Рішення № 12186606, 08.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.11.10 р.                     Справа № 37/199                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Рассуждай С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Державного вищого навчального закладу „Донецький національний технічний університет”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 02070826

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Паганель”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 34335382

про: стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 490,79грн. та пені в сумі 19,58грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Білібін О.І. (за довіреністю №14-307/10 від 27.10.2010р.)

від Відповідача - не з’явився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засідання 08.11.2010р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Державний вищий навчальний заклад „Донецький національний технічний університет”, м. Донецьк (далі – Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Паганель”, м. Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 490,79грн. та пені в сумі 20,72грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором оренди № 3461/2008 від 15.07.2008р., внаслідок чого станом на 01.10.2010р. утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені за період з 16.02.2010р. по 30.09.2010р.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір оренди № 3461/2008 від 15.07.2008р., розрахунок заборгованості по орендній платі та пені, акт приймання-передачі від 15.07.2008р., лист №14-140/10 від 27.05.2010р..

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. ст. 18, 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України, ст. 286 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач на виконання вимог ухвали суду надав витребуванні судом документи (а.с.а.с. 19-49) та заявою від 08.11.2010р. (а.с.53) у зв’язку із перерахунком вимог щодо пені, зменшив суму позову в цій частині та остаточно вимагаючи стягнути заборгованість по орендній платі в розмірі 490,79грн. та пеню в сумі 19,58грн.

Відповідач відзиву та доказів сплати або відсутності стягуваної заборгованості і пені з інших підстав не надав, у судове засідання не з’явився, хоча був повідомлений про нього належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (а.с.49), достовірність яких презюмується за змістом ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”.

Обізнаність Відповідача про судовий розгляд підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.50) з відміткою про отримання ухвали суду 18.10.2010р.

У судовому засіданні 08.11.2010р. представник Позивача наполягав на задоволені позовних вимог з урахуванням поданої заяви про зменшення суми пені та вимагав вирішення справи за відсутністю представника Відповідача.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані Відповідачем документи та неявка без пояснення причин його представника попри належне повідомлення у світлі ст.ст. 4-3, 22, 33, 77 не впливають на таку кваліфікацію і не можуть вважатися підставою для перенесення розгляду справи.

Дійсно, судом було надано достатньо часу з моменту порушення провадження у справі для формування і доведення Відповідачем до відома суду своєї позиції по суті спору із наданням (у разі) наявності відповідних доказів. В свою чергу, забезпечення реалізації права Позивача на вирішення спору впродовж розумного строку, гарантоване ст. 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р., не може перебувати у залежності від бажання Відповідача скористатися своїми процесуальними правами.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

15.07.2008р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено договір оренди № 3461/2008 (а.с.а.с. 6-11), згідно п.п.1.1, 1.2. 10.1. якого Позивач передає Відповідачу в строкове платне користування нерухоме державне майно – частину нежитлового вбудованого приміщення загальною площею 4,0 кв.м, на п’ятому поверсі учбового корпусу №7, що знаходиться на балансі Донецького національного технічного університету (Балансоутримувач) вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 30.04.2008р. і становить за незалежною оцінкою 10852,00грн. і розташоване за адресою: м. Донецьк, пр. Б. Хмельницького, 106, для розміщення ксерокопіювального апарату, строком до 10.07.2009р.

Згідно умов розділу 3 зазначеного договору на Відповідача покладені грошові зобов’язання із перерахування орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України (за базовий місяць розрахунку - травень 2008р. – становить 70,92грн. без ПДВ), що підлягає корегуванню кожного місяця на індекс інфляції за наступний місяць і сплаті до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 50% і 50% відповідно щомісяця не пізніше 15 числа.

Умовами п. 3.7. договору за прострочення сплати орендної плати встановлена відповідальність у вигляді пені у розмірі 2-х облікових ставок Національного банку України за кожен день прострочення.

Відповідно до умов п. 2.1. договору 15.07.2008р. об’єкт оренди був переданий Відповідачу, про що сторонами складений відповідний акт приймання-передавання (а.с.13).

Задля забезпечення належного виконання грошових зобов’язань та для сплати нарахованої пені Позивачем складалися рахунки на ім’я Відповідача (а.с.а.с.27-42).

У зв’язку із неналежним виконанням грошових зобов’язань щодо сплати означених рахунків за період з 01.02.2010р. по 30.09.2010р. включно Позивачем була нарахована заборгованість в сумі 490,79грн. та пеня в сумі 20,72грн., у примусовому стягнені яких полягав заявлений позов.

Згідно наданої довідки №14-317/10 від 01.11.2010р. (а.с.26) за підписом керівника та головного бухгалтера Позивача заявлена до стягнення сума заборгованості не погашена.

Заявою від 08.11.2010р. (а.с.53) Позивач зменшив суму вимог щодо пені до 19,58грн. у зв’язку із її перерахунком відповідно до вимог законодавства (а.с.47), залишивши незмінними вимоги про стягнення заборгованості.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався та ухилився від підписання (з зауваженнями або без) акт звірення розрахунків від 26.10.2010р. (а.с.а.с.44, 45), складеного та надісланого (а.с.а.с.43, 46) Позивачем на виконання вимог суду.

Суд розглядає справу в контексті всіх вимог, враховуючи заяву від 08.11.2010р. про зменшення суми пені, оскільки спільний розгляд вимог про стягнення заборгованості і пені відповідає положеннями ст. 58 Господарського процесуального кодексу України (вимоги пов’язані підставами виникнення та поданими доказами – порушення грошових зобов’язань за договором оренди), а до прийняття рішення позивач управнений зменшувати розмір вимог і таке зменшення судом приймається, так як зумовлене усуненням недоліків у розрахунках.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов’язань та застосування наслідків такого невиконання у вигляді стягнення пені.

Враховуючи статус сторін та об’єкту оренди, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та умовами договору оренди № 3461/2008 від 15.07.2008р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату. І хоча Позивач не є стороною укладеного між Орендодавцем та Орендарем договору, проте за його змістом він визначений отримувачем частини орендної плати, що цілком відповідає положенню ст. 636 Цивільного кодексу України та зумовлює існування об’єкту судового захисту у розумінні ст.1 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по донецькій області та Відповідачем договір оренди № 3461/2008 від 15.07.2008р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами, у тому числі і перед Позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов’язку із здійснення платежів з орендної плати не пізніше 15 числа місяця на користь Державного бюджету та Балансоотримувачу відповідно до умов п. 3.6. договору № 3461/2008 від 15.07.2008р. за період користування, доказів припинення якого після 10.07.2009р. у світлі приписів ч. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та ст. 764 Цивільного кодексу України до справи не надано (заперечення про подальшого автоматичного продовження, акт про повернення майна тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів протилежного (у тому числі – припинення грошових зобов’язань у інший, аніж виконання, спосіб) виконання грошових зобов’язань, за визначений Орендодавцем період користування (формування стягуваної заборгованості) не було здійснено у повному обсягу орендних платежів з період користування з 01.02.2010р. по 30.09.2010р., що кваліфікується судом як порушення відповідних грошових зобов’язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач – таким, що їх прострочив відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Перевіривши правильність розрахунку позовних вимог в цій частині, суд задовольняє їх у повному обсягу – в сумі 490,79грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість про застосування пені у разі прострочення оплати орендної плати, у тому числі – в частині платежів на користь Балансоутримувача - сформульована безпосередньо у п. 3.7. договору оренди № 3461/2008 від 15.07.2008р., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Приймаючи до уваги висновок суду щодо наявність заборгованості Відповідача, суд здійснивши за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” перевірку наданого Позивачем розрахунку (а.с.47) зменшеної суми пені, встановив, що її розмір не перевищує встановленого ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” граничної ставки, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Отже остаточні вимоги про стягнення пені в сумі 19,58грн. задовольняються судом у повному обсягу.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати стягуються з Відповідача на користь Позивача у пропорційно відношенню первісної суми позовних вимог до суми задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1,4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного вищого навчального закладу „Донецький національний технічний університет”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 02070826) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Паганель”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 34335382) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 490,79грн. та пені в сумі 19,58грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Паганель”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 34335382) на користь Державного вищого навчального закладу „Донецький національний технічний університет”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 02070826) заборгованість у сумі 490,79грн. та пені в сумі 19,58грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Паганель”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 34335382) на користь Державного вищого навчального закладу „Донецький національний технічний університет”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 02070826) державне мито в розмірі 101,77грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235, 47грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 08.11.2010р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 12.11.2010р.

Суддя