Рішення № 121833620, 24.09.2024, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року м. Житомир справа № 240/30404/23

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 28.08.2023 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 період роботи з 01.07.2000 по 04.04.2002 на посаді вчителя фізичного виховання Ходорківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, виплату матеріальної допомоги в період профнавчання з 26.05.2010 по 09.11.2010 та призначити пенсію по інвалідності відповідно до статті 32 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 21.08.2023 (дати звернення).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у серпні 2023 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності та подала усі необхідні документи. За принципом екстериторіальності розгляд заяви здійснено відповідним структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яким 28.08.2023 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу - 10 років. У повідомленні про відмову у призначені пенсії № 0600-0218-8/90905 від 31.08.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зазначило, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не враховані періоди згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 09.09.1997: з 26.05.2010 по 09.11.2010, оскільки згідно статті 24 Закону передбачено виплату матеріальної допомоги тільки у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації; з 01.07.2000 по 04.04.2002, оскільки відповідно до даних реєстру застрахованих осіб не прослідковується робота за вказаний період. Вважаючи дії пенсійного органу протиправними, звернулася до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду Липи В.А. від 06.11.2023 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання (у письмовому провадженні).

28.11.2023 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, а 07.12.2023 від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надійшли відзиви, у яких відповідачі просять у задоволенні позову відмовити, оскільки відсутні підстави для зарахування певних періодів страхового стажу. Враховуючи те, що на дату звернення у позивача відсутній необхідний підтверджений страховий стаж (10 років), у призначенні пенсії їй відмовлено.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Житомирського окружного адміністративного суду "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи" від 17.07.2024 № 133 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2024 у зв`язку з призовом з 04.07.2024 на військову службу судді Липи В.А. справу передано на розгляд судді Леміщаку Д.М.

Ухвалою судді Леміщака Д.М. від 23.07.2024 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання (у письмовому провадженні), надано відповідачам строк для подання відзивів.

05.08.2024 від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надійшов відзив, який повторює доводи, наведені в попередньому відзиві.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.

Згідно з копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 21.06.2023 ОСОБА_2 є особою з інвалідністю 2 групи з 10.05.2023 довічно.

21.08.2023 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком. До заяви додано, зокрема, виписки з акту огляду МСЕК про встановлення, зняття або зміну групи інвалідності, документи про стаж (№ 28/392) згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, копію посвідчення серії НОМЕР_2 , копію трудової книжки серії НОМЕР_1 .

З урахуванням принципу екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яким 28.08.2023 прийнято рішення № 063850007043 про відмову у призначенні пенсії. У рішенні вказано:

«Вік заявника 45 років 01 місяць 20 днів. Статтею 32 Закону № 1058 визначено умови призначення пенсії по інвалідності для осіб з інвалідністю третьої групи від 43 до досягнення особою 45 років включно при наявному страховому стажі - не менше 10 років. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано період догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку, ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки не підтверджено дошлюбне прізвище. Не зараховано періоди згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 09.09.1997:

- період перебування в центрі зайнятості з 26.05.2010 по 09.11.2010, оскільки згідно ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 передбачено виплату матеріальної допомоги тільки у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації;

- період роботи з 01.07.2000 по 04.04.2002, оскільки відповідно даним реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування не прослідковується робота за вказаний період. Період роботи з 09.09.1997 по 04.04.2002 потребує перевірки.

Страховий стаж становить 7 років 11 місяців 8 днів, що є недостатнім для призначення цього виду пенсії.

Прийнято рішення відмовити у призначенні пенсії відповідно до п. 1 ст. 32 Закону № 1058 в зв`язку з відсутністю необхідного стажу 10 років».

Про прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області рішення позивача було повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 31.08.2023 № 0600-0218-8/90905.

Вважаючи таку відмову протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Спірні правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно ч. 1 ст. 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особам пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Залежно від ступеня втрати працездатності визначено три групи інвалідності. Причина, група, час настання інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону № 1058-IV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією, зокрема, для осіб з інвалідністю третьої групи від 43 років до досягнення особою 45 років включно при наявному страховому стажі не менше 10 років.

Абзацом першим ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п. 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991 застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також згідно зі ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (надалі - Порядок № 637) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» та прийнятою відповідно до зазначеної постанови Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58).

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов`язаних з заявником спільною роботою.

Таким чином, лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці орган Пенсійного фонду вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.

Крім цього, Верховний Суд у постанові від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Як вбачається з рішення № 063850007043 про відмову у призначенні пенсії пенсійним органом не зараховано період роботи з 01.07.2000 по 04.04.2002, оскільки відповідно до даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування не прослідковується робота за вказаний період.

При цьому, в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 , виданій 09.09.1997, за спірний період наявні такі записи:

- запис № 1: 09.09.1997 призначена на посаду вчителя фізичного виховання Ходорківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, наказ по Ходорківській середній школі № 50 від 09.09.1997;

- запис № 2: 04.04.2002 звільнена з посади вчителя фізичного виховання Ходорківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів по ст. 38 КЗпП України в зв`язку з поважними сімейними обставинами, наказ по відділу освіти Попільнянської райдержадміністрації № 20-к від 04.04.2002.

Крім того, на підтвердження стажу роботи в цей період позивач надала пенсійному органу копію довідки Ходорківського ліцею Попільнянської селищної ради Житомирської області № 105-01/32 від 28.09.2023, копію витягу з наказу по Ходорківській середній школі № 50 від 09.09.1997, копію архівної копії наказу по відділу освіти Попільнянської райдержадміністрації № 20-к від 04.04.2002, видану комунальною установою «Трудовий архів» Попільнянської селищної ради Житомирської області.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом.

Статтею 14-1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що Пенсійний фонд та його територіальні органи зобов`язані забезпечувати своєчасне внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру та здійснювати контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру.

Пунктом 1 Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794 (далі Положення № 794) визначено, що персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов`язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до п. 11 Положення № 794 фізична особа має право ознайомлюватися з відомостями про неї, внесеними до системи персоніфікованого обліку; у разі незгоди з відомостями, внесеними до системи персоніфікованого обліку, звертатися до уповноваженого органу із заявою про їх виправлення; вимагати від роботодавців повного та своєчасного подання до уповноваженого органу відомостей стосовно персоніфікованого обліку.

Згідно з п. 15 Положення № 794 спори, що виникають з питань правовідносин, пов`язаних з персоніфікованим обліком, розв`язуються за згодою сторін, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Аналізуючи зазначені норми права у їх сукупності, суд дійшов висновку, що наявність у системі персоніфікованого обліку (реєстрі застрахованих осіб) відомостей про періоди трудової діяльності застрахованих осіб є підставою для призначення та здійснення відповідній особі пенсійних виплат. Водночас відсутність у реєстрі відповідної інформації призведе до порушення права застрахованої особи на одержання виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Суд наголошує, що позивач не може нести негативних для себе наслідків через відсутність відомостей у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру, до формування якого вона не має жодного стосунку.

Крім того, рішенням від 28.08.2023 № 063850007043 пенсійний орган не зарахував до страхового стажу період перебування в центрі зайнятості з 26.05.2010 по 09.11.2010, оскільки згідно ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 передбачено виплату матеріальної допомоги тільки у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації.

Суд зазначає, що статтею 24 Закону № 1058 передбачено, що період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

У трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 , виданій 09.09.1997, за цей спірний період містяться такі записи:

Попільнянський районний центр зайнятості

- запис № 9: 26.05.2010 розпочато виплату матеріальної допомоги в період профнавчання ст. 27 п.п. 3.4.5 ст. 31 ЗУ ЗДССВБ (суд розцінює вказану абревіатуру як посилання на Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»), наказ № НТ 100527 від 27.05.2010;

- запис № 10: 09.11.2010 припинено виплату матеріальної допомоги в період профнавчання на підставі п.15 пп. 12 ПНМДППН (суд розцінює вказану абревіатуру як посилання на Порядок надання матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного), наказ № НТ 101110 від 10.11.2010.

Позивач також надала пенсійному органу копію свідоцтва про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації серії 12 СВ № 0063 від 09.11.2010 та додатку до цього свідоцтва про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації, реєстраційний номер 50 від 09.11.2010, згідно яких їй присвоєно кваліфікацію «перукар».

Суд вчергове зауважує, що законодавець чітко визначив, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено Порядком № 637.

Тобто на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Вищевказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17.

Однак, як уже зазначалося, пенсійному органу надано копію трудової книжки НОМЕР_1 , записи в якій відповідають вимогам Інструкції № 58, і самого цього факту достатньо для зарахування страхового стажу як за період з 01.07.2000 по 04.04.2002, так і за період з 26.05.2010 по 09.11.2010.

Отже, не зараховуючи позивачу до страхового стажу зазначені періоди роботи, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області діяло необґрунтовано та протиправно.

За таких обставин, сукупний страховий стаж позивача складає: 7 років 11 місяців 8 днів (стаж, врахований пенсійним органом), 1 рік 9 місяців 4 дні (стаж за період з 01.07.2000 по 04.04.2002) та 5 місяців 15 днів (стаж за період з 26.05.2010 по 09.11.2010), що разом становить 10 років 1 місяць 24 дні.

Наведене свідчить, що позивач має право на пенсію по інвалідності відповідно до статті 32 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

При цьому, доводи відповідачів про порушення дискреційних повноважень суд вважає безпідставними з огляду на таке.

У своєму рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

Згідно з Рекомендацією №К(80)2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.05.1980 на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 та від 22.01.2020 у справах № 1640/2594/18 та № 826/9749/17 відповідно.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що надані позивачем документи підтверджували право позивача на призначення пенсії по інвалідності, то Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області мало призначити таку пенсію.

Отже, такі повноваження відповідачів не є дискреційними.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, тому ефективним способом захисту прав позивача буде визнання протиправним рішення про відмову в призначенні пенсії та зобов`язання призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності відповідно до статті 32 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 21.08.2023.

При вирішенні вказаного спору суд зауважує, що згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

При цьому, 30.03.2021 набрала чинності постанова Правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України» (далі - Постанова правління № 25-1).

Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01.04.2021.

Запроваджена у зв`язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.

Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв`язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3. розділу IV Порядку № 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

За приписами пункту 4.10 розділу IV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Аналіз наведених положень Порядку № 22-1 свідчить про таке:

- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території;

- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п.4.10);

- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Так, у межах спірних правовідносин заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області та за результатом її розгляду прийнято спірне рішення.

Суд зауважує, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.

Відтак, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу IV Порядку № 22-1 належним відповідачем у частині позовних вимог щодо зобов`язання призначити пенсію є саме Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яке за принципом екстериторіальності розглянуло заяву позивача та прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії.

Головне управління Пенсійного фонду в Житомирській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов`язку щодо прийняття рішення за цією заявою.

Суд також звертає увагу, що листом від 31.08.2023 № 0600-0218-8/90905 Головне управління Пенсійного фонду в Житомирській області лише повідомило позивача про результат розгляду її заяви, натомість рішенням, яке безпосередньо впливає на права позивача, є рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 28.08.2023 № 063850007043 про відмову в призначенні пенсії.

Отже, позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду в Житомирській області заявлені безпідставно.

Така позиція суду ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23 та від 09.07.2024 у справі № 240/16372/23.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Розподіл судових витрат не здійснюється у зв`язку з відсутністю їх документального підтвердження.

Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирська область, 10003, код ЄДРПОУ 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, 158Б, м.Запоріжжя, Запорізька обл., Запорізький р-н, 69005, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 28.08.2023 № 063850007043 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити з 21.08.2023 ОСОБА_1 пенсію по інвалідності відповідно до статті 32 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Леміщак

Повний текст складено: 24 серпня 2024 р.

24.09.24