Рішення № 121872089, 17.09.2024, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2024 р. №520/19861/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бідонька А.В.;

за участю секретаря судового засідання - Басістого Є.А.;

Представника позивача, Павлова В.І.;

Представника відповідача, ОСОБА_1 ;

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Григорія Сковороди, буд. 46,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61057) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд :

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.04.2024 року № 0/20166/24-21 Головного управління ДПС у Харківській області.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській № 0/20166/24-21 від 17.04.2024 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб на 397 006,50 грн., є протиправним та таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.

Зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення відповідач виходив із висновків акту камеральної перевірки податкової декларації з єдиного податку за 2023 рік, де у рядку 03 та рядку 08 було позивачем помилково зазначено загальний обсяг доходу 5 200 000,00 грн. Враховуючи те, що позивач самостійно виявив та виправив виявлені помилки у податковій звітності, подав контролюючому органу уточнюючі податкові декларації та довів письмовими доказами наявність доходу у значно меншому, ніж було зазначено відповідачем у акті розмірі, а тому є безпідставними твердження відповідача про порушення позивачем приписів п. 293.4., 293.8. ст. 293, п.п. 296.5.2. п. 296.5. ст. 296 розділу ХІV ПК України.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2024 відкрито провадження по даній справі в порядку загального позовного провадження та призначено судове засідання.

Представником відповідача надано відзив на позов, в якому сторона відповідача проти вимог поданого позову заперечує. Зазначає, що зазначені позивачем уточнюючі декларації не могл бути враховані при проведенні камеральної перевірки, оскільки подані вже після проведення перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому не погоджується з обґрунтуванням відповідача щодо підстав прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, обґрунтовуючи відсутністю аргументів у відзиві на позовну заяву щодо правомірності дій відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_2 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Харківській області (Основ`янський район м. Харкова) як фізична особа - підприємець, основним видом діяльності є комп`ютерне програмування.

Згідно з даними ІКС «Податковий блок», ФО-П ОСОБА_2 був платником єдиного податку наступних груп:

- з 01.06.2021 01.02.2023 - платник єдиного податку 2 групи, ставка податку 10%;

- з 02-02-2023 31.07.2023 платник єдиного податку 3 групи, ставка податку 2%;

- з 01.08.2023 01.04.2024 платник єдиного податку 2 групи, ставка податку 10%;

- з 01.04.2024 по теперішній час платник єдиного податку 3 групи, ставка податку 5%.

З 01.06.2021 по теперішній час здійснює господарську діяльність на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.

Головним управлінням ДПС у Харківській області проведено камеральну перевірку показників податкової декларації платника єдиного податку підприємця - ОСОБА_2 поданої за 2023 рік (дата подання декларації від 22.02.2024, реєстраційний номер 9383971289), за результатами якої складено акт №9086/20-40- 24-21-06/3532002559 від 11.03.2024 року.

За висновками акту перевірки показників податкової декларації встановлено перевищення ФО-П ОСОБА_2 обсягу доходу, визначеного у підпункті 2 пункту 291.4 статті 291 ПК України для платників єдиного податку 2 групи, та не зазначення в податковій декларації податкового зобов`язання по єдиному податку за ставкою 15 відс. (рядок 04, 09, 12, 14.1, 14) з суми перевищення обсягу доходу, визначеного пп. 91.4.3 п. 91 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, не визначено суму доходу, яка підлягає оподаткуванню за ставкою 15% згідно з пунктами 293.4, 293.8 ст.293 пп 296.5.2, п.296.5 ст.296 розділу ХІV, пп.91.4.3 п.91підрозділу 8 розділу ХХ ПКУ.

На підставі акта перевірки відповідачем 17.04.2024 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0/20166/24-21, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб на 397 006,50 грн.

Вважаючи податкове повідомленя-рішення відповідача протиправним, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

Згідно з ст. 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 38.1 ст. 38 ПК України, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 49.1 ст. 49 ПК України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені вказаним Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно з п.49.2 ст. 49 ПК України, платник податків зобов`язаний за кожний встановлений вказаним Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог вказаного Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Вказаний абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Згідно п.292.13 ст.292 ПК України дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до статті 296 цього Кодексу.

Визначення доходу здійснюється для цілей оподаткування єдиним податком та для надання права суб`єкту господарювання зареєструватися платником єдиного податку та/або перебувати на спрощеній системі оподаткування (п.292.14 ст.292 ПК України).

Пунктом 293.1 статті 293 ПК України визначено, що ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Положеннями п.293.2 ст.293 ПК України передбачено, що фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами для фізичних осіб-підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: для другої групи платників єдиного податку - не більше 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до п.293.4 ст.293 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої - третьої групи (фізичні особи-підприємці) у розмірі 15 відсотків: 1) до суми перевищення обсягу доходу, визначеного у підпунктах 1, 2 і 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу; 2) до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи; 3) до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж зазначений у цій главі; 4) до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування; 5) до доходу, отриманого платниками першої або другої групи від провадження діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу відповідно.

Абзацом 2 підпункту 293.8 статті 293 ПК України встановлено, що ставки, встановлені пунктами 293.3-293.5 цієї статті, застосовуються з урахуванням таких особливостей: платники єдиного податку другої групи, які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, в наступному податковому (звітному) кварталі за заявою переходять на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку третьої групи, або відмовляються від застосування спрощеної системи оподаткування. Такі платники до суми перевищення зобов`язані застосувати ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків.

Відповідно до ст. п. 296.5. ст.. 296 ПК України отримані протягом податкового (звітного) періоду доходи, що перевищують обсяги доходів, встановлених пунктом 291.4 статті 291 цього Кодексу, відображаються платниками єдиного податку в податковій декларації з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 296.5.1-296.5.5 цієї статті.

Пп. 296.5.1. п. 296.5. ст. 296 ПК України передбачено, що платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду, у разі перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, або самостійного прийняття рішення про перехід на сплату податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої (фізичні особи - підприємці) груп, або відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом.

При цьому у податковій декларації окремо відображаються обсяг доходу, оподаткований за ставками, визначеними для платників єдиного податку першої та другої груп, обсяг доходу, оподаткований за ставкою 15 відсотків, обсяг доходу, оподаткований за новою ставкою єдиного податку, обраною згідно з умовами, визначеними цієї главою, авансові внески, встановлені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу.

Подання податкової декларації у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду, звільняє таких платників від обов`язку подання податкової декларації у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду.

Відповідно до пп. 296.5.2. п. 296.5. ст. 296 ПК України платники єдиного податку другої групи у податковій декларації окремо відображають:

1) щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу;

2) обсяг доходу, оподаткований за кожною з обраних ними ставок єдиного податку;

3) обсяг доходу, оподаткований за ставкою 15 відсотків (у разі перевищення обсягу доходу).

Законом України від 30.06.2023 № 3219-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» внесені доповнення до підрозділу 8 «Особливості справляння єдиного податку та фіксованого податку» розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України. Відповідно до підпункту 9-1.4.3 пункту 9-1 цього підрозділу у 2023 звітному році обсяг доходу для відповідної групи платників єдиного податку, встановлений пунктом 291.4 статті 291 цього Кодексу, визначається пропорційно до кількості календарних місяців поточного календарного року, протягом яких платник єдиного податку не застосовував особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 цього підрозділу.

В ході проведення камеральної перевірки показників податкової декларації встановлено перевищення ФО-П Пода В.А. обсягу доходу, визначеного у підпункті 2 пункту 291.4 статті 291 ПК України для платників єдиного податку 2 групи, та не зазначення в податковій декларації податкового зобов`язання по єдиному податку за ставкою 15 відс. (рядок 04, 09, 12, 14.1, 14) з суми перевищення обсягу доходу, визначеного пп. 91.4.3 п. 91 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, не визначено суму доходу, яка підлягає оподаткуванню за ставкою 15% згідно з пунктами 293.4, 293.8 ст.293 пп 296.5.2, п.296.5 ст.296 розділу ХІV, пп.91.4.3 п.91підрозділу 8 розділу ХХ ПКУ.

До суми перевищення обсягу доходу була застосована ставка єдиного податку у розмірі 15 відсотків (пп. 2 п.293.8 ст 293 ПКУ). ФО-П Пода В.А в 2023 році перебував на особливих умовах 6 місяців та платником єдиного податку 2 групи - 6 місяців.

Відповідно до розрахунку:

- Період, за який подана декларація - 2023 рік;

- Задекларована сума доходу 5 200 000,000 гривень;

- Граничний обсяг доходу визначеного пп.914.3 п.9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України - 2793900,00 грн (5587800,00 грн. : 12 місяців календарного року * 6 місяців перебування платником єдиного податку на другій групі;

- Сума перевищення обсягу доходу, ставка 15 % - 2 406 100,00 грн ( 5 200 000,00 грн. - 2793900,00 грн).

Перевіркою встановлено, що сума єдиного податку, зазначена ФОП ОСОБА_2 в податковій декларації за 2023 рік є меншою ніж визначено за результатами камеральної перевірки, що призвело до заниження суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету.

Розрахунок суми єдиного податку, що підлягає сплаті до бюджету (грн):

- задекларована сума доходу 5 200 000,00 грн;

- сума перевищення обсягу доходу - 2 406 100,00 грн;

- податкове зобов`язання (15 % суми перевищення) за даними платника (рядок 09) - 0 грн;

- податкове зобов`язання (15 % суми перевищення) за даними перевірки 360 915,00 грн;

- сума відхилення, +/- + 360 915,00 грн.

Перевіркою показників податкової декларації ФОП ОСОБА_2 встановлені порушення вимог пунктів 293.4 та 293.8 статті 293, пункту 295.7 статті 295, підпункту 296.5.2 пункту 296.5, статті 296 розділу ХІУ ПКУ, а саме: платником податків у 2023 році не визначено обсяг доходу, встановлений п. 291.4 ст. 291 Кодексу, пропорційно до кількості календарних місяців поточного календарного року, та не задекларовано податкове зобов`язання з єдиного податку за ставкою 15 відсотків у сумі 413571.75 грн. з суми перевищення обсягу доходу, визначеного пп. 91.4.3 п. 91 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, які застосовували особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 цього підрозділу Кодексу.

Обґрунтовуючи свою позицію позивач послався на те, що він допустив помилку у вказаній декларації та невірно зазначив розмір свого доходу за 2023 рік, значно його збільшивши у порівнянні із реальним отриманням доходу. Так, у рядку 03 та рядку 08 податкової декларації за 2023 рік позивачем помилково зазначено загальний обсяг доходу 5 200 000,00 грн., проте вказує, що такого доходу він не мав.

На підтвердження своєї позиції позивач надав до суду виписки з банківського рахунку, відповідно до яких отримав протягом 2023 року дохід у такому розмірі: січень 2023 року 320 000,00 грн. (друга група 10%); лютий 2023 року 66 000,00 грн. (третя група 2 %); березень 2023 року 60 000,00 грн.(третя група 2 %); квітень 2023 року 0,00 грн.(третя група 2 %), травень 2023 року 392 000,00 грн.(третя група 2 %); червень 2023 року 303 900,00 грн.(третя група 2 %); липень 2023 року 121 000,00 грн.(третя група 2 %); серпень 2023 року 136 000,00 грн.(друга група 10%); вересень 2023 року 0,00 грн.(друга група 10%); жовтень 2023 року 0,00 грн.(друга група 10%); листопад 2023 року 0,00 грн.(друга група 10%); грудень 2023 року 0,00 грн. (друга група 10%).

Під час розгляду справи у суді представник позивача наголошував, що позивач отримав дохід протягом 2023 року у загальному обсязі лише 1 398 900 грн., з яких 942 900,00 грн. протягом періоду застосування особливого режиму оподаткування (3 група 2%).

З метою виправлення допущеної помилки, позивачем 21.06.2024 року подано уточнюючу податку звітність, а саме податкові декларації за періоди: - лютий 2023 року, задекларовано дохід 66 000,00 грн., задекларовано єдиного податку 1320,00 грн.; - березень 2023 року, задекларовано дохід 60 000,00 грн., задекларовано єдиного податку 1200,00 грн., - квітень 2023 рок,задекларовано дохід 0,00 грн., задекларовано єдиного податку 0,00 грн. - травень 2023 року, задекларовано дохід 392 000,00 грн., задекларовано єдиного податку 7840,00 грн. - червень 2023 року, задекларовано дохід 303 900,00 грн., задекларовано єдиного податку 6078,00 грн. - липень 2023 року, задекларовано дохід 121 000,00 грн., задекларовано єдиного податку 2420,00 грн. - за 2023 рік, задекларовано дохід (під час перебування на спрощеній системі оподаткування, друга група 10%) 456 000,00 грн. (періоди січень, серпень грудень 2023 року), задекларовано єдиного податку 0,00 грн.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Згідно із пунктом 2 розділу I Порядку №21 подання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок) (у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 розділу II Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених статтею 50 розділу II Кодексу)) передбачено пунктом 50.1 статті 50 розділу II Кодексу.

Згідно із пунктом 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

В силу положень пункту 50.2 статті 50 ПК України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок (з урахуванням термінів продовження, зупинення або перенесення термінів її проведення) не має права подавати уточнюючі податкові декларації (розрахунки) до поданих ним раніше податкових декларацій з відповідного податку і збору за звітний (податковий) період, який перевіряється контролюючим органом.

Це правило не поширюється на випадки, встановлені абзацом третім пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу (п. 50.2 ст. 50 ПК України).

Пункт 50.3 статті 50 ПК України передбачає, що у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Відповідно до пункту 44.7 статті 44 ПК України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань поданий у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок є складовою податкової звітності.

Разом з тим, платник податків, у випадках отримання акта камеральної перевірки щодо певної податкової декларації, не обмежений у праві подати уточнюючий розрахунок до цієї декларації у період після проведення камеральної перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки, а контролюючий орган, приймаючи у такому випадку відповідне податкове повідомлення-рішення за наслідками перевірки, повинен встановити дійсний обов`язок платника зі сплати податку, з урахуванням даних уточнюючого розрахунку.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справах №360/3701/19, №808/537/16, №640/15334/19, №808/2156/17, №820/6771/16, № 805/2408/16-а, №815/4013/14, № 805/3164/17-а.

Судом встановлено, що 22.02.2024 позивачем до контролюючого органу подано декларацію платника єдиного податку за звітний 2023 рік (січень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень), період протягом якого ФОП ОСОБА_2 здійснював діяльність на ІІ групі (ставка 10%) та задекларував дохід у розмірі 5 200 000 гривень.

Позивач скористався правом, передбаченим пунктом 50.1 статті 50 ПК України, та 21.06.2024 було подано уточнюючу податкову декларацію за 2023 рік та відображено суму доходу у розмірі за звітний податковий період - 456 000 гривень.

04.07.2024 Позивачем подано до ГУ ДПС довідково звітну нову декларацію, в якій визначено дохід за 2023 рік лише у сумі 320 000 гривень.

Однак, уточнююча податкова декларація за 2023 рік прийнята Відповідачем 21.06.2024, а довідково звітну нову декларацію подано 04.07.2024 року, тобто вже після винесення оскаржуваного у цій справі податкового повідомлення- рішення від 17.04.2024 року, що не заперечується сторонами по справі.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що під час винесення спірного рішення податковий орган діяв на підставі та у спосіб, передбачені чинним законодавством України, оскільки уточнюючу податкову декларацію було подано позивачем через 2 місяці після винесення податкового повідомлення-рішення за наслідками камеральної перевірки.

Разом із тим, під час розгляду справи у суді позивач не зазначив в чому саме полягає протиправність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення та які норми податкового законодавства порушив відповідач при прийнятті оскаржуваного у цій справі рішення.

Крім того, суд погоджується з доводами відповідача, що надана позивачем виписка АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» за рахунком № НОМЕР_1 за період 2023 рік не є єдиним достовірним доказом при визначенні доходу платника єдиного податку, оскільки відповідно до п. 292.1 ст. 292 ПК України доходом платника єдиного податку є: 1)для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті.

Тобто, дана виписка банку у розумінні п. 292.1, п. 292.13 ст. 292, ст. 296 ПКУ не є належним та допустимим доказом отриманого позивачем доходу за 2023 рік, оскільки дохід позивач міг отримувати не тільки на вказаний рахунок у банку.

З огляду на викладене, враховуючи підтверджений факт перевищення позивачем обсягу доходу, визначеного у підпункті 2 пункту 291.4 статті 291 ПК України для платників єдиного податку 2 групи, та не зазначення в податковій декларації податкового зобов`язання по єдиному податку за ставкою 15 відс. (рядок 04, 09, 12, 14.1, 14) з суми перевищення обсягу доходу, визначеного пп. 91.4.3 п. 91 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, не визначення суми доходу, яка підлягає оподаткуванню за ставкою 15% згідно з пунктами 293.4, 293.8 ст.293 пп 296.5.2, п.296.5 ст.296 розділу ХІV, пп.91.4.3 п.91підрозділу 8 розділу ХХ ПКУ, відповідач правомірно виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення, у зв`язку з чим останнє не підлягає скасуванню.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Григорія Сковороди, буд. 46,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61057) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення складено та підписано 25 вересня 2024 року.

Суддя Бідонько А.В.