Ухвала суду № 121867057, 25.09.2024, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/5592/24

УХВАЛА

25 вересня 2024 року смт Овідіополь

Суддя Овідіопольського районного суду Одеської області Панасенко Є.М., розглядаючи позовну заяву ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу КЕКС» про захист прав споживача

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОК «КЕКС» в якому просить розірвати Договір від 13.11.2020 року про асоційоване членство № KS-010-05/0004 укладений між ОСОБА_1 та ОК «КЕКС», стягнути з відповідача на його користь 595548, 77 грн, що еквівалентно 14483, 19 доларів США,

При зверненні з позовом до суду позивач не сплатив судовий збір та зазначає наступне. Стаття 5 Закону "Про судовий збір" не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить норми про те, що пільги надаються лише за пред`явлення позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, визначив, що ця пільга надається з метою захисту споживачами їх порушених прав.

Порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права.

Вказаний висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц.

Оскільки взаємовідносини сторін базуються, в тому числі, на нормах Закону України «Про захист прав споживачів, позивач вважає за необхідне застосувати ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» в частині звільнення від сплати судового збору за позовними вимогами, пов`язаними з порушенням її прав.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Отже на вказаній процесуальній стадії суд має визначитися з тим, чи поширює свою дію закон (норма закону), на яку посилається позивач як на підставу звільнення від сплати судового збору, на спірні правовідносини.

Тобто питання стосовно підстав звільнення від сплати судового збору та, відповідно, правової норми, якою це врегульовано, вирішується судом на стадії відкриття провадження у справі. Це питання не по суті спору, оскільки на цій стадії суд перевіряє наявність у особи, яка звернулася до суду, права на звернення до суду та дотримання встановленого законом порядку реалізації такого права. Одна зі складових такого процесуального порядку є дотримання вимог закону щодо сплати судового збору та передбачених законом підстав для звільнення від його сплати. Частина 3статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів»відноситься до таких підстав. Отже, під час вирішення питання про відкриття провадження у справі, суд має перевірити, чи розповсюджується ця норма на спірні правовідносини. Тому є помилковими доводи представника позивача у цій частині, а саме, що суд може вирішити, чи розповсюджується на спірні правовідносини діїЗакон України «Про захист прав споживачів»лише під час розгляду справи та позбавлений такої можливості під час вирішення питання про відкриття провадження у справі.

У наведеній представником позивача в обґрунтування свої позиції постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020р. у справі №216/3521/16-ц йдеться про інші спірні правовідносини, ніж у цій цивільній справі, а саме, про правовідносини між фізичною особою та Фондом гарантуваннявкладів фізичнихосіб з приводу захисту прав споживача фінансових послуг.

Тобто у вищевказаній справі інший суб`єктний склад та інші спірні правовідносини, не тотожні між тими, що склалися між сторонами цього цивільно-правового спору.

В той же час, у постанові від 14.11.2018р. у справі №466/7136/15 та у постанові від 19.05.2021р. у справі №569/15105/19 Верховний Суд зробив висновки, що діяЗакону України«Прозахистправ споживачів» не розповсюджується на правовідносини між кооперативом та його членом з приводу порушення зобов`язань, які виникають у зв`язку з членством у кооперативі, зокрема, на підставі договорів про сплату пайових внесків.

Так, у постанові від 14.11.2018р. Верховний Суд зазначив, що статус споживача набуває особа, яка замовляє певний товар, роботу чи послугу у виробника чи продавця. Підставою для виникнення відносин між споживачем та продавцем є відповідний договір. Натомість у випадку, якщо певні матеріальні блага особа отримує не у зв`язку із укладеним договором, а з інших підстав, в тому числі у зв`язку із членством особи в кооперативі, а оплата, яку ця особа проводить не є платою за товари та послуги, а є паєм (членським внеском такої особи), який сплачується саме у зв`язку із відносинами членства - то така особа не виступає в якості споживача в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів».

В свою чергу, у постанові від 19.05.2021р. Верховний Суд вказав на те, що не є споживачем особа, яка оплачує пай на виконання договору про сплату пайових внесків та статуту кооперативу. Договір про сплату пайових внесків не є договором про надання послуг чи підряду. У цій постанові Верховний Суд прийшов до висновку про неможливість застосування положень частини п`ятої статті 10ЗаконуУкраїни«Про захистправспоживачів» до спірних правовідносин, оскільки сплачені особою кошти є пайовим внеском, який сплачений членом кооперативу на виконання його обов`язків, передбачених статутом кооперативу, а не платою за отримані послуги чи товар.

Тобто підстави для звільнення позивача від сплати судового збору на підставі ч.3ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів»відсутні.

Отже, за подання цієї позовної заяви позивач - фізична особа має сплатити судовий збір за ставкою, встановленою підпунктом 1 пункту 1 частини 2статті 4 Закону України «Про судовий збір», а саме, 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за вимогу немайнового характеру, що становить 1211,20 грн.

Крім того, позивачу необхідно сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 595548,77 грн., а саме 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в даному випадку з урахуванням ціни позову становить 5955,49 грн.

Загальний розмір судового збору, який необхідно сплатити позивачу за подання до суду даної позовної заяви становить 7166 грн. 69 коп. (1211,20+5955,49 =7166,69).

Відповідно до ч. 1ст. 185 ЦПК Українисуддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст.175,177 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача та надає йому строк на усунення недоліків.

Враховуючи вищевикладене, керуючисьЗаконом України "Про судовий збір", ст. ст.4,133,174-177,185,259-261 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу КЕКС» про захист прав споживача,- залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків протягом п`яти днів з моменту отримання копії даної ухвали.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду з відповідним позовом після усунення підстав, що зумовили його повернення.

Ухвала може бути оскаржена окремо від рішення суду в частині визначення розміру судових витрат.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Є. М. Панасенко