Рішення № 12186251, 09.11.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.11.10р.Справа № 30/312-10 За позовом: суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Біла Церква Київської області

До відповідача: відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" в особі філії відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" Дніпропетровського Регіонального Управління, м. Дніпропетровськ

Третя особа: Національний Банк України в особі Управління Національного Банку України в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

Про: розірвання договору банківського рахунку №10/2008/1000/3453 від 09.07.2008 року та договору на банківське обслуговування №10/2008/1000/3453 від 19.12.2008 року, стягнення 42 419,64 грн.

Суддя: Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання: Ворошило О.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_3, довіреність від 20.10.2010 року, представник; ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_3, виданий Міським відділом Білоцерковського МУ РУ МВС України в Київській області 18.05.1999 року

Від відповідача: Пришляк В.О., довіреність від 08.02.2010 року №1-11-2125, представник

Від третьої особи: Звонарьова М.Л., довіреність від 31.05.2010 року, головний юрисконсульт

СУТЬ СПОРУ:

Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом, яким просить:

- розірвати з 01.04.2010 року договір банківського рахунку №10/2008/1000/3453 від 09.07.2008 року та договір на обслуговування бізнес-пакету №10/2008/1000/3453 від 19.12.2008 року;

- стягнути з відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" в особі філії відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" Дніпропетровського Регіонального Управління суму боргу у розмірі: 42 419,64 грн., яка складається з суми боргу - 39 847,07 грн., з нарахованими банком процентами по договору на обслуговування бізнес-пакету, пені - 2 116,16 грн., штрафу - 198,56 грн., 3% річних - 257,85 грн.;

- вжити заходів по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, які належать відповідачу;

- судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договорів банківського рахунку №10/2008/10003453 від 09.07.2008 року та на обслуговування бізнес-пакету №10/2008/10003453 від 19.12.2008 року в частині перерахування та видачі відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій. Позивач зазначає, що 19.03.2010р. надіслав відповідачу претензію з вимогою розірвати вищезазначені договори з закриттям рахунків і повернути заборгованість у розмірі 39 577,51грн.

На підставі п.3.3 договору банківського рахунку за неодержання клієнтом замовленої суми, що перевищує 10 000,00грн., Банк сплачує штраф у розмірі 0,5% від замовленої суми. У відповідності до п.9.2 договору на обслуговування бізнес-пакету від 19.12.2008р. за несвоєчасне зарахування на рахунок суми переказу з вини Банку, останній сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Позивач посилається на те, що у лютому 2010р. було знято мораторій на операції з коштами на поточних рахунках клієнтів ВАТ АКБ "Надра", з огляду на що позивачем нараховані проценти по договору в сумі 2 846,67грн., пеня в розмірі 2 116,16грн., штраф у розмірі 198,56грн.

Також відповідно до вимог ст. 625 ЦК України позивачем нараховані три відсотки річних не несвоєчасне виконання грошових зобовязань.

Заявою від 09.11.2010р. позивач відмовився від стягнення штрафних санкцій у розмірі 198,56грн.

Відповідач позовні вимоги не визнає. Відповідач посилається на несвоєчасне виконання грошових зобовязань у звязку з введенням мораторію та Тимчасової адміністрації. Оскільки Національний банк України застосував процедуру Тимчасової адміністрації банку і мораторію на задоволення вимог кредиторів, то і обмеження права позивача щодо розпорядження його активами є таким, що передбачене законом. Банк також не визнає вимогу позивача щодо сплати трьох відсотків річних від простроченої суми та індексу інфляції, зважаючи на дію мораторію, протягом якого не нараховуються пеня, штрафи та інші економічні санкції. Кошти позивача перебувають на прибутковому рахунку №26007003719002 в гривні, за перебування коштів на даному рахунку нараховуються відсотки, сума на рахунку разом з відсотками складає 40 206,62грн. Відповідач зазначає, що невиконання зобовязань відбулося не з його вини, а саме у звязку з запровадженням Тимчасової адміністрації та введенням мораторію.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Національний Банк України в особі Управління Національного Банку України в Дніпропетровській області, надала пояснення на позовну заяву в яких зазначила, що постановою Правління Національного Банку України від 10.02.2009р. №59 у відкритому акціонерному товаристві комерційний банк "Надра" було призначено Тимчасову адміністрацію строком на 1 рік з 10.02.2009р. по 10.02.2010р. та, в звязку з цим, було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 10.02.2009р. по 10.08.2009р. В подальшому дія мораторію продовжена з 11.08.2009р. до 10.02.2010р., крім зобовязань за договорами банківських вкладів (депозитів), договорами банківських рахунків, а також за зобовязаннями щодо переказу коштів у межах лімітів, встановлених тимчасовим адміністратором банку і погоджених НБУ; продовження тимчасової адміністрації на 1 рік з 11.02.2010р. до 11.02.2011р.

Відповідно до статті 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" протягом дії мораторію забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, не нараховується неустойка (штраф, пеня). З моменту закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк зобовязаний відшкодувати кредиторам за грошовими зобовязаннями, можуть бути заявлені до сплати в розмірах, що існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом.

Розгляд справи був відкладений з 21.10.2010 року на 09.11.2010 року.

В судовому засіданні 09.11.2010р. оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

09.07.2008р. між відкритим акціонерним товариством комерційний банк "Надра" (далі - Банк) та субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (далі - Клієнт) укладено договір №10/2008/10003453 за умовами якого Банк відкриває Клієнту поточний рахунок №26007003719001 у гривні зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та законодавства, та зобовязується приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження Клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій з рахунком, що передбачені Інструкцією "Про порядок відкриття, використання та закриття рахунків у національній та іноземних валютах" (п.1.1 договору).

Відповідно до п.2.3 договору Банк зобовязаний своєчасно здійснювати розрахунково касове обслуговування Клієнта у відповідності з чинним законодавством України (п.2.3.3 договору), здійснювати приймання та видачу готівки відповідно до вимог чинного законодавства (п.2.3.5 договору), здійснювати плату за залишком коштів на рахунку Клієнта у розмірі, що на день підписання договору становить 0,1% річних (п.2.3.6.договору).

Право Клієнта самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства України, крім випадків обмеження права розпорядження коштами на рахунку за рішенням суду, отримувати готівкові кошти у межах попередньої письмової заявки на отримання готівки і за умови наявності коштів на рахунку, вимагати своєчасного і повного здійснення розрахунків та інших обумовлених цим договором послуг, передбачено п.2.2 договору.

19.12.2008р. між позивачем та відповідачем був підписаний договір на обслуговування бізнес-пакету №10/2008/1000/3453.

За визначенням, наведеним у пункті 1 договору бізнес-пакет це комплекс послуг для фізичних осіб підприємців та юридичних осіб для здійснення операцій по відкриттю та обслуговуванню поточного прибуткового, карткового рахунку та рахунків депозитної лінії в залежності від типу Бізнес-пакету, обраного Клієнтом.

Позивач уклав договір для відкриття та обслуговування прибуткового рахунку №26 00 НОМЕР_1 (прибутковий рахунок це поточний рахунок з можливістю поповнення та використання коштів на умовах, визначених у цьому договорі).

У відповідності до п.6.1 даного договору, відповідач зобовязувався приймати та зараховувати на прибутковий рахунок кошти, що надходили позивачу виключно з його поточного рахунку відкритого у ВАТ КБ "Надра" та виконувати розпорядження позивача про перерахування сум з прибуткового рахунку на поточний рахунок позивача і виплачувати позивачу суму коштів та відсотки на умовах та в порядку, визначеному цим договором.

Згідно п.6.3 договору на обслуговування бізнес-пакету №10/2008/1000/3453 від 19.12.2008р., при розрахунку відсотків приймається метод "факт/факт", який полягає у нарахуванні відсотків за залишком коштів на прибутковому рахунку виходячи з фактичної кількості днів перебування коштів на зберіганні в Банку і фактичної кількості днів в календарному році.

13.04.2009 року позивач звернувся до відповідача з заявою про переведення грошових коштів у сумі 37 000,4грн. з поточного рахунку ВАТ КБ "Надра" на поточний рахунок ВАТ "ВТБ" Банк.

У березні 2010 року позивач отримав лист за підписом тимчасового адміністратора Банку Жуковської В.Б., з пропозицією розстрочити виплату відповідачем суми 39 577,51грн., яка складається з суми основного боргу та нарахованих Банком відсотків згідно тарифного плану вищезазначеного договору на обслуговування бізнес-пакету на 36 місяців, починаючи з червня 2010р. рівними частинами по 1099,38грн. До цього листа додавався додатковий Договір №2 до Договору на обслуговування бізнес-пакету №10/2008/10003453 від 09.07.2008р. з датою підписання 01.03.2010р.

За станом на сьогоднішній день грошові кошти знаходяться на прибутковому рахунку позивача, відкритому у ВАТ КБ "Надра", відповідач відмовляється перевести ці кошти на поточний рахунок позивача.

Згідно статті 51 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банки відкривають та ведуть банківські рахунки для фізичних та юридичних осіб у гривнях та іноземній валюті. Банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного Банку України. Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Особа, якою відкрито рахунок в банку, та яка має право розпоряджатися коштами на цьому рахунку є власником рахунку в банку (п.1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні).

Згідно п.8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та п.5.2 договору від 19.12.2008р. Банк зобовязаний виконувати розрахункові документи, прийняті від клієнта протягом операційного часу в день їх надходження, а розрахункові документи, що надійшли після операційного часу наступного робочого дня.

Як вбачається з матеріалів справи 13.04.2009 року позивач звернувся до відповідача з заявою про переведення грошових коштів у сумі 37 000,4грн. з поточного рахунку ВАТ КБ "Надра" на поточний рахунок ВАТ "ВТБ" Банк, додатком до якої є платіжне доручення.

Заява та платіжне доручення отримані відповідачем, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення №291992 від 15.04.2009р., але не виконані відповідачем.

Таким чином відповідач не виконав свої зобовязання щодо перерахування грошових коштів на рахунок, вказаний позивачем, що і є причиною спору.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

За визначенням приведеним у пункті 1.37 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" розрахунково-касове обслуговування - послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 статті 1068 Цивільного кодексу України встановлено, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно виписки Банку за станом на 06.05.2010р. залишок коштів на рахунку позивача складав 38 847,07грн., тобто на рахунку позивача було достатньо коштів для виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору, строк виконання яких настав.

Позивач просить розірвати з 01.04.2010 року договір банківського рахунку №10/2008/1000/3453 від 09.07.2008 року та договір на обслуговування бізнес-пакету №10/2008/1000/3453 від 19.12.2008 року.

Умови розірвання договорів визначені пунктом 6 договору від 09.07.2008р. та п.10 договору від 19.12.2008 року.

Згідно п.п.6.2 та 10.2 договорів сторона, яка вважає за необхідне внести зміни або доповнення чи розірвати договір, надсилає пропозиції про це другій стороні за договором.

На виконання умов вказаних договорів позивач 19.03.2010р. направив на адресу відповідача претензію про розірвання договорів з закриттям рахунків та повернення суми 39 577,51грн., відповіді на пропозицію розірвати договори не отримав.

Згідно до ст.ст.1066,1073,1074 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

У разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Отже, матеріали справи свідчать, що позивача, після закінчення дії мораторію, було штучно утворено кредитором та заблоковано його власні кошти і на теперішній час він позбавлений можливості вільно розпоряджатися цими грошовими коштами.

Згідно ст.ст.1091,1092 ЦК України банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні. Банк повинен негайно інформувати платника на його вимогу про виконання платіжного доручення.

У разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення клієнта банк несе відповідальність відповідно до Цивільного кодексу України та закону.

Вказане свідчить про те, що банк, отримавши від клієнта кошти, зобов'язаний віддати ці кошти клієнту або особі, яка зазначена ним в платіжному документі (перерахувати кошти одержувачу) шляхом проведення відповідної платіжної операції.

При цьому згідно ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" ініціювання переказу вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час (ч.1 ст. 1075 ЦК України).

Отже, позивач вправі вимагати від відповідача розірвання договору та стягнення коштів.

Положеннями ч.5 ст. 188 ГК України визначено, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до ч.3 ст. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Виходячи з вищенаведених законодавчих положень, господарський суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про розірвання договорів не з 01.04.2010р., а з дня набрання чинності даним рішенням.

З огляду на вищенаведене підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 37 000,40грн., процентів по договору в розмірі 2 846,67, які нараховані Банком за станом на 06.05.2010р.

Порушенням зобовязання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до п.9.2 договору на обслуговування бізнеспакету від 19.12.2008р. за несвоєчасне зарахування на рахунок суми переказу з вини Банку, останній сплачує Клієнту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої оплати за кожен день прострочки, але не більше10% від суми переказу.

За несвоєчасне перерахування грошових коштів позивач нарахував пеню за період з 01.04.2010р. по 06.07.2010р. в сумі 2 116,16грн. Пеня обчислена позивачем відповідно до вимог договору та чинного законодавства, тому вимога про її стягнення є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки прострочення виконання зобовязання має місце, вимога про стягнення трьох відсотків річних за період з 01.04.2010року по 06.07.2010р. в сумі 257,85грн. підлягає задоволенню.

В судовому засіданні 09.11.2010р. позивач надав заяву про відмову від стягнення штрафу у розмірі 198,56грн.

Право позивача відмовитись від вимог повністю або частково передбачено ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи.

Оскільки дії позивача не суперечать законодавству, не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, господарський суд приймає відмову позивача від вимоги про стягнення штрафу у розмірі 198,56грн. та припиняє провадження у справі в цій частині.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 37 000,4грн., процентів по договору в сумі 2846,67грн., пені в розмірі 2 116,16грн. та трьох відсотків річних в розмірі 257,85грн., а всього 42 221,08грн.

Оскільки стороною (відповідачем) у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ філія Відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" Дніпропетровського Регіонального управління, стягнення здійснюється господарським судом саме з юридичної особи (п.1 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 28.07.1994р. №02-5/492 "Про участь у судовому процесі відособлених підрозділів юридичних осіб", з подальшими змінами).

Суд відхиляє доводи відповідача щодо невиконання зобовязань за договорами у звязку з запровадженням Тимчасової адміністрації та введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Так, постановою Правління Національного Банку України від 10.02.2009р. №59 у відкритому акціонерному товаристві комерційний банк "Надра" було призначено Тимчасову адміністрацію строком на 1 рік з 10.02.2009р. по 10.02.2010р. та, в звязку з цим, було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 10.02.2009р. по 10.08.2009р. В подальшому дія мораторію продовжена з 11.08.2009р. до 10.02.2010р., крім зобовязань за договорами банківських вкладів (депозитів), договорами банківських рахунків, а також за зобовязаннями щодо переказу коштів у межах лімітів, встановлених тимчасовим адміністратором банку і погоджених НБУ; продовження Тимчасової адміністрації на 1 рік з 11.02.2010р. до 11.02.2011р.

Тимчасова адміністрація приступає до виконання своїх обов'язків негайно після прийняття рішення про її призначення. Тимчасова адміністрація очолюється керівником, який призначається Національним банком України. З дня призначення тимчасового адміністратора повноваження загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) банку переходять до тимчасового адміністратора (ст.ст. 75, 78 Закону України "Про банки та банківську діяльність").

Згідно приписів ст. 80 Закону України "Про банки та банківську діяльність" тимчасовий адміністратор має право, зокрема, продовжувати або припиняти будь-які операції банку.

Відповідач не надав до матеріалів справи доказів використання тимчасовим адміністратором права, наданого йому ст. 80 Закону України "Про банки та банківську діяльність" припинення будь-яких операції банку.

Слід зауважити, що право обмежувати права клієнтів на безперешкодне розпорядження своїми коштами, зупиняти видаткові операції клієнтів банку, Законом України "Про банки та банківську діяльність" тимчасовому адміністратору не надано.

Ст. 59 Закону України "Про банки та банківську діяльність" передбачено, що зупинення видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту. Арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом.

З огляду на вищевикладене, суд відхиляє заперечення відповідача, як необґрунтовані.

Суд відхиляє клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, які належать відповідачу, як необґрунтоване та не підтверджене відповідними доказами.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по справі покладаються на відповідача в такому розмірі: витрати по сплаті державного мита в розмірі 422,21 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 234,9 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на юридичну допомогу юристу в розмірі 5 000,00грн.

Відповідно до договору доручення на надання юридичних послуг та ведення справ у суді від 01.03.2010р. позивач доручив юристу Матусевич Ю.Я., який діє на підставі диплому ДЛБЄ №011495 від 08.02.1997р. надавати юридичну допомогу в обємі і на умовах, передбачених цим договором.

Приписами статті 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

Витрати позивачів та відповідачів, повязані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських обєднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною пятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати правої сторони відшкодовуються за рахунок винної.

Згідно приписів статті 28 Господарського процесуального кодексу України громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджені нотаріально посвідченою довіреністю.

За змістом статей 44 і 48 Господарського процесуального кодексу України сума, сплачена за послуги адвоката, є складовою судових витрат і її розмір визначається в порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”.

Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом наводиться у статті 2 Закону України “Про адвокатуру”, зокрема, адвокатом може бути громадянин України, з вищою юридичною освітою, стажем роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, який склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Статтею 12 цього ж Закону встановлено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським обєднанням чи адвокатом.

В контексті цих норм, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті у випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Оскільки юрист Матусевич Ю.Я. не є адвокатом, витрати на оплату його послуг, стягненню з відповідача не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.1, 33, 34, 49, 80 ч.1 п.4, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Розірвати договір банківського рахунку №10/2008/1000/3453 від 09.07.2008 року та договір на обслуговування бізнес-пакету №10/2008/1000/3453 від 19.12.2008 року, укладені між відкритим акціонерним товариством комерційним банком "Надра" в особі філії відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" Дніпропетровського Регіонального Управління (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Серова, 11, код ЄДРПОУ 25842763) та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_2).

В частині вимоги щодо встановлення дати розірвання договорів 01.04.2010р. відмовити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" (04053 м. Київ, вул. Артема,15, ЄДРПОУ 20025456) на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) заборгованість в розмірі 37000,4грн., проценти нараховані по договору в сумі 2 846,67грн., пені - 2 116,16 грн., 3% річних - 257,85 грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 422,21 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 234,9 грн., про що видати наказ.

В задоволенні вимоги про стягнення витрат на оплату послуг юриста в розмірі 5000,00грн. - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.М. Євстигнеєва

(Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального кодексу України, -11.11.2010 року)