Рішення № 12189391, 18.10.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2010 р. Справа № 42/267-10

вх. № 7127/1-42

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Молочко Н.Г. (дов.)

відповідача - Гнатченко П.М. (дов.)

розглянувши справу за позовом КП "Міський інформаційний центр", м. Харків

до ПП "Група Інформаційно-Інженерної Підтримки", м. Харків

про стягнення 7132,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, КП "Міський інформаційний центр", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ПП "Група Інформаційно-Інженерної Підтримки", про стягнення 7132,30 грн., в т.ч. заборгованість за щомісячне користування місцем за Договором № 4706 від 13.08.2007р. у розмірі 945,54 грн., пеня за неповну сплату платежів за Договором № 4706 від 13.08.2007р. у розмірі 197,32 грн., пеня за прострочення повернення місця за Договором № 4706 від 13.08.2007р. у розмірі 5989,44 грн., та про зобов'язання відповідача повернути позивачеві на підставі акту прийому - передачі місце за адресою: м. Харків, Новий міст-Котлова. Позивач також просить покласти судові витрати на відповідача.

Позивач підтримує позовні вимоги з підстав, викладених у відзиві на позов.

Відповідач проти позову заперечує, в обґрунтування своїх заперечень проти позову посилається на те, що в Акті прийому передачі місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій від 13 серпня 2007 року сторони чітко не визначили місце, де буде розташовуватись рекламна конструкція. Крім того, в додатку № 1 до договору № 4706 про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій також чітко не визначена адреса розташування місця для розташування спеціальних конструкцій, а зазначається лише, що це кронштейн на опорі по вул. Котлова (новий міст). Як з'ясувалося пізніше опора на якій підприємство відповідача планувало розмістити рекламну конструкцію належить на праві власності КП "Міськелектротранс", яке не надало згоди на розміщення цих конструкцій. Крім того, на опорі, де підприємство планувало розмістити рекламну конструкцію, вже було розміщено знак регулювання дорожнього руху.

За таких обставин відповідач вважає, що сторони не досягли згоди стосовно місця розташування спеціальних конструкцій, а акт приймання-передачі не відповідає вимогам діючого законодавства, а отже відповідач вказує, що оскільки фактично не отримав місце в користування, то і не повинен сплачувати за користування місцем та повертати місце, яке не отримував.

Крім того стосовно стягнення пені відповідач зазначає, що в частині стягнення пені сплинув строк позовної давності.

Вислухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

13 серпня 2007 року між комунальним підприємством ''Міський інформаційний центр" (позивач) та приватним підприємством "Група інформаційно-інженерної підтримки" (відповідач) було укладено договір № 4706 про надання у користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій (далі - Договір). Відповідно до Договору та Акту прийому-передачі від 13 серпня 2007 року до Договору позивач надав в експлуатацію відповідачу місце, що знаходиться у комунальній власності, для розміщення спеціальної конструкції - кронштейн на опорі (1,20x1,80x2) за адресою: м. Харків, Новий міст - вул. Котлова, строком з 13 серпня 2007р. по 31 грудня 2007р. (п.1.4 Договору).

Суд не приймає посилання відповідача на невизначеність місця, що передавалось для розміщення спеціальної конструкції, а також на те, що акт приймання-передачі складений неправомірно, виходячи з нижчевикладеного.

Відповідач звернувся до позивача з заявою, щодо надання дозволу на розміщення спеціальної конструкції, в якій самостійно відповідачем зазначено місце розміщення - кронштейн на опорі (лайтбокс) за адресою Новий міст - вул.Котлова. До даної заяви додана схема розташування місця для розміщення спеціальної конструкції, на якій точно визначено місцезнаходження опори.

На підставі Довідки відділу реклами управління містобудування та архітектури про встановлення пріоритету від 23.04.2007р. відповідачу було встановлено пріоритет на розміщення спеціальної конструкції: кронштейн на опорі 1,20х1,80х2 за адресою: м. Харків, Новий міст - вул. Котлова на три місяці до отримання дозволу на її розміщення.

Крім того на підставі заявки відповідача № 730-з від 26.04.2007р., позивачем складений акт вибору місця № 7523, який затверджений начальником управління містобудування та архітектури, яким також чітко визначено місце для розміщення спеціальної конструкції.

Також суд зазначає, що надані документи не свідчать про невідповідність акту приймання-передачі місця для розміщення спеціальної конструкції вимогам чинного законодавства, оскільки вказаний акт підписаний повноважними представниками сторін без зауважень.

Отже наведене свідчить про визначеність місця, яке передавалось позивачем відповідачу для розміщення спеціальної конструкції та про фактичну передачу вказаного місця відповідачу.

Суд зазначає, що відповідач не надав доказів того, що отримане ним місце було зайнято на момент встановлення спеціальної конструкції, а також доказів звернення до позивача з даного питання.

05.09.2007 року на підставі Рішення виконкому ХМР "Про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами" № 892 від 05.09.07р. відповідач отримав дозвіл на розміщення зовнішньої реклами - кронштейн на опорі (1,20x1,80x2) на місці за адресою: м. Харків, Новий міст-вул. Котлова.

Отже, отримавши місце в користування, відповідач не виконав свої зобов'язання, передбачені умовами договору № 4706 від 13.08.2007р.

Згідно до умов Договору № 4706 від 13.08.2007р., а саме: п.п. 3.4.6., 4.1., 4.5. Договору та Додатку № 1 до Договору відповідач зобов'язаний кожний місяць здійснювати оплату за користування наданими йому місцями авансом до 25 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата, у розмірі 233,28 грн., у т.ч. ПДВ 20%.

Відповідно до п. 4.2 Договору № 4706 від 13.08.2007р.: „Якщо на момент укладання Договору „Користувач" не має дозволу (дозволів) на розміщення зовнішньої реклами, тоді з дня укладення цього Договору і до отримання дозволу (дозволів) на розміщення зовнішньої реклами на спеціальних конструкціях, які встановлюються на місцях, наданих за цим Договором (в період дії пріоритету на місце), „Користувач" щомісячно вносить плату за користування всіма місцями за Договором у розмірі 25% відсотків від суми, передбаченої п.4.1 цього Договору, що складає 58,32 грн. з ПДВ.

Відповідач не здійснював оплату за користування місцем, у зв'язку з чим за період з серпня 2007р. (з дати отримання місця в користування) по 31.12.2007р. (до строку, визначеного договором) виникла заборгованість у загальній сумі 945,54 грн.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов’язання по сплаті грошових коштів у визначений строк, позивачем обґрунтовано пред’явлено до стягнення основний борг у сумі 945,54 грн.

Згідно до п. 6.1. Договору за несплату, несвоєчасну або неповну сплату платежів, передбачених Договором, Відповідач повинен сплатити Позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Позивач нарахував пеню в сумі 197,32 грн. за період з 02.08.2009р. по 02.08.2010р.

Суд зазначає, що таке нарахування суперечить умовам договору та вимогам чинного законодавства

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, нарахування пені повинно проводитись з 26 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата, а саме на відповідні суми з 26.07.2007р., 26.08.2007р., 26.09.2007р., 26.10.2007р., 26.11.2007р.

Статтею 258 ЦК України встановлений скорочений термін позовної давності щодо стягнення пені, а саме в один рік.

Згідно ч.3 та ч.4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем зроблена заява щодо застосування строку позовної давності.

Враховуючи, що позивачем необґрунтовано нарахована пеня саме за період з 02.08.2009р., нарахування даної пені проведено з порушенням вимог ч.6 ст. 232 ГПК України, а також враховуючи те, що сплинув строк стягнення пені, на застосуванні якого наполягає відповідач, суд відмовляє в частині стягнення пені за несвоєчасну сплату плати за користування місцем у сумі 197,32 грн.

Позивачем також заявляється вимога щодо зобов'язання відповідача повернути місце за актом приймання-передачі та про стягнення пені за прострочення повернення місця.

Відповідно до п.п.8.1.6. Договору № 4706 від 13.08.2007р. цей договір припиняє свою дію по закінченню строку дії Договору.

Таким чином, станом на 31 грудня 2007 року Договір № 4706 від 13.08.2007р. вважається таким, що припинив свою дію.

Відповідно до п.5.1. Договору №4706 від 13.08.2007р.: „Протягом семи календарних днів після припинення дії Договору на будь-яких підставах, передбачених пунктами 8.1., 8.3. Договору, „Користувач" зобов'язаний звільнити надані в користування місця і передати їх "КП". Повернення місць, наданих в користування, здійснюється „Користувачем" на підставі Актів прийому-передачі, які складаються „Користувачем" та підписуються уповноваженими представниками „КП" та „Користувача".

Відповідно до п.5.2 Договору № 4706 від 13.08.07 р.: „Місця вважаються фактично повернутими „КП" з моменту підписання Актів прийому-передачі".

Як стверджує позивач, відповідач після припинення дії Договору не повернув за актом прийому-передачі місце, яке йому надавалося в користування, що також не заперечується відповідачем.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач фактично не розміщував свою конструкцію на отриманому місці, після закінчення строк дії спірного договору та до теперішнього часу позивач не позбавлений права розпоряджатись даним місцем, що свідчить про фактичне повернення місця позивачу.

Крім того судом встановлено. що на даний час на вказаному місці розташований знак дорожнього руху (у судовому засіданні досліджені фотографії, зроблені відповідачем), однак документи на встановлення такого знаку відсутні, а отже фактично вказане місце знаходиться в користуванні у іншої особи, а не у відповідача, а тому відповідач і не має змоги повернути таке місце.

Суд також приймає до уваги той факт, що позивач звернувся з даним позовом до суду більше, ніж через два роки після дати, коли місце повинно було бути поверненим, за весь цей час позивач не цікавився спірним місцем, оскільки позивачем не надано доказів, що він звертався до відповідача з вимогою повернути місце (в наданій суду претензії № 5928 від 21.12.2009р. відсутня вимога щодо повернення місця, зазначено лише про те, що місце не повернуто за актом прийому-передачі) або ним складений акт щодо зайняття місця відповідачем, відсутні докази звернення іншої особи про встановлення конструкції саме на цьому місці та неможливість надати їй місце через неповернення місця відповідачем за актом прийому-передачі, а отже викладене свідчить про фактичне отримання місця позивачем від відповідача.

За таких обставин суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання повернути місце для розташування спеціальної конструкції за актом прийому-передачі.

Відповідно до п. 6.2. Договору № 4706 від 13.08.07 р.: „У разі прострочення повернення місць, наданих у користування, “Користувач" сплачує „КП" пеню у розмірі 7% від суми, передбаченої п.4.1. цього Договору, за кожен день прострочення виконання зобов'язання щодо повернення місць за цим Договором.

Позивачем з 08 січня 2008р. по 08 січня 2009р. нарахована пеня за кожний день затримки повернення місця у загальному розмірі 7132,30 грн.

Згідно ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з наданого розрахунку позивачем нарахована пеня з порушенням строку, передбаченого ч.6 ст.232 ГПК України.

Крім того ст. 258 ЦК України встановлений скорочений термін позовної давності щодо стягнення пені, а саме в один рік.

Згідно ч.3 та ч.4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем зроблена заява щодо застосування строку позовної давності.

Суд зазначає, що оскільки дія договору була припинена з 31.12.2007р., отже відповідач повинен був повернути місце позивачу в строк до 08.01.2008р., а отже саме з цієї дати у позивача виникло право на нарахування пені, якщо позивач вважає, що його право було порушено.

Строк нарахування пені - 6 місяців, а отже нарахування пені в такому випадку можливо лише до 08.07.2008р.

Однак позивач звернувся з даним позовом до суду лише 05.08.2010р., тобто з пропуском строку позовної давності.

Враховуючи заяву відповідача про застосування строку позовної давності, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені за кожний день затримки повернення місця в сумі 5989,44 грн.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44 - 49, 75, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Група Інформаційно - Інженерної підтримки" (м. Харків, вул. Серпова, 4, код 32867139, р/р 2600801300690 в ХФ ВАТ "Укрпромбанк" МФО 350686) на користь Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" (61166 м. Харків, пр. Леніна, 38, оф.618, р/р 2600030114375 в АТ "Банк Золоті ворота" м. Харків, МФО 351931, код 32135675) заборгованість за щомісячне користування місцем за договором № 4706 від 13.08.2007р. у розмірі 945,54 грн., витрати по сплаті держмита в сумі 102,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення підписано 25.10.2010р.