Рішення № 121834496, 23.09.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2024 рокусправа № 380/8899/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Кисильової О.Й.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), у якому просить:

- визнати протиправними дії щодо відмови у проведенні розрахунку підвищення пенсії та невиплаті підвищення пенсії позивачу, як особі, що необгрунтовано зазнала політичних репресій у розмірі, передбаченому пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, із розрахунку 50 % від мінімальної пенсії за віком;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок підвищення пенсії, нарахування та виплату позивачу згідно із пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, із розрахунку 50 % від мінімальної пенсії за віком;

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у проведенні перерахунку стажу роботи, як особі, що необгрунтовано зазнала політичних репресій (заслання), у відповідності до статті 58 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788- XII;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок стажу роботи позивача згідно з статтею 58 Закону № 1788- XII з 01.09.2023 як пільгу по обчисленню стажу роботи до розрахунку пенсії у потрійному розмірі за час відбування покарання у засланні з 28.06.1950 по 24.08.1957 на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного режиму 1917- 1991 років" від 17.04.1991 № 962-ХІІ.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є особою, яка необґрунтовано зазнала політичних репресій та визнана реабілітованою, що підтверджується відповідним посвідченням від 14.02.2012 № 290/23-Р, згідно з яким позивач має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні". 01.03.2024 позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до п. "г" ст. 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком та здійснити перерахунок стажу відповідно до ст. 58 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Однак, відповідач листом відмовив позивачу у здійсненні перерахунку. Позивач вважає, що має право на перерахунок пенсії відповідно до ст. 58 та п. "г" ст. 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", відтак, відмова пенсійного органу у здійсненні такого перерахунку є протиправною.

Із наведених підстав просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою від 29.04.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

13.05.2024 Головне управління ПФУ у Львівській області надіслало відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 6 Законом № 2325-VІІІ реабілітованим, які мають право на передбачені Законом пільги, видається посвідчення єдиного зразка, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Видача цього посвідчення проводиться за місцем проживання виконавчими органами відповідних сільських, селищних, міських рад, у тому числі обраними об`єднаними територіальними громадами. Згідно із статтею 7 Законом № 2325-VІІІ про реабілітацію прийняття рішень з питань визнання осіб реабілітованими або потерпілими від репресій здійснюється Національною комісією з реабілітації за поданням регіональних комісій з реабілітації.

Відповідач вказує, що підвищення відповідно до ст. 77 Закону № 1788-ХІІ громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, та членам їх сімей яких було примусово переселено, з 01.09.2008 виплачуються у розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян".

Відповідно до п. "г" ст. 77 Закону 1788-ХІІ підвищення репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано виплачуються у розмірі 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено - 25 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Так, відповідач зазначає, що згідно із пп. 2 п. 4 Постанови № 654 репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії підвищення проводиться у розмірі 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено - 43,52 гривні. Водночас, зміни до постанови № 654 не внесені, а тому розміри підвищень не змінилися.

Таким чином, відповідач вважає, що дане підвищення - прямо передбачене окремою постановою, якою чітко визначено, що ці надбавки встановлюються до пенсій, обчислених за конкретно зазначеними законами. Це, зокрема, стосується підвищення репресованим (реабілітованим) громадянам і членам їх сімей, яких було примусово переселено.

Із наведених підстав, просить відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управління ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV.

З змісту свідоцтва про шлюб від 12.09.1970 серії НОМЕР_1 слідує, що прізвище ОСОБА_2 після державної реєстрації шлюбу змінено на Сидор.

Згідно із довідкою інформаційного центру Управління Внутрішніх справ Львівської області МВС України від 11.02.1993 № 4/5-Р-8864, що видана на підставі архівної справи №Р-8864, ОСОБА_2 1945 р.н., 28.06.1950 із м. Миколаїв Миколаївського району Львівської області за рішенням особливої наради КДБ СРСР від 15.07.1950 виселена на спецпоселення в Томську область, з якого звільнена 24.08.1957. На підставі ст. 3 Закону Української РСР від 17.04.1991 "Про реабілітацію жертв політичних репресій України" ОСОБА_2 реабілітована.

Відповідно до посвідчення від 14.02.2012 № 290/23-Р, ОСОБА_1 має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні".

01.03.2024 позивач звернулася до Головного управління ПФУ у Львівській області із заявою про проведення з перерахунку пенсії відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII та перерахунку стажу відповідно до статті 58 цього Закону.

Головне управління ПФУ у Львівській області листом, наявним у матеріалах справи, відмовило ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії, з покликанням на те, що згідно із пп. 2 п. 4 Постанови № 654 репресованим особам, яких було реабілітовано, проводиться підвищення пенсії у розмірі 54,40 грн, а членам їх сімей - 43,52 грн.

Згідно з довідкою від 11.02.1993 № 4/5-Р-8864, виданою Головним Управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, ОСОБА_1 , перебувала на спецпоселенні як член сім`ї репресованого та згодом на підставі ст. 3 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" від 17.04.1991 № 962-ХІІ реабілітована.

Враховуючи зазначене, для зарахування до страхового стажу періоду перебування на спецпоселенні в Томській області, як члена сім`ї репресованого та згодом реабілітованого у потрійному розмірі підстав немає. Розмір пенсії обчислений відповідно до норм чинного законодавства нормативно-правових актів України.

Вважаючи відмову відповідача у здійсненні перерахунку пенсії такою, що порушує право позивача на належний рівень пенсійного забезпечення, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку доводам позивача про протиправність дій відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії, суд враховує таке.

Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону УРСР від 17.04.1991 № 962-XII "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" (у редакції, чинній на час реабілітації позивача) (далі - Закон № 962-XII) необхідно вважати реабілітованими осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі "двійками", "трійками", особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25.12.1958, за винятком осіб, зазначених у статті 2 вказаного Закону.

Статтею 3 Закону № 962-XII у редакції до 05.05.2018 визначено, що реабілітувати всіх громадян, засланих і висланих з постійного місця проживання та позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім`ями.

13.03.2018 Законом України № 2325-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" внесені зміни до ряду законодавчих актів, у тому числі назву, преамбулу і статтю 1 викладено в такій редакції: "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Закон України № 2325-VIII набрав чинності 05.05.2018.

Відповідно до ст. 1-2 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" від 17.04.1991 № 962-XII з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 962-XII) реабілітованими визнаються особи:

1) які до 24.08.1991 були обвинувачені або яким було призначено покарання за рішенням позасудового органу незалежно від діяння або мотивів обвинувачення чи призначення покарання;

2) стосовно яких до 24.08.1991 були здійснені репресії у формах, визначених ст. 2 цього Закону, за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено факт здійснення репресій проти таких осіб з класових, національних, політичних, релігійних, соціальних мотивів;

3) стосовно яких до 24.08.1991 були здійснені репресії за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено недоведеність вини таких осіб у скоєнні злочину або адміністративного правопорушення;

4) які до 24.08.1991 були арештовані, перебували під вартою і яким було пред`явлено обвинувачення за статтями законодавчих актів, передбачених пунктами 1-5, за законодавчими актами, передбаченими пунктами 6-14, за діяння, передбачені пунктами 15-22 ст. 3 цього Закону, якщо справи проти таких осіб були припинені під час слідства, попереднього (досудового) слідства або закриті за відсутності події злочину, відсутності складу злочину, недоведеності участі особи у вчиненні злочину;

5) стосовно яких до 24.08.1991 за рішенням іншого репресивного органу були здійснені репресії у формах, визначених ст. 2 цього Закону, за недонесення (неповідомлення) про вчинення або підготовку до вчинення іншою особою діяння, за яке законодавством, що діяло до 24.08.1991, було передбачено кримінальну або адміністративну відповідальність, за умови що особа, якій призначено покарання за вчинення або підготовку до вчинення такого діяння, була реабілітована в установленому порядку.

Частиною першою ст. 4 Закону № 962-XII передбачено - поновити реабілітованих в усіх громадянських правах, у тому числі в праві проживання в населених пунктах і місцевостях, в яких вони постійно проживали до репресій, поширивши це право на членів їх сімей.

Згідно із п. "г" ст. 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII у редакції, чинній станом на 05.05.2018 (далі - Закон № 1788-XII) призначені пенсії підвищуються репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Громадянам, необґрунтовано притягнутим до кримінальної відповідальності, репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та заслання, а також перебування на примусовому лікуванні зараховується до стажу у потрійному розмірі (ст. 58 Закону № 1788-XII).

Відповідно до п. 6 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 1058-IV), до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення". Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Підпунктом 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" від 16.07.2008 № 654 (далі - Постанова № 654), з наступними змінами та доповненнями установлено, що з 01.09.2008 репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,40 грн, а членам їх сімей, яких було примусово переселено - 43,52 грн.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.

Стаття 28 Закону № 1058-IV визначає розмір мінімальної пенсії за віком, який встановлений у розмірі прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999 №966-XIV з наступними змінами та доповненнями, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Згідно із ч. 4 ст. 28 Закону № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами 1 - 3 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та членам їх сімей, яких було примусово переселено, слід керуватися нормами Закону № 1788-XII, який має вищу юридичну силу, а не підпунктом 2 пункту 4 Постанови № 654, зважаючи на те, що підпункт 2 пункту 4 цієї постанови звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить наведеним нормам Закону № 1788-XII.

Аналогічна правова позиція сформував Верховний Суд у постановах від 10.10.2018 у справі № 446/1549/16-а, від 27.11.2018 у справі № 446/1515/16-а та від 06.02.2019 у справі №446/1848/16-а, яку суд враховує відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України при вирішенні цього спору.

Аналізуючи співвідношення підпункту 2 пункту 4 Постанови № 654 та пункту "г" статті 77 Закону № 1788-XII, суд виходить з пріоритетності застосування до спірних правовідносин положень згаданого Закону, як нормативно-правового акту вищої юридичної сили.

За змістом п. 2.13 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 за документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається завірена в установленому порядку копія посвідчення реабілітованого. Для осіб, реабілітованих згідно зі ст. 3 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні", приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів - довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення.

Суд встановив, що згідно із довідкою інформаційного центру Управління внутрішніх справ Львівської області МВС України від 11.02.1993 № 4/5-Р-8864 позивач є реабілітованою, та відповідно до посвідчення від 14.02.2012 № 290/23-Р має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" № 962-ХІІ.

Беручи до уваги викладене вище, суд вважає, що ОСОБА_1 має право на підвищення пенсії відповідно до п. "г" статті 77 Закону № 1788-XII з дня набрання чинності Законом України № 2325-VIII, тобто з 05.05.2018.

Відтак, суд дійшов висновку про задоволення вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною відмови у проведенні розрахунку підвищення пенсії та невиплати підвищення пенсії як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій у розмірі, передбаченому пунктом "г" статті 77 Закону № 1788-XII із розрахунку 50 відсотків мінімальної пенсії за віком та зобов`язання відповідача здійснити позивачу перерахунок підвищення пенсії у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом "г" статті 77 Закону № 1788-XII, з урахуванням раніше виплачених сум.

При цьому, суд зазначає, що право на перерахунок пенсії у позивача виникло з 05.05.2018, після набрання чинності Законом № 2325-VIII, яким знято обмеження з переліку реабілітованих осіб, які, зокрема мають право на підвищення в розмірі 50 % від мінімальної пенсії за віком згідно із п. "г" ст. 77 Закону № 1788-XII.

Щодо проведення перерахунку стажу у потрійному розмірі відповідно до вимог статті 58 Закону № 1788-XII, суд зазначає, що з 05.05.2018 діє Закон України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", яким викладений у новій редакції Закон України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні".

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 962-XII, у редакції, чинній станом на 05.05.2018, реабілітованим громадянам відповідно до цього Закону час тримання під вартою, відбування покарання в місцях позбавлення волі, заслання або перебування на примусовому лікуванні зараховується у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій.

Із порівняльного аналізу редакцій статті 6 Закону № 962-XII слідує, що частина перша статті 6 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917- 1991 років" із змінами внесеними Законом № 2325-VIII, передбачає надання пільг всім реабілітованим відповідно до цього Закону громадянам, без диференціації залежно від підстави, за якою особу було реабілітовано, як це було передбачено в редакції Закону, яка діяла до 05.05.2018.

Відповідно до ст. 58 Закону № 1788-XII громадянам, необґрунтовано притягнутим до кримінальної відповідальності, репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та заслання, а також перебування на примусовому лікуванні зараховується до стажу у потрійному розмірі.

Згідно з визначенням, яке міститься у статті 1-1 Закону № 962-XII заслання - примусове переміщення особи з місця її проживання з обов`язковим поселенням у певній місцевості, спецпоселенні, встановленням обмеження на право пересування та заборони виїзду з місця спецпоселення.

Отже, законодавством передбачено зарахування стажу в потрійному розмірі особі, яка перебувала в засланні, і в подальшому була реабілітована.

Суд встановив, що згідно із довідкою інформаційного центру Управління внутрішніх справ Львівської області МВС України від 11.02.1993 № 4/5-Р-8864, перебувала у засланні, а тому має право на зарахування часу її заслання у потрійному розмірі до стажу роботи для призначення трудових пенсій.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови позивачу у проведенні перерахунку стажу за час перебування у засланні, як репресованій особі, яку реабілітовано, відповідно до вимог статті 58 Закону № 1788-XII, відтак, порушене право позивача необхідно захистити шляхом зобов`язання відповідача здійснити перерахунок стажу роботи ОСОБА_1 згідно зі статтею 58 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 05.05.2018, зарахувавши до трудового стажу час перебування у засланні з 28.06.1950 по 24.08.1957 у потрійному розмірі на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного режиму 1917- 1991 років".

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

При вирішенні спорів щодо правомірності рішень, дій пенсійного органу як суб`єкта владних повноважень, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 КАС України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

З огляду на викладене вище, суд повністю задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат суд здійснює за правилами ч. 1 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885; 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10) щодо відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_2 ) у проведенні перерахунку стажу за час перебування у засланні, як репресованій особі, яку реабілітовано, відповідно до вимог статті 58 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885; 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10) здійснити з 05.05.2018 перерахунок стажу роботи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_2 ), зарахувавши до трудового стажу час перебування у засланні з 28.06.1950 по 24.08.1957, у потрійному розмірі на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного режиму 1917- 1991 років".

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885; 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10) щодо відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_2 ) у проведенні перерахунку пенсії як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" із розрахунку підвищення пенсії на 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885; 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10) здійснити з 05.05.2018 перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_2 ) пенсії, з урахуванням підвищення пенсії на 50 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII та трудового стажу у потрійному розмірі за час перебування у засланні з 28.06.1950 по 24.08.1957, з урахуванням виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885; 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

СуддяКисильова Ольга Йосипівна