Рішення № 121866617, 25.09.2024, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/3723/24

2/583/970/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Ярошенко Т.О.

з участю секретаря судового засідання Алєксєєнко І. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка у спрощеному позовному провадженні справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

20.07.2024 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором від 01.12.2010 у розмірі 61009,08 грн, що складається із: 49295,58 грн заборгованість за тілом кредиту, 11713,50 грн заборгованість за простроченими відсотками, а також судові витрати у розмірі 2422,40 грн. Позовні вимоги мотивує тим, що 01.12.2010 ОСОБА_2 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг саме в тій редакції, що діяла на дату підписання та була розміщена на сайті банку. 26.12.2017 відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 50000,00 грн. Відповідач зобов`язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом, але в процесі користування кредитним рахунком відповідач припинив своєчасно надавати позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за борговим зобов`язанням, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 23.06.2024 становить 61009,08 грн, що і стало підставою звернення до суду.

Процесуальні дії у справі.

24.07.2024 ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області відкрито провадження по справі у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

13.09.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що він є військовослужбовцем, з 24.05.2016 проходиться військову службу в Управлінні СБУ в Сумській області, є учасником бойових дій, а тому відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» нарахування та стягнення за період з грудня 2017 року по серпень 2024 року відсотків за користування кредитом є незаконним. Крім того, кредитний договір між сторонами укладено 01.12.2010, в анкеті-заяві від 01.12.2010 не міститься жодних відомостей щодо відсотків, Умови та Правила надання банківських послуг, що надані позивачем, не містять його підпису, а тому їх не можна вважати складовою частиною кредитного договору. Паспорт споживчого кредиту не є частиною договору. У виписці за договором, яка має статус первинного документу, вбачається, що з карти було списано в загальному підсумку 35062,65 грн із призначенням «списання відсотків за використання кредитного ліміту». Таким чином, вважає, що з суми тіла кредиту, яку позивач просить стягнути, а саме з 49295,58 грн має бути відмінусована загальна сума списаних відсотків, тобто 49295,58 35062,65 грн = 14232,93 грн (залишок тіла кредиту). Тому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог по стягненню з нього незаконно нарахованих сум.

Позивач не скористався правом на подання відповіді на відзив.

Враховуючи, що від сторін у справі клопотань не надійшло, заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження сторонами не надано, сторони не ініціювали перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження після отримання ухвали суду про відкриття провадження в справі, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, вказана справа відноситься відповідно до положень ст. 19, ст. 274 ЦПК України до малозначних справ, її розгляд визначено судом в ухвалі про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, позивачем відповідно до положень ЦПК України надано в повному обсязі необхідні докази в обґрунтування позову, інших клопотань щодо надання чи витребування доказів сторонами не заявлялося, суд не знаходить підстав для переходу до розгляду справи в порядку загального провадження та вважає можливим розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до положень ст.ст.277-279 ЦПК України.

Згідно із частиною першою статті 7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки Охтирським міськрайонним судом Сумської області не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні), а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 272 ЦПК України.

З огляду на те, що згідно із частиною першою статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, така інформація оприлюднюється на офіційному веб-порталі судової влади України.

Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини і не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В розумінні ч. 6 ст. 279 ЦПК України характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Оскільки, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом та мотиви суду.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Установлено, що 01.12.2010 ОСОБА_1 підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, відповідно до якої він погодився з тим, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг (а.с. 22).

Відповідно до договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

26.12.2017 ОСОБА_1 підписано Паспорт споживчого кредиту, в якому йому була надана інформація щодо умов кредитування, а саме: процентна ставка у межах пільгового періоду складає 0,01% річних, процентна ставка за межами пільгового періоду 43,2% річних, строк кредитування до 240 місяців. Порядок повернення кредиту: щомісяця до 25 числа поточного місяця 5% від заборгованості на кінець попереднього місяця, але не менше 100 грн (а.с. 7-8).

12.04.2023 ОСОБА_1 підписано заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, в якій встановлено: тип кредиту відновлювальна кредитна лінія, шляхом встановлення кредитного ліміту на кредитній картці, розмір кредиту для карти «Універсальна Gold» не перевищує 200000,00 грн, строк кредитування 12 місяців з пролонгацією, процентна ставка 40,8% річних. Повернення кредиту здійснюється шляхом: - ініціювання банком дебитового переказу з рахунку клієнта, у тому числі за рахунок кредитного ліміту, у розмірі процентів, що підлягають сплаті за цим договором, з 1-го по останнє число календарного місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту, за умови наявності невикористаного кредитного ліміту та відсутності прострочених зобов`язань клієнта за цим договором; - шляхом внесення клієнтом коштів у розмірі мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту. Розмір мінімального обов`язкового платежу: - 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно; - 10% від заборгованості, але не менше 100 грн щомісячно у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення (а.с. 10-21).

З виписки за договором за період 26.12.2017-01.07.2024 вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами та вносив кошти на погашення заборгованості (а.с. 53-98).

За розрахунком банку за договором №б/н від 01.12.2010, укладеним між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та клієнтом ОСОБА_1 , станом на 23.06.2024 за останнім утворилася заборгованість у розмірі 61009,08 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 49295,58 грн, заборгованість за відсотками 11713,50 грн (а.с. 29-47).

При цьому, з даного розрахунку, а також виписки за договором вбачається, що за період з 26.12.2017 по 23.06.2024 банк нараховував відсотки за користування кредитними коштами, які погашав за рахунок тіла кредиту, тобто до складу заборгованості за тілом кредиту включалися відсотки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст.526ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст.1054ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із частиною 1 статті 633ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ч. 1 ст.1056-1ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч. 1 ст.1050ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути тіло кредиту до складу якого, відповідно до наданого розрахунку та виписки за договором, були включені нараховані відсотки, а також прострочені відсотки.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на витяг з Умов та правил надання банківських послуг, як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов та правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування. До такого висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 11.03.2015 провадження №6-16цс15.

Таким чином, в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст.634ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду з указаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов і правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів, наданий банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

З наведених підстав, суд дійшов висновку про те, що банк не довів, що саме надані ним Умови є складовою кредитного договору і що саме ці Умови відповідач мав на увазі, підписуючи анкету-заяву позичальника, та відповідно брав на себе зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом, які б погашалися, зокрема, за рахунок тіла кредиту.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19.

У самій анкеті-заяві від 01.12.2010 процентну ставку та порядок нарахування процентів за користування кредитом не зазначено.

Підписаний відповідачем 26.12.2017 паспорт споживчого кредиту не свідчить про погодження сторонами умов кредитного договору, оскільки ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, висловленою у постанові від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20 (провадження № 61-14545сво20).

Окрім того, оскільки ОСОБА_1 з 24.05.2016 є військовослужбовцем Управління Служби безпеки України в Сумській області, а також є учасником бойових дій, що підтверджується довідкою від 09.09.2024 №248 та посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с. 136), на нього поширюється дія п. 15 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до якого банк не повинен нараховувати відповідачу відсоток за користування кредитом за таким договором.

Таким чином, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь банку суми нарахованих ним відсотків, які, в тому числі, були включені до складу суми тіла кредиту.

З виписки за договором вбачається, що відповідач за період з 26.12.2017 по 23.06.2024 отримав кредитні кошти в сумі 718366,81 грн, а на погашення за наданим кредитом сплатив 693166,00 грн.

Таким чином, непогашеним залишається тіло кредиту в сумі 25200,81 грн, що підлягає стягненню на користь позивача. При цьому суд зазначає, що викладений у відзиві розрахунок здійснений відповідачем неправильно.

Висновок суду.

Таким чином, аналізуючи приведені докази, даючи їм оцінку в їх сукупності, з урахуванням вищевказаних обставин, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінюю зібрані у справі докази в цілому, так і кожний доказ окремо, який міститься у справі, з урахуванням принципів розумності, пропорційності, виваженості, справедливості, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, з урахуванням наданих доказів, суд дійшов висновку, що в даному випадку позов підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи наявність підстав для часткового задоволення позову (41,3%), на користь позивача з відповідача підлягають стягненню судові витрати, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, в розмірі 1000,45 грн (2422,40 грн х 41,3%).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 5, 7, 12, 13, 141, 76-81, 141, 263-265, 272, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором від 01 грудня 2010 року в розмірі 25200,81 грн та 1000,45 грн судових витрат, а всього 26201,26 грн (двадцять шість тисяч двісті одну грн 26 коп.).

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення. В разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення складено 25.09.2024.

Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Охтирського

міськрайонного суду Т.О. Ярошенко