Рішення № 121842529, 23.09.2024, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа №303/2122/24

2/303/345/24

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

23 вересня 2024 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі головуючого судді Монич В.О.

за участю секретаря судового засідання Галамба Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мукачево в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Держави Україна в особі державного органу ІНФОРМАЦІЯ_1 , Державної казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Представника позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_2 до Держави Україна в особі державного органу ІНФОРМАЦІЯ_1 , Державної казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди.

Заявлені вимоги мотивує тим, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення №106481 від 06 грудня 2023 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 202 КУпАП, а саме: порушення прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в`їзду виїзду.

З метою захисту порушених прав, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № 106481 від 06.12.2023 року відносно ОСОБА_2 , за ч. 1 статті 202 КУпАП у виді штрафу у розмірі 1700,00 грн., провадження у справі закрити.

В ході розгляду справи, відповідачем 11.01.2024 року прийнято рішення по скарзі на постанову по справі про адміністративне правопорушення від 11.01.2024 року, прийнятого в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_3 , яким скаргу заступника директора філії ОСОБА_4 на постанову про накладення адміністративного стягнення № 106481 від 06.12.2023 року відносно ОСОБА_2 задоволено, скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення № 106481 від 06.12.2023 року, справу закрито.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

За результатом розгляду позовної заяви, ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 30.01.2024 року, провадження у справі позовною заявою ОСОБА_2 , інтереси якого представляє ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення № 106481 від 06.12.2023 року закрито на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України .

Відповідно до мотивувальної частини ухвали суду від 30.01.2024 року встановлено що: «відповідно до пункту 8 частини першої статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення. Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги, що оскаржуване порушення було виправлено, про що свідчить рішення по скарзі на постанову по справі про адміністративне правопорушення від 11.01.2024 року, тому суд доходить висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі».

Таким чином внаслідок незаконного притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності йому було спричинено моральну шкоду. Дана ситуація вплинула на його емоційний стан, він хвилювався, змушений був докладати додаткових зусиль для організації свого звичного життя, яке змінилося через необхідність доводити свою невинуватість в суді, залучення до участі в справі захисника.

Також, позивач у результаті неправомірних дій відповідача відчув душевні страждання приниження його честі та гідності пов`язаних із фактом притягнення його до адміністративної відповідальності, відбулися неприємні зміни у його житті.

У даному випадку таким тривалим порушенням його конституційних прав і свобод, йому завдано суттєвої моральної шкоди, оскільки відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення №106481 від 06 грудня 2023 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 202 КУпАП, а саме: порушення прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в`їзду виїзду, тоді як він не вчиняв вказаного правопорушення.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача - органу державної влади чи місцевого самоврядування. Крім того, що стосується її розміру, то відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

19.03.2024 року від Державної казначейська служба України надійшов відзив на позовну заяву, який мотивував наступним.

Основним завданням Казначейства є реалізація Державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Казначейство діє відповідно до повноважень та компетенції, визначених, зокрема, Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215.

Згідно з Положенням, Казначейство є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням та не несе відповідальності за дії органів державної влади.

Тобто, Казначейство виступає від власного імені, самостійно відповідає за власними зобов`язаннями і є окремим учасником цивільних відносин відповідно до частини 1 статті 2 Цивільного кодексу України.

Водночас, відповідно до частини 2 статті 2 Цивільного кодексу України самостійним учасником цивільних відносин є Держава Україна.

Так, згідно з частиною 2 статті 176 Цивільного кодексу України юридичні особи, створені державою, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами, не відповідають за зобов`язаннями відповідно держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад.

Окрім цього, згідно з Єдиним реєстром розпорядників бюджетних коштів та отримувачів бюджетних коштів, казначейське обслуговування ІНФОРМАЦІЯ_3 , яке в свою чергу є окремою юридичною особою.

Оскільки, Казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдало (до того ж сам позивач не вказує на Казначейство як на порушника своїх прав), то відповідно до вимог Конституції України, ЦК України та інших актів законодавства, й обов`язкових висновків Конституційного суду України Казначейство не повинно нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу внаслідок незаконних дій, зокрема, інших державних органів.

Також доказів моральної шкоди, завданої протиправними діями працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 Позивач до позову не додав, відповідно безпідставною є вимога щодо відшкодування моральної шкоди.

Також не надано доказів на підтвердження факту завданих моральних (душевних) страждань, пригнічень, хвилювань, на які посилається позивач і який, на думку останнього, настали внаслідок складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Чіткий, повний та обґрунтований розрахунок по відшкодуванню моральної шкоди в сумі 50 000, 00 грн. позивачем не надано.

У свою чергу, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Таким чином, посилання позивача на те, що у зв`язку з незаконним притягненням до адміністративної відповідальності позивачу завдано моральної шкоди не знаходить свого підтвердження ні в тексті позовної заяви, ні в додатках до неї.

20.03.2024 року від представника позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, яку мотивував наступним.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст.1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Загально конституційні засади відносин між державою та громадянином, зокрема щодо відповідальності держави, закріплено в статті 56 Конституції України; статті 1173-1176 ЦК України та Законі України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно- розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Згідно зі статтею 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. 1174 ЦК України.

Відтак, саме на вказані норми законодавства, відповідно до яких шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. 1174 ЦК України, представник позивача посилався в позовній заяві.

Тому безпідставним є посилання представника відповідача, що позивач посилається на Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (Закон 266/94-ВР), оскільки посилання на цей закон в позовній заяві взагалі відсутнє.

27.03.2024 року від представника відповідача військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, який мотивував наступним.

Представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову так як відсутній факт заподіяння шкоди незаконними рішеннями позивачу; відсутній причинно-наслідковий зв`язок між заявленою шкодою і діянням заподіювача; факт заподіяння позивачеві моральних страждань не підтверджений жодним доказом; факт розміру заподіяння позивачеві моральних страждань не підтверджений жодним доказом.

Також відсутні обставини, які б вказували на чому ґрунтується розмір заявленої шкоди і яким чином вона обрахована, позивач не зазнав жодних наслідків чи незручностей у зв`язку з прийняттям скасованої постанови.

Розмір шкоди визначений позивачем (50000 грн.) є неспівмірним з розміром штрафу, який був накладений на позивача (1700 грн.) та з необхідними діями для поновлення порушених прав позивача.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення, наведене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 15.12.2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19).

Сам обов`язок доведення наявності шкоди у справах за позовами до органів Державної прикордонної служби України, наявність протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.

04.04.2024 року від представника позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, яку мотивував наступним.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст.1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Згідно зі статтею 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. 1174 ЦК України.

Оскільки ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 30.01.2024 року, провадження у справі позовною заявою ОСОБА_2 , інтереси якого представляє ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення № 106481 від 06.12.2023 року закрито на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України, відтак наявні правові підстави для стягнення на користь позивача моральної шкоди.

Оскільки зазначене свідчить про незаконне притягнення останнього до відповідальності, і відшкодування моральної шкоди в даному випадку здійснюється незалежно від вини.

Таким чином внаслідок незаконного притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності йому було спричинено моральну шкоду. Дана ситуація вплинула на його емоційний стан, він хвилювався, оскільки змушений був докладати додаткових зусиль для доведення своєї невинуватості, залучення захисника до справи.

Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. Вказані правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18)».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 166/1222/20 (провадження № 61-9003св21) зазначено, що факт закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом».

Сторони в судове засідання не з`явилися повідомлялися належним чином.

Оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Приймаючи до уваги вищевказані фактичні обставини справи суд виходить з того, що згідно з положеннями ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під способом захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається у ст. 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення №106481 від 06 грудня 2023 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 202 КУпАП, а саме: порушення прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в`їзду виїзду.

В ході розгляду справи, відповідачем 11.01.2024 року прийнято рішення по скарзі на постанову по справі про адміністративне правопорушення від 11.01.2024 року, прийнятого в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_3 , яким скаргу заступника директора філії ОСОБА_4 на постанову про накладення адміністративного стягнення № 106481 від 06.12.2023 року відносно ОСОБА_2 задоволено, скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення № 106481 від 06.12.2023 року, справу закрито.

Позивач вказує, що оскільки ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 30.01.2024 року, провадження у справі позовною заявою ОСОБА_2 , інтереси якого представляє ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення № 106481 від 06.12.2023 року закрито на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України, відтак наявні правові підстави для стягнення на користь позивача моральної шкоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Частиною 5 та 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Поняття моральної (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначається ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Згідно положень статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як роз`яснено у пунктах 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у порушенні права власності, у порушені нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Тобто при вирішенні спору про стягнення моральної шкоди суду слід встановити: наявність заподіяної позивачу шкоди, протиправність діяння відповідача, наявність причинного зв`язку між заподіяною шкодою і протиправним діянням відповідача. При цьому кожна із вказаних обставин повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. ч. 5,6 статті 81 ЦПК України).

Тому, суд враховуючи вищенаведене приходить до висновку, що в даному випадку позивачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між завданою шкодою та діями з боку відповідача, який це спричинив.

Крім того, позивачем не надано жодних допустимих та належних доказів завдання йому моральної шкоди та не обґрунтовано її розмір, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позов услід відмовити.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 19, 56 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 23, 1166, 1167 ЦК України, ст. ст. 2, 5, 10, 12, 19, 76, 77, 78, 80, 81, 82, 89, 133, 141, 263-265, 273, 353, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Держави Україна в особі державного органу ІНФОРМАЦІЯ_1 , Державної казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: ОСОБА_2 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Представник позивача: ОСОБА_1 АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: Держава Україна в особі державного органу ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса АДРЕСА_3 .

Відповідач: Державна казначейська служба України адреса 01601, місто Київ, вул. Бастіонна, будинок 6, код ЄДРПОУ: 37567646

Головуючий В.О.Монич