотків річних в сумі 23 грн. 30 коп. та 120 грн. 43 коп. пені. В решті позову відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 101 грн. 72 коп. витрат по сплаті держмита та 235 грн. 35 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 526, 530, 546, 549, 625, 798, 799, 801, Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "ТЕСКО", вул. Інструментальна, 13, м. Чернігів, 14037 (р/р 26006853 в АБ „Синтез”, МФО 353326, код 14246489) на користь Відкритого акціонерного товариства "Свемон - Київ", вул. Причальна, 11, м. Київ, 02081, (р/р 26000301013496 в ПАТ „ВТБ Банк”, МФО 321767, код ЗКПО 25901514) 7462,88 грн. боргу, 120,43 грн. пені, 216,42 грн. інфляційних нарахувань, 23,30 грн. трьох процентів річних, 101, 72 грн. державного мита та 235,35 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.М. Лавриненко