Рішення № 121872061, 25.09.2024, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 вересня 2024 року № 520/18486/24

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, щодо невиплати ОСОБА_1 з 01.03.2022 індексації пенсії встановленої постановою Кабінету Міністрів України № 118 від 16.02.2022 у розмірі 90% грошового забезпечення та обмеження пенсії максимальним розміром протиправними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 , з 01.03.2022 пенсію з урахуванням проведеної індексації, згідно постанови Кабінету Міністрів України № 118 від 16.02.2022, у розмірі 90% грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат.

Ухвалою судді від 09.07.2024р. позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 23.07.2024р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження.

В обґрунтування позову позивачем вказано, що дії відповідача, які полягають у невиплаті ОСОБА_1 з 01.03.2022 індексації пенсії встановленої постановою Кабінету Міністрів України № 118 від 16.02.2022 у розмірі 90% грошового забезпечення та обмеження пенсії максимальним розміром є протиправними. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, подав до суду пояснення по справі, в яких зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до вимог Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09.04.1992 №2262-XII у розмірі 90% грошового забезпечення з 01.01. 2007 року.

На виконання рішення суду Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2023 року по справі № 520/24127/21 Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії позивачу з 01.04.2019 року з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення виходячи з 90% відповідних сум грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №118 Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році позивачу з 01.03.2022 року проведено індексацію пенсії, у межах максимального розміру пенсії. Згідно протоколу про перерахунок пенсії позивача з 01 березня 2023 року позивачу встановлена індексація базового ОСНП в розмірі 5457,31грн. (38980,80х0,140). Основний розмір пенсії: 90 % грошового забезпечення.

Пенсію позивача обмежено максимальним розміром з 01.03.2022 року.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.

У положеннях ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Водночас, суд зазначає, що обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011 року.

Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Водночас, Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.

Конституційний Суд України у рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.

Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.

Конституційним Судом України у рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.

В той же час, положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Відтак, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Враховуючи обставини того, що норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд приходить до висновку, що вони суперечать один одному.

Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13.02.2019 Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Відтак, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.

Таким чином, обмеження Головним управління Пенсійного фонду України в Харківській області максимального розміру пенсії позивача право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеними у постанові від 16.12.2021 по справі №400/2085/19.

Як вбачається з протоколу перерахунку пенсії позивач отримував пенсію з обмеженням максимального розміру.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у обмеженні пенсії позивачу максимальним розміром з 01.03.2022 р.

Судом встановлено, що відповідач з 01.03.2022р. здійснив нарахування індексації пенсії позивача, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №118, однак обмежив розмір пенсії до виплати.

Оскільки судовим розглядом встановлено відсутність підстав для обмеження розміру пенсії позивача максимальним розміром, суд приходить до висновку про протиправність дії відповідача щодо невиплати позивачу з 01.03.2022 пенсії з урахуванням індексації, встановленої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" №118 від 16.02.2022 та зобов`язання відповідача виплатити з 01.03.2022 позивачу пенсію з врахуванням індексації, встановленої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" №118 від 16.02.2022, без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.

Щодо решти позовних вимог, суд вважає їх передчасними, спрямованими на майбутнє, отже такими, що задоволенню не підлягають, оскільки обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, наразі спір з приводу вказаних обставин відсутній.

Враховуючи викладене, позов підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 з 01.03.2022 пенсії з урахуванням індексації, встановленої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" №118 від 16.02.2022 та обмеження пенсії максимальним розміром.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 з 01.03.2022 пенсію з врахуванням індексації, встановленої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" №118 від 16.02.2022, без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Рубан В.В.