Ухвала суду № 121888980, 25.09.2024, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/17187/24

Провадження № 1-кс/344/6920/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого П`ятого слідчого відділу (з дислокацією у місті Івано-Франківську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження №42023092780000061 від 16.05.2023 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України., -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором, в обґрунтування якого посилається на те, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 на військову службу за призовом під час мобілізації до лав Збройних Сил України.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.08.2022 №49 солдата ОСОБА_4 призначено на посаду стрільця-снайпера мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 .

В подальшому, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.02.2023 №56 солдата ОСОБА_4 призначено на посаду водія автомобільного відділення взводу матеріально-технічного забезпечення 2 стрілецького батальйону управління військової частини НОМЕР_1 , останній вважається таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Проходячи військову службу у вищевказаній військовій частині солдат ОСОБА_4 відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і Законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.

Про введення в дію воєнного стану солдату ОСОБА_4 достеменно було відомо, оскільки Указ Президента України №64/2022 оголошено за допомогою засобів масової інформації та доведено до населення країни.

Однак, солдат ОСОБА_4 , будучи обізнаним із вище зазначеними вимогами законодавства, у тому числі в умовах воєнного стану, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов`язків військової служби, в умовах воєнного стану, без поважних причин, самовільно 02.04.2023 залишив розташування військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) та незаконно, без поважних причин був відсутній на військовій службі по 08.04.2023, в подальшому 16.04.2023 повторно самовільно залишив розташування військової частини та відсутній на військовій службі по теперішній час.

Таким чином, солдат ОСОБА_4 , будучи обізнаним із вище зазначеними вимогами законодавства, у тому числі в умовах воєнного стану, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов`язків військової служби, в умовах воєнного стану, без поважних причин, самовільно 02.04.2023 залишив розташування військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) та незаконно, без поважних причин був відсутній на військовій службі по 08.04.2023, в подальшому 16.04.2023 повторно самовільно залишив розташування військової частини та відсутній на військовій службі по теперішній час, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України самовільне залишення військової частини військовослужбовцем понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

18.09.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України у порядку ст. 135 КПК, окрім того, повідомлення про підозру ОСОБА_4 вручено близьким родичам останнього.

Відповідно до матеріалів службового розслідування військової частини НОМЕР_1 , показань свідків, починаючи з 16.04.2023 по теперішній час, ОСОБА_4 , відсутній на військовій службі без поважних причин.

У зв`язку із наведеним оголошено розшук підозрюваного ОСОБА_4 , оскільки він переховувався від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

24 вересня 2024 року о 14.40 год. ОСОБА_4 затримано працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав з підстав наведених в ньому, із врахуванням стану здоров`я підозрюваного просив визначити заставу в розмірі 60 неоподаткованих мінімумів громадян.

Підозрюваний в судовому засіданні вказав, що пішов до ЗСУ добровільно з початку війни, під час служби отримав травми та проходив лікування, саме через лікування самовільно залишив частину, вину визнає, просив визначити йому заставу.

Захисник в судовому засіданні у задоволенні клопотання просив відмовити, додатково вказав, що підозрюваний став добровільно до лав ЗСУ, вину визнає, просив визначити заставу у розмірі 20 неоподаткованих мінімумів,

Заслухавши прокурора, захисника, підозрюваного, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

18.09.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України у порядку ст. 135 КПК, окрім того, повідомлення про підозру ОСОБА_4 вручено близьким родичам останнього.

Санкція злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років (за відсутності альтернативного виду основного покарання), тобто є умисним тяжким злочином.

Відповідно до матеріалів службового розслідування військової частини НОМЕР_1 , показань свідків, починаючи з 16.04.2023 по теперішній час ОСОБА_4 відсутній на військовій службі без поважних причин.

У зв`язку із наведеним оголошено розшук підозрюваного ОСОБА_4 , оскільки на теперішній час він переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Ухвалою слідчого судді від 20.09.2024 року надано дозвіл на затримання ОСОБА_4 з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

24 вересня 2024 року о 14:40 ОСОБА_4 було затримано.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Отже враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 за місцем свого проживання відсутній, на контакт із представниками військової частини та військової НОМЕР_2 у ЗСУ не виходить, до органу досудового розслідування чи уповноважених органів військового управління не прибував.

У зв`язку із наведеним було оголошено розшук підозрюваного ОСОБА_4 , оскільки він переховувався від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Вказані обставини, а також те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, вказують на наявність ризиків, передбачених п.п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та свідчать про те, що він переховується від органу досудового розслідування.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Так, згідно ст. ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від слідства.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Санкція злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років (за відсутності альтернативного виду основного покарання), тобто є умисним тяжким злочином.

Згідно ч.8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Статтею 177 КПК України встановлено право слідчого судді, суду при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема встановлено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_4 , зазначеного злочину, його вік, сімейний стан, стан його здоров`я, те, що він брав безпосередню участь у бойових діях з початку війни.

Слідчий суддя дійшов до переконання про необхідність визначення застави, як альтернативного запобіжного заходу.

Частиною 5 ст. 182 КПК України визначено, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При визначенні підозрюваному розміру застави, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини в частині того, що застава повинна достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірною для нього.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задовольнити та застосувати щодо ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням застави 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням на підозрюваного передбачених у ст. 194 КПК України додаткових обов`язків, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчою обґрунтування клопотання і саме такий запобіжний захід буде достатнім на даний час для забезпечення дієвості даного кримінального провадження. Саме такий розмір застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Згідно ч.1 ст.219 КПК строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру у даному випадку із 18 вересня 2024 року та строк досудового розслідування становить два місяці тобто до 18 листопада 2024 року

Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (ч. 1 ст. 197 КПК України).

З урахуванням положень ч. 1 ст. 197 КПК України, де визначено що строк дії ухвали про тримання особи під вартою не може перевищувати шістдесяти днів, обсягу необхідних для проведення слідчих, процесуальних дій, термін тримання ОСОБА_4 під вартою слід визначити на строк до 18 листопада 2024 року, в межах строку досудового розслідування.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193-194, 196-197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного у кримінальному провадженні №42023092780000061 від 16.05.2023 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця та жителя АДРЕСА_2 , громадянина України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 18 листопада 2024 року включно.

Взяти підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 під варту в залі суду, а тримання його під вартою здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Визначити заставу 60 560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (МФО: 820172, код отримувача: 26289647, банк отримувача: ДКС України, м. Київ, рахунок: UA158201720355259002000002265).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , на строк до 18 листопада 2024 року включно обов`язки:

-у випадку звільнення з під варти прибути у розташування військової частини за місцем служби;

- прибувати до слідчого прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи де знаходиться військова частина в якій він служить, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи/служби;

- утриматися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.

та роз`яснити, що в разі невиконання таких обов`язків щодо нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі оригінал документу із відміткою банку має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення, яка після його отримання та перевірки має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення, про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері М.М.Кузему.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1

Повний текст ухвали складено та проголошено 25 вересня 2024 року о 16.50 год.