Рішення № 12186616, 10.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.11.10 р.                     Справа № 29/250                               

Рішення Господарського суду Донецької області у справі № 29/250

______________ _______

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Попкова Д.О., суддів Левшиної Г.В., Мартюхіна Н.О., при секретарі судового засідання Рассуждай С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі філії „Центрально-міське відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Горлівка Донецькій області”, м. Горлівка, ідентифікаційний код 09334464

до Відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю „Крекинг”, м. Горлівка, ідентифікаційний код 33716188

Відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю „Бренд-Ойл”, м. Горлівка, ідентифікаційний код 34032124

та Відповідача 3: Товариства з обмеженою відповідальністю „Сигма”, м. Горлівка, ідентифікаційний код 32924322

про: солідарне стягнення 9976463,37 грн., а саме: заборгованості за кредитом у розмірі 9000000,00 грн., процентів за користування кредитними коштами у розмірі 659460,38 грн., пені у розмірі 317002,99 грн. та звернення стягнення на майно і зобов’язання вчинити певні дії.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Мельникова Т.О. (за довіреністю №742 від 09.04.2009р.);

від Відповідача 1 – не з’явився;

від Відповідача 2 - Страшнов І.В. (голова ліквідаційної комісії згідно рішення № 7 від 12.08.2010р.);

від Відповідача 3 - Черняєв О.М. (за довіреністю б/н від 01.11.2010р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судову засідання відкладалося з 07.09.2009р. на 28.09.2009р., з 28.09.2009р. на 26.10.2009р. 20.10.2009р. зупинено провадження у справі, яке 30.03.2010р. було поновлено, та призначено до розгляду на 27.04.2010р. Розпорядженням Заступника голови Господарського суду Донецької області від 23.04.2010р. для розгляду справи № 29/250 була сформована колегія у складі головуючого судді Попкова Д.О., суддів – Левшиної Г.В., Морщагіної Н.С., після чого розгляд справи був відкладений з 27.04.2010р. на 26.05.2010р. 17.05.2010р. провадження у справі зупинено. Розпорядженням Заступника голови господарського суду Донецької області від 14.06.2010р. справа була передана для вирішення питання про поновлення провадження по справі на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Морщагіної Н.С., суддів Курило Г.Є., Сгари Е.В. Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.06.2010р. було поновлено провадження по справі та розгляд справи було призначено на 30.06.2010р. Розпорядженням Заступника голови господарського суду Донецької області від 29.06.2010 р. справа була передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Попкова Д.О., суддів Левшиної Г.В., Морщагіної Н.С. 30.06.2010р. суд відклав розгляд справи на 19.07.2010р. з подальшим відкладанням на 02.08.2010р., проте 23.07.2010р. провадження у справі було зупинено і поновлено 16.08.2010р. з призначенням до розгляду на 08.09.2010р., але 18.08.2010р. провадження у справі було знову зупинено і поновлено лише 01.11.2010р. з призначенням до розгляду на 10.11.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) в особі філії „Центрально-міське відділення Промінвестбанку в м. Горлівка Донецькій області”, м. Горлівка (далі – Позивач) звернувся до Господарського суду Донецькій області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Крекинг”, м. Горлівка (далі – Відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю „Бренд-Ойл”, м. Горлівка (далі – Відповідач 2) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Сигма”, м. Горлівка (далі – Відповідач 3) про солідарне стягнення 9976463,37 грн., а саме: заборгованості за кредитом у розмірі 9000000,00 грн., процентів за користування кредитними коштами у розмірі 659460,38 грн., пені у розмірі 317002,99 грн.; звернення стягнення на предмет іпотеки і застави та зобов’язання вчинити дії з передання правоустановчих документів, ключів та самого предмету застави.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем 1 грошових зобов’язань за генеральною кредитною угодою №2-15-08 від 18.07.2008р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для пред’явлення грошових вимог до солідарних боржників та звернення стягнення на майно, яке забезпечує кредитні зобов’язання позичальника.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав довідку №44 від 17.06.2009р.; проводки по рахункам; розрахунок суми позовних вимог; витяг з рахунку; генеральну кредитну угоду №2-15-08 від 18.07.2008р. з додатковими угодами та договорами про внесення змін; договір іпотеки №3-32-08 від 18.07.2008р. із змінами; договір застави майна №3-33-08 від 18.07.2008р., з додатками та додатковими угодами; договір застави транспортних засобів №3-34-08 від 18.07.2008р. з додатками та додатковими угодами; договір поруки №19-04-09 від 27.05.2009р.; договір поруки №19-05-09 від 27.05.2009р.; вимогу про повернення кредиту та сплаті процентів №815/1 від 03.06.2009р. вимогу про усунення порушень умов генеральної кредитної угоди; акт перевірки наявності, стану та узгодження вартості майна №233; витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація майна), правоустановчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 530, 553, 554, 572, 590 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 38, 39 Закону України „Про іпотеку”, ст. 20 Закону України „Про заставу”, ст.ст. 23-26, 30 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, ст.ст. 1, 12 Господарського процесуального кодексу України.

На виконання вимог ухвал суду та задля підтвердження своєю позиції Позивач надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.121-127 т.1, а.с.а.с. 14, 81-93 т.2, а.с.а.с. 8-150 т.3, а.с.а.с. 1-123 т.4, а.с.а.с.10-23 т.5), також доводячи до відома суду у своїх клопотаннях про необхідність вирішення справи за наявними документами у найкоротший термін з огляду на вжиття Відповідачами заходів, спрямованих на затягування розгляду справи.

Разом із позовом Позивачем було заявлене клопотання №1225 від 10.08.2009р. про забезпечення позовних вимог шляхом накладання арешту на грошові кошти, що містяться на будь-яких рахунках Відповідачів у будь-яких банках в межах суми позову та понесених судових витрат, яке (клопотання) у подальшому клопотанням №1589 від 29.06.2010р. (а.с.112 т.2) просив залишити без розгляду, внаслідок чого воно судом не розглядається.

Клопотанням №1550 від 23.06.2010р. з доданням підтверджуючих доказів (а.с.а.с.99-107 т.2) Позивач повідомив про зміну назви своєї організаційно-правової форми на публічне акціонерне товариство.

Відповідач 1 в перебігу розгляду справи звертався до суду з клопотанням про відкладання судового засідання (а.с.а.с. 5-12 т.2), оскаржував ухвали суду про відкладання розгляду справи в апеляційному та касаційному порядку та подав зустрічний позов про визнання кредитного договору недійсним (а.с.а.с.61-65 т.2), який повернуто судом без розгляду.

Заявою №26 від 04.06.2010р. з додатками (а.с.а.с. 74-77 т.2) Відповідач 1, посилаючись на визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури в межах справи №5/154Б, просив припинити провадження у справі №29/250.

Відповідачем 1 надані пояснення б/н від 14.07.2010р. (а.с.а.с. 117-122 т.2) з додатками (а.с.а.с.123-151 т.2), якими повідомив про прийняття засновниками товариства рішення про ліквідацію, здійснення органами податкової інспекції зустрічних позапланових перевірок, розмір активів підприємства та вимог виявлених кредиторів – у тому числі і Позивача (які були визнані ліквідаційною комісією у повному обсягу), ініціації Відповідачем ліквідаційної процедури в порядку ч. 1 ст. 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, та зазначив про відсутність солідарної відповідальності поручителів через укладання декількох договорів поруки, припинення дії договорів застави та іпотеки у зв’язку із припиненням дії основного договору в силу ст. 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

20.10.2010р. Відповідачем 1 через канцелярію суду клопотання №44 від 05.10.2010р. (а.с.8 т.5) про витребування у невизначеного Відповідача документів на підтвердження перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю „Крекинг” в період з 27.05.2009р. по 30.10.2009р.

Відповідач 2 надав суду пояснення причин неявки свого представника у судове засідання 07.09.2009р. і 28.09.2009р. (а.с.а.с. 1-3 т.2), проте своєї позиції по суті розглядуваного спору до відома суду не довів та витребуваних документів не надав, хоча належним чином повідомлявся про всі судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи.

Відповідач 3 надав відзив б/н від 14.07.2010р. (а.с.а.с.1-4 т.3) з додатками (а.с.а.с.5-6 т.3), яким підтвердив факт укладання з Позивачем договорів іпотеки та застави майна задля забезпечення виконання грошових зобов’язань Відповідача 1 за кредитним договором, але, повторюючи доводи Відповідача 1, викладені у пояснення останнього б/н від 14.07.2010р. (а.с.а.с. 117-122 т.2), заперечив проти задоволення вимог в частині своєї солідарної відповідальності.

У судових засіданнях присутні представники сторін підтримали свою позицію, викладену письмово, крім того, 10.11.2010р. представники Відповідачів 2, 3 усно просили відкласти розгляд справи у зв’язку із відсутністю представника Відповідача 1, який через канцелярію суду надав клопотання від 04.11.2010р. про відкладання у зв’язку з відрядженням.

В перебігу розгляду справи складу суду неодноразово змінювався, востаннє – згідно розпорядження від 01.11.2010р., з урахуванням якого судового колегія складається з суддів: Попоков Д.О. (головуючий), Левшина Г.В. та Мартюхіна Н.О. (члени колегії).

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка представника належним чином повідомленого Відповідача 1 та ненаданням певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 цього Кодексу не впливає на таку кваліфікацію та не перешкоджає вирішенню спору, тим більше, що з огляду на тривалість провадження у цій справі та гарантоване ст. 6 ратифікованою Україною Конвенцією про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. право Позивача на вирішення справи впродовж розумного строку, подальше зволікання із вирішенням спору є неприпустимим.

Таким чином, судова колегія відхиляє усне клопотання Відповідачів 2, 3 про відкладання розгляду справи, та клопотання Відповідача 1 від 04.11.2010р., яке не підтверджено жодними доказами. Більш того, оскільки Відповідач 1 є юридичною особою, остільки за змістом ст. 28 Господарського процесуального кодексу України він не позбавлений можливості забезпечити представництво своїх інтересів будь-якою особою на підставі письмовою довіреності.

Вислухавши у судових засіданнях представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

ВСТАНОВИЛА:

18.07.2008р. між Позивачем (Банк) та Відповідачем 1 (Позичальник) укладено генеральну кредитну угоду №2-15-08 (а.с.а.с.16-19 т.1), згідно п. п. 1.1. якого Банк та Позичальник дійшли згоди про співпрацю відносно щорічного кредитування Позичальника на протязі 3 років шляхом відкриття відновлюваних кредитних ліній в порядку та на умовах, визначених цією угодою та додатковими угодами, укладеними в рамках генеральної угоди, які є її невід’ємними частинами. Загальний розмір заборгованості Позичальника за відкритими кредитними лініями в межах угоди не повинен перевищувати 10000000,00грн.

Положеннями п. 1.2. означеного кредитної угоди (далі – кредитна угода) термін виконання зобов’язань за нею встановлено: у частині надання кредитів з моменту підписання додаткових угод про відкриття кредитних ліній (в межах зобов’язань, встановлених цими угодами) – до 15.07.2011р.; у частині повернення кредитів за першою відкритою лінією – до 15.04.2009р., або протягом 10 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги Банку про повернення кредиту та сплати відсотків у випадках, визначених в п.4.3.3 цієї генеральної; за другою відкритою кредитною лінією – до 15.01.2010р., або протягом 10 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги Банку про повернення кредиту та сплати відсотків у випадках, визначених в п.4.3.3 цієї генеральної; за третьою відкритою кредитною лінією – до 15.10.2010р., або протягом 10 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги Банку про повернення кредиту та сплати відсотків у випадках, визначених в п.4.3.3 цієї генеральної; за четвертою відкритою кредитною лінією – до 15.07.2010р., або протягом 10 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги Банку про повернення кредиту та сплати відсотків у випадках, визначених в п.4.3.3 цієї генеральної угоди.

Розділом 2 договору кредиту сторони узгодили зокрема наступні умов кредитування:

-          Фінансовий кредит надається Банком Позичальнику шляхом оплати протягом дії цього договору розрахункових документів (платіжних доручень) Позичальника безпосередньо з позичкових рахунків, що будуть відкриті Банком на рахунки контрагентів Позичальника відповідно до цільового призначення фінансового кредиту, та/або шляхом перерахування кредитних коштів на поточні рахунки Позичальника, або іншим шляхом, не забороненим діючим законодавством, відповідно до цільового призначення кредиту. Підтвердженням переходу права власності на кредитні кошти є сплачені розрахункові документи Позичальника, або зарахування кредитних коштів на поточні рахунки позичальника. Загальна сума заборгованості за кредитом не може перевищувати встановлений ліміт кредитування. За надання фінансового кредиту Позичальник одноразово сплачує Банку комісійну винагороду в розмірі 500,00грн. без ПДВ протягом трьох днів з дати підписання першої додаткової угоди, але не пізніше останнього робочого дня місяця, в якому відбулось її підписання;

-          Відсотки за користування кредитом нараховуються Банком щомісячно в передостанній робочий день за період з першого по останній календарний день поточного місяця, а також в день кінцевого терміну повернення кредиту, виходячи із процентної ставки 20%, та сплачується Позичальником не пізніше останнього робочого дня місяця з поточних рахунків Позичальника на рахунки Банку;

-          Нарахування Банком відсотків здійснюється з дати першої оплати розрахункових документів Позичальника з позичкового рахунку по дату повного і остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії коштів. При розрахунку процентів використовується метод „факт/факт”, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році. Відсотки за користування кредитом нараховуються Банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються Позичальником, виходячи із встановленої Банком процентної ставки у розмірі 20% річних в національній валюті;

-          За управління фінансовим кредитом у формі кредитної лінії Позичальник сплачує Банку комісійну винагороду у розмірі 1% від ліміту кредитної лінії. Комісійна винагорода за управління фінансовим кредитом нараховується Банком не пізніше останнього робочого дня місяця за період з дати підписання цього договору по останній календарний день місяця, в якому наданий кредит, та надалі за період з першого по останній календарний день поточного місяця, а також в день остаточного повернення кредиту, визначеного п. 1.2 цього договору та сплачується Позичальником щомісяця не пізніше останнього робочого дня поточного місяця з поточних рахунків Позичальника на рахунок Банка;

-          У випадку порушення Позичальником встановленого цією генеральною угодою строку остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту, а також порушення строку сплати нарахованих процентів, Позичальник надалі сплачує відсотки за неправомірне користування кредитом, виходячи із відсоткової ставки у розмірі 26% річних в гривні, порядок нарахування та сплати яких встановлюється для сплати процентів за користування кредитом.

Пунктом 2.1. сторони також встановили черговість погашення заборгованості Позичальником (в першу чергу – нараховані, але не сплачені в строк проценти та комісії за користування кредитом; в другу – нараховані проценти та комісії за користування кредитом, строк яких ще не сплинув, в третю – прострочена заборгованість за кредитом; в четверту – неустойка, передбачена цим договором), передбачивши право Банку самостійно зараховувати кошти, які направлені Позичальником на погашення заборгованості, згідно встановленої черговості, а у п. 2.2 у якості забезпечення кредиту вказали заставу майна і майнових прав, іпотеки, заставу транспортних засобів та застава обладнання.

Положеннями п. 4.3.3. кредитної угоди передбачене право Банку вимагати від Позичальника (незалежно від настання строку остаточного повернення всіх одержаних в межах кредитних ліній сум кредитів( сплати у повному обсязі заборгованість за кредитами та/або плати за кредитами, та/або процентів за неправомірне користування кредитами, та/або суму неустойки, передбачених цією генеральною угодою (з урахуванням додаткових угод), письмово повідомивши позичальника про необхідність повернення всіх кредитних сум, отриманих в рамках угоди, за 20 календарних днів, у раз, зокрема, коли Позичальник не виконав у строк будь-які обов’язки за генеральною угодою та додатковими угодами, в тому числі обов’язки по поверхнею кредитів та/або сплаті процентів за користування кредитами, та/або будь-які інші обв’язки по сплаті грошових коштів.

Пунктом 5.3. кредитної угоди встановлена відповідальність Позичальника за несвоєчасне виконання будь-якого грошового зобов’язання у вигляді обов’язку сплатити пеню , що обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення та нараховується щоденного за кожний день прострочення.

Протягом договірних правовідносин між Позивачем та Відповідачем 1 в межах згаданої кредитної угоди були укладені додаткові угоди (а.с.а.с. 20-40 т.1), якими змінювалися умови щодо термінів викання зобов’язань в частині наданні і повернення кредитів та іншим умов кредитування. визначався термін виконання зобов’язань, востаннє (27.05.2009р.) визначаючи термін повернення кредиту до 30.10.2009р. або протягом 10 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги Банку про повернення кредиту та сплати відсотків у випадках, вказаних в п. 4.3.3. кредитної угоди, та встановлюючи ліміт кредитної лінії на рівні 9000000грн.

Задля забезпечення всіх грошових зобов’язань Відповідача 1 за вказаною кредитною угодою та відповідальності за їх порушення (пеня, інфляційна індексація та 3% річних) сторонами були укладені:

1. Договір застави майна (Позивач – Заставодержатель, Відповідач 3 – Заставодавець), перелік якого викладений у додатку № 1 (а.с.а.с.59-62 т.1), №3-33-08 від 18.07.2008р. (а.с.а.с. 56-58), із змінами, запровадженими додатковими угодами (а.с.а.с.63-76 т.1).

Згідно умов п. 5.1. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на майно та його реалізацію зокрема у випадку, якщо на момент настання строку виконання зобов’язань за кредитними угодами вони не будуть виконані повністю, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлені відповідно до кредитних угод строки суми кредиту; та/або при несплаті або частковій несплаті строки сум відсотків за користування кредитом (сум комісійної винагороди за управління кредитом) (у тому числі відсотків за неправомірне користування кредитом) тощо.

Відповідно до п. 5.2. договору застави майна звернення стягнення на майно відбувається у відповідності до чинного законодавства будь-яким з наступних позасудових способів на вибір Заставодержателя: Застоводержатель самостійно реалізує майно попередньо узгодивши із Заставодержателем ціну продажу, умови оплати, суб’єктний склад купівлі-продажу. В іншому випадку Заставодержатель звертається до суду з позовом про звернення стягнення на майно та його реалізацію.

2. Договір застави транспортних засобів (Позивач – Заставодержатель, Відповідач 3– Заставодавець) №3-34-08 від 18.07.2008р. (а.с.а.с.77-80 т.1), перелік яких приведений у додатку №1 до договору, із змінами (до договору), запровадженими Додатковими угодами (а.с.а.с. 82-92 т.1).

Умови пунктів 5.1., 5.2., 5.3. договору застави транспортних засобів щодо підстав для звернення стягнення на предмет застави, способу такого звернення та подання відповідної вимоги до суду тотожні вказаним вище аналогічним умовам договору застави майна.

3. Договір іпотеки з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя (Позивач – Іпотекодержатель, Відповідач 3 – Іпотекодавець) №3-32-08 від 18.07.2008р. (а.с.а.с. 41-45 т.1) щодо об’єктів нерухомості, зазначених в п. 1.2. договору, із договорами про внесення змін (а.с.а.с. 46-55 т.1).

Відповідно до п. 5.1. іпотечного договору, підставою для набуття Іпотекодержателем права звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізацію по заставній вартості є, зокрема, неналежність (неповнота і несвоєчасність) виконання будь-яких грошових зобов’язань позичальника (Відповідача 1) за кредитним договором.

Положеннями п. 5.2.2. іпотечного договору встановлене право Іпотекодержателя на свій вибір звернути стягнення на предмет іпотеки зокрема шляхом звернення до господарського суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізацію.

Приналежність майна, переданого Відповідачем 3 в заставу та іпотеку за вказаними вище договорами, підтверджується копіями відповідних правоустановчих документів – свідоцтвами про право власності на нерухоме майно з витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно, технічними паспортами, підрядними договорами та актами виконаних робіт за ними, договорами поставки з специфікаціями та видатковими накладними, договорами купівлі-продажу транспортних засобів з актами приймання-передачі автомобілів та платіжними документами тощо (а.с.а.с.13 – 150 т.3, а.с.а.с.1-123 т.4).

Виходячи із змісту означених договорів застави та іпотеки, а також наявних правоустановчих документів, грошові зобов’язання Відповідача 1 за кредитної угодою забезпечені заставним (іпотечним) обтяженням на користь Позивача наступного майна Відповідача 3:

Як вбачається із наданих Позивачем витягів про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (а.с.а.с.121-123 т.1), про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна (а.с.124 т.1) та про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек (а.с.125 т.1), Позивач 18.07.2008р. зареєстрував у відповідних реєстрах своє обтяження відносно майна Відповідача 3 за вказаними договорами застави та іпотеки як єдиний обтяжував (іпотекодержатель).

Позивачем та Відповідачем 3 у зв’язку із внесенням вказаних вище змін до кредитного договору вносилися відповідні зміни до договорів іпотеки та застави (а.с.а.с.45-55, 63-72, 83-92 т.1)

Крім того, між Позивачем (Кредитор), Відповідачем 2 (Поручитель) та Відповідачем 1 (Боржник), а також між Позивачем (Кредитор) та Відповідачем 3 (Поручитель) 27.05.2010р. були укладені договори поруки №19-04-09 (а.с.а.с.93-94 т.1) і №19-05-09 (а.с.а.с.95, 96 т.1) відповідно, згідно пунктів 1.1., 1.1.2., 1.2., 2.1., 2.3. та 5.1. яких (ідентичні умови):

- Поручитель забезпечує вимоги кредитора по сплаті сум, що випливають з Генеральної кредитної угоди №2-15-08 від 18.07.2008р. (з додатковими угодами та договорами про внесення змін між Кредитором та Позичальником), із зазначенням умов останньої щодо обов’язку Відповідача 1 повернути позивачеві кредит у розмірі 9000000грн. в строк до 30.10.2009р. включно, або протягом 10 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора про повернення кредиту та сплаті відсотків та комісійних винагород у випадках, вказаних в п. 4.3.3. кредитної угоди, сплати проценти за користування кредитом у розмірі 25% річних у національній валюті, відсотки за неправомірне користування кредитом у розмірі 26% річних, сплатити неустойку (пеню, штрафи), а також відшкодувати Кредитору всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання Позичальником умов кредитної угоди у розмірі і випадках, передбачених останньою;

- Поручитель у будь-якому разі відповідає за несплату (або несплату в повному обсязі) Позичальником Кредитору грошових сум, незалежно від причин їх несплати. Підставою для сплати грошових сум Поручителем Кредитору є факт їх неотримання (та/або отримання не у повному обсязі) Кредитором, незалежно від наявності вини Позичальника;

- у випадку невиконання (неналежного виконання), або прострочення виконання Позичальником зобов’язань по сплаті грошових сум, що випливають із кредитної угоди, Поручитель відповідає перед Кредитором як солідарний боржник у повному обсязі, у тому числі за спричинені Кредитору таким невиконанням збитки та шкоду;

- у випадку невиконання (неналежного виконання) зобов’язань по сплаті грошових коштів Позичальником у строки та обсязі, що визначені кредитною угодою, Кредитор має право звернутися з письмовою вимогою на адресу Поручителя, яку той повинен задовольнити не пізніше 5 робочих днів з дня отримання вимоги, але не пізніше 10 календарних днів з моменту її направлення;

- договір вступає в силу з моменту його підписання та дії до повного погашення Позичальником зобов’язань зі сплати грошових сум в повному обсязі за кредитною угодою, в забезпечення чого надано поруку.

Згідно платіжних доручень №2425 та 2426 від 18.07.2008р. (а.с.91 т.2) Позивач шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку Відповідача 1 на користь його кредитора Відповідача 3 надав кредит Позичальнику в межах вказаної кредитної угоди у загальному розмірі 10000000грн., з яких згідно довідки від 10.08.2009р. (а.с.15 т.1) не повернуто було 9000000грн. із нарахуванням заборгованості за процентами за період з квітня по серпень 2009р. в сумі 659460,38грн.

Стан розрахунків між Відповідачем 1 та Позивачем за кредитним договором відображено у складеному останнім акту звірення розрахунків від 05.10.2010р. (а.с.а.с.81,82 т.2), який (акт), хоча і був отриманий Позичальником 13.05.2010р. (а.с.83 т.2), проте з боку останнього підписаний не був (за зауваженнями або без).

Як вбачається із наданих Позивачем документів (а.с.а.с.16, 17, 19, 20-22 т.5) на момент прийняття рішення вказаний стан виконання грошових зобов’язань не змінився.

У зв’язку з порушення умов кредитного договору Відповідачем 1, Позивач звернувся до Відповідача з вимогою №677 від 06.05.2009р. (а.с.84 т.2) про виконання у повному обсягу зобов’язань за кредитним договором не пізніше 08.05.2009р., а саме – сплати заборгованості по кредиту та процентах і комісійній винагороді з урахуванням індексу інфляції, процентів за неправомірне користування кредитом і пенею.

Крім того, від 12.05.2009р. №692 (а.с.85 т.2) та №693 (а.с.86 т.2) Позивач звернувся до Відповідача 3 з повідомленнями про порушення Відповідачем 1 умов генеральної кредитної угоди №2-15-08 від 18.07.2008р. в порядку ст. 27 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” і в порядку ст. 35 Закону України „Про іпотеку” відповідно з вимогами про усунення протягом 30-ти денного строку з моменту отримання повідомлення відповідних порушень кредитної угоди (сплатити заборгованість за кредитом, процентами, комісією з урахуванням процентів за неправомірне користування кредитом та неустойкою) або передати за актом приймання-передачі у володіння Банку предмет застави з огляду на реалізацію останнім права розпочати процедури звернення стягнення на заставне майно (предмет іпотеки).

Означені листи та вимоги отримувалися відповідними співробітниками Відповідачів, що вбачається з відміток на таких листах.

Листом №815/1 від 03.06.2009р. (а.с.87 т.2) Позивач знову звернувся до Відповідача 1 з вимогою про повернення кредиту і сплату процентів, згідно якої вказував про необхідність дострокового повернення кредиту в сумі 9000000грн. зі сплатою процентів, комісії і неустойки протягом 10 календарних днів з моменту отримання цього листа, яке (отримання) згідно відмітки відбулося 05.06.2009р. У зв’язку зі незадоволенням цієї вимоги 16.06.2009р. листами №911 (а.с.88 т.2) та №910 (а.с.89 т.3) Позивач звернувся до Відповідачів 2 і 3 як до поручителів згідно укладених договорів поруки, про які згадувалося вище з вимогами про погашення заборгованості за кредитом у розмірі 9000000грн., процентами за квітень-травень 2009р. з урахуванням індексу інфляції у розмірі 211818,2грн. та пені в розмірі 5502,78грн. станом на 15.06.2009р.

Із змісту Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) (а.с.106 т.1) вбачається реєстрація Позивачем звернення стягнення за договором застави майна № 3-33-08 від 18.07.2010р. та договором застави транспортних засобів №3-34-08 від 18.07.2008р.

За таких обставин Позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом.

Відповідач 1 проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у заяві №26 від 04.06.2010р. (а.с. 74 т.2) та поясненнях б/н від 14.07.2010р. (а.с.а.с. 117-122 т.2), вказуючи при цьому на визнання грошових вимог Банку ліквідаційною комісією Товариства з обмеженою відповідальністю „Крекинг” згідно відзиву №29 від 01.07.2010р. (а.с.128 т.2) та доповнення до відзиву №32/1 від 12.07.2010р. (а.с.129 т.2).

Як вбачається із постанови Господарського суду Донецької області від 25.05.2010р. (а.с.92, 93 т.2) Товариство з обмеженою відповідальністю „Крекинг” в порядку ст.51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” за його заявою було визнано банкрутом з відкриттям ліквідаційної процедури до 25.11.2010р. в межах справи №5/154Б, порушеної ухвалою суду від 28.12.2009р. (вже після порушення провадження у справі за цим позовом).

Відповідач 2 своєї позиції по суті розглядуваного спору до відома суду не довів та витребуваних документів не надав.

Відповідач 3 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві б/н від 14.07.2010р. (а.с.а.с.1-4 т.3).

Як вбачається з наданих Позивачем витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (а.с.а.с.10-15 т.5) станом на 10.11.2010р. всі Відповідачі не втратили статусу суб’єктів правовідносин, хоча відносно Відповідачів 1, 2 містяться записи про перебування в стані припинення підприємницької діяльності, що не перешкоджає вирішенню спору.

Суд розглядає спір в контексті всіх вимог, викладених у позовній заяві, оскільки їх об’єднання цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України (вимоги пов’язані підставами виникнення – порушенням грошових зобов’язань за кредитною угодою, та наданими доказами), не ускладнює вирішення спору, а навпаки – сприяє процесуальній економії та реалізації гарантованого ст. 13 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. права на ефективний судовий захист, а можливість висування вимог до декількох відповідачів передбачена ст. 23 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, судова колегія вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідачів такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов’язань та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення неустойки (пені) та звернення стягнення на предмет іпотеки та застави.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, інших нормативних актів, та умовами укладених між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

За своєю природою укладена між Позивачем та Відповідачем 1 генеральна угода №2-15-08 від 18.07.2008р. є кредитним договором у розумінні ч.2 ст. 345 Господарського кодексу України та ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Виходячи із визначення кредитного договору, наведеного у вказаних вище нормах, та з огляду на положення ст.ст. 1046, 1048 Цивільного кодексу України за кредитним договором позичальник зобов’язується повернути позикодавцю суми позики (кредиту) та сплатити проценти, які за своїм характером є платою за користування кредитом, розмір і порядок одержання якої встановлюється договором.

В свою чергу, положення п.2.1. генеральної кредитної угоди №2-15-08 від 18.07.2008р. відносно комісійної винагороди за управління фінансовим кредитом у формі відновлюваної кредитної лінії у світлі закріпленого у п.3 ч. ст.6, ч.2 ст.6 та ст. 627 Цивільного кодексу України дають підстави для висновку про можливість встановлення грошових зобов’язань у такий спосіб.

Отже, в контексті зазначених норм укладена між Позивачем та Відповідачем 1 генеральна кредитною угода №2-15-08 від 18.07.2008р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань з повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування ним та сплати комісії, визначених (зобов’язань) умовами такого договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України визначає обов’язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Як встановлюють положення ч. 3 цієї статті позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалась на банківський рахунок позикодавця.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав правових підстав ухилятися від повернення Позивачу суми кредиту та сплати процентів за весь період користування ним згідно умов генеральної кредитної угоди №2-15-08 від 18.07.2008р.

Зазначена позиція у повній мірі стосується і зобов’язань Відповідача зі сплати комісії.

Як встановлено ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Натомість невиконання або неналежне виконання зобов’язань є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України наслідком порушення зобов’язань з повернення позики позичальником є сплата останнім на користь позикодавця грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. В свою чергу, за змістом вказаної статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Як вбачається із матеріалів справи Відповідач 1 отримав від Позивача кредитні кошти за генеральною кредитною угодою №2-15-08 від 18.07.2008р. у вигляді оплати розрахункових документів на користь свого контрагенту, що передбачено умовами кредитного договору.

В свою чергу, Позичальник припускався порушень зобов’язань щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, що безпосередньо вбачається із проводках по рахунках (а.с.а.с.16, 17 т.5) та Відповідачем 1 не спростовується та не заперечується. Означені обставини у світлі приписів ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України та вимоги №815/1 від 03.06.2009р. (а.с.87 т.2) зумовлюють висновок про виникнення у Банку права на дострокове повернення кредиту зі сплатою нарахованих процентів.

Перевіривши арифметичні розрахунки заявлених Позивачем вимог про стягнення заборгованості з Відповідача 1, суд дійшов висновку про можливість їх задоволення у повному обсягу:

-9000000,00 грн. – заборгованість за кредитом;

-659460,38грн. – заборгованість за процентами, нарахованими станом на 09.08.2009р.

Стосовно вимог про стягнення пені, нарахованої на суму заборгованості за кредитом та відсотками і комісією, позиція судової колегії полягає у наступному.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення повернення кредиту та відсотків сформульована безпосередньо у п. 5.3 кредитної угоди, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Арифметичний перерахунок пені, здійснений судом за допомогою відповідної програми інформаційної бази „Законодавство”, з урахуванням позиції щодо періоду можливого правомірного нарахування пені згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, вказує на обґрунтованість цих вимог Позивача (а.с.14 т.1) у повному обсягу – в сумі 317002,99грн.

При цьому суд, у світлі наслідків запровадження мораторію через порушення 28.12.2009р. провадження у справи про банкрутство відносно Відповідача 1, передбачених (наслідки) ч. 4 ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у вигляді не нарахування (не застосування) неустойки, зауважує згідно наданого розрахунку стягувана пеня нарахована за період, що передував запровадженню мораторію. Викладене у повній мірі узгоджується із позицією Верховного Суду України, приведеною в абз. 4 п. 17 Постанови Пленуму „Про судову практику в справах про банкрутство” від 18.12.2009р. №15, а саме: „....оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов’язаний із його суттю”

Стосовно вимог Позивача щодо солідарного стягнення вказаних вище пені та суми заборгованості по кредиту і процентах з Відповідачів позиція суду полягає у наступному.

В силу укладених між Позивачем та Відповідачем 2 та Відповідачем 3 договорів поруки 27.05.2010р. (а.с.а.с.93-96 т.1), останні набули статусу поручителів за зобов’язаннями Відповідача 1 перед Позивачем за кредитним договором, що цілком відповідає приписам ст.ст. 546, 547, 553 Цивільного кодексу України.

При цьому, з огляду на п. 1.2. кожного з договорів поруки, забезпечення Відповідачів 2, 3 розповсюджується як на заборгованність по кредиту і відсоткам, так і щодо пені, що узгоджується із ч. 2 ст.554 Цивільного кодексу України.

Згідно із п. 1.1. кожного з договорів поруки і ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України статус Відповідачів 2, 3 як поручителів зумовлює їх солідарну із Відповідачем 1 відповідальність за розглядуваними в межах цієї справи вимогами Позивача.

З урахуванням викладеного, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів наявності підстав, передбачених ст.559 Цивільного кодексу України для припинення поруки, суд, беручи до уваги положення ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу стосовно права кредитора вимагати виконання обов’язку від солідарних боржників разом, дійшов висновку про правомірність висування позовних вимог до Відповідача 1 і Відповідачів 2, 3 одночасно, відхиляючи заперечення щодо відсутності солідарної відповідальності у розглядуваному випадку як юридично безпідставні і такі, що не відповідають встановленим на підставі наданих доказів обставинам взаємовідносин сторін.

Дійсно, бажання Позивальника в межах своєї ліквідаційної процедури самостійно розрахуватися із Позивачем жодною мірою не впливає на наявність і реалізацію права останнього самостійно визначати особу з числа зобов’язаних, за рахунок якої необхідно здійснити задоволення позовних вимог.

В свою чергу, факт перебування Позичальника (Відповідача 1) в стадії ліквідації в межах справи про банкрутство, порушеної в порядку ст. 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, і визнання ліквідатором при цьому заявлених вимог Позивача як кредитора не може вважатися підставою для відмови у задоволені позовних вимог щодо поручителів або для припинення провадження у справі, адже із вказаними обставинами діюче законодавство, а саме: ст. 559 Цивільного кодексу України і ст. 80 Господарського процесуального кодексу України не пов’язує припинення правовідносин поруки та необхідність припинення провадження у справі відповідно.

Висновок суду про юридичну неспроможність аргументів відносно необхідності припинення провадження у справі з огляду на наявність справи про банкрутство Відповідача 1 узгоджується із правовою позицію касаційних інстанцій, викладених в п. 8.13 Рекомендації Президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 04.06.2004 р. N 04-5/1193 та в п.п. 54, 55 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про банкрутство” від 18.12.2009р. №15, за змістом якої припинення позовного провадження може мати місце виключно у разі наявності ухвали в межах справи про банкрутство за результатами розгляду цих же вимог як конкурсних відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, тоді як з огляду на ч. 4 ст. 51 цього Закону здійснення такого розгляду заяв кредиторів у попередньому судовому засіданні в межах справи про банкрутство, порушеною за заявою боржника після створення ліквідаційної комісії взагалі не передбачено (розгляду заяв).

Відносно позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави позиція суду полягає в наступному:

Згідно із ст.572 Цивільного кодексу України, ст. 1 Закону України „Про заставу” в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Аналогічні положення встановлені щодо іпотеки як виду застави нерухомого майна і в абз.3 ст. 1 Закону України „Про іпотеку”, приписи якого підлягають переважному застосуванню відносно нерухомого майна як спеціальні з огляду на предмет застави, вказаний в п.1.2. іпотечного договору №3-32-08 від 18.07.2008р. (а.с.а.с. 41-45 т.1).

Виходячи із змісту іпотечного договору №3-32-08 від 18.07.2008р.. та кредитної угоди про основним у розумінні абз. 4 ст. 1 Закону України „Про іпотеку” зобов’язанням, забезпеченим іпотекою, є грошові зобов’язанні Відповідача 1 перед Позивачем, у тому числі – з повернення кредиту та сплати процентів і комісії, що цілком відповідає приписам ст. 7 Закону України „Про іпотеку”.

За змістом наявних в матеріалах справи документів підстав, передбачених ст. 17 Закону України „Про іпотеку” для припинення іпотеки, судом не вбачається.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України „Про іпотеку” у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Факт порушення Відповідачем 1 основного зобов’язання, а відтак – наявність зазначеної умови для задоволення вимог Позивача як іпотекодержателя – встановлений судом вище.

Як вбачається із змісту ч. 3 ст. 33 Закону України „Про іпотеку” звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається, у тому числі – на підставі рішення суду, що узгоджується із приписами іпотечного договору, а, відтак, обґрунтовує прийнятність обраного Позивачем способу судового захисту.

Наявний в матеріалах справи лист №693 від 12.05.2009р. (а.с.86 т.2) вказують на належне виконання Позивачем вимог ст.ст. 35, 38 Закону України „Про іпотеку” щодо повідомлення про порушення основного зобов’язання та про намір розпочати у разі не усунення такого порушення процедури звернення стягнення на предмет іпотеки

З огляду на встановлені судом обставини порушення Відповідачем основного зобов’язання, запропонований Позивачем спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки (шляхом продажу Банком предмету іпотеки будь-якій особі від свого імені з правом отримання витягу БТІ з реєстру прав власності на майно, що є предметом іпотеки), який відповідає приписам ст.39 Закону України „Про іпотеку”, суд задовольняє вимоги про звернення стягнення на нерухоме майно, передане в іпотеку за іпотечним договором №3-32-08 від 18.07.2008р., заставною вартістю 7 486450 грн.

Відносно рухомого майна (обладнання, мережі, транспортні засоби), що є предметом застави згідно договору застави майна №3-33-08 від 18.07.2008р. та договору застави транспортних засобів №3-34-08 від 18.07.2008р., позиція суду щодо основного зобов’язання, на забезпечення якого укладено ці договори застави, є цілком ідентичною викладеній вище позиції стосовно нерухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України „Про заставу”, ч. 1 ст. 23 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” у разі порушення забезпеченого обтяженням (заставою) основного зобов’язання обтяжувач має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета обтяження (заставного майна) в черговості згідно із встановленим пріоритетом. Факт порушення Відповідачем 1 основного зобов’язання, а відтак – наявність зазначеної умови для задоволення вимог Позивача як обятжувача/заставодержателя – встановлений судом вище.

Згідно із ч. 6 ст. 20 Закону України „Про заставу”, ч. 1 ст. 590 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 24 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” звернення стягнення на заставне майно здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, що узгоджується із змістом згаданих договорів застави.

Як вбачається із змісту листа №692 від 12.05.2009р. (а.с.85 т.1) Позивачем виконано обов’язок, передбачений ст.27 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, щодо письмового повідомлення Відповідача 3 (заставодавця) про порушення забезпеченого обтяженням зобов’язання.

З огляду на встановлені судом обставини порушення Відповідачем 1 основного зобов’язання, запропонований Позивачем спосіб звернення стягнення на предмет застави (шляхом продажу Банком предмету застави будь-якій особі), який відповідає приписам ст.ст. 25, 26 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, суд задовольняє вимоги про звернення стягнення на рухоме майно, передане в заставу за:

- договору застави майна №3-33-08 від 18.07.2008р., розмір заставної вартості якого визначений у сумі 2284150грн.

- договором застави транспортних засобів №3-34-08 від 18.07.2008р, розмір заставної вартості якого (майна) визначений у сумі 136740грн.

Решта вимог щодо зобов’язання Відповідача 3 передати Позивачу оригінали правоустановчих документів, ключем від транспортних засобів та передання рухомого майна у володіння Банку за актом приймання-передачі також підлягають задоволенню, оскільки безпосередньо пов’язані із можливістю дійсного звернення стягнення на предмет застави (іпотеки).

Для вчинення означених дій суд, з огляду на вимоги ч. 2 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе встановити строк тривалістю 5 календарних днів з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Відмова у задоволені клопотання Відповідача 1 №44 від 05.10.2010р. про витребування у Відповідача документів на підтвердження перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ „Крекинг” у період з 27.05.2009р. по 30.10.2009р. судом відхиляється як таке, що не відповідає вимогам ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, адже заявником не було визначено конкретної особи, у якій такі докази мають бути витребувані. Щодо з’ясування питання надання стягуваного кредиту Позивачем, то представлені останнім платіжні доручення №2425 та 2426 від 18.07.2008р. (а.с.91 т.2) є належними і достатніми доказами цієї обставини у розмінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до вимог ч. 2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати розподіляються між Відповідачами у рівних частинах і стягуються на користь Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 23, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.39 Закону України „Про іпотеку”, ст.ст. 25, 26 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, судова колегія -

ВИРІШИЛА:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ (ідентифікаційний код 00039002) в особі філії „Центрально-міське відділення ПАТ Промінвестбанк у м. Горлівка Донецької області”, м. Горлівка (ідентифікаційний код 09334464) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Крекинг”, м. Горлівка (ідентифікаційний код 33716188), Товариства з обмеженою відповідальністю „Бренд-Ойл”, м. Горлівка (ідентифікаційний код 34032124) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Сигма”, м. Горлівка (ідентифікаційний код 32924322) про солідарне стягнення 9976463,37 грн., а саме: заборгованості за кредитом у розмірі 9000000,00 грн., процентів за користування кредитними коштами у розмірі 659460,38 грн., пені у розмірі 317002,99 грн. та звернення стягнення на майно і зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсягу.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю „Крекинг”, м. Горлівка (ідентифікаційний код 33716188), Товариства з обмеженою відповідальністю „Бренд-Ойл”, м. Горлівка (ідентифікаційний код 34032124) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Сигма”, м. Горлівка (ідентифікаційний код 32924322) на користь Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ (ідентифікаційний код 00039002) в особі філії „Центрально-міське відділення ПАТ Промінвестбанк у м. Горлівка Донецької області”, м. Горлівка (ідентифікаційний код 09334464) заборгованість за кредитом у сумі 9000000грн., заборгованість за процентами за користування кредитним коштами за період квітень – серпень 2009р. у розмірі 659460,38грн. та пеню в сумі 317002,99грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя №3-32-08 від 18.07.2008р., укладений між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю „Сигма”, м. Горлівка (ідентифікаційний код 32924322):

·          загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті Публічному акціонерному товариству „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ (ідентифікаційний код 00039002) в особі філії „Центрально-міське відділення ПАТ Промінвестбанк у м. Горлівка Донецької області”, м. Горлівка (ідентифікаційний код 09334464) з вартості предмета іпотеки: заборгованість за кредитом у сумі 9000000грн., заборгованість за процентами у сумі 659460,38грн. та пеня в сумі в сумі 317002,99грн.;

·          опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя: викладений в п. 1.2. договором іпотеки з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя №3-32-08 від 18.07.2008р.;

·          заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації: необхідність не встановлена;

·          спосіб реалізації предмету іпотеки: шляхом продажу іпотекодержателем – Публічним акціонерним товариством „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ (ідентифікаційний код 00039002) в особі філії „Центрально-міське відділення ПАТ Промінвестбанк у м. Горлівка Донецької області”, м. Горлівка (ідентифікаційний код 09334464) предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу з правом Банку отримати витяг БТІ з реєстру прав власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, з метою подальшої реалізації предмету іпотеки;

·          пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки: пріоритету інших кредиторів не встановлено;

·          початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації: 7486450грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Звернути стягнення на предмет застави за договором застави майна №3-33-08 від 18.07.2008р., укладений між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю „Сигма”, м. Горлівка (ідентифікаційний код 32924322):

·          загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті Публічному акціонерному товариству „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ (ідентифікаційний код 00039002) в особі філії „Центрально-міське відділення ПАТ Промінвестбанк у м. Горлівка Донецької області”, м. Горлівка (ідентифікаційний код 09334464) з вартості предмета забезпечувального обтяження: заборгованість за кредитом у сумі 9000000грн., заборгованість за процентами у сумі 659460,38грн. та пеня в сумі в сумі 317002,99грн.;

·          опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувала: викладений у додатку № 1 до договору застави майна №3-33-08 від 18.07.2008р., заставна вартість 2284150грн.;

·          заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації: зобов’язати Відповідача 3 передати Позивачу протягом 5 календарних днів за актом приймання-передачі з моменту набрання чинності рішення оригіналів правоустановчих документів та предмету обтяження;

·          спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження: шляхом продажу обтяжувачем – Публічним акціонерним товариством „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ (ідентифікаційний код 00039002) в особі філії „Центрально-міське відділення ПАТ Промінвестбанк у м. Горлівка Донецької області”, м. Горлівка (ідентифікаційний код 09334464) предмету обтяження будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу;

·          пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження: пріоритету інших обтяжувачів не встановлено.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Звернути стягнення на предмет застави за договором застави транспортних засобів №3-34-08 від 18.07.2008р., укладений між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю „Сигма”, м. Горлівка (ідентифікаційний код 32924322):

·          загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті Публічному акціонерному товариству „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ (ідентифікаційний код 00039002) в особі філії „Центрально-міське відділення ПАТ Промінвестбанк у м. Горлівка Донецької області”, м. Горлівка (ідентифікаційний код 09334464) з вартості предмета забезпечувального обтяження: заборгованість за кредитом у сумі 9000000грн., заборгованість за процентами у сумі 659460,38грн. та пеня в сумі в сумі 317002,99грн.;

·          опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувала: викладений у додатку № 1 до договору застави транспортних засобів №3-34-08 від 18.07.2008р., заставна вартість 136740грн. ;

·          заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації: зобов’язати Відповідача 3 передати Позивачу протягом 5 календарних днів за актом приймання-передачі з моменту набрання чинності рішення оригіналів свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, ключі та предмет обтяження;

·          спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження: шляхом продажу обтяжувачем – Публічним акціонерним товариством „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ (ідентифікаційний код 00039002) в особі філії „Центрально-міське відділення ПАТ Промінвестбанк у м. Горлівка Донецької області”, м. Горлівка (ідентифікаційний код 09334464) предмету обтяження будь-якій особі за договором купівлі-продажу з правом Банку зняти з обліку в МРЕВ транспортні засоби, що є предметом обтяження;

·          пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження: пріоритету інших обтяжувачів не встановлено.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Крекинг”, м. Горлівка (ідентифікаційний код 33716188) на користь Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ (ідентифікаційний код 00039002) в особі філії „Центрально-міське відділення ПАТ Промінвестбанк у м. Горлівка Донецької області”, м. Горлівка (ідентифікаційний код 09334464) відшкодування витрат по сплаті державного мита у сумі 8500 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 39,34грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Бренд-Ойл”, м. Горлівка (ідентифікаційний код 34032124) на користь Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ (ідентифікаційний код 00039002) в особі філії „Центрально-міське відділення ПАТ Промінвестбанк у м. Горлівка Донецької області”, м. Горлівка (ідентифікаційний код 09334464) відшкодування витрат по сплаті державного мита у сумі 8500 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 39,33грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сигма”, м. Горлівка (ідентифікаційний код 32924322) на користь Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ (ідентифікаційний код 00039002) в особі філії „Центрально-міське відділення ПАТ Промінвестбанк у м. Горлівка Донецької області”, м. Горлівка (ідентифікаційний код 09334464) відшкодування витрат по сплаті державного мита у сумі 8500 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 39,33грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

9. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 10.11.2010р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 12.11.2010р.

Головуючий суддя                               

Суддя Г.В. Левшина

Суддя Н.О. Мартюхіна