Постанова № 1218309, 28.11.2007, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2007 Справа № 10/126-07

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого Логвиненко А.О. (доповідач)

суддів: Головко В.Г., Павловського П.П.

при секретарі судового засідання Ревковій Г.О.

з участю прокурора Зіма В.Б.

позивача та відповідача-2 -Рєзник О.С.

відповідача-1 -ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши апеляційну скаргу Павлоградської міської ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2007р. у справі

за позовом Прокурора м. Павлоград Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Павлоградської міської ради

до відповідача-1 Приватного підприємця ОСОБА_1

відповідача-2 Виконавчого комітету Павлоградської міської ради, м. Павлоград Дніпропетровської області

з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Павлоградській міський відділ земельних ресурсів

про визнання угоди недійсною

В С Т А Н О В И В :

30.03.2007р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшов позов прокурора м. Павлоград в інтересах держави в особі Павлоградської міської ради про визнання недійсним договору. Свої вимоги прокурор обґрунтував тим, що у 1999р. відповідачі уклали договір тимчасового користування земельної ділянки, розташованій за адресою : м. Павлоград, вул. Горького. Вказаний договір не має істотної умови -стооку користування земельною ділянкою, а тому повинен бути визнаний недійсним.

Ухвалою господарського суду від 26.04.2007р. до участі в справі в відповідача-2 залучено виконавчий комітет Павлоградської міської ради (а.с.46).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2007р. (суддя Кощеєв І.М.) в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням Павлоградська міська рада звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом процесуального права, просила рішення скасувати та задовольнити позов. При цьому апелянт зазначив що суд безпідставно дійшов висновку про те, що при зверненні до суду було пропущено строк позовної давності.

ОСОБА_1 у своєму відзиві зазначила, що рішення суду є законним та обґрунтованим.

Прокурор та інші учасники судового процесу відзивів не надали.

Третя особа в судове засідання призначене для розгляду апеляційної скарги не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила. Враховуючи те, що залучені до справи докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність представника третьої особи, яку належним чином сповіщено про час та місце слухання справи.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши у відповідності до ст. 101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення у повному обсязі, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав :

Судом першої інстанції відмовлено в задоволенні позову прокурора через пропуск строку позовної давності та відсутність клопотання по поновлення цього строку. Проте такий висновок суду зроблено без повного та всебічного дослідження матеріалів справи.

З матеріалів справи вбачається, що спірний договір було укладено відповідачами 14.04.1999р. та зареєстровано 12.05.1999р. під №549 (а.с.9).

Відповідно до ст. 76 ЦК Української РСР, що діяла на час укладення спірної угоди, перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов, а право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Аналогічні положення щодо початку перебігу позовної давності містяться у ст.261 ЦК України.

В позовній заяві прокурора, зазначено, що про наявність спірного договору прокурору стало відомо під час перевірки, здійсненої у порядку нагляду за дотриманням вимог земельного законодавства (а.с.3).

До матеріалів справи під час її розгляду в суді першої інстанції не було залучено ніякої інформації щодо того, коли саме було проведено вищезгадану перевірку за результатами якої прокурор дізнався про існування спірної угоди. В порушення вимог ст.38 ГПК України місцевий суд не витребував від прокурора матеріали вказаної перевірки.

В той же час, з матеріалів отриманих судом під час апеляційного перегляду вбачається, що в березні 2007р. заступник міського голови надіслав в адресу прокурора м. Павлоград інформацію про наявність спірного договору і після вивчення наданих матеріалів, прокурором було пред'явлено відповідний позов.

Оскільки чинним законодавством, яке регламентує діяльність прокуратури, не передбачено обв'язок прокурора перевіряти законність всіх укладених органами міського самоврядування договорів, відсутні підстави вважати, що прокурор повинен був дізнатися про наявність спірного договору на протязі певного строку після його укладення. Натомість, зі змісту отриманого прокурором звернення, вбачається, що осатаній фактично дізнався про наявність спірного договору та про наявність підстав для звернення до суду лише у березні 2007р.

За таких обставин відсутні підстави вважати, про прокурором було пред'явлено позов з пропуском строку позовної давності, оскільки перебіг цього строку слід відраховувати з березня 2007р.

Що стосується суті позовних вимог, то колегія суддів враховує таке.

Зі змісту договору на право тимчасового користування землею, вбачається, що 14.04.1999р. відповідачі уклали договір оренди земельної ділянки. У відповідності до вимог чинного законодавства, вказаний договір пройшов державну реєстрацію 12.05.1999р. На час укладення договору питання передачі земельних ділянок в оренду регламентувалися Земельним Кодексом України, Законом України “Про оренду землі” та іншими нормативними актами.

Відповідно до ст. 24 Земельного Кодексу України (1990р.) право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором. Форма договору і порядок його реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України. Припасами ст.14 Закону України “Про оренду землі” (в редакції від 18.10.1998р.) передбачено, що умови договору оренди земельної ділянки не можуть суперечити законам України. Істотними умовами договору оренди земельної ділянки, зокрема, є термін договору оренди.

Постановою КМ України від 17.03.1993р. N197, що діяла на час укладення спірного договору, затверджено форму договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди). Відповідно до 1.2 типового договору, строк дії договору є обов'язковою умовою вказаного договору.

Таким чином, на час укладення спірного договору його зміст щодо строку користування земельною ділянкою, суперечив вимогам чинного на той час законодавства, що у відповідності до ст.48 ЦК Української РСР було підставою для визнання його недійсним.

Оскільки правовідносини, що виникли при укладенні спірного договору продовжували існувати після набрання чинності ЦК України, до спірних правовідносин слід застосовувати також і норми цього Кодексу.

Відповідно до ст.203,215 ЦК України правочин, зміст якого суперечить цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства, визнається судом недійсним.

В зв'язку з тим, що зміст спірного договору як на час його укладення, так і на час розгляду справи в суді, суперечив нормам чинного законодавства оскільки не містив строку оренди, позов прокурора про визнання договору недійсним підлягає задоволенню.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду повинно бути скасовано на підставі п4 ч1 ст.104 ГПК України через неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права.

На підставі ст.49 ГПК України судові витрати суд покладає на відповідача-2, оскільки спір виник з вини виконавчого комітету Павлоградської міської ради, який маючи в своєму штаті юристів, погодився на підписання договору, який з явною очевидністю не відповідав вимогам чинного законодавства.

Керуючись ст. 101, 103 -105 ГПК України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Павлоградської міської ради задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2007р. скасувати.

Позов прокурора м. Павлоград задовольнити.

Визнати недійсним договір на право тимчасового користування землею укладений 14.04.1999р. між виконкомом Павлоградської міської ради і приватним підприємцем ОСОБА_1 та зареєстрований 12.05.1999р. під №549.

Стягнути з виконавчого комітету Павлоградської міської ради на користь державного бюджету через Відділення держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (р/рахунок 31114095500005 в банку УДКУ в Дніпропетровській області, код бюджетної класифікації 22090200, МФО 805012) 85 грн. державного мита та державного мита у розмірі 42 грн. 50 коп. на користь державного бюджету через Відділення держказначейства у Бабушкінському районі (р/рахунок 31119095700004 в банку УДКУ в Дніпропетровській області, код бюджетної класифікації 24245686, МФО 805012) на користь Державного підприємства “Судовий інформаційний центр” (р/рахунок 26002014180001 в ВАТ “Банк Універсальний”, м. Львів, МФО 352707, ЄДРПОУ 30045370) 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Головуючий А.О. Логвиненко

Суддя В.Г. Головко

Суддя П.П. Павловський