Рішення № 121865014, 25.09.2024, Франківський районний суд м. Львова

465/6/20

2/465/213/24

РІШЕННЯ

Іменем України

25.09.2024 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Кузь В.Я.

за участю секретаря судового засідання Савченко А.К.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, -

встановив:

Позивач звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 19.01.2017р. року в м. Львові відбулася дорожньо-транспортна пригода (надалі -ДТП) за участю автомобіля марки «Опель» д.н.з НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , відповідача у справі. Причиною ДТП стало те, що відповідач керуючи автомобілем в стані алкогольного сп`яніння здійснив зіткнення з автомобілями марки «Ніссан» д.н.3. НОМЕР_2 , «Ніссан» д.н.з. НОМЕР_3 , «Фольксваген» д.н.3. НОМЕР_4 . Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області відповідача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124, 130 КУпАП. Власник автомобіля «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_4 на момент ДТП був застрахований у ПАТ «СК «Українська страхова група» згідно договору добровільного страхування та звернувся до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування. Відповідно до звіту експерта, рахунку СТО, страховиком виплачено страхове відшкодування розмірі152 885,90 грн. на рахунок СТО, де був проведений ремонт пошкодженого автомобіля. Оскільки, цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована позивачем на підставі полісу № АЕ/6925860, ПАТ «СК «Українська страхова група» звернулося до ПрАТ «СК «Універсальна» як до страховика відповідача про відшкодування шкоди отриманої в результаті дорожньо-транспортної пригоди. В подальшому позивачем прийнято рішення про визнання даної події страховим випадком та виплачено страхове відшкодування на підставі страхового акту № 30625/1. Страхове відшкодування в межах ліміту полісу в сумі 50 000,00 грн. було перераховано на рахунок ПАТ «СК «Українська страхова група». Таким чином, позивач повністю виконав покладені на нього зобов`язання щодо виплати страхового відшкодування потерпілій особі. Оскільки відповідач здійснював керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, відтак, позивач має право регресної вимоги до відповідача.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Ч.8 цієї статті визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

У відповідності до вимог п.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи та з`ясувавши фактичні обставини, у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У відповідності до ч.1 ст.4 цього кодексу, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способи захисту цивільних прав і інтересів визначені у статті 16 ЦК України, і такий перелік не є вичерпним. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Також перераховані конкретні способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Судом встановлено, що відповідно до постанов Пустомитівського райнного суду Львівської області від 10.02.2017р. та від 13.03.2017р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 та ч.1 ст.130 КУпАП.

Постанови набрали законної сили.

Згідно постанов, 19.01.2017 року близько 22 год. 10 хв. у м.Львові на вул. Наукова, 39, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Опель Віваро» д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв наїзд на припарковані автомобілі марок «Ніссан Х-Трейл» д.н.з. НОМЕР_2 , «Ніссан Патрол» д.н.з. НОМЕР_3 та «Фольксваген Тігуан», н.з. НОМЕР_4 , керуючи автомобілем в стані алкогольного сп"яніння.

Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження

Відповідно до ч. 6ст. 82 ЦПК України,постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відтак, вказана постанова є обов`язковою в частині, що стосується вчинених відповідачем дій, тому його вина у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди не підлягає доказуванню.

Згідно полісу № АЕ/6925860 обов"язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, станом на момент ДТП - 19 січня 2017 року, цивільно - правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована в ПрАТ "Страхова компанія "Універсальна".

Згідно договору добровільного страхування наземних транспортних засобів (крім залізничного) №28-0199-0157 від 20 липня 2009 року, автомобіль «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_4 на момент ДТП був застрахований у ПАТ «СК «Українська страхова група».

В матеріалах цивільної справи міститься заява, подана ПАТ "СК"Українська страхова група", про подію на виплату (страхового відшкодування) в порядку регресу від 29.03.2017р. на ім"я позивача.

В матеріалах справи містяться документи, які свідчать про те, що позивачем виплачено страхове відшкодування в розмірі 50 000 грн., зокрема розрахунок страхового відшкодування, страховий акт №30625/1, платіжне доручення №122631.

За загальними положеннями ЦПК України, на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Позивачем, з покликанням на матеріали справи, доведено та підтверджено належними і достатніми доказами факт настання дорожньої - транспортної пригоди, у якій винен гр. ОСОБА_1 , що підтверджено зокрема рішенням суду, яке набрало законної сили.

Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 2ст. 1187 ЦК України,шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1ст. 1188 ЦК України,шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з ч. 1ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно п. 22.1 статті 22 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У відповідності до вимог п.п. «а» п.п.38.1.1 п.38.1 ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Статтею 993 ЦК Українипередбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідач здійснив ДТП, керуючи автомобілем в стані алкогольного сп"яніння, а позивач виконав покладені на нього обов`язки, передбачені ст. 22, 29 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з урахуванням вимог п.п. «а» п.п. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 цього Закону, ст. 1191 ЦК України, за відсутності доказів про протилежне, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача в порядку регресу належить стягнути суму страхового відшкодування, сплачену на рахунок потерпілого в розмірі 50 000 (п"ятдесят тисяч) гривень 21 коп.

В матеріалах цивільної справи міститься претензія від 29.01.2018р., яка скеровувалася відповідачу з вимогою виплатити шкоду, завдану пошкодженням автомобіля. Однак, жодних відповідей від відповідача не надійшло.

Суд вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підтверджені належними та достатніми доказами у справі, оскільки такі не спростовані відповідачем.

Відповідачем не долучено будь - яких доказів, які б спростовували наявні в матеріалах справи документи, чи докази, котрі свідчать про те, що в даних документах наявні неповні, недостовірні дані з приводу обставин ДТП та встановлення розміру страхового відшкодування, яке має бути виплачене позивачу.

Для спростування доводів позову відповідач не подав належних і допустимих доказів, визначених законом, своїм правом подати відзив на позовну заяву не скористався.

Статтею 81ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пунктом 2Постанови пленумуВерховного судуУкраїни №14від 18грудня 2009року «Про судове рішення у цивільній справі»встановлено, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зістатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 «Проніна проти України (Pronina v. Ukraine)», § 23).

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

На підставі викаденого, керуючись ст. ст. 3, 10, 81, 89, 223, 258, 259, 263, 265, 280 - 287 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу - задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" (м. Київ, бул. Лесі Українки, буд.9, код ЄДРПОУ 20113829) страхове відшкодування в розмірі 50 000 (п"ятдесят тисяч) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" (м. Київ, бул. Лесі Українки, буд.9, код ЄДРПОУ 20113829) 1921 (одну тисячу дев"ятсот двадцять одну) гривень 00 коп. сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення його повного тексту до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна", юридична адреса: м. Київ, бул. Лесі Українки, буд.9, код ЄДРПОУ 20113829;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Суддя В. Кузь