Рішення № 12189215, 02.11.2010, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2010 р.                                                                       Справа №19/62

за позовом Приватного підприємства "Агротехсоюз", 36009, м. Полтава, вул. Зіньківська, 8А, кв.31

до Приватного підприємства "Зоря", вул. Леніна, буд.15, с. Рунівщина, Полтавського району, Полтавської області, 38730

про стягнення 23756,47 грн.

                                                  Суддя Безрук Т.М.

Представники:

від позивача –не з’явився;

від відповідача – не з’явився.

Розглядається позовна заява про стягнення 23756,47 грн., у т.ч. 21482,89 грн. основного боргу за договором поставки запасних частин №64 від 12.03.2008р., 1172,44 грн. - пені, 954,59 грн. - інфляційних, 146,55 грн. - 3% річних.

Відповідач правом на подання відзиву згідно ст. 59 ГПК України не скористався.

Сторони про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями від 19.10.2010р. (а.с.92-94).

В судовому засіданні 02.11.2010р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між Приватним підприємством "Агротехсоюз" (позивачем) та Приватним підприємством "Зоря" (відповідачем) укладено договір поставки запасних частин з умовою про відстрочення платежу №64 від 12.03.2008р. (далі –Договір).

За умовами п. 1.2 Договору позивач як постачальник зобов’язується передати у власність відповідача (покупця) товар - запасні частини, витратні матеріали та аксесуари, за найменуванням, у кількості, комплектності, по ціні, які вказуються в рахунках-фактурах, з умовою відстрочення платежу, а відповідач (покупець) зобов’язується прийняти товар та сплатити за нього грошову суму.

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 21482,89 грн. Зазначене підтверджується двостороннє підписаними товарними накладними № 483 від 12.03.2008р., № 523 від 17.03.2008р., № 558 від 19.03.2008р., № 575 від 21.03.2008р., № 586 від 21.032008р., № 615 від 25.03.2008р., № 657 від 28.03.2008р., № 680 від 01.04.2008р., № 682 від 01.04.2008р., № 733 від 07.04.2008р., та довіреностями відповідача серії ЯОН № 275317 від 12.03.2008р., серії ЯОН № 275317 від 12.03.2008р. (а.с.14-25).

Відповідно до п. 3.3.1 Договору покупець повинен здійснити повну оплату партії товару в термін до 30.12.2008р.

Відповідач одержаний товар не оплатив.

Отже, заборгованість відповідача становила 21482,89 грн.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 17.11.2008р. порушено провадження у справі № 23/122 про визнання банкрутом Приватного підприємства "Зоря" (вул. Леніна, буд.15, с. Рунівщина, Полтавського району, Полтавської області, 38730; ідентифікаційний код 30296885). В п. 4 даної ухвали судом введено мораторій на задоволення вимог кредиторів з наслідками, передбаченими ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (а.с.84).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі –Закон) конкурсні кредитори – кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Вимоги позивача в частині стягнення основного боргу, які є предметом даного спору виникли до порушення справи № 23/122 про банкрутство відповідача, а отже відносяться до конкурсних вимог кредиторів.

В газеті Глос України від 12.03.2009р. було опубліковано оголошення про порушення справи № 23/122 про банкрутство Приватного підприємства "Зоря" (а.с.47).

Позивач звернувся до суду по справі № 23/122 з заявою від 10.04.2009р. про майнові вимоги до боржника на суму 21482,89 грн. основного боргу за договором поставки запасних частин №64 від 12.03.2008р. (а.с.54).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 13.04.2010року по справі №23/123 затверджено реєстр вимог кредиторів Приватного підприємства "Зоря". В пункті 6 резолютивної частини ухвали визнано грошові вимоги Приватного підприємства "Агротехсоюз" до ПП "Зоря" в сумі 21482,89 грн. основного боргу за договором поставки запасних частин №64 від 12.03.2008р. (а.с.85).

Відповідно до п. 54, п. 55 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про банкрутство" № 15 від 18.12.2009р. у разі звернення позивача із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство після винесення ухвали суду про порушення справи про банкрутство за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 2 частини першої статті 80 ГПК.

Позивач звернувся до суду з заявою про визнання його вимог в сумі 21482,89 грн. основного боргу за договором поставки запасних частин №64 від 12.03.2008р. до боржника у справі про банкрутство. Вказані вимоги визнані судом за ухвалою від 13.04.2010року по справі №23/123 та включені до реєстру вимог кредиторів. Отже, провадження у справі в частині вимог про стягнення 21482,89 грн. основного боргу слід припинити на підставі пункту 2 частини першої статті 80 ГПК.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст.526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 ГК України.

За ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми позивачем нараховано 146,55 грн. –3% річних за період 31.12.2008р. –23.03.2009р. та 954,59 грн. інфляційних за січень-лютий 2009р.

Вказані вимоги заявлені позивачем за період, що виник після порушення справи № 23/122 про банкрутство боржника. Отже, дані вимоги є поточними. Тому, положення ст. 14 Закону, зокрема, й щодо обов’язку кредитора звернутися у місячний строк до боржника з кредиторськими вимогами, на дані правовідносини не поширюються.

В пункті 50 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 N 15 «Про судову практику в справах про банкрутство»зазначено, що оскільки на передбачені статтями 536 та 625 ЦК проценти та індекс інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання не поширюється заборона на їх нарахування в період провадження справи про банкрутство, то кредитор не позбавлений права подавати додаткові вимоги щодо стягнення процентів та інфляційних втрат відповідно до порядку, встановленого Законом.

Після проведення судом перевірки правильності розрахунку. Судом встановлено, що сума річних за вказаний період становить 146,55 грн., а сума інфляційних –945,25 грн. (розрахунок суду –залучено до справи). Позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В частині вимог про стягнення 9,34 грн. інфляційних слід відмовити за їх безпідставністю.

На підставі п. 5.2 Договору, яким передбачено сплату покупцем пені за порушення терміну розрахунку за одержаний товар, позивачем заявлено вимоги про стягнення 1172,44 грн. пені за період 31.12.2008р. –23.03.2009р.

Як було встановлено судом, пунктом 4 ухвали господарського суду Полтавської області від 17.11.2008р. у справі № 23/122 судом було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ПП «Зоря» з наслідками, передбаченими ст. 12 Закону.

Згідно з абзацом четвертим частини четвертої статті 12 Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

В п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 N 15 «Про судову практику в справах про банкрутство»зазначено, що за змістом статті 12 Закону мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати

податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов'язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових

платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховуються, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний із його суттю.

Згідно з частиною першою статті 11 та частиною четвертою статті 12 Закону мораторій вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Згідно з частиною сьомою статті 12 Закону дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Згідно довідки господарського суду Полтавської області № 18416д від 18.10.2010р. господарським судом Полтавської області справі № 23/122 прийнято постанову від 17.08.2010р. про визнання боржника ПП "Зоря" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Ухвала про затвердження звіту та ліквідаційного балансу ПП "Зоря" судом не виносилася. Отже, провадження у справі про банкрутство не припинено.

В п. 38 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 N 15 «Про судову практику в справах про банкрутство»зазначено, що суди мають враховувати, що дія мораторію триває протягом усього строку провадження у справі про банкрутство, включаючи усі його процедури, за винятками, передбаченими Законом.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення пені слід відхилити, оскільки пеня нарахована позивачем протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, що суперечить вищевказаним положенням законодавства.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати, визначені ст.44 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім витрат на оплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу позивачем заявлено до відшкодування 2000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи

В підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано договір про надання юридичних послуг № 19-3/03/09 від 19.03.2009р., укладений між позивачем та приватним підприємством «Міжнародна юридична компанія «Бова і партнери», відповідно до якого юридична компанія зобов’язалася надати позивачу юридичні послуги. А також надано платіжне доручення № 187 від 23.03.2009р. про сплату 2000,00 грн. за юридичні послуги. Доказів надання вказаних послуг та доказів їх оплати саме як послуг адвоката суду не надано.

Витрати на оплату юридичних послуг до відшкодування судом не приймаються, оскільки за змістом ст.44 ГПК України до судових витрат віднесено витрати, пов’язані з оплатою послуг адвоката. Зазначені висновки також підтверджуються практикою Верховного Суду України з подібних питань (постанови ВСУ від 01.10.2002р. у справі №30/63).

В разі добровільного виконання рішення суду відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 80 (п. 2), 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Зоря" (вул. Леніна, буд. 15, с. Рунівщина, Полтавського району, Полтавської області, 38730; ідентифікаційний код 30296885) на користь Приватного підприємства "Агротехсоюз" (36009, м. Полтава, вул. Зіньківська, 8А, кв.31; ідентифікаційний код 31441421) 945грн. 25 коп. інфляційних, 146грн. 55коп. –3% річних, 225грн. 75 коп. витрат з оплати державного мита, 112грн. 10 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3.Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 21482,89 грн. основного боргу.

4. Відмовити у позові в частині стягнення 1172,44 грн. пені та 9,34 грн. інфляційних.

                    Суддя                                                                      Безрук Т.М.

Повне рішення складено та підписано: