Рішення № 12181640, 30.09.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2010 р. Справа № 12/019-10

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого: судді Дьоміної С.Ю.

секретар:Кулакова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомакціонерного виробничо-комерційного товариства відкритого типу “Рівненська кондитерська фабрика”

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення штрафних санкцій за відмову від виконання

зобовязання у розмірі 7482,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Терещенко О. А.-представник (довіреність від 24.05.2010 року);

від відповідача: не зявився,

ВСТАНОВИВ:

30 серпня 2010 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява акціонерного виробничо-комерційного товариства відкритого типу “Рівненська кондитерська фабрика” (далі позивач) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення штрафних санкцій за відмову від виконання зобовязання у розмірі 7482,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору №09/04/10 від 09 квітня 2010 року, згідно з яким виконавець (далі відповідач) взяв на себе зобовязання надавати транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажів замовника, а замовник (далі позивач) зобовязувався надані послуги оплатити.

Згідно з умовами вищезазначеного договору, відповідач організовує перевезення вантажу автотранспортом, що надається позивачу, за маршрутом, що вказаний у разовій заявці, яку відповідач отримує засобами факсимільного звязку (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.4.11. договору, у разі неможливості надати автотранспорт для перевезення вантажу за умовами, погодженими у заявці, та інформування позивача менше, ніж за дві доби, на відповідача накладаються штрафні санкції у розмірі 25% від вартості фрахту.

09 квітня 2010 року позивач за допомогою засобів факсимільного звязку направив відповідачу заявку № 262 про перевезення вантажу, у якій вказав маршрут перевезення вантажу, пункти, дату та строки його завантаження.

Відповідач зазначену заявку отримав 09 квітня 2010 року.

14 квітня 2010 року (у запланований день завантаження) на адресу позивача надійшло повідомлення про анулювання відповідачем заявки на перевезення.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача штрафні санкції за невиконання зобовязання у сумі 7482,00 грн.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 31.08.2010 року, справу призначено до розгляду 09 вересня 2010 року.

09 вересня 2010 року відповідач у судове засідання не зявився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, витребуваних ухвалою суду документів не надав.

Розгляд справи було відкладено на 21 вересня 2010 року.

20 вересня 2010 року на адресу суду надійшла довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно з якою місцезнаходженням відповідача є: АДРЕСА_1, що свідчить про те, що він був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

21 вересня 2010 року розгляд справи було відкладено на 30 вересня 2010 року.

30 вересня 2010 року у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, відзиву на позовну заяву не подано, керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами та дійшов висновку:

09 квітня 2010 року між акціонерним виробничо-комерційним товариством відкритого типу «Рівненська кондитерська фабрика»(далі позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі відповідач) був укладений договір №09/04/10, згідно з яким відповідач взяв на себе зобовязання надавати транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажів позивача, а позивач зобовязувався надані послуги оплатити.

Згідно з ч. 1 ст. 306 Господарського кодексу України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, повязана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Відповідно до ч. 4 цієї статті, допоміжним видом діяльності, повязаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Ч. 1 ст. 316 Господарського кодексу України закріплено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобовязується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, повязаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ч. 5 ст. 306 Господарського кодексу України, загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 3.8. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, заявка подається перевізнику у строк, визначений договором. За погодженням із перевізником замовник може передати заявку на перевезення вантажів телефонограмою, телетайпом, телеграфом, телексом, іншим фіксованим шляхом. У цьому випадку в такій заявці мають бути необхідні відомості, які характеризують найменування та кількість вантажу, адреси вантаження та розвантаження, відстані перевезення та рід упаковки.

Згідно з п. 1.2. договору, відповідач організовує перевезення вантажу автотранспортом, що надається позивачу, за маршрутом, що вказаний у разовій заявці, яку відповідач отримує засобами факсимільного звязку.

09 квітня 2010 року позивач за допомогою засобів факсимільного звязку направив відповідачу заявку № 262 про перевезення вантажу, у якій вказав всі необхідні для здійснення перевезення відомості: маршрут перевезення вантажу, пункти, дату та строки його завантаження тощо.

Відповідач зазначену заявку отримав 09 квітня 2010 року, що підтверджується печаткою та підписом відповідача на факсимільній копії вищевказаної заявки.

Ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом (зокрема, з договору), в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 2.4.11. договору, у разі неможливості надати автотранспорт для перевезення вантажу за умовами, погодженими у заявці, та інформування позивача менше, ніж за дві доби, на відповідача накладаються штрафні санкції у розмірі 25% від вартості фрахту.

14 квітня 2010 року (у запланований день завантаження) на адресу позивача надійшло повідомлення про анулювання відповідачем заявки на перевезення.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 2.4.11. договору, у разі інформування позивача про неможливість виконання зобовязання відповідачем менше, ніж за дві доби, на відповідача накладаються штрафні санкції у розмірі 25% від вартості фрахту.

З метою досудового врегулювання спору, 14 квітня 2010 року позивач звернувся до відповідача із претензією, у якій просив сплатити штрафні санкції у сумі 7482,00 грн.

Відповіді на претензію або доказів сплати заборгованості позивач не отримував.

Оскільки вартість перевезення згідно з заявкою складала 3000 євро, 25% від цієї суми становить 750 Є.

На момент звернення до суду, враховуючи офіційний курс валют Національного банку України, позивач просив стягнути з відповідача штрафні санкції за невиконання зобовязання у сумі 7482,00 грн.

З огляду на вищевикладене, суд вважає зазначені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову, господарські витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 124 Конституції України, ч. ч. 1, 4, 5 ст. 306, ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 173, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 230, ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, ч. 5 ст. 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов акціонерного виробничо-комерційного товариства відкритого типу “Рівненська кондитерська фабрика” до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій за відмову від виконання зобовязання задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, реєстраційний номер НОМЕР_1) на користь акціонерного виробничо-комерційного товариства відкритого типу “Рівненська кондитерська фабрика” (вул. Хмільна, 30, м. Рівне, Рівненська область, 33001 ідентифікаційний код 00382214) 7 482,00 грн. (сім тисяч чотириста вісімдесят дві грн.) суми штрафних санкцій за відмову від виконання зобовязання; 102,00 грн. (сто дві грн.) витрат на сплату державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн.) витрат на сплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня проголошення.

Суддя С.Ю. Дьоміна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 01.10.2010 року.