Рішення № 12180604, 24.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/44624.09.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРС-СЕРВІС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрична рушійна сила»

про визнання права власності на майно

Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від Позивача Кисляк К.С. –предст.,

Від Відповідача Книш Я.Ю. –керівн.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕРС-СЕРВІС»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрична рушійна сила»та просить визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРС-СЕРВІС»на Майно - баштовий кран SIMMA S.28.52.В виробництва Італії, який було отримано Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕРС-СЕРВІС»на підставі Договору № 0403/3-09 купівлі-продажу від 03 квітня 2009 року, укладеного між сторонами.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач зазначив, що Відповідач відмовляється від передачі йому паспорту на вказане Майно, стверджуючи, що такий буде передано Позивачу після переходу права власності на Майно, а момент настання якого Відповідач пов’язує з моментом здійснення Позивачем розрахунку за Майно.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Електрична рушійна сила»не отримало від Позивача грошових коштів в оплату баштового крану, тому перехід права власності на вказане майно не відбувся, у зв’язку з чим у Відповідача відсутні підстави для передачі Позивачу паспорту на баштовий кран SIMMA S.28.52.В. З урахуванням зазначеного Відповідач просив відмовити Позивачу в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

03 квітня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕРС-СЕРВІС» (далі –Позивач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Електрична рушійна сила»(далі –Відповідач, Продавець) було укладено Договір № 0403/3-09 купівлі-продажу (далі - Договір), відповідно до умов якого Відповідач зобов’язався передати у власність Покупця товар, який належить Продавцю на праві власності - баштовий кран SIMMA S.28.52.В виробництва Італії, рік випуску - 1984 (далі - Майно), вартістю 223855,78 грн., а Покупець зобов’язався прийняти та сплатити за нього на умовах Договору.

Відповідно до Акту № 1 приймання-передачі товару за вказаним Договором від 03 квітня 2009 року Майно було передано Відповідачем Позивачу.

Претензією від 05.03.2010 вих. № 007 Позивач звернувся до Відповідача з вимогою щодо передачі Позивачу паспорту на баштовий кран SIMMA S.28.52.В, який було продано Товариством з обмеженою відповідальністю «Електрична рушійна сила»Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕРС-СЕРВІС»за Договором.

У відповіді на претензію (вих. № 031 від 22.04.2010) Відповідач зазначив, що оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «Електрична рушійна сила»не отримано грошових коштів за баштовий кран, тому перехід права власності на баштовий кран SIMMA S.28.52.В від Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрична рушійна сила»до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРС-СЕРВІС»не відбувся, тому підстави для передачі Позивачу паспорту на вказаний кран відсутні.

В судових засіданнях представник Відповідача підтримав зазначену позицію, та вважає, що право власності у Позивача на баштовий кран не набуте.

Суд не погоджується з таким твердженням з огляду на наступне.

З довідки Відповідача вбачається, що баштовий кран SIMMA S.28.52.В було прийнято на баланс Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрична рушійна сила»згідно з Договором постачання від 05.04.2006 № 05/04/06 та інвойсів від 07.04.2006 № 345, від 10.04.2006 № 346 по первісній вартості 337834,20 грн.

В наступному баштовий кран SIMMA S.28.52.В було знято з балансу Відповідача згідно з Договором купівлі-продажу № 0403/3-9 від 03.04.2009 та видаткової накладної № ЛНА 0005 від 03.04.2010.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір № 0403/3-09 від 03.04.2009 є договором купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У статті 15 Цивільного кодексу України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно з положеннями статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 334 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.

Пунктом 3.2 Договору сторони погодили, що перехід права власності на майно відбувається в момент підписання Договору.

Частина 2 статті 386 Цивільного кодексу України передбачає, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Стаття 391 Цивільного кодексу України передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З урахуванням викладеного суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки відповідно до умов Договору перехід права власності на майно пов’язаний з моментом підписання Договору, жодних інших відкладальних та застережувальних умов сторонами погоджено не було, при чому перехід права власності на баштовий кран не поставлено у залежність від здійснення Позивачем оплати за такий.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуюче викладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених Позивачем вимог та відповідність їх чинному законодавству, у зв’язку з чим, позов підлягає задоволенню.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРС-СЕРВІС»на майно - баштовий кран SIMMA S.28.52.В виробництва Італії, який було отримано Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕРС-СЕРВІС»на підставі Договору № 0403/3-09 купівлі-продажу від 03 квітня 2009 року, укладеного між Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРС-СЕРВІС»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Електрична рушійна сила».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрична рушійна сила»(04080, м. Київ, вул. Фрунзе, б. 47-В, код 32671094) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРС-СЕРВІС»(04080, м. Київ, вул. Фрунзе, б. 47-В, код 34818586) 2238,56 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                           О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 18.10.2010