Рішення № 12183230, 11.11.2010, Господарський суд Чернігівської області

11.11.10

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів                                                                                 тел. 698166

просп. Миру , 20                                                  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

?11? листопада 2010 року справа № 7/119

Суддя Н.О. Скорик, розглянувши матеріали за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю ?Чернігівагрошляхбуд?

14007, м. Чернігів, вул. Павла Тичини,69

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ?Науково –виробнича фірма ?Теско?

14037, м. Чернігів, вул. Інструментальна,13

Про стягнення 2014,64 грн.

Представники сторін:

Від позивача : Нікітенко С.М. –дов. № 16/10 від 10.11.2010 р.

Від відповідача : Стволовий О.В. –дов. № 14 від 10.11.2010 р.

Суть спору:

Заявлено позов про стягнення 2014,64 грн. боргу по неоплаті вартості асфальту типу В м 1, переданого позивачем згідно видаткової накладної № РН – 0000976 від 28.10.2009 р. та отриманого відповідачем на підставі довіреності № 833227 від 27.10.2009 р.

Відповідач відзиву на позов не надав.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог не заперечив. Причину неоплати пояснює складним фінансовим становищем підприємства.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

                                                            Встановив:

          Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України Господарським визнається зобов?язання, що виникає між суб?єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб?єкт (зобов?язана сторона, у тому числі боржник) зобов?язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб?єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб?єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов??язаної сторони виконання її обов?язку.

          Згідно ст.. 193 Господарського кодексу України суб?єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов?язання належним чином відповідно до закону , інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобв?язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

          Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов?язків ( ст.. 11, 626 Цивільного кодексу України), які мають виконувались належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст.. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов?язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.. 525 Цивільного кодексу України).

          Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковим відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

          Відповідно до ч.2 та ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

          Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Доказів укладання договору як єдиного письмового документа сторони не надали.

Згідно видаткової накладної № РН –0000976 від 28.10.2009 р. позивачем передано, а відповідачем на підставі довіреності № 833227 від 27.10.2009 р. отримано асфальт типу В м 1 в кількості 28 тон по ціні 486,6667 грн. (без ПДВ). загальна вартість отриманого відповідачем асфальту становила 16352 грн. ( з ПДВ).

Статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач частково оплатив вартість товару в сумі 14337,36 грн., що підтверджується виписками банку.

Відповідно до ст.. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          13.10.2010р. позивачем направлено відповідачу лист –вимогу № 433 від 12.10.2010 р. про сплату боргу в сумі 2014,64 грн.

          Відповідач порушив умови зобов’язання –вартість товару не оплатив.

          На день розгляду справи в суді відповідач не надав доказів сплати боргу в сумі 2014,64 грн.

          Відповідно до ч.5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

          За таких обставин, вимоги позивача по стягненню боргу є правомірними, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

          Судові витрати покладаються на відповідача згідно ст.. 49 Господарського процесуального кодексу України.

          Надлишково сплачена сума 236 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення розгляду у судах, перерахована платіжним дорученням № 533 від 21.10.2010 р. підлягає поверненню з державного бюджету на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю ?Чернігівагрошляхбуд? згідно ст.. 47 Господарського процесуального кодексу України

          Керуючись ст.. ст.. 173,180,181,193 Господарського кодексу України, ст.ст.11,525,526,530 Цивільного кодексу України, ст..47,49,78,82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

1. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ?Науково –виробнича фірма ?Теско?, м. Чернігів, вул. Інструментальна,13 (р. 2600801762668 в філії АТ ?Укрексімбанк? в м. Чернігові, ФМО 353649, код 14246489) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ?Чернігівагрошляхбуд?, м. Чернігів, вул. Павла Тичини,69 (р. 26006301833936 в філії ?Відділення ПАТ Промінвестбанк м. Чернігів?, МФО 353456, код 03582480) 2014,64 грн. боргу, 102 грн. державного мита, 236 грн. грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

2. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю ?Чернігівагрошляхбуд?, м. Чернігів, вул. Павла Тичини,69 (р. 26006301833936 в філії ?Відділення ПАТ Промінвестбанк м. Чернігів?, МФО 353456, код 03582480) з державного бюджету 236 грн. надлишково сплачених витрат на інформаційно –технічне забезпечення розгляду у судах, перерахованих платіжним дорученням № 533 від 21.10.2010 р., яке додається.

          Суддя                                                                                           Н.О. Скорик