Рішення № 12186709, 11.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.11.10 р. Справа № 34/215

Суддя господарського суду Донецької області Кододова О.В.

при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро», м. Київ

до відповідача: Селянського (фермерського) господарства «Дончанка, с. Ямполівка Донецької області

про стягнення 3562,69грн.

Представників сторін:

від позивача не з'явився

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро», м. Київ до Селянського (фермерського) господарства «Дончанка, с. Ямполівка Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 1440,00грн., курсової різниці у розмірі 812,67грн., пені в сумі 612,49грн., 3% річних в сумі 170,49грн., інфляційних витрат в сумі 311,04грн., штраф у розмірі 216,00грн та адвокатських витрати в сумі 600,00грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу №155 від 23.05.2008р. відповідач взяв на себе зобовязання щодо оплати отриманого товару, однак у встановлений строк їх не виконав у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 1440,00грн. Крім того позивач просить стягнути курсову різницю у розмірі 812,67грн., пеню в сумі 612,49грн., 3% річних в сумі 170,49грн., інфляційні витрати в сумі 311,04грн., штраф у розмірі 216,00грн.

Відповідач у судове засідання не з'явився. На адресу господарського суду від Селянського (фермерського) господарства «Дончанка» надійшов проект пояснень на позовну заяву із незасвідченими копіями документів (вхід №02-41/44183 від 15.10.2010р.), дані пояснення не містили підпису уповноваженої особи, у звязку із чим суд листом від 26.10.2010р. повернув їх на адресу відповідача. 26.10.2010р. від відповідача надійшли доповнення до пояснень (вхід. №02-41/45659) де відповідач зазначив, що акт звірки відповідач не отримував 2 роки, а 13.10.2010р. отримав акт звірки на суму 1800,00грн. хоча в позові заявлено 1440,00грн. 05.11.2010р. відповідач вдруге надіслав на адресу суду письмові пояснення, які відповідають вимогам ст. 36 ГПК, в даних поясненнях відповідач проти позову заперечує та зазначає, що насіння соняшника були неякісні та при їх передачі позивачем не було надано сертифікату якості.

Заявою від 05.11.2010р. (вхід. №02-41/47636) відповідач просить суд розглянути справи без його участі, у звязку із неможливістю прибути у судове засідання.

За клопотанням позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд, встановив :

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тридетна Агро» в особі директора Словянської філії ТОВ «Тридента Агро» Кудухашвілі М.Г. (Продавець) та Фермерським господарством «Дончанка» в особі голови Михайлової Л.І. (Покупець) 23 травня 2008року укладено договір купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу №155.

Цей договір визначає умови купівлі-продажу насіння (Товар) на умовах відстрочення платежу. Предметом договору є товар, який належить Продавцю на момент укладання договору або буде набуде набутий продавцем у майбутньому. (перший розділ договору).

Відповідно до пункту 2.1. договору асортимент товару, його кількість, ціна визначається у додатках та/або накладних документах відпуску товару, що є невідємною частиною цього договору.

Згідно із 2.2. договору всі рахунки та накладні документи, що виписані в період дії даного договору є його невідємною частиною.

За приписами п. 2.3. договору якість товару, який поставляється Продавцем, відповідає якості, яка обумовлюється сторонами та може на вимогу Покупця бути підтверджена відповідними сертифікатами.

Підписання видаткових накладних, що виписані в період дії даного договору, засвідчує факт передачі разом з товаром усієї необхідної документації, що його стосується, в тому числі сертифікату якості, інструкції щодо використання та застосування даного товару. (п. 2.4. договору).

Пунктом 3.2. договору встановлено, що товар вважається переданим Покупцю з моменту підписання видаткових накладних.

Відповідно до п. 4.1. договору приймання товару по кількості і якості проводиться Покупцем в момент його передачі від Продавця.

Якщо продавцеві на протязі трьох робочих днів з дня отримання товару не надходить повідомлення про недоліки товару, товар вважається прийнятим Покупцем як такий, що відповідає вимогам. (п. 4.4. договору).

Згідно із п. 5.1. договору Покупець здійснює оплату вартості товару за ціною, вказаною в додатках та/або видаткових накладних, що є невідємною частиною цього договору.

Пунктом 5.3. договору встановлений наступний порядок оплати товару:

-20% від вартості товару оплачується Покупцем в строк до 1 червня 2008року;

-80% від вартості товару оплачується Покупцем в строк до 01 жовтня 2008року.

За приписами п. 6.1. договору Покупець зобовязаний провести оплату за товар в строк і на умовах зазначених в п. 5 цього договору.

Відповідно до п. 8.2. договору за прострочення виконання зобовязання Покупець зобовязаний сплатити на користь Продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Пунктом 8.3. договору встановлено, що сторони, відповідно до ст. 259 ЦК України, домовилися про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобовязань за даним договором. Крім того, сторони, відповідно до п. 6 ст. 232. ГК України, домовилися про те, що нарахування штрафних санкцій, за прострочення виконання зобовязань за даним договором, здійснюється без обмеження строку.

За несплату або несвоєчасну оплату товару Покупець сплачує штраф в розмірі 15% від вартості неоплаченого товару та інші штрафні санкції у відповідності до чинного законодавства України. (п. 8.4. договору).

Покупець зобовязаний відшкодувати продавцю у повному обсязі всі збитки, що можуть бути понесені продавцем при невиконанні чи неналежному виконанні Покупцем умов даного договору. Відповідно до п. 2. ст. 232 ГПК України сторони дійшли згоди, що збитки стягуються у повній сумі понад штрафні санкції. (п.8.4.-8.5. договору).

Відповідно до п. 10.2. договору всі додатки до договору є невідємною його частиною.

Договір діє з моменту його підписання обома сторонами до повного виконання сторонами обовязків по договору. Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

Між тими сторонами було підписано Додаток №1 до укладеного договору, у якому сторони погодили найменування товару його кількість та вартість, а саме: соняшник „Еней” у кількості 100кг. за ціною 15,00грн, загальною вартістю 1500,00грн, всього із ПДВ 1800,00грн.

В підписаному додатку міститься наступна примітка: в тому випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору сторони, для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу: S=(А1/А2)*В, де S ціна на момент проплати; В- ціна на момент підписання; А2 курс (НБУ) долара США до гривні на день підписання договору; А1 курс (НБУ) долара США до гривні на день перерахування грошей.

Додаток №1 до договору підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

17 червня 2008року відповідачем, на виконання умов п. 5.3 договору було здійснено передоплату товару у розмірі 20%, що складає 360,00грн., що підтверджується випискою з банку (а.с. 23).

23 травня 2008року відповідачу було поставлено товар Соняшник «Еней» у кількості 100кг. за ціною 15,00грн., всього із ПДВ 1800,00гр. на підставі договору №155 від 23.05.2008р. Видаткова накладна підписана обома сторонами та скріплена печатками підприємств. Товар було отримано Михайловою Л.І. на підставі довіреності серії ЕАЗ №1333334 від 20.06.2008р.

За розрахунком позивача, у звязку із невиконання відповідачем умов договору за останнім на момент звернення до суду із позовом обліковується заборгованість у розмірі 1440,00грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків є зокрема договори та інші правочини.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визначається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку .

Як визначено положеннями статті 526 Цивільного кодексу України субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

Положеннями частини першої статті 193 Господарського кодексу України визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

У частині сьомій вказаної статті визначено, що одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Аналогічні положення містить ст.525 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач свої зобовязання за договором купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу №155 від 23.05.2008р. належним чином не виконав, отриманий товар оплатив частково, у звязку із чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 1440,00грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 1440,00грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача про те що соняшникове насіння було неналежної якості, а також те що позивачем разом із товаром не було надано сертифікату якості судом не приймається з наступних підстав.

За приписами п. 2.3.-2.4 договору якість товару, який поставляється Продавцем, відповідає якості, яка обумовлюється сторонами та може на вимогу Покупця може бути підтверджена відповідними сертифікатами. Підписання видаткових накладних, що виписані в період дії даного договору, засвідчує факт передачі разом з товаром усієї необхідної документації, що його стосується, в тому числі сертифікату якості, інструкції щодо використання та застосування даного товару. Як вбачається з матеріалі справи видаткова накладна була підписана відповідачем, що є доказом того, що відповідач засвідчив факт передачі разом з товаром усієї необхідної документації, що його стосується, в тому числі сертифікату якості. Заперечень щодо якості товару, письмових звернень відповідачем надано не було. Твердження відповідача про те, що про неякісний товар відповідач дізнався тільки через два тижня після їх сіяння судом також не приймаються, оскільки в цих же запереченнях відповідач додатково зазначає, що мішок із насінням містив етикету, у якій було зазначено, що насіння 2006року. Тобто відповідач мав право протягом трьох днів скласти про це акт та повідомити про недоліки позивача, як це передбачено п. 4.3-4.4 договору.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 170,49грн. та інфляційних в сумі 311,04грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитору зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок індексу інфляції та 3% річних суд встановив, що він є арифметично невірним. Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобовязання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу та 3% річних за прострочення виконання грошових зобовязань підлягають задоволенню частково, інфляційні витрати в сумі 308,06грн., 3% річних в сумі 83,80грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача курсову різницю в розмірі 812,67грн., штраф відповідно до п. 8.4. договору у розмірі 15% від вартості неоплаченого товару за несплату або несвоєчасну оплат товару, що за розрахунком позивача складає 216,00грн та пеню відповідно до п. 8.2. договору у розмірі 612,49грн. Що стосується цих вимог суд виходить з наступного.

В підписаному додатку №1 до укладеного договору міститься наступна примітка: в тому випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору сторони, для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу: S=(А1/А2)*В, де S ціна на момент проплати; В- ціна на момент підписання; А2 курс (НБУ) долара США до гривні на день підписання договору; А1 курс (НБУ) долара США до гривні на день перерахування грошей. За розрахунком позивача курсова різниця складає 812,67грн.

Відповідно до ч.2 ст.533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Пунктом 5.1. та 10.2. договору встановлено Покупець здійснює оплату вартості товару за ціною, вказаною в додатках та/або видаткових накладних, що є невідємною частиною цього договору.

Також в укладеному договорі сторонами було передбачено сплату штрафу в розмірі 15% від вартості неоплаченого товару за несплату або несвоєчасну оплату товару, що за розрахунком позивача складає 216,00грн.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Аналогічні положення містяться в частині четвертій статті 179 Господарського кодексу України.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача пеню відповідно до п.8.2 договору у розмірі 612,49грн.

Перевіривши розрахунок пені суд встановив, що він здійснений за 708 днів, однак відповідно до пункт 8.3 договору сторони домовилися про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання за даним договором, здійснюється без обмеження строку, що не суперечить приписам ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, яка передбачає нарахування штрафних санкцій за 6 місяців, якщо інше не встановлено законом або договором.

Перевіривши дані розрахунки штрафних санкцій суд дійшов висновку, що вони є арифметично вірними та обґрунтованими, однак загальна суму курсової різниці, штрафу та пені всього в сумі 1641,16грн. (812,67+216,00+612,49) разом із задоволеними вимогами щодо стягнення 3% річних та інфляційних витрат в сумі 391,8 6грн. (всього санкцій на суму 2033,0 2грн.) значно перевищують суму основного боргу 1440,00грн.

З огляду на вищевикладене суд вважає за необхідне зменшити розмір штрафних санкцій заявлених позивачем до стягнення кожну до 10% виходячи з наступного.

Пунктом п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частина 1 статті 233 Господарського кодексу встановлює, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.

Господарський суд користуючись правом, передбаченим ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України та п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне зменшити курсову різницю до 81,27грн., пеню до 61,25грн., та штраф до 21,60грн., оскільки загальна сума штрафних санкцій значно перевищує суму основного боргу. Відтак суд дійшов до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення курсової різниці, штрафу та пені підлягає задоволенню частково: курсова різниця у розмірі 81,27грн., штраф у розмірі 21,60грн. та пеня у розмірі 61,25грн.

Позивач також вимагає стягнути з відповідача 600,00грн. витрат на оплату послуг адвоката, понесених у звязку із наданням позивачу правової допомоги за договором №243/09/10 від 07.09.2010 та сплатою цієї суми ТОВ ”Незалежна юридична компанія” платіжним дорученням №201 від 10.09.2010р. Суд відмовляє позивачу у задоволенні вимог щодо стягнення 600,00грн. адвокатських витрат з огляду на наступне:

Статтею 44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з державного мита, оплати послуг адвоката, інших витрат, повязаних з розглядом справи і т.д. При цьому, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними документами.

За договором №243/09/10 від 07.09.2010. про надання правової допомоги відповідну допомогу позивачу надавав не адвокат ОСОБА_1, а ТОВ “Незалежна юридична компанія”. З платіжного доручення №201 від 10.09.2010р., наданого суду в якості доказу сплати відповідних послуг, вбачається, що одержувачем 600,00грн. є ТОВ ”Незалежна юридична компанія”, а не адвокат ОСОБА_1 З наданої довіреності від 08.09.2010р. вбачається, що ТОВ ”Тридента Агро” видало довіреність ОСОБА_1, який є адвокатом, представляти інтереси товариства в господарських судах. Втім, між ТОВ “Тридента Агро” та ОСОБА_1, як з адвокатом, відповідний договір не укладався і оплата йому не здійснювалась. Крім того документи на виконання ухвали суду направлялися за підписом Назаркевича О.В. (вхід. №02-41/43781 від 13.10.2010р.), який діяв на підставі довіреності позивача від 08.09.2010р. та відсутні докази, що він є адвокатом та йому здійснювалася оплата.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро», м. Київ до Селянського (фермерського) господарства «Дончанка, с. Ямполівка Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 1440,00грн., курсової різниці у розмірі 812,67грн., пені в сумі 612,49грн., 3% річних в сумі 170,49грн., інфляційних витрат в сумі 311,04грн., штраф у розмірі 216,00грн та адвокатські витрати в сумі 600,00грн., задовольнити частково.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Дончанка» (84440, Донецька область, Краснолиманський район, село Ямполівка, п/р 260026034 в «Райффайзенбанк Аваль», МФО 335076, код ЄДРПОУ 25098282) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28-А, код ЄДРПОУ 25591321) заборгованість у розмірі 1440,00грн., курсову різницю у розмірі 81,27грн., пеню в сумі 61,25грн., 3% річних в сумі 83,80грн., інфляційні витрати в сумі 308,16грн., штраф у розмірі 21,60грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Дончанка» (84440, Донецька область, Краснолиманський район, село Ямколівка, п/р 260026034 в «Райффайзенбанк Аваль», МФО 335076, код ЄДРПОУ 25098282) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28-А, код ЄДРПОУ 25591321) державне мито в розмірі 57,15грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 132,23грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя