Ухвала суду № 121821788, 19.09.2024, Великоберезнянський районний суд Закарпатської області

Справа № 298/754/24

Номер провадження 1-кс/298/176/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2024 року с-ще Великий Березний

Слідчий суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника -адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Великий Березний клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Ужгород Закарпатської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , знятого з місця реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , з вищою освітою, непрацюючого, одруженого, який має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, судимого вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 2 листопада 2023 року за ч.1 ст.309 КК України до штрафу в розмірі 17000 гривень, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, у кримінальному провадженні №12024071070000058 від 13 березня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

19 вересня 2024 року старший слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 за погодженням із прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12024071070000058від 13березня 2024рокуза ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Клопотання мотивованотим,що у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше березня 2024 року, ОСОБА_7 , усвідомлюючи те, що шляхом проведення заборонених операцій у сфері обігу психотропних речовин є можливість швидко незаконно збагатитись, а також будучи обізнаною про місця та осіб, у яких можна придбати психотропну речовину метамфетамін, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи незаконність та протиправність своїх дій, організувала стійку злочинну групу, до складу якої залучила своїх знайомих ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яких забезпечувала з вказаного періоду часу психотропною речовиною «метамфетамін», а останні в свою чергу, дотримуючись заходів конспірації, на виконання своїх функцій, в подальшому збували її за грошові кошти особам, схильним до їх вживання на території м.Ужгород та Ужгородського району Закарпатської області, розподіляючи між собою грошові кошти, отримані від збуту таких заборонених в обігу речовин.

Окрім цього, починаючи з 19.08.2024, ОСОБА_7 залучила до складу групи гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , в свою чергу ОСОБА_15 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, розуміючи, що ОСОБА_7 спільно із іншими учасниками групи являються розповсюджувачами психотропних речовин серед мешканців м.Ужгород та Ужгородського району, на пропозицію останньої щодо постачання психотропних речовин погодився, після чого, діючи узгоджено, в складі групи осіб, дотримуючись заходів конспірації, на виконання своїх функцій, в подальшому постачав ОСОБА_7 психотропні речовини, а також збув їх ОСОБА_16 .

Таким чином, ОСОБА_7 забезпечувала себе та інших учасників групи під час реалізації психотропних речовин певними заходами безпеки і конспірації щодо нерозголошення дійсної незаконної діяльності; інформуванням осіб, що придбавали такі речовини, про місце, час та можливе місце збуту психотропної речовини, з метою недопущення виявлення злочинних дій групи сторонніми особами та працівниками правоохоронних органів, дотримуючись при цьому обумовлених правил поведінки при зустрічах із іншими членами групи та покупцями заборонених речовин з метою не викриття їх незаконної діяльності; особисто здійснювала збут психотропних речовин ОСОБА_17 та особам, які на даний час невстановлені; здійснювала облік збутих психотропних речовин; підшуковувала інших учасників групи.

Зазначається, що ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , як активні учасники групи, усвідомлюючи протиправність своїх злочинних дій, за вказівкою ОСОБА_7 безпосередньо приймали участь у придбанні психотропних речовин для їх подальшого збуту у роздріб, а також у зберіганні, зважуванні та фасуванні з метою збуту психотропних речовин, безпосередньо приймали участь у незаконному збуті таких речовин особам, що схильні до їх вживання, особисто займались підшукуванням осіб для подальшого збуту їм психотропних речовин, за обумовлену перед тим грошову вартість.

У складі групи ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_14 та ОСОБА_4 , умисно, з корисливих мотивів, вчинили ряд злочинів, пов`язаних з незаконним обігом психотропних речовин на території м. Ужгорода та Ужгородського району.

Крім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , будучи засудженим вироком Ужгородського міськрайонного суду від 02.11.2023 за вчинення кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.309 КК України до штрафу розміром 17 000 грн., на шлях виправлення не став та скоїв ряд нових злочинів пов`язаних з незаконним обігом наркотиків, за наступних обставин.

Зокрема встановлено, що ОСОБА_7 на початку вересня 2024 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, але не пізніше 10.09.2024, діючи разом із ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_14 та ОСОБА_4 у складі групи, реалізовуючи єдиний злочинний план з незаконного збагачення шляхом збуту заборонених в обігу речовин, з корисливих мотивів, умисно, повторно, у невстановленому місці, надала вказівку ОСОБА_4 щодо збуту психотропної речовини третім особам.

У свою чергу, ОСОБА_4 , реалізовуючи єдиний злочинний план з незаконного збагачення шляхом збуту заборонених в обігу речовин, діючи із ОСОБА_7 в групі, з корисливих мотивів, умисно, незаконно придбав у невстановлених осіб та місці з метою подальшого збуту невстановлену кількість психотропної речовини, обіг якої обмежено метамфетамін, та яку у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше ніж до 15:46 год. 10.09.2024 зберігав у невстановленому місці.

Після чого, з метою досягнення єдиного злочинного плану з ОСОБА_7 в групі, реалізовуючи єдиний злочинний умисел та вказівку останньої, які спрямовані на збут психотропних речовин, умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та настання суспільно небезпечних наслідків, 10.09.2024 о 15 год. 46 хв. перебуваючи біля закладу дошкільної освіти №21 «Ластовічка», що за адресою: АДРЕСА_2 , в ході проведення контролю за вчинення злочину у формі оперативної закупки незаконно збув за 15000 грн. особі зі зміненими анкетними даними ОСОБА_16 зіп-пакет з вмістом психотропної речовини, який остання в подальшому відразу добровільно видала працівникам поліції, всередині якого згідно висновку експерта знаходилась психотропна речовина - метамфетамін, масою 6,7004 г.

За таких обставин, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України, а саме у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту психотропних речовин, а також незаконному збуті психотропних речовин у великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб.

Вказується, що наявність обґрунтованої підозри повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: протоколом допиту свідка ОСОБА_16 ; протоколами зняття інформації з електронних комунікаційних мереж; протоколами візуального спостереження за особами; протоколами контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки; висновками судових експертиз наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів та іншими зібраними доказами і матеріалами досудового розслідування.

На думку сторони обвинувачення, докази, які зібрані на даному етапі слідства є достатніми для обрання запобіжного заходу та обґрунтовують підозру ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.

Метою застосування до підозрюваного ОСОБА_18 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

- переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Злочини, які інкримінуються ОСОБА_4 , є тяжкими і передбачають можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Вищевказані обставини, а також той факт, що Закарпатська область межує з чотирма країнами Європейського союзу, а саме з такими республіками як Румунія, Угорщина, Словаччина та Польща, що дає підстави вважати, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину, може переховуватись від органів досудового розслідування та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, як і в межах пункту пропуску через державний кордон України, так і поза межами таких, а також переховуватись на території України.

- незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні. Будучи обізнаним про осіб, які були свідками та яким відомі обставини вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 може незаконно впливати на них, а також на осіб, які будуть встановлені та покази яких матимуть суттєве значення для неупередженого досудового розслідування, а також їх родичів з метою дачі, зміни ними показань на його користь. Аналогічним чином ОСОБА_4 зможе впливати ще на експертів та спеціалістів, які вже залучені для проведення експертиз та в подальшому можуть бути залучені до проведення інших судових експертиз. Це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких. Окрім цього, ОСОБА_4 зможе впливати на інших підозрюваних у вказаному кримінальному провадженні.

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Знаходячись на волі, ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання, а також переїжджати в інші регіони та області України, чим ускладнить проведення з останнім слідчих та процесуальних дій.

- знищити, сховати або спотворити речі і документи, що мають істотне значення для встановлення всіх обставин вчиненого злочину. Існування даного ризику, обґрунтовано тим, що на даному етапі досудового розслідування не виявлено місця виготовлення та пакування наркотичних засобів та психотропних речовин, не встановлено інших осіб та використовувані ними засоби для виготовлення, пакування та розповсюдження наркотичного засобу, що можуть бути виявлені і використані як докази, є підстави вважати, що такі знаходиться в іншому місці, у інших осіб, про що підозрюваний може бути обізнаною, і до знищення чи приховування яких підозрюваний може вдатися перебуваючи на волі.

- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Так, будучи на волі, ОСОБА_4 й надалі матиме можливість вчиняти кримінальні правопорушення, зокрема і надалі здійснювати збут психотропних речовин, з метою отримання прибутку.

Зазначається, що підставою застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність вищевказаних ризиків.

На думку старшого слідчого, ОСОБА_4 на підставі вагомих доказів обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який йому у випадку визнання винним, загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років; стан здоров`я якого не перешкоджає утриманню під вартою. Таким чином, інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 та не буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Посилається, що враховуючи кількість осіб підозрюваних у даному кримінальному провадженні, наявність єдиного умислу на вчинення тяжких злочинів, чіткої ієрархії та розподіленості ролей наразі вирішується питання про здійснення перекваліфікації у вказаному кримінальному провадженні на ч.3 ст.307 КК України, які в свою чергу віднесено до категорії особливо тяжких злочинів. Вказана перекваліфікація буде проведена після розсекречення всіх зібраних матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, а тому з вказівкою на п.5 ч.4 ст.183 КПК України наголошується, що слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу вправі не визначати застави у даному кримінальному провадженні.

З оглядуна вищенаведене,старший слідчийза погодженнямз прокуроромпросить обрати щодо ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.307 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб без визначення розміру застави.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право на обрання щодо підозрюваного ОСОБА_4 найбільш суворого запобіжного заходу. Додатково наголосив на наявності у вказаному кримінальному провадженні ризиків. На думку прокурора, більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. Ствердив, що здобутими в ході досудового розслідування доказами повністю підтверджено причетність ОСОБА_4 до вчинення злочину, останній виконував роль постачальника метамфетаміну ОСОБА_7 і сам збував такий, проведеними НСРД зафіксовано збут ОСОБА_4 метамфетаміну, а також його дії і роль в складі групи осіб. Повідомив, що під час обшуку ОСОБА_4 добровільно видав кристалічну речовину можливо метамфетамін, таблетки екстазі, грошові кошти, банківські картки та шприци.

В судовому засіданні захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 щодо задоволення клопотання заперечив. Зазначив про недоведеність наведених у клопотанні та в судовому засіданні ризиків, необгрунтованість підозри. Вказав, що відповідно до матеріалів клопотання щодо ОСОБА_4 наявний лише один епізод. Посилаючись на наявність у підозрюваного ОСОБА_4 постійного місця проживання, міцних соціальних зв`язків, трьох неповнолітніх дітей та проблеми зі здоров`ям, а також надання ОСОБА_4 визнавальних показів, просив застосувати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав позицію захисника. Просив не застосовувати до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою, зазначивши, що хоче співпрацювати з слідством. Повідомив, що здійснював збут метамфетаміну ОСОБА_7 , остання з ним за це розраховувалась, в свою чергу він отримував психотропні речовини із-за кордону рейсовими автобусами здебільшого з Праги, водіями йому передавали ці речовини, а він, отримавши, або давав гроші водію для передання постачальнику, або кидав на банківську карту через термінал. Зазначив, що мав збут психотропних речовин ОСОБА_7 біля 10 разів, спілкувався з нею часто, остання займалась систематичним збутом психотропних речовин в себе в квартирі, до неї ходило багато людей, вартість дози становить 500 грн. Визнав, що також вживає метамфетамін.

Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя доходить наступного висновку.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст.177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.

Відповідно до п.5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділенням ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені №12024071070000058 від 13 березня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

19 вересня 2024 року ОСОБА_4 затримано в порядку ч.6 ст.615 КПК України.

19 вересня 2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими старший слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України. Зокрема такими є: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024071070000058 від 13 березня 2024 року; протокол допиту свідка ОСОБА_16 від 19 липня 2024 року; протокол допиту свідка ОСОБА_16 від 11 вересня 2024 року; постанова про доручення здійснення досудового розслідування кримінального провадження слідчій групі від 18 вересня 2024 року; постанова про проведення контролю за вчинення злочину від 29.07.2024; протокол про результати проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 10 вересня 2024 року; постанова про призначення експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів від 11 вересня 2024 року; висновок експерта №СЕ-19/107-24/9690-НЗПРАП від 12.09.2024; довідка про витрати на проведення судової експертизи; протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 19 вересня 2024 року; протокол обшуку від 19 вересня 2024 року; протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 21.08.2024 року.

Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинено, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого, доданих до нього матеріалах, які досліджені в судовому засіданні.

Водночас слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі Мюррей проти Сполученого Королівства (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.

В свою чергу, стороною захисту не наведено жодної обставини, яка б очевидно та беззаперечно вказувала на будь-яку непричетність підозрюваного ОСОБА_4 до злочину, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, або необгрунтованість повідомленої підозри, а за такого на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є вочевидь необгрунтованим.

Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.2ст.307КК України,а саме: у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та збуті психотропних речовин, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, за скоєння якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, яке відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_4 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Клішин проти України наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків та підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Такий висновок ґрунтується на тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років з конфіскацією майна. На думку слідчого судді, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі Ілійков проти Болгарії, в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Оцінюючи можливість впливу на свідків та підозрюваних у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від вказаних осіб, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин, ризик впливу на свідків та підозрюваних існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.

Слідчий суддя бере до уваги також те, що є коло осіб, які з достатньою вірогідністю будуть допитуватися в якості свідків надалі, щодо яких, у свою чергу, ОСОБА_4 з метою уникнення ним кримінальної відповідальності може вживати заходів для спотворення змісту та обсягу показань.

Також, слідчий суддя враховує, що за версією сторони обвинувачення кримінальне правопорушення було вчинено за попередньою змовою групою осіб, що дає підстави обґрунтовано припускати про наявність можливої координації та взаємозв`язків між підозрюваними.

Оскільки на даний час триває досудове розслідування та в межах нього, як зазначено стороною обвинувачення, для встановлення всіх обставин проводяться слідчо-розшукові заходи, спрямовані на встановлення всіх осіб, причетних до вчинення зазначеного кримінального правопорушення, місця проживання інших співучасників злочину, місця знаходження та вилучення речових доказів - речей та документів, що можуть бути використані як речові докази, слідчий суддя вважає також доведеним і ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із зазначених речей, які маються істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що може негативно вплинути на хід досудового розслідування та його результат.

Крім того, з огляду на характер інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється (ч.2 ст.307 КК України), корисливий мотив вчинення такого, беручи до уваги, що ОСОБА_4 не є працевлаштованим, не має офіційного та постійного законного заробітку, слідчий суддя приходить до переконання, що в рамках даного кримінального провадження, окрім вищезазначених, також наявний ризик у вигляді можливого вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).

ОСОБА_4 2 листопада 2023 року був засуджений вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 2 листопада 2023 року за ч.1 ст.309 КК України до штрафу в розмірі 17000 гривень, штраф не сплатив.

Вказані обставини свідчать про схильність ОСОБА_4 до вчинення протиправних дій.

На думку слідчого судді, під час розгляду клопотання сторона обвинувачення довела існування ризиків, передбачених п.1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

У ході розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено наявність ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Твердження сторони обвинувачення щодо можливості підозрюваним перешкоджати кримінальному правопорушенню іншим чином, не беруться слідчим суддею до уваги, оскільки наведені слідчим аргументи в цій частині клопотання є доволі абстрактними, а під час судового засідання слідчому судді прокурором не надано обґрунтувань вказаному ризику.

Прогнозування слідчого у своєму клопотанні ймовірності підозрюваним перешкоджати кримінальному правопорушенню іншим чином, не ґрунтується на матеріалах справи, інших достовірних відомостях, а тому не може сприйматись судом як об`єктивне та використовуватись при вирішенні клопотання, оскільки воно побудоване на самих лише припущеннях.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_4 на свободу. За встановлених обставин, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, і що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, що зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. На переконання слідчого судді, такий висновок узгоджується з вимогами ст.5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки тримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою з наведених підстав виправдане існуванням суспільного інтересу на забезпечення належного досудового розслідування у кримінальному провадженні про тяжкий злочин.

Органом досудового розслідування обґрунтовано недостатність застосування до ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, а саме в разі застосування до ОСОБА_4 таких запобіжних заходів як домашній арешт, особиста порука, особисте зобов`язання, орган досудового розслідування не зможе в повній мірі забезпечити виконання завдань кримінального провадження та не матиме можливості запобігти спілкуванню підозрюваного з іншими учасниками злочинів, здійсненню останнім впливу на свідків з метою уникнення кримінальної відповідальності, перешкоджання підозрюваним ОСОБА_4 виконанню процесуальних рішень.

При прийнятті рішення слідчий суддя також враховує, що відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства (Летельє проти Франції).

При цьому, слідчий суддя враховує, що Європейський суд з прав людини у справі Ілійков проти Болгарії зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. У справі Летельє проти Франції вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого та необхідність застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Даний вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про особу підозрюваного ОСОБА_4 та тяжкості пред`явленої йому підозри, зможе у повній мірі забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Наведені в судовому засіданні захисником доводи на захист підозрюваного ОСОБА_4 , в тому числі і щодо наявності у підозрюваного постійного місця проживання, наявності на утриманні трьох неповнолітніх дітей, не можуть бути безумовною підставою для застосування щодо підозрюваного менш суворого запобіжного заходу, оскільки не спростовують висновки слідчого судді про існування ризиків, які зазначені в клопотанні слідчого. З огляду на викладене, вимоги сторони захисту про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, задоволенню не підлягають.

За наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні тяжкого злочину за ч.2 ст.307 КК України, на переконання слідчого судді, навіть наявність соціальних зв`язків ОСОБА_4 не усуває існування доведених стороною обвинувачення ризиків, передбачених ч. 1 ст.177 КПК України.

Поряд з цим слідчий суддя враховує, що застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , слідчий суддя своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Крім цього, слідчим суддею враховуються обставини, визначені у ч.1 ст.178 КПК України, а саме: повідомлення ОСОБА_4 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, вагомість наявних доказів цього, його вік, стан здоров`я, в тому числі відсутність даних про те, що стан здоров`я підозрюваного виключає можливість його утримання під вартою, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим.

На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого, погоджене прокурором, необхідно задовольнити і застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Перевіряючи наведені в судовому засіданні доводи сторони захисту щодо відсутності доказів у даному кримінальному провадженні, які б свідчили про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину, слідчий суддя зазначає, що слідчим у кримінальному провадженні надано докази, які на даній стадії досудового розслідування є достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_4 . Однак, дослідження доказів з метою визнання їх такими, які можуть бути покладені в основу винуватості особи у вчиненні того чи іншого злочину відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.

Враховуючи викладене, зазначені стороною захисту аргументи про відсутність у матеріалах кримінального провадження доказів, які б підтверджували заявлені слідчим у клопотанні ризики та обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_4 підозри, є безпідставними.

За наведених обставин, твердження захисника про можливість забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 шляхом застосування до нього запобіжного заходу не пов`язаного з позбавленням волі, не можуть бути прийняті слідчим суддею, виходячи з обставин даного кримінального провадження і даних про особу підозрюваного.

Крім цього, слідчий суддя враховує мотив та спосіб вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками для суспільства в цілому, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості.

Таким чином, в судовому засіданні прокурором доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти встановленим під час розгляду ризикам, оскільки у кримінальному провадженні зібрані докази, які у своїй сукупності вказують на обґрунтованість підозри про вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, наявні обґрунтовані ризики, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України.

Також беручи до уваги специфіку кримінального правопорушення, його суспільний резонанс, роль ОСОБА_4 у його вчиненні, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, що свідчить про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Даний вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про особу підозрюваного ОСОБА_4 , який є раніше судимим, та тяжкості пред`явленої йому підозри, зможе у повній мірі забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого, погоджене прокурором, необхідно задовольнити і застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні, посилаючись на те, що в даному кримінальному провадженні буде здійснена перекваліфікація злочину на ч.3 ст.307 КК України, просив не застосовувати щодо підозрюваного заставу.

Такі вимоги сторони обвиунвачення не узгоджуються з приписами ч.3 ст.183 КПК України.

Так, за змістом ч.3 ст.183 КПК, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Відповідно до вимог ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному ОСОБА_4 розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

Стосовно визначення розміру застави слідчий суддя враховує, що закон не містить вимог при оцінці майнового стану підозрюваного враховувати виключно наявні грошові кошти. Разом з тим, згідно вимог ч.4 ст.182 КПК України, відповідно до яких, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про особу та ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до частини п`ятої статті 182 КК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у межах, зазначених цим кодексом не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

У рішенні Мангурас проти Іспанії від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

У той же час слід не допускати встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

Таким чином, з одного боку розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Враховуючи обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, що належить до категорії кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інших кримінальних правопорушень проти здоров`я населення, з урахуванням суті та характеру злочину, що вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, з огляду на обстановку, при якій злочин був скоєний, роль підозрюваного у вчиненні злочину, вчинення злочину в умовах воєнного стану, що суттєво впливає на здатність особи до самокерованої правослухняної поведінки при виконанні ним процесуальних обов`язків та зменшення ризиків, майновий стан підозрюваного, наявність ризиків, даних щодо особи підозрюваного, слідчий суддя дійшов висновку, що застава у визначених законом межах, з урахуванням усіх обставин справи, не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, і має бути призначена у розмірі, який перевищує граничний розмір застави, встановлений законом.

Таким чином, застава у визначених законом межах, з урахуванням усіх обставин справи, не здатна забезпечити виконання ОСОБА_4 , що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на нього обов`язків, та запобігти ризикам переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні; знищення, переховування або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчиненні іншого кримінального правопорушення, які встановлені слідчим суддею, і має бути призначена у розмірі, який перевищує граничний розмір застави, встановлений законом. Тому з урахуванням встановлених вище обставин, слідчий суддя доходить висновку, що застава у розмірі 800000(вісімсоттисяч)гривень, не є непомірною для підозрюваного, в той же час ця сума є значною та, на думку слідчого судді, цілком здатною забезпечити виконання належної процесуальної поведінки з боку підозрюваного ОСОБА_4 .

Крім того, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного, в разі внесення ним застави, обов`язки, що визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави відносно ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Застосувати щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів.

Одночасно для забезпечення виконання ОСОБА_4 обов`язків, визначенихКПК України, визначити заставу врозмірі 800000(вісімсоттисяч)гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26213408; ІНФОРМАЦІЯ_10 ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA198201720355209001000018501; призначення платежу: застава за ОСОБА_4 у справі №298/754/24; провадження №1-кс/298/176/24 згідно ухвали слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 19 вересня 2024 року.

Роз`яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов`язки, передбачені ч.5ст.194 КПК України:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їх викликом, вимогою за визначеною ними періодичністю;

- не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання в органи ДМС України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії ухвали визначити по 23 год. 59 хв. 17 листопада 2024 року.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1