Рішення № 121871917, 24.09.2024, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/4209/24

24 вересня 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (надалі, відповідач - 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (надалі, відповідач - 2), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 27 травня 2024 року, номер справи 192150005646 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи зазначені в трудовій книжці з 02.07.1980 по 30.11.2000 роки та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позов обґрунтований тим, що позивач вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 27.05.2024 за №192150005646 про відмову у призначенні пенсії за віком необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки порушує права позивача на соціальний захист, у зв`язку з чим дане рішення є протиправним. На думку позивача, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист. Просить врахувати, що у даному випадку записи трудової книжки позивача, а саме дата її народження, що на титульній сторінці зазначена не повністю, не відомостями в розумінні Закону, що ставлять під сумнів чи спростовують факт її трудової діяльності на відповідних роботах як працівника.

Ухвалою суду від 12.07.2024 позовну заяву залишено без руху, та у встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Ухвалою суду від 23.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Вказану ухвалу суду представник Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області отримав 23.07.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, однак у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву до суду не надходило.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Просить врахувати, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до загального стажу роботи позивача не зараховано: - періоди роботи згідно трудової книжки колгоспника від 28.02.1985 НОМЕР_1 , оскільки дата народження заявниці на титульній сторінці зазначена не повністю, що є порушенням вимог пункту 2.11 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58; - періоди роботи згідно архівної довідки від 20.05.2024 № 780/03-02, оскільки зазначене по батькові « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним - « ОСОБА_3 »; - період роботи згідно довідки від 17.05.2024 № 38, оскільки зазначене ім`я та по батькові « ОСОБА_4 » не відповідає паспортним даним - « ОСОБА_5 »; - період догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку, ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки заявницею не наданий документ, який підтверджує послідовність зміни прізвища « ОСОБА_6 » - « ОСОБА_7 ». Враховуючи зазначене, вважає, що за наданими документами та відомостями з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування страховий стаж ОСОБА_1 на момент звернення складав 04 років 02 місяців 08 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Судом встановлено, що позивач 20.05.2024 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

27.05.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №192150005646 у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого частиною другою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Зокрема, відповідачем - 1 зазначено, що до загального страхового стажу не зараховано - періоди роботи згідно трудової книжки колгоспника від 28.02.1985 НОМЕР_1 , оскільки дата народження заявниці на титульній сторінці зазначена не повністю, що є порушенням вимог пункту 2.11 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58; - періоди роботи згідно архівної довідки від 20.05.2024 № 780/03-02, оскільки зазначене по батькові « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним - « ОСОБА_3 »; - період роботи згідно довідки від 17.05.2024 № 38, оскільки зазначене ім`я та по батькові « ОСОБА_4 » не відповідає паспортним даним - « ОСОБА_5 »; - період догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку, ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки заявницею не наданий документ, який підтверджує послідовність зміни прізвища « ОСОБА_6 » - « ОСОБА_7 ».

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України від 09.07.2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно п. 1 та п. 2 ст. 24 Закону №1058-ІV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено у ст. 20 Закону № 1058-IV, якою передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (ч. 2 ст. 20 Закону №1058-ІV).

Періоди трудової діяльності зараховуються до страхового стажу при обчисленні пенсії за періоди до 01.01.2004 року згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення», а після 01.01.2004 року Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з вимогами ст. 24 Закону №1058-ІV період (строк), протягом якого особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок зараховується до страхового стажу для пенсійного забезпечення.

Згідно положень статей 4, 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VІ платниками єдиного соціального внеску, зокрема, є установи - районні (міські) управління соціального захисту населення, які виплачують державну допомогу для осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини. До страхового стажу зараховуються періоди, протягом яких особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за які щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до трудового стажу для призначення пенсії до 01.01.2004 року (дата набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»), зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до 01.01.2004 року на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (ст. 24 Закону).

Страховий стаж, набутий до 01.01.2004 року, підтверджується трудовою книжкою та документами, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній».

Крім цього, порядок підтвердження стажу регламентовано у статті 62 Закону №1788-XII, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Також, відповідно пункту 1 Постанови №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно із пунктом 1 частини першої та частиною четвертою статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У цій справі позивач, серед іншого, просить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи зазначені в трудовій книжці з 02.07.1980 по 30.11.2000 роки.

Разом з тим, до матеріалів даної справи долучено трудову книжку колгоспника серії НОМЕР_2 , дата заповнення 28.02.1985, видану на ім`я ОСОБА_8 .

До того ж, позивачем ОСОБА_1 на підтвердження обставин даної справи долучено до позовної заяви низку документів, з яких прослідковуються прізвища ОСОБА_9 .

Суд вважає, що у спірному випадку фактично для вирішення питання про наявність підстав для задоволення позовних вимог та зобов`язання відповідача здійснити призначення та виплату пенсії за віком є встановлення факту належності позивачу трудової книжки серії НОМЕР_1 , дата заповнення 28.02.1985, виданої на ім`я ОСОБА_8 , яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, а також належність позивачу відповідних довідок, що підтверджують її трудовий стаж за спірний період з 02.07.1980 по 30.11.2000 роки.

На момент розгляду даної справи позивачем не долучено таких доказів, в той час як суд здійснює розгляд справи на підставі зібраних доказів.

При цьому, суд зауважує, що встановлення юридичних фактів не належить до юрисдикції адміністративних судів, а відноситься до юрисдикції загальних судів.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди загальної юрисдикції розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно пункту 6 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Частиною другою статті 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Законодавством встановлено порядок подання до органів Пенсійного фонду документів про призначення та/або перерахунок пенсії та вимоги до таких документів, які не допускають зазначення у них даних, які не збігаються із даними паспорту особи, яка звернулася щодо її прізвища, ім`я та по батькові.

Підтвердження факту приналежності документів, що містять суперечності певній особі здійснюється в рамках окремого провадження про встановлення фактів, що мають юридичне значення в порядку цивільного судочинства.

Отже, для встановлення факту, що має юридичне значення, позивач має право звернутися безпосередньо до суду загальної юрисдикції.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач в спірних правовідносинах діяв з дотриманням норм чинного законодавства України, а тому, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії, параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні Петриченко проти України (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи та докази, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

З урахуванням наведеного, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а тому позовні вимоги є такими, що задоволенню не підлягають.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні даного позову, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено та підписано 24 вересня 2024 року.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Реквізити учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 );

відповідачі:

Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н,46001 код ЄДРПОУ:14035769),

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження: майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 поверх, м. Харків,61022 код ЄДРПОУ:14099344).

Головуюча суддяДерех Н.В.