Рішення № 121888594, 01.08.2024, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/13654/23

№ 2/183/1346/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2024 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря судових засідань Аніськової А.В.,

розглянувши, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,-

за участю:

представника позивача ОСОБА_2 ,-

в с т а н о в и в:

у грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 22 березня 2024 року, просить:

- стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 35747,90 грн.;

- стягнути сплачений судовий збір у розмірі 2147,20 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн..

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 15.08.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір № 4621026 про надання споживчого кредиту, за умовами якого позивач надав позичальнику кредитні кошти в сумі 10 500,00 гривень, строком на 30 днів з можливістю пролонгації.

Відповідно до п. 1.5. Кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день та застосовується у межах строку кредиту та у межах нового строку кредиту після автопролонгації.

14.09.2021 року відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих відсотків не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії Кредитного договору, в зв`язку з чим, а також керуючись пунктами 4.3. кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 календарних днів.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед кредитором 25 травня 2022 між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», як фактором, було укладено договір факторингу № 25-05/2022, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитними договорами.

Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача шляхом направлення на електронну пошту зазначену при укладенні Кредитного договору відповідного повідомлення.

Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача перед банком не сплачена та становить 34440,00 гривень, з яких:

- 10500,00 грн. тіло кредиту;

- 23940,00 грн. нараховані відсотки.

Зазначену суму заборгованості, а також інфляційні витрати у розмірі 1107,00 грн. та 3% річних 200,9 грн., нараховані за період з 14.12.2021 року по 23.02.2022 року, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» просить стягнути з відповідача.

02 квітня 2024 року відповідачем по справі подано відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків поза межами строку кредитування, штрафних санкцій посилаючись на неправомірність їх нарахування. Стосовно ж інших заявлених вимог ОСОБА_1 не заперечував.

У відповіді на відзив від 09.04.2024 року представник позивача, зазначив, що твердження заявлені відповідачем щодо неправомірності порядку нарахування й розміру заявлених до стягнення відсотків не відповідають дійсності. Нарахування відсотків кредитодавцем здійснювалось виключно на умовах узгоджених із позичальником кредитним договором, в межах дії строку кредитування, що в свою чергу, позивачем підтверджено наданими до позовної заяви документами.

Ухвалою суду від 24 січня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження по справі (а.с. 138).

Ухвалою суду від 18 червня 2024 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів (а.с. 183).

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.

Відповідач у призначене судове засідання не з`явився, у відзиві на позовну заяву зазначив про розгляд справи у його відсутність.

Суд, дослідивши подані докази, з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

15.08.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 4621026 про надання споживчого кредиту за умовами якого товариство надало споживачу кредит у розмірі 10 500,00,00 гривень строком на 30 днів з можливістю пролонгації, а споживач зобов`язалась одержати та повернути кредитні кошти, сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 1,90% та виконати інші обов`язки передбачені договором (а.с. 17-26).

Однак, ОСОБА_1 свої зобов`язання за вищевказаним договором у встановлений строк не виконав, у зв`язку із чим дія договору була пролонгована за ініціативою кредитора у відповідності до умов договору, як наслідок, за розрахунком товариства, станом на 13.12.2021 року виникла заборгованість у розмірі 34440,00 грн., з яких:

- 10500,00 грн. тіло кредиту;

- 23940,00 грн. нараховані відсотки (а.с. 31-46).

25 травня 2022 року між ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», як фактором, та ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом укладено договір факторингу № 25-05/2022, за цим договором фактор зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги за кредитними договорами, строк виконання зобов`язань за якими настав або виникне в майбутньому (а.с. 94-102).

Відповідно до додатку № 1 до договору факторингу № 25-05/2022 від 25 травня 2022 року, витягу з реєстру боржників, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 34440,00 гривень (а.с. 14).

Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача шляхом направлення на електронну пошту відповідного повідомлення (а.с. 30).

Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.

До правовідносин щодо стягнення з відповідача основної заборгованості за кредитним договором суд вважає за доцільне застосувати наступні норми законодавства.

Згідно ст.1077ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У відповідності до ч.2 ст.1083ЦК України якщо договором факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, воно здійснюється відповідно до положень цієї глави.

Так у відповідності до ст. 509 ЦК України, 1. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. 2. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. 3. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності справедливості.

Згідно до ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків є договори.

Відповідно до статті 626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статті6та 627ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідност. 634 ЦК Українидоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому . Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно достатті 638ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частинах першій та другій статті 639ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Так, в силу ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до вимог ст. 525, 526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконувати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтями 1049, 1054 Цивільного кодексуУкраїни передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

Положеннями статті 610 ЦК Українипередбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання.

Згідно ч.2 ст.1050ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 ЦК, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

При цьому індекс інфляції 3% річних від простроченої суми (ст. 625 ЦК України) та проценти за позикою (ст. 1048 ЦК України) підлягають сплаті до моменту фактичного повернення боргу.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц зробила висновок, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення відповідно до пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" цього Кодексу, враховуючи зміни, внесені Законом України від 15.03.2022 р. N 2120-IX.

Відповідно до пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Вказані положення набрали чинності 17.03.2022 року.

Офіс уповноваженого з прав людини Верховної Ради надав роз`яснення про особливості виконання зобов`язань за кредитом в умовах воєнного стану.

Законом №2120внесено зміни доЦК України, а також доЗакону №1734, які передбачають, що починаючи з 24 лютого 2022 року та у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за відповідним договором, до позичальника не можуть бути застосовані штрафні санкції за таке прострочення.

Відтак, громадяни не несуть відповідальність перед фінансовою (кредитною) установою, якщо прострочать зобов`язання за кредитом: - у випадку прострочення зобов`язань за кредитом не буде нараховано штрафні санкції, зокрема штраф, пеня та інші платежі, які вказані у кредитному договорі; - кредитор не має права підіймати процентну ставку за користування кредитом у випадку невиконання зобов`язань. За винятком, коли договір передбачає встановлення змінюваної процентної ставки; - всі штрафи, пені та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані з 24.02.2022 року за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором, підлягають списанню.

З наданих товариством розрахунків слідує, що нарахування втрат від інфляції та 3% річних позивачем проведено із дотриманням часових меж у відповідності до норм чинного законодавства.

Аналізуючи вищевикладене, суду доведено наявність у відповідача грошового зобов`язання перед позивачем, у зв`язку із чим позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 4621026 від 15.08.2021 року в сумі 35747,90 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує наступне.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 року № 13-рп/2000, від 30.09.2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно положень ст. 30 Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до положень ч. 1, п. 1, 4 ч. 3 ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно положень ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.

Судом встановлено, що правничу допомогу у справі позивачу надавав адвокат Столітній Михайло Миколайович на підставі договору про надання правової допомоги № 10/07-2023 від 10 липня 2023 року, який долучено до матеріалів цивільної справи (а.с. 80-82).

Відповідно до звіту про надання правової допомоги сторони за Договором № 10/07-2023 від 10 липня 2023 року погодили надання наступних правових юридичних послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , загальна вартість яких становить 10 000,00 гривень (а.с. 16).

Також із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження розміру витрат, понесених на правничу допомогу, суду було надано платіжну інструкцію № 2103 від 12 грудня 2023 року на суму 10 000,00 гривень; призначення платежу сплати послуги з аналізу, складання та подання позовної заяви згідно р/ф № 101/20/10 від 20.10.2023 року (а.с. 112).

Суд враховує, що від відповідача в порядку ч. 6 ст. 137 ЦПК України, не надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, та/або їх необґрунтованості, які підлягають розподілу між сторонами, також характер справи, її значення для позивача, обсяг виконаних робіт, принципи співмірності та розумності судових витрат, та приходить до висновку, що понесені позивачем витрати пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 10000,00 гривень слід покласти на відповідача.

Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути сплачений позивачем при подачі позову судовий збір у розмірі 2 147,20 грн..

На підставі викладеного, керуючись 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 263, 265ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» заборгованість за кредитним договором № 4621026 від 15.08.2021 року у розмірі 35747 гривень 90 копійок (тридцять п`ять тисяч сімсот сорок сім гривень 90 копійок), яка складається з тіла кредиту у розмірі 10500 гривень, процентів за користування кредитом у розмірі 23940 гривень, інфляційних втрат за період з 14 грудня 2021 року по 23 лютого 2024 року у розмірі 1107,00 гривень, 3-х % річних за період з 14 грудня 2021 року по 23 лютого 2024 року у розмірі 200 гривень 90 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» судові витрати: судовий збір у розмірі 2147 гривень 20 копійок (дві тисячі сто сорок сім гривень 20 копійок), витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 гривень (десять тисяч гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Реквізити сторін:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» код ЄДРПОУ 44559822, адреса: вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2, м. Київ, 03150;

відповідач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Сорока О.В.