Рішення № 12187813, 22.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/44522.10.10           

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Поліграфічне підприємство «Мікко-Сервіс»

До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Проспонукання до виконання умов мирової угоди

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

від позивачане з’явився

від відповідача не з’явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю Поліграфічне підприємство «Мікко-Сервіс»звернулося до суду з позовом до спонукання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до виконання умов мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2010р у справі 46/96.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/445 від 16.09.2010р ., яку призначено до розгляду на 11.10.2010р.

У судове засідання, призначене на 11.10.2010 р., сторони уповноважених представників не направили. Станом на час розгляду справи від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника, а також додаткові документи згідно з вимогами ухвали від 16.09.2010р. Зважаючи на неявку відповідача та неподання витребуваних доказів, ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2010 р. розгляд справи було відкладено на 22.10.2010 р.

У судове засідання, призначене на 22.10.2010 р., відповідач не з’явився, уповноваженого представника не направив, про причини його неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвал від 16.09.2010 р. та від 11.10.2010 р. не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив, доказів належного виконання умов мирової угоди не подав. Враховуючи вищенаведене та у відповідності до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12.02.2010р. між сторонами була укладена мирова угода, яка затверджена Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2010р.

Згідно з умовами мирової угоди відповідач визнав суму основної заборгованості та зобов'язався сплатити позивачу основну заборгованість у сумі 23000 грн. та судові витрати у розмірі 421,80 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Пунктом 2 мирової угоди визначений графік погашення заборгованості відповідачем на користь позивача. Відповідно до нього, протягом 10 місяців з моменту підписання угоди заборгованість буде погашена рівними платежами по 2300 грн. на місяць, шляхом відправлення коштів на поточний банківський рахунок позивача.

Відповідно до п. 4 мирової угоди всі інші кошти, що мали бути стягнені відповідно до вимог, зазначених у позовній заяві, а саме сплата 6739,98 грн. збитків у зв'язку з інфляцією, 2734, 34 грн. пені, 1705,91 грн. –3% річних, у разі належного виконання цієї мирової угоди є прощеними та не підлягають сплаті.

Проте відповідач не виконав свої зобов'язання за мировою угодою, заборгованість перед позивачем погасив частково на суму 4 600 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи довідкою.

Інших доказів виконання умов мирової угоди суду не подано.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце слухання справи, заявлені вимоги не спростував, доказів на підтвердження належного виконання умов мирової угоди, затвердженої судом або відсутності боргу перед позивачем не надав.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Виходячи з приписів ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, заявлені позивачем позовні вимоги про спонукання відповідача до виконання умов мирової угоди шляхом сплати боргу, а також 6739,98 грн. інфляційних втрат, 2 734, 34 грн. пені, 1 705, 91 грн. 3 % річних, а також судових витрат в сумі 421,80 грн. державного мита та 263,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.ст. 47, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а зайво сплачена сума державного мита в розмірі 217,66 грн. підлягає поверненню позивачу.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Зобов’язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (04201, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) виконати узгоджену мирову угоду від 12.02.2010 р., укладену між сторонами та затверджену ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.03.2010 р. у справі № 46/96, а саме: протягом одного місяця з дня набрання рішення суду законної сили сплати 18400 (вісімнадцять тисяч чотириста) грн. коп. боргу, 6739 (шість тисяч сімсот тридцять дев'ять) грн. 98 коп. інфляційної складової боргу, 2 734 (дві тисячі сімсот тридцять чотири) грн. 34 коп. пені, 1705 (одну тисячу сімсот п'ять) грн. 91 коп. 3 % річних, 421 (чотириста двадцять одну) грн. 80 коп. державного мита та 263 (двісті шістдесят три) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

3.          Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (04201, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Поліграфічне підприємство «Мікко-Сервіс»(61060, м. Харків, пр-т 50-річчя СРСР, 171-б, ідентифікаційний код 23921234) 85 (вісімдесят п'ять) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

4.          Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Поліграфічне підприємство «Мікко-Сервіс»((61060, м. Харків, пр-т 50-річчя СРСР, 171-б, ідентифікаційний код 23921234) 217 (двісті сімнадцять) грн. 66 коп. зайво сплаченого державного мита, перерахованого відповідно до платіжного доручення від 06.09.2010 р. № 4678, оригінал якого зберігається в матеріалах справи Господарського суду міста Києва № 46/445.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                   Л.В. Омельченко