Ухвала суду № 121863028, 24.09.2024, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

УХВАЛА

24 вересня 2024 року м. Мукачево Справа №303/7543/24

2-а/303/75/24

Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Кость В.В., розглянувши матеріали

за позовом ОСОБА_1

до відповідача Управління патрульної поліції в Закарпатській області

про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

11вересня 2024року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом.

На підставі ухвали суду від 12 вересня 2024 року адміністративний позов було залишено без руху і позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Вказану ухвалу 13 вересня 2024 року вручено позивачу.

23 вересня 2024 року ОСОБА_1 подав до канцелярії суду заяву про усунення недоліків, а також позовну заяву у новій редакції, з якої вбачається, що позивач частково усунув недоліки, а саме: зазначив належного відповідача по справі Департамент патрульної поліції.

Також відповідачами по справі у позовній заяві в новій редакції зазначено «інспектора 3 роти УПО бат. Управління Патрульної поліції в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 » та Управління патрульної поліції (без зазначення повної назви).

Таким чином, у поданій новій редакції позовної заяви позивачем зазначено двох нових відповідачів: «інспектора 3 роти УПО бат. Управління Патрульної поліції в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 » та Департамент патрульної поліції, а назва третього відповідача «Управління патрульної поліції» зазначена не повністю. Поряд з цим, ОСОБА_1 подав позовну заяву у новій редакції у трьох примірниках, що підтверджується записом в додатках: «позовна заява для кожного учасника по справі», примірник позовної заяви в новій редакції для суду позивачем не надано. Копій додатків до позовної заяви для двох відповідачів позивач також не надав.

У зв`язку з тим, що в прохальній частині позовної заяви ОСОБА_1 просив поновити йому строк для оскарження постанови, в ухвалі суду від 12.09.2024 року позивачу було запропоновано надати суду докази на підтвердження обставин, які би давали підстави для висновку про наявність об`єктивних, тобто таких, що не залежали від волі особи обставин, що зумовили поважність пропуску встановленого процесуальним законом строку звернення позивача до суду.

Позивачем надано DVD-диск з відеозаписом, на якому зафіксовано як він коментує отримання засобами поштового зв`язку оскаржуваної постанови, та на якому відображено «трекінг» даного поштового відправлення 0600902415049.

Згідно з даними відстеження сайту Укрпошти, поштове відправлення 0600902415049 отримано позивачем 10.04.2024.

У тексті позовної заяви, позивач посилається на те, що вже звертався до суду з позовною заявою про скасування оскаржуваної постанови (справа №303/3541/24), однак така була повернута судом на підставі ухвали від 18.06.2024.

В контексті наведенного, слід звернути увагу, що згідно з даними автоматизовної системи документообігу суду позивач вперше звернувся до суду з позовом про скасування оскаржуваної за предметом позову постанови 22.04.2024 (справа №303/3541/24). Ухвалою суду від 29.04.2024 року позов залишено без руху, а на підставі ухвали від 18.06.2024 повернуто позивачу.

23.07.2024 року позивач повторно звернувся до суду з аналогічним позовом (справа №303/6144/24), який ухвалою суду від 26.07.2024 було залишено без руху, а в подальшому, ухвалою суду від 16.08.2024 повернуто позивачу. При цьому, зі змісту останньої ухвали вбачається, що позивач подав заяву про усунення недоліків після закінчення строку визначеного судом та не повністю усунув недоліки зазначені в ухвалі від 26.07.2024 року, в тому числі, не додав заяву про поновлення строку та докази поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.

19.08.2024 року позивач втретє звернувся до суду з позовом про скасування оскаржуваної постанови (справа №303/6882/24), який на підставі ухвали суду від 20.08.2024 року було повернуто.

Слід зазначити, що всі вищезазначені ухвали суду про повернення позивачу позовних заяв ним не оскаржувалися в апеляційному порядку (у випадку з їх незгодою).

При цьому, суд звертав увагу позивача на необхідності надання доказів, в тому числі щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду.

11.09.2024 року позивач в межах даної справи вчетверте звернувся до суду з позовом про оскарження постанови серії ЕНА№1724 705 від 23.03.2024.

Слід зазначити, що залишення позовної заяви без руху та повернення позову не зупиняє перебіг процесуальних строків, проте, не може бути безумовною та єдиною підставою для визнання причин пропуску строку неповажними. В кожному окремому випадку, судом при вирішенні питання щодо поновлення строку звернення до суду належить з`ясувати поважність причин такого пропуску. Суд має з`ясувати чи було пропущено строк при першому зверненні до суду, чи вчинивпозивач усіможливі тазалежні віднього діїта чине допустивтривалого порушеннястроку післяповернення позовноїзаяви (постанова Верховного Суду від 31 січня 2020 року по справіN 755/7433/19) .

Норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Оскільки, предметом даного адміністративного позову є оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення, то особливості провадження по даному позову встановленні статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України.

Тобто, стаття 286 Кодексу адміністративного судочинства України є спеціальною нормою, яка має переваги над загальними нормами (в даному випадку над статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (строки звернення до адміністративного суду).

Так, частиною другою 286 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений процесуальний строк для подачі позовної заяви щодо оскарження рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства Українипевних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають статус стабільних.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободпередбачає «Право на справедливий суд», одним із аспектів якого є право доступу, яке не є абсолютним і може підлягати законним обмеженням, які мають законну мету та використаними засобами та досягнутими цілями. Таким законним обмеженням є передбачені законом строки звернення до суду, які можуть бути поновлені за заявою заявника із зазначенням та обґрунтуванням поважних причин та надання належних доказів щодо причин пропуску строків звернення до суду.

Так, у справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов`язком для країн, які підписали Конвенцію. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави».

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

По відношенню до цього слід зазначити, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Так, норми Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду (стаття 123 вказаного кодексу).

Разом з тим, положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають можливість поновлення та продовження процесуальних строків.

Згідно з частиною першою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує винні дії (бездіяльність), та пов`язані з істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними докази.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин пропуску чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивач не надав переконливих доказів відносно того, що після отримання оскаржуваної постанови засобами поштового зв`язку 10.04.2024 року він був позбавлений об`єктивної можливості її оскаржити в межах ініційованих ним судових проваджень (справи №303/3541/24, 303/6144/24, №303/6882/24).

Водночас, позивач, звертаючись до суду з позовом про оскарження спірної постанови вперше 22.04.2024 (справа №303/3541/24), хоч і не допустив порушення процесуального строку оскарження постанови, однак ним не наведено у тексті позовної заяви та заяви на усунення недоліків жодних аргументованих та доказово підтверджених фактичних даних стосовно поважності тривалого пропуску строку звернення до суду після повернення йому позовної заяви вперше (18.06.2024).

Згідно з частиною другою статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

За таких обставин позовна заява підлягає поверненню.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 44, 121, 123, 169, 248, 256, 287 Кодексу адміністративного судочинства України

ПОСТАНОВИВ:

1. В поновленні ОСОБА_1 процесуального строку для подання позовної заяви до суду відмовити.

2. Позовну заяву повернути особі, яка її подала.

3. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її вручення.

5. Ухвала суду складена та підписана 24.09.2024.

Суддя В.В. Кость