Рішення № 12181448, 21.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/38721.10.10 За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до 1.Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах»

2.Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації»

про стягнення 4702,51 грн.

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Грузький Ю.О.

Представники:

від позивача : не зявились;

від відповідача 1: не зявились;

від відповідача 2: Артюшенко І.В. (довіреність від 31.12.2009р.).

В судовому засіданні 21 жовтня 2010 року по справі було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»(позивач) звернулося до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах»(відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації»(відповідач-2), про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 4702,51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм відповідача-2, цивільно-страхова відповідальність якого застрахована у відповідача-1 за полісом № ВА/7511988.

Відповідач-1 відзиву на позовну заяву до суду не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання забезпечив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Відповідач-2 надав до суду відзив (заперечення) на позовну заяву, в якому просив суд відмовити позивачу в позові в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації» будь-яких сум відшкодування з підстав спливу строку позовної давності відносно заявлених до відповідача-2 вимог.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.09.97р. N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 «Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 (02.04.2009р.)»передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою від 23.09.2010р. прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 12.10.2010р. Ухвалою від 12.10.2010р. розгляд справи, у звязку з неявкою представників позивача та відповідача-1 було відкладено до 21.10.2010р.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/289 від 18.09.1997 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та обєктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача-2, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

08 грудня 2006 року між позивачем (Страховик) та ОСОБА_1 (надалі по тексту - Страхувальник) було укладено договір страхування автотранспорту № 4902-а/06зп (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, далі по тексту Договір добровільного страхування).

Обєктом Договору добровільного страхування є автомобіль «Шкода Октвіа», державний реєстраційний номер НОМЕР_1

Автомобіль «Шкода Октвіа», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 належить Страхувальнику на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (належним чином засвідчена копія свідоцтва міститься в матеріалах справи).

Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування на випадок пошкодження внаслідок страхових подій, зокрема пошкодження чи знищення внаслідок дорожньотранспортної пригоди.

Відповідний страховий випадок настав 26 грудня 2006 року на вул. Саксаганського у місті Києві, а саме: відбулося зіткнення автомобіля «Шкода Октвіа», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2 та автомобіля «Тойота Прадо», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням Габер Олександра Миколайовича.

В результаті ДТП автомобіль «Шкода Октвіа», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 було пошкоджено, що підтверджується довідкою, виданою на імя ОСОБА_2 органами УДАІ МВС України (копія довідки в справі).

Судом встановлено, що гр. ОСОБА_2 мав законне право на керування автомобілем «Шкода Октвіа», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується посвідченням водія, виданого на його імя та довіреністю на право керування відповідним авто, виданої Страхувальником (копії документів в справі).

За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було перераховано на користь Страхувальника страхове відшкодування в розмірі 4367,28 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 927 від 13.06.2007р. (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи). Вказаний розмір страхового відшкодування підтверджується наявними в матеріалах справи страховим актом № 1738-а/07зп від 13.06.2007р. (копія в справі).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування»страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 22 січня 2007 року (копія в справі) дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_3 п. п. 10.1, 16.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001р. Останнього визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем-2 застраховано цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «Тойота Прадо», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, шляхом укладення з відповідачем-1 поліса обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВА/7511988 (тип договору 1, належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у звязку з укладенням відповідачем-1 з відповідачем-2 полісу №ВА/7511988 страхування цивільно-правової відповідальності останнього, відповідач-1 прийняв на себе обовязок відшкодовувати завдану ОСОБА_3 шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним транспортного засобу «Тойота Прадо», державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

У відповідності до вищевказаних норм, ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування»до позивача перейшло право вимоги, яке Страхувальник мав до відповідача-1, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм ОСОБА_3 транспортного засобу «Тойота Прадо», державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Як визначено зі звіту № 1885 від 04 червня 2007 року (копія звіту в справі), вартість відновлюваного ремонту автомобіля «Шкода Октвіа», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, складає: 3990,06 грн.

З урахуванням зазначених норм та положень, зважаючи на те, що полісом № ВА/7511988 встановлена сума франшизи відповідача-1 у розмірі 510,00 грн., розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті відповідачем-1 за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм ОСОБА_3 транспортного засобу «Тойота Прадо», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, складає: 3480,06 грн. (3990,06 грн. - заподіяну шкода - 510,00 грн. франшизи за полісом № ВА/7511988) (розрахунок суми страхового відшкодування в порядку регресу вбачається зі змісту позовних матеріалів).

В порядку досудового врегулювання спору позивач 03.06.2009р. направив відповідачу-1 заяву № 2833-09 на виплату страхового відшкодування в сумі 3 480,06 грн. Факт надсилання вимоги позивачем та отримання її відповідачем-1 09.06.2010р. підтверджується відміткою про вручення на поштовому повідомленні (копія повідомлення в матеріалах справи). В додаток до відповідної заяви позивач 18.08.2009р. направив на адресу відповідача-1 лист № 4798-09 з додатком додаткових до заяви документів (копія листа в справі). Факт надсилання листа позивачем та отримання його відповідачем-1 09.06.2010р. підтверджується відміткою про вручення на поштовому повідомленні (копія повідомлення в матеріалах справи). Позивач зазначає, що відповідач-1 на відповідну претензію ніяким чином не відреагував, суму страхового відшкодування в порядку регресу на його рахунок не провів.

На час розгляду справи сума страхового відшкодування позивачу відповідачем-1 не перерахована, а відтак у останнього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі - 3480,06 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів, а саме заяви про виплату страхового відшкодування. Таким чином, відповідач мав сплатити позивачу відшкодування в сумі 3480,06 грн. в чітко визначений законом строк.

Як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобовязання в строк, встановлений положеннями чинного законодавства не виконав, а тому за прострочення термінів сплати страхового відшкодування, зважаючи на відсутність контррозрахунку відповідача-1, стягненню з останнього на користь позивача підлягає пеня за період з 20.09.2009р. по 18.03.2010р. на загальну суму 351,81 грн. (розрахунок пені міститься в матеріалах справи).

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа , яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом .

В свою чергу, стаття 27 Закону України «Про страхування»зазначає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Наведене також випливає з приписів п. 1 ч. 3 ст. 22 ЦК України, згідно якої збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі .

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту п. 1 ч. З ст. 22, ст. 993, ч. 1 ст. 1191 ЦК України, ч. З ст. 198 ГК України та ст. 27 Закону України «Про страхування»до позивача виключно у межах фактичних витрат (ліміту) перейшло право зворотної вимоги до особи (ЗАТ «CK «Інкомстарх»), відповідальної за заподіяний збиток, тобто без права на розширення вказаних меж шляхом додаткового нарахування 3% річних (процентів за користування чужими грошовими коштами) та інфляційних втрат оскільки у деліктних правовідносинах чинне цивільне законодавство не передбачає відшкодування шкоди в порядку регресу у більшому розмірі (з врахуванням інфляційних втрат, 3% річних та процентів за користування чужими грошовими коштами).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що про необґрунтованість позовних вимог про стягнення 3% річних в розмірі 92,67 грн. та інфляційних втрат в сумі 267,96 грн., оскільки з боку відповідача-1 існує обов'язок щодо відшкодування шкоди внаслідок деліктного зобов'язання, а тому положення ст. 625 ЦК України до спірних правовідносин не застосовуються. До того ж суд зазначає, що застосування по аналогії до правовідносин страхування положень ЦК України, які регулюють грошові правовідносини, пов'язані з нарахуванням процентів за договірними грошовими зобов'язаннями (договори купівлі-продажу, позики та банківського вкладу відповідно) є безпідставним. До того ж відповідні наслідки відповідальності за прострочення сплати страхового відшкодування в порядку регресу не передбачені положеннями Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

У відповідності до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У відповідності до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

В абзаці 2 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»встановлено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Абзацом 3 зазначеного пункту передбачено, що не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т. ін.).

Пунктом 5 вищезазначеної постанови встановлено, що при розгляді справ про відшкодування шкоди суди повинні мати на увазі, що відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Автомобіль «Тойота Прадо», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, належить відповідачу-2, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи). Судом також встановлено, що гр. ОСОБА_3 в день зіткнення автомобілів мав законне право на керування транспортним засобом «Тойота Прадо», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та перебував з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації»в трудових відносинах і працював на посаді водія-експедитора, що підтверджується довідкою № 0510 від 05.10.2010р. (копія довідки в справі).

Пунктом 37.5 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачається, що страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, потерпілому має бути компенсована сума франшизи у повному обсязі одночасно з виплатою страховиком страхового відшкодування.

У відповідності до ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права, - позовна давність встановлюється тривалість у три роки.

Згідно із ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності чи право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення свого права.

Як свідчать матеріали справи, позивачем було сплачено страхове відшкодування Страхувальнику 13 червня 2007 року. До того ж суд зазначає, що з положень страхового акту № 1738-а/07зп від 13.06.2007р. вбачається, що страхова подія сталася по вині ОСОБА_3, а отже право вимоги, яке страхувальник мав до осіб, відповідальних за заподіяний збиток, виникло у позивача саме 13.06.2007р., а тому строк позовної давності щодо таких вимог позивача закінчився 13 червня 2010 року.

Позовна заява подана позивачем до господарського суду 22 вересня 2010 року, про що свідчить відмітка канцелярії суду на першій сторінці заяви, тобто вже після закінчення строку позовної давності.

У відповідності до частин 3 та 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В матеріалах справи містяться заяви відповідача-2 № 22789/21 від 08.10.2010р. (копія в справі) про застосування позовної давності, як підставу про відмову в позовних вимогах в частині стягнення будь-яких сум відшкодувань з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації».

За таких обставин суд застосовує позовну давність до вимог позивача про відшкодування збитку (510,00 грн.) в порядку регресу, викладених у позовній заяві, що є підставою для відмови у позові.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 Цивільного Кодексу України «особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо іншій розмір не встановлено законом».

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення з відповідача-1грошових коштів в розмірі 3831,88 грн. з них 3480,06 страхового відшкодування та 351,82 грн. пені.

Судові витрати позивача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 255,44 грн. (38,32 грн. державного мита та 217,12 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача-1.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах»(ідентифікаційний код: 31282951, адреса: 03150, м. Київ, Голосіївський район, вул. Велика Васильківська, будинок, 64, п/р 26503011967980 в ТОВ Банк «Фінанси та Кредит», МФО 300131) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»(ідентифікаційний код: 26183400, адреса: 69035, м. Запоріжжя, Орджонікідзевський район, вул. Сорок років Радянської України, будинок, 57-В, п/р 26502011332557 в АТ «ОТП БАНК»м. Київ, МФО 300528) грошові кошти в сумі 3 831,88 грн. (три тисячі вісімсот тридцять одну гривню 88 копійок) та судові витрати в розмірі 255,44 грн. (двісті пятдесят пять гривень 44 копійки). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяС.М. Морозов

Дата підписання повного тексту рішення 25.10.2010р.