Рішення № 121877629, 26.09.2024, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/10940/24

Провадження № 2-о/643/460/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2024 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Броницької М.В.,

за участю секретаря судового засідання Семергей І.І.,

розглянувши всудовому засіданнів порядку окремого провадження в приміщеннісуду цивільнусправу зазаявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Четвертий відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про встановлення факту народження дитини, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася в суд з заявою, в якій просить встановити факт народження дитини ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , на тимчасово окупованій території України, у м. Донецьк, Україна, матір`ю якого є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, а батько, ОСОБА_3 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В обґрунтування заяви посилається на те, що 22.02.2014 був зареєстрований шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , актовий запис № 40.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 народила дитину чоловічої статі ОСОБА_2 у м. Донецьк, що підтверджується відповідним лікарським свідоцтвом про народження, виданим «Центральною міською клінічною лікарнею № 9 м. Донецьк». Отримати свідоцтво про народження у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки факт народження дитини відбувся на тимчасово окупованій території України. Встановити факт народження дитини у судовому порядку необхідно для подальшої реєстрації цього факту в органах державної реєстрації актів цивільного стану і отримання відповідного документа - свідоцтва про народження відповідно до діючого законодавства України.

Ухвалою від 25.09.2024 заява прийнята до розгляду та призначено судове засідання на 26.09.2024 о 08:30.

Через канцелярію суду 25.09.2024 ОСОБА_1 подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи судом повідомлений у встановленому законом порядку.

Суд, вивчивши доводи заяви, дослідивши матеріали справи та надані докази, дійшов такого висновку.

Пунктом 7 частини 1ст. 315 ЦПК Українивстановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.

Згідно з ч. 1ст. 317 ЦПК Українизаява про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана батьками або одним з них, їхніми представниками, членами сім`ї, опікуном, піклувальником, особою, яка утримує та виховує дитину, або іншими законними представниками дитини до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

З копії паспортів вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянами України.

Як убачається з свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 28.12.2021 Костянтинівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (повторно), 22.02.2014 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали шлюб. Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_5 ».

Судом встановлено, що у свідоцтві про народження № НОМЕР_2 , виданого 30.01.2016 органами окупаційної влади вказано, що ОСОБА_2 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьк, про що складено актовий запис № 30, батьками записані: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 .

Встановлення юридичного факту народження дитини необхідно заявнику з метою реалізації дитиною всіх належних їй прав та свобод громадянина України.

Відповідно до ст. 7 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованоюпостановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991 року, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов`язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.

Відповідно дост. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється діяКонституціїта законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 1085-р від 07.11.2014 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» м. Донецьк відноситься до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Відповідно до положень ч. 2ст. 49 Цивільного кодексу України, актом цивільного стану є, серед іншого, народження фізичної особи. Згідно з положеннями частини 3 і 4 цієї статті, народження фізичної особи підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Як вбачається з роз`яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених в інформаційному листі щодо окремих питань застосуванняЗакону України від 04.02.2016 № 990-VIII «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України», питання щодо можливості використання як доказів у справі про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України документів, які видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на такій території, має вирішуватися з урахуванням загальних положень цивільного процесуального законодавства України щодо належності та допустимості доказів.

Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey» від 18.12.1996, заява № 15318/89, «Cyprus v. Turkey» від 12.05.2014, заява № 25781/94), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic o f Moldova and Russia» від 23.02.2016, заява № 11138/10, «Ila§cu and Others v. Moldova and Russia» від 08.07.2004, заява № 48787/99), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Відповідно до ч. ч. 2, 3ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку під час розгляду відповідної категорії справ.

Визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті, зокрема щодо народження дитини, з метою захисту прав громадян України ніяким чином не легітимізує таку владу. Розгляд державними органами таких документів не означає автоматичного визнання окупаційної влади. Проте, держава має вживати заходів щодо ефективного захисту прав громадян на своїй території, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої держави.

Крім того, суд враховує, що згідно положеньст. 2 Цивільного процесуального кодексу Українизавданням цивільного судочинства є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб. Вказане завдання превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбаченихКонституцієюта законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Враховуючи те, що заявник не має можливості надати документи, необхідні для проведення державної реєстрації народження дитини, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог заяви щодо встановлення факту народження дитини.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 4ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно доСімейного кодексу України. Походження дитини визначається відповідно доСімейного кодексу України. Державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків або за заявою, поданою в електронній формі.

Якщо державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем проживання батьків чи одного з них, то за їх бажанням місцем народження дитини в актовому записі про народження може бути визначене фактичне місце її народження або місце проживання батьків чи одного з них. Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт народження. За відсутності документа закладу охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що заява про встановлення факту народження підлягає задоволенню, оскільки законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, що надасть можливість заявниці отримати свідоцтво про народження дитини, видане державним органом України, та забезпечить подальшу можливість реалізації права та законних інтересів.

Згідно норми пункту 21 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» заявники у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв`язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, від сплати судового збору звільняються.

Керуючись ст. ст.2, 9, 76-81,223,247,259,263-265,268,273,315-319,430 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Четвертий відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про встановлення факту народження дитини -задоволити.

Встановити факт народження дитини чоловічої статі ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьк, Україна, батьками якого є: мати дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, батько дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Копію судового рішення невідкладно надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації смерті особи.

Роз`яснити, що рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Рішення може бути оскаржено у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Заявник: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ;

Заінтересована особа: Четвертий відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (код ЄДРПОУ33292155), м. Харків, просп. Тракторобудівників, 144.

Суддя М.В. Броницька