Рішення № 121829690, 23.09.2024, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/15543/24

пр. № 2-а/759/179/24

23 вересня 2024 року м.Київ

Суддя Святошинського районного суду м. Києва Твердохліб Ю.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту територіального контролю м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа: ОСОБА_2 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автономному режимі,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту територіального контролю м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа: ОСОБА_2 , у якому просить скасувати постанову серії 2КІ №0000657028, яка складена 25.07.2024 року про накладення на неї, як власника транспортного засобу «FORD FOCUS», номерний знак НОМЕР_1 , адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі та закрити справу про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 25.07.2024 року на паркувальному майданчику вул. Володимиро-Либідська, 16 (ринок «Володимирський») на лобовому склі належного їй автомобіля «FORD FOCUS», номерний знак НОМЕР_1 було залишено повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності згідно з постановою серії 2КІ №0000657028, яка складена 25.07.2024 року об 11:52:31 год. головним спеціалістом - інспектором з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ОСОБА_2, згідно з яким її притягнуто до адміністративної відповідності за порушення вимог дорожнього знаку 5.43 з табличкою 7.14 Правил дорожнього руху та вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ст. 152-1 КУпАП, оскільки належний ій транспортний засіб було залишено на майданчику для платного паркування без оплати паркування та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 700,00 грн.

Вважає, що нею не були порушені правила паркування транспортних засобів, в тому числі щодо неоплати вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування, оскільки вона є особою з інвалідністю, у неї на автомобілі наявний відповідний розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю» та маю право на користування відповідними пільгами, передбаченими законодавством для осіб з інвалідністю.

Процесуальні дії

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2024 року визначено головуючого суддю та справа передана до провадження судді Святошинського районного суду м. Києва Твердохліб Ю.О. (а.с. 17-18).

Ухвалою судді Святошинського районного суду м.Києва від 01.08.2024 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (а.с. 20-21).

Ухвалою судді Святошинського районного суду м.Києва від 08.08.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 41-42).

22.08.2024 року до суду від Департаменту територіального контролю м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшов відзив на позовну заяву, у якому просять повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказують, що постановою інспектора від 25.07.2024 серії 2КІ № 0000657028 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за залишення транспортного засобу на майданчику для платного паркування без оплати паркування, чим порушено вимоги дорожнього знаку 5.43 з табличкою 7.14 та вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 152-1 КУпАП. Позивачем не оспорюється розміщення транспортного засобу в зоні дії дорожнього знаку 5.43 з табличкою 7.14. Однак, позивач не залишила під лобовим склом копію документу, який виключає адміністративну відповідальність: підтвердження оплати за паркування або пенсійне посвідчення особи з інвалідністю, що підтверджується матеріалами фото фіксації оскаржуваної постанови та не оспорюється позивачем. Позивач розмістила розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю» лише ззаду свого транспортного засобу порушивши п. 30.3 правил ПДР України. Сама лише наявність на транспортному засобі розпізнавального знаку «Водій з інвалідністю» не дає права на пільги, передбачені законодавством, оскільки такі розпізнавальні знаки може вільно придбати будь-яка особа, тоді як пенсійне посвідчення особи з інвалідністю видається конкретній особі за наявності у неї стійких розладів функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, що підтверджено відповідними висновками лікарських комісій.

26.08.2024 року до суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, у якій просила позов задовольнити та стягнути суму оплаченого штрафу у розмірі 350,00 грн. Зазначала, що згідно з Правилами дорожнього руху розміщення на транспортному засобі знаку «Водій з інвалідністю» є правом, а не обов`язком особи з інвалідністю. Тому посилання відповідача на те, що розміщення відповідного знаку лише з однієї сторони авто не дало інспектору можливості ідентифікувати власника припарковано транспортного засобу як особи з інвалідністю є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки інспектор вочевидь бачив відповідний розпізнавальний знак та зафіксував його на фото 7 та 9, які додані до відзиву на позовну заяву. Отже підтверджені відомості щодо її статусу, як особи з інвалідністю є достатніми для висновку про неможливість застосування статі 152-1 КУпАП відносно неї на території, де органом місцевого самоврядування встановлено пільги зі сплати послуг паркування для такої категорії осіб.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

На момент розгляду справи по суті клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило. Зважаючи на викладене, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами без повідомлення сторін.

У відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши письмові матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що 25.07.2024 року о 11:52 год. головним спеціалістом - інспектором з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального

контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідності ОСОБА_1 за порушення вимог дорожнього знаку 5.43 з табличкою 7.14 Правил дорожнього руху та вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ст. 152-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 700,00 грн постанова серії 2КІ №0000657028 (а.с. 10-12).

Згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи (загальне захворювання) з 17.09.2019 року, довідно (а.с. 15).

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого ст. 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена в адміністративно правових нормах відповідною статтею особливої частини КУпАП сукупність ознак, які визначають громадську небезпечність, винність, протиправність вчинку, що призводить до застосування адміністративно правових санкцій.

Відповідно до частини першої статті 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Згідно частини першої статті 279-3 КУпАП відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили: ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу; особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.

Відповідно до частини першої статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів .

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що на підставі показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), до встановленої законом адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, може бути притягнуто фізичну особу або керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, або внесеного до Єдиного державного реєстру транспортних засобів належного користувача відповідного транспортного засобу. Звільнення такої особи від відповідальності можливе у разі: (1) надання доказів вибуття транспортного засобу з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, (2) використання іншими особами номерних знаків, що належать транспортному засобу, (3) звернення особи, яка фактично керувала транспортним засобом, із заявою про визнання факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності.

Судом встановлено, що приймаючи оскаржувану постанову серії 2КІ №0000657028 головним спеціалістом - інспектором з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ОСОБА_2 встановлено порушення правил паркування автомобіля «FORD FOCUS», номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1 , а саме неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування.

ОСОБА_1 вказує, що є особою з інвалідністю, у неї на автомобілі наявний відповідний розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю» та має право на користування відповідними пільгами, передбаченими законодавством для осіб з інвалідністю.

Положеннями ч.1 ст. 152-1 КУпАП передбачено настання відповідальності в разі порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування.

Згідно з п. 15.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.

Інформаційно-вказівним знаком 5.43 Правил дорожнього руху (Зона стоянки) позначається початок зони, де дозволено стоянку на проїзній частині або вздовж проїзної частини за умов, що зазначаються на знаку або додаткових табличках під ним.

Згідно приписів Правил дорожнього руху табличка до дорожнього знаку 7.14 Платні послуги, застосовується із знаками 5.42.1, 5.42.2 або 5.43 для позначення місць, майданчиків або зони стоянки транспортних засобів, на яких беруть плату за паркування.

Відповідно до примітки до статті 152-1 КУпАП, положення частини першої цієї статті не застосовується до осіб, які відповідно до закону звільняються від сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів

Згідно статті 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.Дискримінація за ознакою інвалідності забороняється.

Варто зауважити, що право безкоштовного паркування для осіб з інвалідністю не обмежується спеціальними місцями для паркування чи окремими майданчиками, а, з огляду на відсутність у Правилах благоустрою міста Києва будь-яких уточнень, стосується всіх місць для паркування транспортних засобів на території міста Києва.

Згідно пункту 17.11.1 Правил благоустрою міста Києва (далі - Правила) правом безкоштовного паркування користуються: спеціальний автотранспорт із службовими державними номерними знаками під час виконання прямих службових обов`язків у зоні місць для платного паркування (прокуратури, МВС, СБУ, пожежної охорони, швидкої допомоги, аварійний спецавтотранспорт міських комунальних служб тощо); інваліди війни, інваліди дитинства та інваліди внаслідок загального захворювання; ветерани Великої Вітчизняної війни та інших локальних воєн.

Згідно пункту 17.11.2. Правил питання пільгового паркування службового автотранспорту центральних та місцевих органів виконавчої влади та інших бюджетних організацій вирішується окремо виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) за погодженням з постійними комісіями Київської міської ради в установленому порядку.

Відповідно до пункту 17.11.3. Правил оператор на майданчиках платного паркування автотранспортних засобів та автостоянках повинен забезпечити резервування, спеціальних місць паркування в обсязі 10 відсотків від загальної кількості, але не менше одного місця для паркування автомобілів та інших автотранспортних засобів, які перевозять інвалідів, з їх позначенням відповідними розмітками або іншими інформаційними покажчиками. При облаштуванні спеціальних місць (у разі можливості) передбачати їх резервування на відстані не більш як 50 метрів перед входом до будівлі, а біля житлових будинків - не більш як за 100 метрів. На зарезервованих спеціальних місцях паркування пільгами користуються особи, визначені в ч. 3 п. 17.11.1 цих Правил.

Так, Київська міська рада встановивши пільги щодо безоплатного паркування для певної категорії осіб не вправі в особі Департаменту транспортної інфраструктури її виконавчого органу притягати таких осіб до відповідальності за правопорушення, пов`язані із реалізацією встановлених пільг, оскільки це свідчитиме про грубе порушення принципу належного урядування.

Твердження представника Департаменту про те, що на момент винесення оскаржуваної постанови був відсутній будь-який документ на підтвердження наявності у позивача права на пільгу, суд відхиляє та вказує, що нормативно-правові акти не передбачають розміщення під лобовим склом автомобіля копій документів, які надають право скористатись безкоштовним паркуванням.

Підтверджені в ході судового розгляду відомості щодо статусу особи-позивача є достатніми для висновку про неможливість застосування статі 152-1 КУпАП відносно особи на території, де органом місцевого самоврядування встановлено пільги зі сплати послуг паркування для такої категорії осіб.

Так, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 відсутня вина та відповідно склад адміністративного правопорушення за ч.1 ст.152-1 КУпАП.

Щодо клопотання відповідача-2 про виключення з числа відповідачів Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та заміну його на Департамент територіального контролю м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), суд зазначає наступне.

У відповідності до п.п. 10.1-10.3 статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належать: податок на майно; єдиний податок.

До місцевих зборів належать: збір за місця для паркування транспортних засобів; туристичний збір.

Місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю, крім земельного податку за лісові землі).

Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі.

Відповідно до п.286-1.1.1. ст. 286-1 Податкового кодексу України платниками збору для паркування транспортних засобів є юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи - підприємці, які згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках.

З системного аналізу наведених норм слід дійти висновку, що позивач як особа, яка наділена правами учасника бойових дій, не може заявляти вимогу на реалізацію передбачених п.18 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» пільг при оплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування, оскільки наведений пункт не охоплює право на звільнення від сплати саме «послуг», тобто відмінного від ознак податкового та митного законодавства терміну.

За приписами п. 14.1.104.статті14Податкового кодексу України майданчики для платного паркування - площа території (землі), що належить на правах власності територіальній громаді або державі, на якій відповідно до рішення органу місцевого самоврядування здійснюється платне паркування транспортних засобів.

Згідно зп.286-1.1.2,286-1.1.3 Податкового кодексу України перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, в якому зазначаються їх місцезнаходження, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів, затверджується рішенням сільської, селищної, міської ради про встановлення збору.

Таке рішення разом з переліком осіб, які уповноважені організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів, надається виконавчим органом сільської, селищної, міської ради контролюючому органу в порядку, встановленому розділом I цього Кодексу.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування,транспорту і зв`язку належать: прийняття рішень про розміщення,обладнання та функціонування майданчиків для паркування транспортних засобів та стоянок таксі на вулицях і дорогах населених пунктів,здійснення контролю за дотриманням визначених правилами паркування транспортних засобів вимог щодо розміщення,обладнання та функціонування майданчиків для паркування; впровадження в межах відповідного населеного пункту автоматизованої системи контролю оплати вартості послуг з паркування, затвердження технічних вимог та завдання до цієї системи; уповноваження інспекторів з паркування здійснювати у випадках, визначених законом, розгляд справ про адміністративні правопорушення та проводити тимчасове затримання транспортних засобів.

У відповідності до ст. 59 Закону України № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно з ч.1 ст. 73 Закону України № 280/97-ВР акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на наведене, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до положень ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною першою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п.10 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», а тому, з суб`єкта владних повноважень підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 72, 77, 90, 134, 139, 241-256, 271, 286 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту територіального контролю м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа: ОСОБА_2 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автономному режимі задовольнити.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії 2КІ № 0000657028 від 25 липня 2024 року, винесену головним спеціалістом - інспектором з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.152-1 КУпАП.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст.152-1 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок на користь держави.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ЄДРПОУ 37405285, адреса: м.Київ, вул. Леонтовича, 6.

Відповідач: Департамент територіального контролю м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ЄДРПОУ 34926981, адреса: м.Київ, вул. Дегтярівська, 31, корп. 2.

Третя особа: інспектор з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ОСОБА_2, ЄДРПОУ 37405285, адреса: м.Київ, вул. Леонтовича, 6.

Текст рішення виготовлено 23.09.2024.

Суддя: Ю.О. Твердохліб