Рішення № 121893002, 26.09.2024, Ємільчинський районний суд Житомирської області

Справа № 277/1026/24

Номер рядка звіту 38

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"26" вересня 2024 р. смт Ємільчине

Ємільчинський районний суд Житомирської області

в складі: головуючого судді Греська В.А.

при секретарі с/з Дідус Т.В.

розглянувши у смт Ємільчине цивільну справу за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило поновити строк позовної давності для подання позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №200512316 від 22.04.2016 року; стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №200512316 від 22.04.2016 року у загальному розмірі 51958,94 грн., яка складається з: 34777,40 грн. заборгованості за основною сумою боргу; 14047,23 грн. суми інфляційних втрат; 3134,31 грн. суми 3% річних, судовий збір та витрати на правову допомогу.

Вимоги мотивує тим, що 22.04.2016 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №200512316, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 12446,70 грн., з встановленим строком користування з 22.04.2016 року по 22.10.2017 року, а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти та сплатити відсотки за користування ними.

20 липня 2020 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі № 910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», в тому числі і за вказаним Кредитним договором.

Банк, правонаступником якого є позивач, виконав свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, а відповідач не виконав свої зобов`язання, передбачені вищевказаним кредитним договором, у зв`язку з чим відповідач має непогашену заборгованості перед ТОВ «Діджи Фінанс» за кредитним договором в сумі 34777,40 грн., яка складається з: 11755,32 грн. заборгованості за кредитом; 23022,08 грн. - заборгованості за відсотками.

Позивачем проведено розрахунок суми збитків з урахуванням 3% річних, що становить 3134,31 грн., та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань, що становить 14047,23 грн.

03.09.2024 року по справі було відкрито провадження та розгляд справи призначено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав, просив розглядати справу у його відсутності, не заперечив проти заочного розгляду справи.

Відповідно до ч.6 ст.187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Згідно довідки Барашівської сільської ради №53 від 18.06.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , однак за вказаною адресою тривалий час не проживає, місце перебування його невідоме.

Відповідно до ч.10 ст.187 ЦПК України якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Виклик відповідача в судове засідання було здійснено через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Таким чином відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, в судовезасідання нез`явився, причини неявки суду не повідомив, будь-яких клопотань, заяв, відзиву на позов суду не надіслав.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 22.04.2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №200512316, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 12446,70 грн., строк кредиту 548 днів з 22.04.2016 по 22.10.2017; розмір процентної ставки за кредитом 0,0001% річних; щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості 3,99% з 1 місяця строку дії кредитного договору та до закінчення строку його дії; сукупна вартість кредиту - 116,56% річних; графік платежів: щомісячний платіж 1203 грн., останній платіж 1204,86 грн., дата платежу: 22 числа кожного місяця з 05/2016 по 10/2017.

20.07.2020 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору №7_БМ від 20.07.2020 року, укладеного за результатами публічних торгів (аукціону) лоту №GL16N618071 проведеного 15.06.2020 року, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 року у справі №910/11298/16 відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за зазначеним кредитним договором. ПАТ «Банк Михайлівський», правонаступником якого є ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», виконав свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушив умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та в визначений строк. Станом на 23.07.2024 року загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 34777,40 грн., з яких: 11755,32 грн. - заборгованість за кредитом; 23022,08 грн. - заборгованість за відсотками.

З приводу поновлення строку позовної давності для подання позову слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.256ЦК України позовна давність, це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з заявою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлена ст.257 ЦК Україниі становить три роки.

За змістом ч.2ст.259 ЦК України, строк позовної давності може бути збільшений за домовленістю сторін, договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно ч.1ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року передбачено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно ч.5 ст.267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Між тим, представник позивача у заяві просить суд визнати причини пропуску строку позовної давності поважними.

Суд, розглянувши вказані причини пропуску строку позовної давності позивачем вважає, що вони є обґрунтованими та строк позовної давності останнім було пропущено саме з поважних причин, оскільки, 22.04.2016 р. між ПАТ «Банк Михайлівський» та відповідачем було укладено угоду №200512316 щодо кредитування. 20.07.2020 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору №7_БМ від 20.07.2020 року, укладеного за результатами публічних торгів (аукціону) лоту №GL16N618071 проведеного 15.06.2020 року, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 року у справі №910/11298/16 відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за зазначеним кредитним договором. В свою чергу, приналежність права вимоги за вищевказаними кредитними договорами було предметом спору у справі №910/11298/16 та саме наявність тривалого судового процесу щодо приналежності права вимоги кредитору призвело до спливу встановленого законодавством загального строку позовної давності. Крім того, оригінали документів, а саме кредитних договорів, щодо яких право вимоги відступлено на підставі договору від 20.07.2020 р. були отримані позивачем лише на початку 2023 року. Саме фактична відсутність документів, які стосуються угоди щодо кредитування унеможливлювали реалізацію прав позивача на звернення до суду за захистом своїх власних інтересів. Також, представник позивача наголосив на продовження під час карантину строків загальної та спеціальної давності та введенні воєнного стану на території країни. Вказана сукупність зазначених підстав свідчить про об`єктивність пропуску позивачем належного строку для звернення до суду із позовною заявою, а тому вказаний пропущений строк підлягає поновленню.

Згідно зістаттею 512ЦК Україникредитор узобов`язанні можебути заміненийіншою особоювнаслідок переданняним своїхправ іншійособі заправочином (відступленняправа вимоги); правонаступництва; виконанняобов`язкуборжника поручителемабо заставодавцем(майновимпоручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

З правової позиції висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15 слідує, що за змістом вказаних вище положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1054ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 2 ст.1050ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч.1 ст.1047 ЦК України).

Ч.1 ст.1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином факт існування кредитних відносин між сторонами підтверджується кредитним договором та договором факторингу.

Як встановлено судом, відповідач не належним чином виконував свої зобов`язання за кредитним договором, допустивши заборгованість. Невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань порушує право позивача на своєчасне та в повному обсязі отримання грошових коштів, які були надані у кредит і суд приходить до висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у сумі 34777,40 грн.

У порушення вимог ст.ст. 12, 81ЦПК України доказів повного виконання своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором відповідач у визначений судом строк не надав, розміру заявленої до стягнення заборгованості не спростував.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (пункт 8.35).

Разом з тим, щодо заявлених вимог сплати інфляційних втрат та 3-х відсотків річних, суд зазначає наступне.

З 24.02.2022 року по теперішній час у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 за №64/2022» за №2102-ІХ від 24.02.2022 та Указу Президента України №133/2022 від 14.03.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні діє воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався і діє на теперішній час.

Пунктом 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у 30-денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Представником позивача до позовної заяви додано розрахунок інфляційних втрат за період з 24.06.2021 року по 24.06.2024 року, сума яких становить 14047,23 грн., та 3% річних за період з 24.06.2021 року по 24.06.2024 року, сума яких становить 3134,31 грн.

Позивач не мав права нараховувати у період дії в Україні воєнного стану ОСОБА_1 , який мав прострочення виконання грошового зобов`язання за договором №200512316, як 3% річних, так й інфляційних втрат, оскільки за законом відповідач звільнений від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК.

Суд вважає вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період з 24 лютого 2022 року по 24.06.2024 року згідно із ст. 625 ч. 2 ЦК необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сума заборгованості відповідача зі сплати інфляційних втрат за період з 24.06.2021 року по 23.02.2022 року становить 788,15 грн., трьох відсотків річних 700,31 грн.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму сплаченого ним судового збору у розмірі частки задоволених позовних вимог, що становить 1690,84 грн.

Згідно ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витратна оплатупослуг адвокатамає бутиспівмірним із: 1)складністю справита виконанихадвокатом робіт(наданихпослуг); 2)часом,витраченим адвокатомна виконаннявідповідних робіт(наданняпослуг); 3)обсягом наданихадвокатом послугта виконанихробіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

В матеріалах справи наявні ксерокопія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №11306/10; ордеру на надання правничої (правової) допомоги; ксерокопія договору №26 про надання правової допомоги від 15.02.2024 року; додаткова угода до договору №26 про надання правової допомоги від 15.02.2024 року; детальний опис робіт, виконаних адвокатом; акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 23.07.2024 року, якого слідує, що сторони адвокат Міньковська А.В. та ТОВ «Діджи Фінанс» підтверджують, що адвокатське бюро надало, а клієнт прийняв правничу допомогу загальною вартістю 7500 грн., до складу якої входить складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, підготовка додатків до позовної заяви, направлення позовної заяви з додатками через підсистему «Електронний суд».

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, суд приходить до висновку, витрати позивача на професійну правничу допомогу у сумі 7500 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь ТОВ «Діджи Фінанс».

На підставі ст. ст. 11, 212, 509, 525, 526, 626, 628, 633, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України, постанови Верховного Суду України від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15, та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Поновити позивачу ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» строк позовної давності звернення до суду з цивільним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ТОВ «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746, юридична адреса: 04212, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8) заборгованість за кредитним договором №200512316 від 22.04.2016 року в сумі 34777 (тридцять чотири тисячі сімсот сімдесят сім) грн. 40 коп., яка складається із: 11755,32 грн. заборгованості за кредитом; 23022,08 грн. заборгованості за відсотками, інфляційні втрати за період з 24.06.2021 року по 23.02.2022 року в сумі 788 (сімсот вісімдесят вісім) грн. 15 коп., три відсотки річних за період з 24.06.2021 року по 23.02.2022 року в сумі 700 (сімсот) грн. 31 коп., сплачений при подачі позовної заяви судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1690 (одна тисяча шістсот дев`яносто) грн. 84 коп., та витрати на правову допомогу в сумі 7500 (сім тисяч п`ятсот) грн., а всього кошти в сумі 45456 (сорок п`ять тисяч чотириста п`ятдесят шість) грн. 70 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Ємільчинський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: В. А. Гресько