Ухвала суду № 121888935, 25.09.2024, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/17379/24

Провадження № 1-кс/344/7011/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року м.Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши в судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 62024140150000179 від 05.08.2024,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджене з прокурором, в обґрунтування якого зазначив, що П`ятим слідчим відділом (з дислокацією у м. Івано-Франківську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 62024140150000179 від 05.08.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 368 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що сержант ОСОБА_5 проходить військову службу за контрактом в Державній прикордонній службі України, а саме на посаді інспектора прикордонної служби 3 категорії водія відділення логістики відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип В) ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», правоохоронні органи органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

З огляду на наведене ОСОБА_5 є працівником правоохоронного органу.

Водночас, проходячи військову службу, сержант ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст.ст. 11, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і Законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб на всій території України.

В подальшому, строк дії введеного на території України воєнного стану неодноразово продовжувався Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та триває на даний час.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб врегульовано положеннями Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Так, пунктами 6 та 7 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, заходи правового режиму воєнного стану, пов`язані із встановленням у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеженням свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів.

В той же час, пунктом 8 Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1455 від 29.12.2021, встановлено, що перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.

Згідно ч. 4 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у воєнний час забороняється виїзд призовників, військовозобов`язаних та резервістів з місця проживання без дозволу керівника відповідного районного ( ІНФОРМАЦІЯ_3 (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України - без дозволу відповідного керівника).

Таким чином, на підставі вищевказаних Указів Президента України, тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», зокрема, виїзд за межі країни громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років забороняється.

Відповідно вищевказані обставини щодо обмеження перетину кордону, зумовили громадян України до вчинення систематичних незаконних перетинів державного кордону України до країн Європейського союзу.

У зв`язку із цим, ОСОБА_5 в порушення вимог вищезазначених нормативно-правових актів, з корисливих мотивів, скориставшись тяжким суспільним становищем щодо обмеження конституційних прав громадян України в частині обмеження виїзду за межі території України чоловікам віком від 18 до 60 років, будучи військовослужбовцем відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип В) ІНФОРМАЦІЯ_4 (м. Чернівці) ІНФОРМАЦІЯ_5 , організував злочинну схему незаконного переправлення вказаних осіб через державний кордон України в зоні відповідальності даного відділу прикордонної служби за надання останніми на його користь грошових коштів.

Так, в період часу з 23.08.2024 по 31.08.2024 ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого незаконного збагачення, використовуючи умови введеного в Україні воєнного стану, організував незаконне переправлення через державний кордон громадянина України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за наступних обставин.

23.08.2024 приблизно о 21:00 год. ОСОБА_5 під час телефонної розмови із ОСОБА_6 запропонував останньому механізм перетину державного кордону поза межами пункту пропуску на ділянці кордону, що знаходиться у Верховинському районі Івано-Франківської області.

При цьому, ОСОБА_5 зазначив ОСОБА_6 , що зможе перевезти останнього через блокпости Державної прикордонної служби України безпосередньо до ділянки державного кордону України та детально проінструктувати щодо подальшого пішого маршруту задля незаконного перетину кордону за грошову винагороду в сумі 4000 доларів США, на що ОСОБА_6 погодився.

В подальшому, ОСОБА_6 , діючи за вказівкою ОСОБА_5 , 30.08.2024 приблизно о 19:00 год. прибув у смт Верховина Івано-Франківської області, де поселився у готелі «Стежка в гори», що знаходиться по АДРЕСА_1 , в даному населеному пункті, про що повідомив ОСОБА_5 .

Після цього, 31.08.2024 в період часу з 14:30 год. по 15:30 год. ОСОБА_5 перевіз ОСОБА_6 від вищезазначеного готелю до с.Явірник Верховинського району Івано-Франківської області автомобілем марки «Mitsubishi» моделі «Pajero», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час руху в якому провів ОСОБА_7 детальний інструктаж та надав останньому поради і вказівки щодо його дій задля незаконного перетину державного кордону України поза межами пунктів пропуску.

При цьому, в ході руху вищезазначеного автомобіля ґрунтовою дорогою, ОСОБА_5 з метою невикриття його протиправної діяльності, користуючись своїм статусом військовослужбовця відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип В) ІНФОРМАЦІЯ_4 (м. Чернівці) ІНФОРМАЦІЯ_5 , розуміючи, що його автомобіль не буде ретельно перевірятись співслужбовцями, наказав ОСОБА_6 перелізти у багажник автомобіля, після чого накрив його ковдрою та таким чином провіз останнього через контрольно-пропускний пункт Державної прикордонної служби України, що знаходиться поблизу АДРЕСА_2 .

Надалі, ОСОБА_5 , прибувши цього ж дня близько 15:30 год. із ОСОБА_6 до місця свого проживання в АДРЕСА_2 та одержавши від останнього в салоні марки «Mitsubishi» моделі «Pajero», реєстраційний номер НОМЕР_1 , грошові кошти в сумі 4000 доларів США, одразу вирушив даним автомобілем, в якому знаходився ОСОБА_6 , до лінії державного кордону України, під час руху в якому знову наказав останньому залізти у багажник автомобіля та накритись ковдрою для запобігання викриттю його протиправної діяльності.

Приблизно о 17:30 год. 31.08.2024 ОСОБА_5 вищезазначеним автомобілем довіз ОСОБА_6 безпосередньо до ділянки державного кордону України із Румунією, що знаходиться в зоні відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип В) ІНФОРМАЦІЯ_2 , після чого показав останньому дорогу в напрямку Румунії, якою йому необхідно було рухатися пішком, а також провів ОСОБА_6 детальний інструктаж щодо порядку дій після незаконного перетину державного кордону України.

Після цього, завдяки злочинним діям ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в період часу з 17:30 по 17:35 год. 31.08.2024 пішком незаконно перетнув державний кордон України із Румунією в зоні відповідальності вказаного відділу прикордонної служби.

24 вересня 2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто в організації незаконного переправлення осіб через Державний кордон України, керівництві такими діями та сприянні їх вчиненню порадами та вказівками, вчиненій з корисливих мотивів.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, максимальне покарання згідно санкції статті дев`ять років позбавлення волі із конфіскацією майна.

Обґрунтованість підозри, повідомленої ОСОБА_5 , підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: відомостями, які містяться у рапортах працівників оперативного підрозділу, протоколах допитів свідків, протоколах проведення НСРД та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності

В ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

- переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Даний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, є реальним, оскільки, ОСОБА_5 , враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ним злочину, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у вчиненні злочину, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Крім цього, враховуючи те, що ОСОБА_5 підозрюється в організації незаконного переправлення осіб через Державний кордон України, керівництві такими діями та сприянні їх вчиненню порадами та вказівками, мешкає в безпосередній близькості до Державного кордону України, та досконало знає місцевість, а також враховуючи те, що останній проходить військову службу у відділі прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип В) НОМЕР_2 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_5 та безпосередньо здійснює функції охорони Державного кордону України, останній, використовуючи наявні у нього навички, вміння, знання та зв`язки із військовослужбовцями Державної прикордонної служби України, має реальну можливість перетнути кордон України з метою подальшого переховування від органу досудового розслідування та суду.

- незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні. Даний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України є реальним, оскільки ОСОБА_5 відомі повні анкетні дані свідків, після чого він, шляхом вмовляння, погроз зможе впливати на їх показання, що в свою чергу може зашкодити проведенню досудового розслідування. Крім цього, частина свідків, в тому числі військовослужбовців відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип В) НОМЕР_2 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_5 , на даний час не допитані, а тому ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, зможе впливати на них з метою отримання вигідних для нього показань.

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Даний ризик передбачений п. 4 ч.1 ст.177 КПК України, є реальним, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може приховувати докази його злочинних дій, не з`являтись на виклики до слідчого, прокурора чи суду тим самим затягуючи строки досудового розслідування чи судового розгляду;

- вчинити інше кримінальне правопорушення. Даний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України є реальним, оскільки ОСОБА_5 , використовуючи надану йому владу та службові повноваження військовослужбовця Державної прикордонної служби України, пов`язані з охороною Державного кордону, з метою одержання доходів може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, пов`язані із незаконним переправленням осіб через державний кордон України.

На сьогоднішній день до органу досудового розслідування не надходили заяви від жодних осіб про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, покладених на нього обов`язків відповідно до ст. 194 КПК України і зобов`язуються, за необхідності, доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу. У зв`язку з цим, є неможливим застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді особистої поруки.

Інші види запобіжного заходу заставу або особисте зобов`язання , застосувати відносно підозрюваного також не можливо, оскільки вони будуть недостатніми для запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення пов`язаного з незаконним позбавленням волі.

При запобіжному заході у виді домашнього арешту підозрюваний усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення у виді позбавлення волі, незважаючи на покладені на нього обов`язки, може покинути місце свого проживання та перейти Державний кордон України з метою уникнення кримінальної відповідальності.

З викладеного вище вбачається, про неможливість запобігання цих ризиків шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу. Крім того, у разі прийняття судом рішення про застосування як альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, просить суд визначити її розмір у 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, посилаючись на викладені в ньому обставини, просив клопотання задовольнити.

Захисник підозрюваного в судовому засіданні просив врахувати недоведеність ризиків, характеризуючі дані підозрюваного та застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисника.

Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад пять років.

Згідно з ч.3 ст.183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від 20 до 80 розмірів мінімальної заробітної плати.

З матеріалів клопотання вбачається, що 24 вересня 2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто в організації незаконного переправлення осіб через Державний кордон України, керівництві такими діями та сприянні їх вчиненню порадами та вказівками, вчиненій з корисливих мотивів.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , згідно ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого санкцією ч.3 ст.332 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними доказами, а саме: відомостями, які містяться у рапортах працівників оперативного підрозділу, протоколах допитів свідків, протоколах проведення НСРД та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення. При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального кодексу ця особа підлягає відповідальності.

Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Враховуючи те, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.1,3,4 ч.1 ст. 177 КПК України.

Однак, прокурором жодним чином не доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини у справі Ілійков проти Болгарії зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторно вчинення злочинів.

Оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчинення злочину, за яке судом може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі, це створює ризики переховуватися від досудового розслідування.

Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_5 зазначеного вище злочину, характеризуючі особу підозрюваного дані: його вік, стан здоров`я, раніше не судимий, одружений.

З точки зору ч. 2 ст. 177 КПК України, в якій визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, визначальними пунктами ст. 184 КПК України будуть п. 3,5,6,7 ч. 1 ст. 184 КПК України. Тобто, саме виклад обставин, які дають змогу обґрунтовано підозрювати особу у скоєнні злочину, та зробити висновок про наявність ризиків, обґрунтування неможливості запобігти ризикам при застосуванні більш м`яких запобіжних заходів та обґрунтування обов`язків.

Вважається, що застосування запобіжних заходів вже можливо при наявності ризиків. Ризик же в свою чергу це не визначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.

В той же час обставини, які зазначені підозрюваним та його захисником, не можуть бути підставами для відмови в задоволенні даного клопотання та відповідно для застосування менш суворого запобіжного заходу, оскільки такі не виключають наявність обґрунтованості підозри та встановлених в судовому засіданні ризиків.

При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, суд враховує доведені ризики, майновий стан підозрюваного, практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 за інкримінований злочин.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задовольнити та застосувати щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування з визначенням застави - 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього передбачених у ст. 194 КПК України обов`язків.

На підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Застосувати щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 23 листопада 2024 року включно.

Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , здійснювати в Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)».

Взяти підозрюваного ОСОБА_5 під варту в залі суду негайно.

Визначити заставу 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 181 680 ( сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26289647, банк отримувача ДКСУ, м.Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA158201720355259002000002265).

У разі внесення застави покласти на підозрюваного на строк до 23 листопада 2024 року обов`язки:

1) прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;

2) не відлучатися за межі території Івано-Франківської області без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;

2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

3) утриматися від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1