Ухвала суду № 121886209, 24.09.2024, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/2534/24

№ 1-кп/183/1380/24

24 вересня 2024 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

захисників ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

розглянув у підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області клопотання прокурора про застосування до обвинуваченої ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 у зв`язку із застосованими стосовно нього запобіжним заходом у вигляді домашнього арешту за обвинувальним актом у кримінальному провадженні № 12014220370002453 від 08.12.2014 стосовно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харків, громадянки України, одруженої, офіційно не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Черкаська Лозова Дергачівського району Харківської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,

в с т а н о в и в:

У провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12014220370002453 від 08.12.2014 стосовноОСОБА_6 , ОСОБА_7 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.

В судовомузасіданні прокурорподала клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 у зв`язку із застосованим стосовно нього запобіжним заходом у вигляді домашнього арешту на 60 днів, мотивуючи свою позицію тим, що ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які враховувалися судом при обранні обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не змінилися та продовжують існувати, нових обставин для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого не з`явилося, тому продовження строку дії домашнього арешту стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 необхідне для забезпечення розгляду кримінального провадження.

Крім того, прокурор подала клопотання про застосування до обвинуваченої ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, мотивуючи свою позицію тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням в інше приміщення чи сховище, спрямований на заволодіння майном у великих розмірах та носінні холодної зброї без передбачуваного законом дозволу.

Під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження ухвалою слідчого судді до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, який в подальшому продовжено Куп`янським міськрайонним судом Харківської області під час судового розгляду справи.

Відповідно до розпорядження Верховного суду від 18.03.2022 №11/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність Куп`янського міськрайонного суду Харківської області за Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області.

Разом із цим, в подальшому, ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про продовження терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченої ОСОБА_6 , оскільки Куп`янським міськранноним судом Харківської області на виконання розпорядження Верховного суду від 18.03.2022 №11/0/9-22 не направлено матеріали кримінального провадження та судової справи до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

20.11.2023 ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області відносно обвинуваченої ОСОБА_6 прийнято рішення про привід обвинуваченої у судове засідання на 20.12.2023.

В ході виконання ухвали суду про привід обвинуваченої ОСОБА_6 працівниками Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області не вдалось встановити місцезнаходження останньої, оскільки двері до будинку за місцем мешкання ніхто не відчинив. Під час перевірки за базою «Ідентифікація» та «ВПО» відомості стосовно обвинуваченої ОСОБА_6 відсутні.

Під час судового розгляду обвинувального акта Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області обвинувачена ОСОБА_6 в судові засідання не з`являється, зв`язок з останньою відсутній.

Метою застосування до обвинуваченої запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

- переховуватися від суду (враховуючи те, що покарання за інкриміновані ОСОБА_6 кримінальні правопорушення передбачають позбавлення волі на строк до 15 років з можливою конфіскацією майна, тому, перебуваючи не під вартою, обвинувачена може ухилитись від явки до суду, передбачаючи невідворотність засудження до реальної міри покарання за скоєне у разі винесення судом обвинувального вироку без можливості звільнення від покарання з іспитовим строком. Крім того, необхідно врахувати, що обвинувачена ОСОБА_6 не має міцних соціальних зв`язків, офіційно не працевлаштована, що підвищує ризик втечі останньої у разі перебування не під вартою);

- незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні (враховуючи те, що показання свідків у кримінальному провадженні відкриті обвинуваченій, та те, що адреси проживання останніх відомі ОСОБА_6 , обвинувачена, перебуваючи не під вартою, може незаконно впливати на них, в тому числі шляхом залякування, з метою зміни ними своїх показань, які будуть сприйняті судом лише після безпосереднього допиту);

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, враховуючи, що обвинувачена ОСОБА_6 не виконує покладені на неї процесуальні обов`язки, так як досить тривалий час не з`являється у судові засідання, що в свою чергу стало підставою до не виконання завдань кримінального провадження;

- вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи, що обвинувачена раніше притягувалась до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних корисливих тяжких злочинів, в останньої відсутні офіційні джерела доходу та міцні соціальні зв`язки.

Одночасно ці обставини підтверджують недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам. Крім того, обрати більш м`який запобіжний захід не виявляється можливим, оскільки на теперішній час місто Харків, в якому зареєстрована та фактично мешкала ОСОБА_6 , перебуває під постійними обстрілами, що унеможливлює контроль за процесуальною поведінкою останньої та значно збільшує вірогідність вчинення нею вищевказаних дій.

Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_5 , кожен окремо, не заперечували проти продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Також не заперечували проти обрання обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Обвинувачена ОСОБА_6 та її захисник ОСОБА_4 , кожен окремо, не заперечували проти обрання обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Також не заперечували проти продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 .

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, вирішуючи подані прокурором клопотання, дослідивши матеріали кримінального провадження в частині вирішення вказаних питань, дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

За положеннями ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим частиною першою цієї статті.

Вирішуючи питання доцільності продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 у зв`язку із застосованим стосовно нього запобіжним заходом у вигляді домашнього арешту, суд виходить з того, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, яке у відповідності до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, за вчинення якого, у разі визнання обвинуваченого ОСОБА_7 винуватим, останньому загрожує покарання у виді позбавлення волі строком від восьми доп`ятнадцятироків ізконфіскацією майна. Тому, розуміючи наслідки завершення судового розгляду кримінального провадження, ОСОБА_7 може переховуватисявід судуз метоюухилення відможливого покаранняу видіпозбавлення волііз конфіскацією майна.

У зв`язку з цим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

У конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку: ризик того, що особа не з`явиться до суду, ризик того, що обвинувачений, у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (п. 94. Рішення ЄСПЛ «Пірузян проти Вірменії», п. 119. Рішення ЄСПЛ «Трипедуш проти Республіки Молдова»).

Прокурор також вказує на наявність ризиків, передбачених п. п. 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак ним не наведено жодних підстав вважити, що перебуваючи на волі, ОСОБА_7 переховувався від суду. Так, останній дійсно не з`являвся за викликами до суду, втім достатніх підстав вважати, що це мало характер ухилення від суду, матеріали справи не містять.

Крім того, інші зазначені в клопотанні ризики, мають характер припущень і не містять достатнього обґрунтування та не підтверджуються фактичними даними, оскільки будь-які відомості про вплив обвинуваченого на свідків матеріали клопотання не містять. Відсутні будь-які заяви свідків про здійснення на них будь-якого впливу, не вказано, якими саме незаконними засобами впливатиме на свідків у цьому кримінальному провадженні.

За таких обставин суд вважає, що на цей час є наявним ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик переховування обвинуваченого від суду, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_7 у разі визнання останнього винуватим у пред`явленому обвинувачені.

Ці обставини можуть зашкодити вирішенню завдань кримінального провадження.

Тому, на переконання суду, оскільки на цей час продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовження строку діїобов`язків,покладених наобвинуваченого ОСОБА_7 у зв`язкуіз застосованимстосовно ньогозапобіжним заходому виглядідомашнього арешту в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним у рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».

Отже, враховуючи всі обставини по справі, суд вважає за необхідне продовжити строк діїобов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України,покладених наобвинуваченого ОСОБА_7 у зв`язкуіз застосованимстосовно ньогозапобіжним заходому виглядідомашнього арешту в межах строків, визначених КПК України, а саме на 60 днів.

При вирішенні питання доцільності застосування обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вирішуючи клопотання прокурора про обрання обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд виходить з того, що остання обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, яке у відповідності до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, за вчинення якого, у разі визнання обвинуваченої ОСОБА_6 винуватою, останній загрожує покарання у виді позбавлення волі строком від восьми доп`ятнадцятироків ізконфіскацією майна. Тому, розуміючи наслідки завершення судового розгляду кримінального провадження, ОСОБА_6 може переховуватисявід судуз метоюухилення відможливого покаранняу видіпозбавлення волііз конфіскацією майна.

У зв`язку з цим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

У конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку: ризик того, що особа не з`явиться до суду, ризик того, що обвинувачений, у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (п. 94. Рішення ЄСПЛ «Пірузян проти Вірменії», п. 119. Рішення ЄСПЛ «Трипедуш проти Республіки Молдова»).

Прокурор також вказує на наявність ризиків, передбачених п. п. 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак ним не наведено жодних підстав вважити, що перебуваючи на волі, ОСОБА_6 переховувалася від суду. Так, остання дійсно не з`являлася за викликами до суду, втім достатніх підстав вважати, що це мало характер ухилення від суду, матеріали справи не містять.

Крім того, інші зазначені в клопотанні ризики, мають характер припущень і не містять достатнього обґрунтування та не підтверджуються фактичними даними, оскільки будь-які відомості про вплив обвинуваченої на свідків матеріали клопотання не містять. Відсутні будь-які заяви свідків про здійснення на них будь-якого впливу, не вказано, якими саме незаконними засобами впливатиме на свідків у цьому кримінальному провадженні.

За таких обставин суд вважає, що на цей час є наявним ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик переховування обвинуваченої від суду, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченій ОСОБА_6 у разі визнання останньої винуватою у пред`явленому обвинувачені.

Ці обставини можуть зашкодити вирішенню завдань кримінального провадження.

Тому, на переконання суду, оскільки на цей час існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне застосувати до обвинуваченої ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який, зокрема, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним у рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».

Отже, враховуючи всі обставини по справі, суд вважає за необхідне обрати обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладенням на неї обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, в межах строків, визначених КПК України, а саме на 60 днів.

Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 194, 314, 331, 371, 372, 376 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора про застосування до обвинуваченої ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту задовольнити.

Застосувати до обвинуваченої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Покласти на обвинувачену ОСОБА_6 такі обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися без дозволу суду з місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , у період з 20 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин, окрім випадків необхідності запобігання загрози життю та здоров`ю.

Строк дії обов`язків визначити до 23 листопада 2024 року.

Клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 у зв`язку із застосованим стосовно нього запобіжним заходом у вигляді домашнього арешту задовольнити.

Продовжити строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 у зв`язку із застосованим стосовно нього запобіжним заходом у вигляді домашнього арешту до 23 листопада 2024 року, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися без дозволу суду з місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_3 , у період з 21 години 00 хвилин до 05 години 00 хвилин, окрім випадків необхідності запобігання загрози життю та здоров`ю.

Повний текст ухвали складено і оголошено 25 вересня 2024 року о 08 годині 40 хвилин.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1