Рішення № 12180771, 20.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 15/34420.10.10 За позовом          Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області

до                    Головного Управління статистики в Київській області

про                    стягнення 3247,79грн.

Суддя Хоменко М.Г.

Представники:

від позивача - Дворнікова Ю.Я.

від відповідача - Даценко Б.В., Синік Л.І.

У судовому засіданні 20.10.2010 за згодою присутніх представників сторін судом

оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Головного Управління статистики в Київській області 3247,79грн. заборгованості за Договором №474/09 на централізовану охорону майна на об"єкті підрозділом Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України від 11.02.2009 року.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що в порушення умов Договору №474/09 на централізовану охорону майна на об"єкті підрозділом Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України від 11.02.2009 року, укладеного між Управлінням Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області та Головним Управлінням статистики в Київській області, останній за отримані охоронні послуги не розрахувався у повному обсязі.

Позовну заяву 05.10.2010 року прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 15/344.

Відповідач у судове засіданні надав суду відзив на позовну заяву, в якому підтверддив свій борг перед позивачем у розмірі 3 247,79грн.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

11 лютого 2009 року Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області- Охорона(далі-Позивач) та Головне Управління статистики в Київській області-Замовник (далі-Відповідач) уклали Договір на централізовану охорону майна на об"єкті підрозділом Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України №474/09 (далі-Договір (належним чином засвідчена копія наявна у справі)), відповідно до умов якого Відповідач доручає, а Позивач зобов"язується здійснювати охорону майна Відповідача на об"єкті та обслуговування сигналізації на цьому об"єкті.

Відповідно до Додатку №3 до Договору, який є невід"ємною його частиною, вартість послуг охорни становила:1.20грн за одну годину охорони Об"єкта та 25,0грн. в місяць за технічне обслуговування однієї умовної установки сигналізації Об"єкта.

Відповідно до п.3.2 Договору оплата за послуги Охорони проводиться щомісячно, відповідно до наданого Позивачем рахунку фактури.

В порушення умов Договору Відповідач не орозрахувався за надані йому послуги у повному обсязі..

Таким чином, станом на на день розгляду справи сума основного боргу Відповідача-склала 3247,79грн.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що Відповідачем було порушено умови Договору, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності із п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном.

У поданому відзиві, Відповідач зазначає,що заборгованість перед Позивачем становить 3247,79грн, яку на даний момент немає можливості погасити у зв"язку з відсутністю кошторисних призначень.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, станом на день вирішення спору основна заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 3247,79 грн., і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов‘язання.

Враховуючи викладене вище,позовні вимоги визнаються такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3247,79грн. основного боргу визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу та інших витрат, пов"язаних із розглядом справи.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на останнього покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повному обсязі.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610,,614, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області задовольнити повністю.

2. Стягнути з Головного Управління статистики в Київській області (04050, м. Київ, вул. Тургенівська,71, код ЄДРПОУ 24074109, р/р 35218001000033 в ГУДК в Київській області, МФО 821018), а у випадку відсутності коштів з будь-яких інших рахунків, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області (01033, м. Київ, вул. Гайдара,8, код ЄДРПОУ 08596914, р/р 26008966326114 в Київській філії АТ "Брокбізнесбанк" м. Києва, МФО 300959) 3247(три тисячі двісті сорок сім) грн. 79коп. - основного боргу, 102(сто дві)грн. 00 коп.- витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складення.

Суддя                                                                                           Хоменко М.Г.

Дата складення рішення: 22.10.2010