Рішення № 12180654, 18.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/51818.10.10

За позовом відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Центру

телекомунікаційних послуг Чернігівської філії

до ТОВ «Мостобудівельна компанія МСУ=2»

про стягнення 396,84 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

Від позивача           не прибули

Від відповідача Гавриленко Я.С. (дов. від 01.02.2010)

В судовому засіданні 18.10.2010 на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі в особі Центру телекомунікаційних послуг Чернігівської філії ВАТ «Укртелеком» до товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельна компанія МСУ»про стягнення 396,84 грн. заборгованості за неналежне виконання зобов’язань за договором про надання послуг електрозв’язку № 69 від 01.04.2002.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.10.2010 порушено провадження у справі № 50/518 та призначено до її розгляду на 18.10.2010.

Представник позивача в судове засідання 18.10.2010 не з’явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В судове засідання прибув представник відповідача та надав суду письмове заперечення на позовну заяву та докази погашення суми основного боргу перед позивачем, а саме платіжне доручення № 799 від 21.09.2010.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Позивач клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визначити причини його неявки до суду неповажними.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2002 між відкритим акціонерним товариством «Укртелеком»в особі Центру телекомунікаційних послуг Чернігівської філії ВАТ «Укртелеком»(далі - позивач, підприємство зв’язку за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельна компанія МСУ»(далі –відповідача, споживач за договором) було укладено договір про надання послуг електрозв’язку № 69 (далі-договір) за умовами якого позивач зобов’язався надавати відповідачу телекомунікаційні послуги, а відповідач прийняти надані послуги та сплатити їх вартість відповідно до діючих тарифів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав своїх зобов’язань за укладеним договором щодо оплати наданих позивачем послуг, чим порушив норми чинного законодавства України.

Відповідно до пункту 2.1.1 договору підприємство зв’язку зобов’язалось забезпечувати безперебійне і якісне надання послуг телефонного зв’язку, а згідно з пунктом 3.2.8 договору споживач зобов’язаний своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що споживач повинен своєчасно оплачувати надані послуги. Розрахунок абонплати за користування місцевим телефонним зв'язком здійснюється за сталою (без почасової оплати) або за змінною (з почасовою) величиною, якщо остання передбачена технічними можливостями обладнання АТС.

Пунктом 4.5 договору встановлено, що розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв’язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно з пунктом 4.9 договору нарахування плати за користування телефоном та іншими абонентськими пристроями здійснюється з дня їх включення.

У разі несплати за надані телекомунікаційні послуги понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) споживач сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня (пункт 5.8 договору).

Судом встановлено, що на виконання вказаного договору позивач надавав відповідачу телекомунікаційні послуги, проте останній їх своєчасно не оплачував. За відповідачем обліковується перед позивачем заборгованість за надані послуги електрозв’язку за період з грудня 2009 року по червень 2010 року в сумі 370,18 грн., що підтверджується карткою особового рахунку відповідача.

До спірних правовідносин сторін судом застосовуються положення Закону України “Про телекомунікації” від 18.11.2003 із змінами та доповненнями, а також Постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 № 720 „Про затвердження Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг ”.

Відповідно до ст.ст.33, 36, 63 даного Закону послуги операторами зв’язку всіх форм власності надаються споживачам згідно з чинним законодавством, умовами відповідної ліцензії та договору між споживачем і оператором, а також за умови дотримання споживачем правил користування мережами зв’язку і оплати замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Пунктом 5 ст. 33 Закону України „Про телекомунікації” передбачено, що споживач зобов’язаний виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ним телекомунікаційні послуги. Аналогічні вимоги викладені в п.33-40 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач у встановлений договором строк свого зобов'язання щодо оплати вартості телекомунікаційних послуг не виконав.

Згідно з статтями 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Враховуючи те, що в судовому засіданні відповідач подав належні докази сплати основного боргу в розмірі 370,18 грн., провадження в цій частині підлягає припиненню.

Згідно з п. 1.1. ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Частиною 2 статті 80 ГПК України встановлено, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Розглянувши докази позивача про сплату відповідачем суми основного боргу, дослідивши матеріали справи, суд вважає за доцільне припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 370,18 грн. При цьому суд враховує, що дане припинення провадження у справі не суперечить вимогам чинного законодавства і не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в сумі 13,00 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Відповідно до частини другої статті 36 Закону України “Про телекомунікації” у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Дії відповідача є порушенням вимог договору і це є підставою для застосування відповідальності за умовами договору (п.5.8.) та чинного законодавства, а тому суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення пені згідно розрахунку позивача в сумі 13,00 грн.

Також, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором позивач просить суд стягнути з останнього понесені позивачем витрати пов’язані з інфляцією в сумі 8,97 грн. та 3% річних в розмірі 4,69 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням індексу інфляції, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов’язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань.

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 370,18 грн. на момент звернення з позовом до суду, суд погоджується з розрахунком суми боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 8,97 грн., з розрахунком 3% річних у розмірі 4,69 грн. та пені в розмірі 13,00 грн., наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги належним чином доведені, документально підтверджені та відповідачем не спростовані, а відтак, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій в сумі 26,66 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у відповідності до наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Згідно частини другої п.5 Інформаційного листа 01-8/453 від 26.06.1995р. “Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів” якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати пов’язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 ГПК України.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, статтями 15, 253, 254, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612 ЦК України, статтею 193 ГК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 370,18 грн.

2. В іншій частині позов задовольнити.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельна компанія МСУ-2»(03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 22; код ЄДРПОУ 03449901) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Центру телекомунікаційних послуг Чернігівської філії ВАТ «Укртелеком»(14000, м. Чернігів, вул. Коцюбинського, 50а; код ЄДРПОУ 01189425) пеню в сумі 13 (тринадцять) грн. 00 коп., 3% річних в сумі 4 (чотири) грн. 69 коп., індекс інфляції в сумі 8 (тридцять дві) грн. 97 коп., державне мито в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті триста шість) грн. 00 коп.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя                                                                       Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 21.10.2010