Рішення № 12180981, 19.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/44119.10.10 За позовомдержавне підприємство „Український державний центр радіочастот”

допідприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна"

прозобов’язання вчинити певні дії

СуддяКирилюк Т.Ю.

Представники сторін: від позивача:представник Старченко С.П. (довіреність від 11.01.2010 року) від відповідача:представник Журавльов О.С. (довіреність №75 від 15.02.2010 року) ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство „Український державний центр радіочастот” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до підприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" про стягнення збитків у розмірі 33491,69 грн. (у тому числі 30447,00 грн. основного боргу; 1644,14 грн. трьох процентів річних; 1400,55 грн. інфляційних втрат).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у звязку із порушенням Відповідачем договору №02/09/8/2009 від 09.02.2009 року Позивачу було нанесено збитки у розмірі 30 447,00 гривень.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2010 року порушено провадження у справі №23/441 та призначено її розгляд на 21.09.2010 року.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Представник Позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві та просив їх задовольнити у повому обсязі.

Представник Відповідача надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечував вважаючи їх безпідставними.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 19.10.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем було укладено договір №02/09/8/2009 від 09.02.2009 року згідно якого, Відповідач зобов'язується організовувати і забезпечувати безперебійну заправку нафтопродуктами автотранспорту Позивача, а Позивач приймати та оплачувати паливо.

Відповідно до пункту 1.2 договору №02/09/8/2009 від 09.02.2009 року асортимент, кількість та вартість палива погоджується сторонами в рахунках-фактурах, наданих Відповідачем. Асортимент, кількість і ціна палива вважаються погодженими в разі прийняття Позивачем рахунка-фактури і його оплати.

Пунктом 1.3 договору №02/09/8/2009 від 09.02.2009 року сторони погодили, що загальна ціна договору становить 261000,00 гривень. Відповідач на підтвердження зобов’язань видає Позивачу бланки-дозволи на відпуск палива.

Згідно із пунктом 3.1 договору №02/09/8/2009 від 09.02.2009 року Позивач здійснює оплату палива на підставі рахунків-фактур протягом 3-х банківських днів, з моменту одержання такого рахунку, на поточний рахунок Відповідача. Позивач виконав зобов?язання за договором №02/09/8/2009 від 09.02.2009 року щодо оплати палива у повному обсязі, що не заперчується Відповідачем.

Сторони погодили, що Відповідач здійснює відпуск палива по бланках-дозволах протягом календарного року у якому було оплачено нафтопродукти. По закінченню терміну дії зазначеного бланку-дозволу відпуск палива не проводиться.

Пунктом 6.5 договору визначено, що договір діє протягом одного календарного року до 31.12.2009 року.

На момент закінчення строку дії договору в користуванні Позивача залишились не використані бланки-дозволи на підставі яких Відповідач до березня 2010 року продовжував відпускати нафтопродукти, що підтверджується листом Відповідача №2640 від 03.06.2010 року.

Пунктом 5.4 договору №02/09/8/2009 від 09.02.2009 року передбачено право Позивача здійснити обмін бланків-дозволів терміном дії, що закінчився на нові бланки. Позивач листами №2515 від 16.12.2009 року, №596 від 31.03.2010 року звертався до Відповідача із пропозицією обміняти бланки-дозволи на нові, або повернути залишок коштів.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до платіжного доручення №106600 від 12.04.2010 року Відповідач повернув Позивачу залишок невикористаних коштів у розмірі 61490,10 гривень.

Згідно пункту 4.1 договору №02/09/8/2009 від 09.02.2009 року за порушення умов договору винна сторона відшкодовує іншій заподіяні збитки. Оскільки, Відповідач вчасно не провів обмін бланків-дозволів та зважаючи на те, що на момент повернення залишку коштів у розмірі 61490,10 грн. ціна на нафтопродукти змінилась, що підтверджується розпорядженнями Відповідача про встановлення роздрібних цін у період з 12.01.2010 року по 09.04.2010 року Позивач просить стягнути збитки у розмірі 30447,00 гривень.

За вимогами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкта права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, якби управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У відповідності з вимогами пункту 4 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Отже, предметом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони.

Судом встановлено, що Відповідач порушив умови договору, а саме: вчасно не провів обмін бланків-дозволів та не повернув залишок коштів. Згідно умов договору бланки-дозволи не є засобом розрахунку, а видаються після оплати як свідчення зобов’язання видати Позивачу певну кількість палива. Таким чином, Відповідачем не було виконано зобов’язання щодо поставки нафтопродуктів у передбаченій договором №02/09/8/2009 від 09.02.2009 року кількості.

Суд погоджується із доводами Позивача, що у зв’язку із простроченням виконання зобов’язань щодо заміни бланків-дозволів, повернення коштів та зростанням вартості нафтопродуктів, останній зазнав збитків у розмірі 30447,00 гривень.

Позивач звернувся до суду, зокрема із вимогою стягнути 1644,14 грн. трьох процентів річних та 1400,55 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Грошовим є зобов'язання, за яким боржник зобов'язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України.

Оскільки договором не встановлені грошові зобов’язання для Відповідача, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Всебічно та об’єктивно дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги державне підприємство „Український державний центр радіочастот” до підприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" слід задовольнити частково.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Позивача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з підприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" (01032, м. Київ, вул. Комінтерну, буд. 14-А; ідентифікаційний код 30603572) на користь державного підприємства «Український державний центр радіочастот»(03179, м. Київ, прос. Перемоги, буд. 15 кілометр; ідентифікаційний код 01181765) 30447,00 грн. (тридцять тисяч чотириста сорок сім гривень 00 копійок) збитків; 304,47 грн. (триста чотири гривні 47 копійок) державного мита та 214,54 грн. (двісті чотирнадцять гривень 54 копійки) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

СуддяКирилюк Т.Ю.

Повне рішення складено:20.10.2010 року.