Ухвала суду № 121891370, 26.09.2024, Буринський районний суд Сумської області

Справа № 574/660/24

Провадження 1-кп/574/118/2024

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2024 року м. Буринь

Буринський районний суд Сумської області в складі :

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 ,

законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду Сумської області клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тривання під вартою у кримінальному провадженні №12024200450000636 від 06.06.2024 року по обвинуваченню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чаплищі Путивльського району Сумської області, українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, з середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 156, ч.3 ст.152 КК України,

встановив:

На розгляді в Буринському районному суді Сумської області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 156, ч.3 ст.152 КК України.

Під час судового розгляду кримінального провадження від прокурора ОСОБА_3 надійшло клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання підвартою відносно обвинуваченого, яке вона обгрунтовує тим, що ухвалою слідчого судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 08.06.2024 року до ОСОБА_6 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави. В подальшому в підготовчому судовому засіданні 01.08.2024 року обвинуваченому продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 28.09.2024 року. Проте закінчити судовий розгляд кримінального провадження до вказаної дати є неможливим. При цьому ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які існували на час застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою запобігання спробам підозрюваного переховуватись від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на неповнолітню потерпілу та свідків у кримінальному провадженні та продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрювався, не зменшились та продовжують існувати.

Про існування вказаних ризиків свідчать те, що ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст. 156, ч.3 ст.152 КК України, за скоєння яких обвинуваченому, у випадку доведеності його вини, загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років, а тому усвідомлення ОСОБА_6 невідворотності покарання за вчинення цих злочинів виключно у вигляді позбавлення волі дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності його поведінку та підвищує ризик того, що він, перебуваючи на свободі, може вчиняти дії направлені на уникнення кримінального покарання шляхом переховування від органу досудового розслідування та суду, здійснення незаконного впливу на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні або іншим чином буде перешкоджати кримінальному провадженню. Викладене доводить той факт, що ОСОБА_6 будучи розкритим у свої протиправних діях, відразу покинув м. Буринь Конотопського району та спробував втекти щоб уникнути відповідальності, проте проведеними оперативними заходами був виявлений поблизу с. Слобода Буринської ОТГ та доставлений до відділу поліцейської діяльності для з`ясування обставин за даним фактом.

Крім того, про існування ризиків, передбачених п.п.3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, свідчать те, що ОСОБА_6 , проживаючи раніше однією родиною з потерпілою та свідками та знаючи де вони проживають, з метою зміни їх показів, може шляхом вмовлянь та/або погроз чинити вплив на потерпілу та свідків, щоб останні змінили свої показання, з метою уникнення кримінальної відповідальності, а також, маючи вплив на неповнолітню ОСОБА_4 , може продовжити свою злочинну діяльність аналогічним чином.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала вказане клопотання та просила задовольнити з викладених у ньому підстав.

Неповнолітня потерпіла ОСОБА_4 та її законний представник ОСОБА_5 підтримали клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 заперечували проти задоволення клопотання прокурора, покликаючись на те, що в даному випадку буде достатньо застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді домашнього арешту, оскільки обвинувачений не переховувався від правоохоронних органів, а втікав від родичів потерпілої. В майбутньому обвинувачений також не має наміру переховуватись від суду та вчиняти тиск на потерпілу чи свідків, має малолітню дитину з інвалідністю, хоча і не записаний її батьком у свідоцтві про народження, а також має у власності житловий будинок, на який не оформлено право власності, однак може проживати у ньому у випадку застосування до нього домашнього арешту.

Також, захисник звертав увагу на те, що потерпіла і свідки вже допитані під час досудового розслідування, в зв`язку з чим обвинувачений вже не зможе на них впливати.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що під час досудового розслідування по даному кримінальному провадженню ухвалою слідчого судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 08.06.2024 року відносно ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою Буринського районного суду Сумської області від 01.08.2024 року продовжено строк застосованого до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 28.09.2024 року.

Застосовуючи вказаний запобіжний захід, суд виходив з наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.155 та ч.2 156 КК України, а також - ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме спробам підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні і продовжувати кримінальне правопорушення у якому підозрюється.

Згідно ч.1, 2 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Частиною 1 ст.183 КПК України, передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

У відповідності до п.4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» Суд зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 раніше не судимий, не одружений, доказів на підтвердження наявності у нього малолітньої дитини та власного житла стороною захисту не надано, що свідчить про відсутність у нього сталих соціальних зв`язків у місці проживання, а також останній не працює, доходів із законних джерел не отримує, право власності на будь-яке нерухоме майно у нього відсутнє.

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 156, ч.3 ст.152 КК України, за одне з яких у разі доведення його винуватості, передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років, а тому останній перебуваючи на волі та будучи обізнаним про суворість передбаченого законом покарання, може переховуватись від суду, перешкодити кримінальному провадженню, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, може незаконно впливати на неповнолітню потерпілу та свідків, які ще не допитані в судовому засіданні.

Про існування вказаних ризиків свідчить те, що будучи розкритим у свої протиправних діях, ОСОБА_6 відразу покинув м. Буринь Конотопського р-ну та спробував втекти, що не заперечувалося самим обвинуваченим в судовому засіданні.

Доводи обвинуваченого про те, що він намагався втекти не від поліції, а від родичів потерпілої, які могли вчинити над ним самосуд, не заслуговують на увагу, оскільки він, не заперечуючи свою винуватість в іншому кримінальному правопорушенні відносно потерпілої, ніж в тих, що його обвинувачують, не був позбавлений можливості самостійно прибути до органів поліції.

Крім того, на думку суду вказані доводи є не переконливими, оскільки ОСОБА_6 в судовому засіданні підтвердив, що на даний час він не боїться самосуду з боку родичів потерпілої.

Також, суд погоджується з доводами прокурора, що ОСОБА_6 , проживаючи раніше однією родиною з потерпілою і свідками та знаючи, де вони проживають, з метою зміни їх показів та уникнення від кримінальної відповідальності, може шляхом вмовлянь та/або погроз чинити вплив на них, щоб останні змінили свої показання, а також маючи вплив на неповнолітню ОСОБА_4 , може продовжити свою злочинну діяльність аналогічним чином.

Можливість впливу обвинуваченого на неповнолітню потерпілу також підтверджується його поведінкою в судовому засіданні, а саме неодноразовими викриками в бік потерпілої та нецензурною лайкою на адресу її законного представника, не заважаючи на зауваження і попередження головуючого.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ч. 4 ст. 95, ст. 224 КПК України.

З огляду на зазначені положення закону, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Таким чином, покликання сторони захисту на те, що потерпіла та свідки вже були допитані під час досудового розслідування, є безпідставними, оскільки не зменшують ризику впливу на них з метою зміни їхніх показань.

На даний час судовий розгляд кримінального провадження лише розпочато, а тому судове провадження у даній справі не може бути завершене до закінчення строку дії застосованого відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

За наведеного, суд вважає, що на даний час ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані при обранні ОСОБА_6 запобіжного заходу не зменшились та не перестали існувати, а навіть збільшились, оскільки після застосування до нього запобіжного заходу, органом досудового розслідування його дії перекваліфіковано з ч.2 ст. 155 на ч.3 ст.152 КК України, якою передбачено значно тяжче покарання, тому застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, зокрема цілодобового арешту, про який просила сторона захисту, не зможе забезпечити виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов`язків.

Враховуючи викладене, клопотання прокурора є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

З огляду на викладені обставини, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого умисних злочинів стосовно неповнолітньої, суд з врахуванням положень ст. 182 КПК України не вбачає підстав для зменшення раніше визначеного судом розміру застави шістдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 175200 грн.

Керуючись ст.ст. 176-178,183, 331, 392 КПК України, суд

постановив:

Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити строк, застосованого відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, до 24.11.2024 року включно.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу - шістдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 175200 грн.

Застава може бути внесена обвинуваченим, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за реквізитами: Одержувач: ТУДСА України в Сумській області, Код: 26270240, Назва банку: ДКСУ м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA558201720355249001000008869, Призначення платежу: застава, за кого (прізвище, ім`я, по-батькові), № ухвали суду, платник застави (прізвище, ім`я, по-батькові).

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді застави.

У випадку внесення застави покласти на обвинуваченого такі обов`язки:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування з потерпілою ОСОБА_4 та свідками в даному кримінальному провадженні.

Визначити термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, - два місяці з моменту звільнення з-під варти внаслідок внесення застави.

Роз`яснити обвинуваченому та заставодавцю, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава може бути звернута в дохід держави.

Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом 5 днів з дня проголошення, а обвинуваченим в той же самий строк з моменту вручення її копії.

Суддя ОСОБА_1