Рішення № 12186719, 11.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.11.10 р.                     Справа № 36/221                               

Суддя господарського суду Донецької області Кододова О.В.

при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Дочірнього підприємства „Промзіз-Донбас” Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислові засоби індивідуального захисту”, м. Донецьк

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”,

м. Краматорськ

про стягнення 3188,03грн.

Представників сторін:

від позивача – Лущик Д.О. (за довіреністю)

від відповідача – не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Дочірнім підприємством „Промзіз-Донбас” Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислові засоби індивідуального захисту”, м. Донецьк до Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м. Краматорськ про стягнення суми боргу у розмірі 2464,04грн., інфляційних витрат в сумі в сумі 588,91грн. та 3% річних в сумі 135,08грн.

Доповненням до позовної заяви від 26.10.2010р. (вхід. №02-41/45809) позивач збільшив розмір позовних вимог, а саме розмір штрафних санкцій, розрахунок яких здійснив станом на 26.10.2010р. та просить суд стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 2464,04грн., інфляційні витрати в сумі 667,75грн. та 3% річних в сумі 153,72грн. Дана заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України та ухвалою від 26.10.2010р. прийнята судом до розгляду.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу №15/789А від 13.06.2008р., згідно якого відповідач взяв на себе зобов’язання щодо оплати за поставлену продукцію, однак у встановлений строк їх не виконав у результаті чого за відповідачем виникла заборгованість у розмірі 2464,04грн. Також позивач просить стягнути інфляційні витрати в сумі 667,75грн. та 3% річних в сумі 153,72грн. з урахуванням уточнень до позовної заяви.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 23.09.2010р. (вхід. №02-41/41368) проти позову заперечує у повному обсязі та зазначає, що позивач не виконав умов договору, а саме не передав відповідачу сертифікат якості на поставлену продукцію, що на думку відповідача свідчить про ненастання моменту виконання зобов’язання.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 16.09.2010р., у зв’язку із призначенням судді Будко Н.В. суддею Донецького апеляційного господарського суду, справу №36/221 передано на розгляд судді Кододовій О.В.

За клопотанням позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.          

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, встановив :

Між Дочірнім підприємством „Промзіз-Донбас” Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислові засоби індивідуального захисту” (Продавець) та Відкритим акціонерним товариством „Енергомашспецсталь” (Покупець) 13 червня 2008року укладено договір купівлі-продажу №15/789А, за умовами якого Продавець зобов’язується передати у власність Покупця (засоби індивідуального захисту в асортименті), а Покупець зобов’язується відповідно до умов укладеного договору прийняти продукцію та оплатити її.

Відповідно до п. 1.2. договору найменування, номенклатура (асортимент), кількість, якість та інші характеристики продукції, її ціна, строки поставки зазначаються в специфікаціях, які є невід’ємною частиною даного договору.

У другому розділі договору зазначено, що ціни на продукцію зазначаються в специфікаціях. Орієнтована ціна договору складає 500000,00грн. з ПДВ.

Згідно із п. 6.1 договору строки та умови поставки товару зазначаються в специфікаціях.

За приписами п. 6.1. договору передача товару здійснюється на складі Продавця.

Продавець зобов’язується надати Покупцю одночасно із товаром наступні документи: рахунок, сертифікат якості, накладну та податкову накладну. Якщо на момент передачі товару які-небудь з документів відсутні, вони повинні бути представлені протягом двох календарних днів після передачі продукції. (7.2.-7.3. договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2008р. Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

Між тими ж сторонами було підписано Специфікацію №3 від 27.08.2008р. до договору №15/789А від 13.06.2008р., в якій сторони зазначили найменування, кількість та ціну продукції, а саме: Костюм типу Б у кількості 11 шт. вартістю 186,57грн за одиницю, всього на загальну суму разом із ПДВ – 2464,04грн. У другому та третьому пункті сторони встановили, що строк поставки товару протягом 10 днів після заявки Покупця, а строк його оплати протягом 30 днів після поставки продукції на склад Покупця та отримання рахунку. Специфікація підписана обома сторонами та скріплена печатками підприємств.

На виконання умов договору та специфікації позивачем було поставлено продукцію всього на загальну суму 2464,04грн., що підтверджується видатковою накладною №4147 від 28.08.2008р. Товар було отримано представником Покупця за довіреністю №976 на отримання від ДП „Промзіз-Донбас” цінностей за договором №15/789А від 13.08.2008р. Чернобай А.В.

У зв’язку із невиконанням умов договору позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію №4 від 09.12.2008р. з вимогою сплатити суму боргу з урахування індексу інфляції та 3% річних всього на суму 4249,00грн. та претензію №8 від 05.02.2010р.на суму 3017,87грн.

Відтак у зв’язку із невиконання відповідачем своїх зобов’язань по оплаті за отриманий товар, за останнім на момент звернення до суду із позовом за розрахунком позивача обліковується заборгованість в сумі 2464,04грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Відповідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є зокрема договори та інші правочини.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визначається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку .

Як визначено положеннями 526 Цивільного кодексу України суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

Положеннями частини першої статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

У частині сьомій вказаної статті визначено, що одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Аналогічні положення містить ст.525 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач свої зобов’язання за договором №15/789А від 13.06.2008р. належним чином не виконав, отриманий товар не оплатив, у зв’язку із чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 2464,04грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 2464,04грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача що позивачем не виконані умови договору, а саме п. 7.2. відповідно до якого позивач не передав йому сертифікат якості на поставлену продукцію, у зв’язку із чим відповідач є таким, що не прострочив виконання свого зобов’язання судом не приймаються, оскільки при підписанні Специфікації №3 від 27.08.2008р. сторони погодили, що якість товару відповідає Держстандарту 12.4045-87. Крім того підписуючи видаткову накладну відповідач тим самим погодився із кількість, вартістю та якістю отриманого ним товару. Також пунктом 7.3. встановлено, що якщо на момент передачі товару які-небудь з документів відсутні, вони повинні бути представлені протягом двох календарних днів після передачі продукції, а пунктом 7.4. передбачена відповідальність Продавця за ненадання документів. Однак відповідачем не надано до матеріалів справи жодних документів, які б підтверджували, що він звертався до позивача із вимогою надати необхідні документи на товар або застосування до нього пені за прострочення надання документів. Факт отримання товару та його несплата відповідачем не спростовується, відтак твердження відповідача про те, що він не прострочив виконання зобов’язання судом не приймаються.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 153,72грн. та інфляційних в сумі 667,75грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитору зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов’язання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу в розмірі 667,75грн., 3% річних за прострочення виконання грошових зобов’язань в сумі 153,72грн. підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Дочірнього підприємства „Промзіз-Донбас” Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислові засоби індивідуального захисту”, м. Донецьк до Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м. Краматорськ про стягнення суми боргу у розмірі 2464,04грн., інфляційних витрат в сумі в сумі 667,75грн. та 3% річних в сумі 153,72грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь” (84306, м. Краматорськ, код ЄДРПОУ 00210602, п/р №26005301510738 в філії Відділення Промінвестбанку в м. Краматорську, МФО 334141) на користь Дочірнього підприємства „Промзіз-Донбас” Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислові засоби індивідуального захисту” (83059, м. Донецьк, пр-т Червоногвардійський, 50, код ЄДРПОУ 32193700, п/р №26008563708001 у філії КБ „Приватбанк”, Донецьке РУ, МФО 335496) борг у розмірі 2464,04грн., інфляційні витрати в сумі в сумі 667,75грн., 3% річних в сумі 153,72грн., державне мито в розмірі 102,00грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 236,00 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя