Рішення № 121804213, 12.09.2024, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/16481/21

Провадження№ 2/522/902/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

Головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Навроцької Є.І.

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності, стягнення компенсації та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 31.08.2021 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності, стягнення компенсації та визнання права власності, відповідно якої позивач просить припинити право власності ОСОБА_2 на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , стягнувши з ОСОБА_1 на його користь відповідну грошову компенсацію у розмірі 270686грн, та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що у період з1980року по1986рік ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . Від цього шлюбу в них народилась донька - ОСОБА_4 , яка 04.06.2000року уклала шлюб із ОСОБА_5 та змінила прізвище на « ОСОБА_6 ».

30 липня1986року з метою поліпшення житлових умов шлюб з ОСОБА_3 було розірвано, однак вони залишились проживати однією сім`єю з ОСОБА_3 та їх донькою ОСОБА_7 . У1999році для продовження їх сумісного проживання вони разом придбали трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок травм, завданих тією ж дорожньо-транспортної пригоди, померла донька ОСОБА_8 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 . Спадкоємцями після ОСОБА_3 у рівних частках були її мати - ОСОБА_9 та донька - ОСОБА_8 , тобто у кожної з вказаних осіб виникло право на спадкування частини квартири АДРЕСА_1 . Позивач, ОСОБА_1 , не закликався до спадкування разом з першою чергою спадкоємців, оскільки повторно, після розлучення, шлюб між ними не було оформлено. Матір`ю ОСОБА_3 - ОСОБА_9 було подано до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_3 , донька - ОСОБА_8 , не подавала до нотаріальної контори відповідної заяви, оскільки, як вже зазначалось вище, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто через декілька днів після смерті ОСОБА_3 . У порядку спадкової трансмісії право на спадкування частини спірної квартири після ОСОБА_8 отримали її чоловік - ОСОБА_5 та батько (позивач) ОСОБА_1 . ОСОБА_5 було подано заяву, щодо відмови належної частки спадкового майна, що залишилось після смерті дружини на користь ОСОБА_1 . Таким чином ОСОБА_1 вважається таким, що у порядку спадкової трансмісії після доньки прийняв спадщину, що складалась з частини квартири АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 померла, після її смерті, ОСОБА_2 , як єдиний спадкоємець своєї матері прийняв спадщину на частину квартири АДРЕСА_1 . На сьогодні ОСОБА_1 є власником частини спірної квартири. Він зареєстрований та проживає в даній квартирі разом зі своєю родиною та матір`ю, сплачує усі комунальні послуги та повністю утримує квартиру. Натомість, ОСОБА_2 , який є власником частини даної квартири не виявляв та не виявляє бажання володіти та користуватися своєю часткою квартири. Він, як співвласник не приймав жодної участі в утриманні, збереженні даної спірної квартири ремонт не здійснює, участі у витратах на управління не бере, тобто фактично тяга утримання своєї частки перекладено на позивача. Позивач вважає, що в даних правовідносинах наявні усі умови, передбачені ч.1ст.365 ЦК України, а саме: Частка в розмірі 1/4, яка належить ОСОБА_2 у спірній квартирі є незначною і не може бути виділена в натурі та поділити в долях та частки спірної квартири технічно не уявляється можливим, оскільки, її неможливо переобладнати, створивши ізольовані жилі та інші приміщення із самостійними виходами. Неможливість спільного володіння та користування майном позивача та відповідача обґрунтовується тим, що відповідач у квартирі не проживає, ніякої участі в утриманні та збереженні спільного майна не приймає, не сплачує податки та збори, інтересу до спірної квартири не проявляє. Відповідачем спірна квартира жодним чином не використовується. ОСОБА_2 є громадянином Російської Федерації, постійно проживає та має місце реєстрації в м. Санкт-Петербург, де як відомо позивачу з мережі інтернет і постійно працевлаштований - з січня2008року "Він працює ректором Недержавної освітньої установи додаткової освіти «Європейський інститут експертів» та з травня2016року займає посаду директора у Санкт-Петербурзькому регіональному громадському фонді "Співробітництва та розвитку». Відповідно до інформації з сервісу надання інформації про нерухомість, ОСОБА_2 є власником житлового приміщення площею 74,2 м2 у вигляді квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 . Крім того, як відомо позивачу, останній раз ОСОБА_2 перетинав кордон України ще у2009році. Тому, позивач вважає, що припинення права власності ОСОБА_2 на частку у праві спільної сумісної власності з ОСОБА_1 на спірну квартиру з виплатою вартості частки не буде заподіяно істотної шкоди його інтересам, як співвласника. Згідно звіту про оцінку майна реєстраційний номер № 16-06/2021ринкова (оціночна) вартість житлової трикімнатної квартири АДРЕСА_4 , станом на 11.06.2021року у національній валюті України становить - 1 082 743 (один мільйон вісімдесят дві тисячі сімсот сорок три грн.) грн., з урахуванням вартості частки -270 686грн. (двісті сімдесят тисяч шістсот вісімдесят шість грн.) грн, яка належить ОСОБА_2 . На сьогодні за вказану в звіті суму частини квартири, а саме270 686грн., відповідно до сформованої ріелтором добірки в місті Одеса є за можливим придбання квартири.

Матеріали позову суддя отримала 01.09.2021 року.

До суду 09.09.2021 року надійшла відповідь щодо місця реєстрації відповідача.

Ухвалою суду від 09.09.2021 року позов ОСОБА_1 був залишений без руху. Недоліки позову були усунуті представником позивача 20.09.2021 року та надано до суду позов у новій редакції.

Ухвалою суду від 22.09.2021 року провадження у справі було відкрито та призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 25.10.2021 року.

У підготовче засідання 25.10.2021 року сторони не з`явились. Представник позивача надав до суду заяву, згідно якої просив направити окреме доручення до Російської Федерації за місцем проживання відповідача.

Ухвалою суду від 27.10.2021 року, було ухвалено звернутися зсудовим дорученням про надання правової допомоги до компетентного органу Російської Федерації з проханням вручити документи та провести певні процесуальні дії, а саме:

1.Вручити відповідачу ОСОБА_2 (місцезнаходження його нерухомого майна: АДРЕСА_3 ) копії судових документів, а саме: позовної заяви з додатками, ухвали про відкриття провадження у справі, витягу із законодавства України про зміст його прав та обов`язків як відповідача у справі.

2. Повідомити ОСОБА_2 (місцезнаходження його нерухомого майна: АДРЕСА_3 ) про датунаступного підготовчогозасідання року на 09 годину 20 хвилин 26 квітня 2022р.; та резервну дату підготовчого засідання 27 травня 2022 року на 09 год. 20 хв. у приміщенні Приморського районного суду м. Одеси №105 (65029, Україна, м. Одеса, вул. Балківська, 33).

3. Відібрати увідповідача ОСОБА_2 (місцезнаходження його нерухомого майна: АДРЕСА_3 ) пояснення за наступними запитаннями:

- Чи визнає відповідач позовні вимоги? Якщо не визнає, зазначити причини з наданням доказів, які спростовують позовні вимоги; викласти заперечення в письмовій формі у вигляді відзиву;

- Що відповідач може пояснити по суті позовних вимог?

- Чи згоден відповідач, щоб справа розглядалася за його відсутності?;

Провадження у справі було зупинено до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення.

До суду 14.09.2022 року з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Одеса) надійшла відповідь, в якій зазначено, що у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України та введенням воєнного стану в Україні, гарантування органами юстиції виконання в повному обсязі своїх зобов`язань за міжнародними договорами України з питань правового співробітництва у цивільних та кримінальних справах унеможливлено до повного припинення посягання на суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України. Будь-яке листування з державою-агресором не здійснюється, а тому запит до компетентних органів Російської Федерації з метою з`ясування питання щодо стану виконання доручення не вбачається можливим.

Ухвалою суду від 05.10.2022 року, поновлено провадження у справі та призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 10.11.2022 року.

У підготовчому засіданні 10.11.2022 року був присутній представник ОСОБА_1 адвокат Дорошенко С.А., позов підтримав, зазначивши, що суду надані всі докази. Також просив підготовче засідання не закривати, оскільки він зробить витяг.

Відповідач ОСОБА_2 у підготовче засідання не з`явився, оскільки є громадянином РФ.

Протокольною ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача, розгляд справи відкладено на 05.12.2022 року.

У підготовче засідання призначене на 05.12.2022 року сторони не з`явилися, представник позивача адвокат Дорошенко С.О. на електронну адресу суду надав заяву, в якій просив розгляд справи відкласти через хворобу.

Розгляд справи відкладено на 26.01.2023 року.

У зв`язку з відсутністю електроенергії у приміщенні суду, підготовче засідання призначене на 26.01.2023 року було відкладено на 14.03.2023 року.

У підготовче засідання призначене на 14.03.2023 року сторони не з`явилися, представник ОСОБА_1 адвокат Дорошенко С.А. через канцелярію суду надав клопотання, в якому просив витребувати з КП «БТІ» ОМР інформацію щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 . Також надав заяву, в якій просив розглянути клопотання про витребування доказів, просив закрити підготовче засідання по справі та призначити її до розгляду по суті, засідання провести за відсутністю сторони позивача.

Ухвалою суду від 14.03.2023 року, витребувано з КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради відомості про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 з наданням завірених копій документів, що послугували підставою для такої реєстрації. Підготовче засідання закрито та призначено до судового розгляду по суті на 13.04.2023 року.

У судове засідання призначене на 13.04.2023 року сторони не з`явилися, представник ОСОБА_1 адвокат Дорошенко С.А. через канцелярію суду надав заяву, в якій просив справу розглядати за відсутністю сторони позивача.

У зв`язку з невиконанням ухвали суду від 14.03.2023 року про витребування відомостей про реєстрацію права власності, розгляд справи відкладено на 24.05.2023 року.

У судове засідання призначене на 24.05.2023 року сторони не з`явилися.

У зв`язку з невиконанням ухвали суду від 14.03.2023 року про витребування відомостей про реєстрацію права власності, розгляд справи відкладено на 14.09.2023 року.

У судове засідання на 14.09.2023 року сторони не з`явилися, розгляд справи відкладено на 20.10.2023 року.

У судове засіданні 20.10.2023 року з`явився представник ОСОБА_1 адвокат Дорошенко С.А., зазначив, що оплатили рахунок та чекають відповіді з КП «БТІ» ОМР та оновлять дану оцінку та звернуться до експерта.

Протокольною ухвалою суду розгляд справи відкладено на 06.12.2023 року у зв`язку з відсутністю відповіді з КП «БТІ» ОМР.

У судове засідання 06.12.2023 року сторони не з`явилися, розгляд справи відкладено на 01.02.2023 року.

У судове засідання 01.02.2024 року сторони не з`явилися, розгляд справи відкладено на 28.02.2023 року.

У судове засіданні 28.02.2024 року з`явився представник ОСОБА_1 адвокат Дорошенко С.А., зазначив, що було зроблено оцінку майна, вартість якого змінилась. Також повідомив, що буде подано клопотання про надання дозволу на внесення грошових коштів на депозит суду. Оголошено перерву до 27.03.2024 року.

До суду 29.02.2024 року від представника ОСОБА_1 адвоката Дорошенко С.А. надійшло клопотання про приєднання доказів, згідно якого просив приєднати до матеріалів справи висновок про ринкову вартість об`єкта оцінки, реєстраційний номер № 02-02/24 від 27.02.2024 року.

До суду 01.03.2024 року від представника ОСОБА_1 адвоката Дорошенко С.А. надійшло клопотання про надання дозволу на внесення грошових коштів на депозит суду, згідно якого просив надати дозвіл на внесення грошових коштів на депозит суду по даній цивільній справі у розмірі 406 473 грн.

Ухвалою суду від 04.03.2024 року доручено ТУ ДСА України в Одеській області прийняти на депозитний рахунок Приморського районного суду м. Одеси грошові кошти від ОСОБА_1 з призначення платежу: грошова компенсація частки у припиненні права на частку у спільному майні, по справі № 522/16481/21 в розмірі 406 473 грн.

У судове засідання 27.03.2024 року сторони не з`явилися, розгляд справи відкладено на 24.04.2024 року.

У судове засідання 24.04.2024 року сторони не з`явилися, розгляд справи відкладено на 28.05.2024 року.

У судове засідання 28.05.2024 року сторони не з`явилися, від представника ОСОБА_1 адвоката Дорошенко С.А. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з метою внесення грошових коштів на депозитний рахунок, розгляд справи відкладено на 04.07.2024 року.

У судове засідання 04.07.2024 року сторони не з`явилися, розгляд справи відкладено на 12.09.2024 року.

До суду 05.09.2024 року від представника ОСОБА_1 адвоката Дорошенко С.А. надійшло клопотання про приєднання доказів, згідно якого просив приєднати до матеріалів справи платіжну інструкцію № 1 від 12.08.2021 року на суму 406473 грн.

У судове засідання 12.09.2024 року сторони не з`явилися, від представника ОСОБА_1 адвоката Дорошенко С.А. надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, не заперечують проти заочного розгляду справи.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст. 268 ЦПК України датою складення цього судового рішення є 23.09.2024 року.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного.

Предметом позову є припинення права власності ОСОБА_2 на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , стягнувши з ОСОБА_1 на його користь відповідну грошову компенсацію у розмірі 330 811 грн, та визнання за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 .

Судом встановлено,що 26.05.2021 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_1 був укладений договір дарування, відповідно до якого, ОСОБА_10 передала безоплатно у власність, а ОСОБА_1 прийняв у власність 3/4 часток квартири під АДРЕСА_1 , та складається в цілому з трьох жилих кімнат, житловою площею 41,9кв.м., загальною площею 63,8кв.м. Цей дар сторони оцінили в 500000грн. (а.с. 14,15).

Згідно звіту про оцінку майна, реєстраційний номер № 16-06/2021ринкова (оціночна) вартість житлової трикімнатної квартири АДРЕСА_4 , належна ОСОБА_1 в розмірі 3/4 частки, станом на 11.06.2021року у національній валюті України становить - 1 082 743 грн., довідково визначена вартість частки об`єкта -270 686грн (а.с. 16)

Згідно звіту про оцінку майна ФОП ОСОБА_11 від 27.02.2024 року, реєстраційний номер № 02-02/24 ринкова (оціночна) вартість житлової трикімнатної квартири АДРЕСА_4 , належна ОСОБА_1 в розмірі 3/4 частки, станом на27.02.2024року становить 1625 892 грн., довідково визначена вартість частки об`єкта 406473грн. (а.с. 125)

ОСОБА_2 є громадянином Російської Федерації, постійно проживає та має місце реєстрації в м. Санкт-Петербург, працює ректором Недержавної освітньої установи додаткової освіти «Європейський інститут експертів» та з травня2016року займає посаду директора у Санкт-Петербурзькому регіональному громадському фонді "Співробітництва та розвитку». (а.с. 75-79).

Відповідно до наданої позивачем публічної інформації з сервісу надання інформації про нерухомість, ОСОБА_2 є власником житлового приміщення площею 74,2 м2 у вигляді квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 . (а.с. 24 ,25).

Відповідно до відомостей про право власності ОСОБА_2 на праві приватної спільної часткової власності належить 1/4 спірної квартири, на підставі рішення суду від 06.11.2009 року по справі № 2-1414/09. (а.с. 82) та в спірній квартирі не проживає.

Вирішуючи спір суд виходить із наступного.

Згідно з п. 4ст. 129 Конституції Україниоднією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У зв`язку з повномасштабною збройною агресією російської федерації з 24 лютого 2022 року Указом Президента в Україні введено воєнний стан, строк дії якого наразі продовжено до 12.11.2024 року.

24 лютого 2022 року Україна заявила про розрив дипломатичних відносин з росією без розриву консульських відносин, відповідно до статті 2 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року.

Інформація щодо розгляду справи розміщена на офіційному веб-сайті суду. Виклик відповідача здійснено через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

В силу положень ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно достатті 317ЦК України,власникові належатьправа володіння,користування тарозпоряджання своїммайном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно ч. 2 ст. 321 ЦК України, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Зі змістуст.355ЦК Українивбачається,що майно,що єу власностідвох абобільше осіб(співвласників),належить їмна правіспільної власності(спільнемайно). Майноможе належатиособам направі спільноїчасткової абона правіспільної сумісноївласності. Правоспільної власностівиникає зпідстав,не забороненихзаконом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. (ч. 1 ст. 356 ЦК України)

З технічного паспорту (а.с.12-14) та договору дарування вбачається що спірна квартира складається з 3-х житлових кімнат заг. пл..63,8 кв. м . та житл. пл..41,9 кв..м.

Згідно постанови Одеського апеляційного суду від 28.12.2020р. по справі № 522/26238/13-ц

встановлено, що ОСОБА_2 у вказаній квартирі не проживає та є громадянином Російської Федерації, що вбачається з довідки від 29.10.2012, проживає у м. Санкт-Петербург. Відповідно до висновку № 6725 судової будівельно-технічної експертизи від 16.04.2014 спірна квартира є неподільною та технічно неможливо провести поділ квартири в долях 3/4 та 1/4 частки. Згідно Акту № 6725 здачі-приймання висновку судового експерта ціна експертизи складає 2 116,80 грн. Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 5055/24 від 30.12.2014 виділити в натурі 1/4 частину та поділити в долях 1/4 та 3/4 частки квартири у складі житлових і підсобних приміщень, з урахуванням вимог ДБН В. 2.2.-15-2005 - технічно не уявляється можливим.

Позивач зазначає про порушення його прав щодо можливості розпорядитися квартирою, оскільки у відповідача є незначна частка квартири , який ніколи не проживав в ній та забезпечений житлом.

На час розгулу справи є висновок про ринкову вартість спірної квартири.

Частиною 1 ст. 346 ЦК України наведено перелік випадків, за наявності яких право власності може бути припинено. Виходячи зі змісту частини 2 цієї статті, даний перелік не є вичерпним та право власності може бути припиненим і в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Судова практика Європейського суду з прав людини підтверджує висновок про те, що вимога попереднього платежу є не просто технічною складовою процедури відчуження майна, яка встановлена законом, а основною вимогою, на якій повинно ґрунтуватися рішення суду про позбавлення особи майна без її згоди (рішення Європейського суду з прав людини від 21 грудня 2010 року (набуло статусу остаточного 21 березня 2011 року) у справі «Андрій Руденко проти України» № 35041/05).

Із наведених норм права вбачається, що законодавцем передбачено обставини, з огляду на існування яких суд може припинити право особи на частку у спільному майні на підставі позову інших співвласників.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року в справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) зроблено висновок, що «відсутність конструкції («за наявності одночасно») встатті 365 ЦК Українисвідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першоїстатті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першоїстатті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності».

24 лютого 2022 року Україна заявила про розрив дипломатичних відносин з росією без розриву консульських відносин, відповідно до ст. 2 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року.

Проте, у зв`язку з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (зі змінами), за зверненням Мін`юсту Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання Українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Положеннястатті 365 ЦК Українирегулюють випадки, коли позивач - співвласник майна, домагається позбавлення права власності на частку майна іншого співвласника - відповідача по справі.

Під час розгляду справи № 6-68цс14, Верховний Суд України сформулював правову позицію від 02.07.2014 року, якою роз`яснив, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенніпозову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Для ухвалення рішення про припинення права на частку в спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої з обставин, передбаченої п. 1-3 ч. 1 ст. 365 ЦК України, яка обов`язково повинна бути в сукупності з обставино, передбаченою п. 4 ч. 1 цієї статті.

Судом встановлено, що на виконання ухвали суду позивач вніс на депозитний рахунок суду кошти у розмірі 406473 грн. що підтверджується платіжною інструкцією від 12.08.2024 року з відміткою банку як грошова компенсація частки.

Таким чином суд вбачає що позивачем доведено слідуючи обставини:

- частка відповідача є незначною і не може бути виділена в натурі;

- річ є неподільною;

- спільне володіння і користування майном є неможливим;

Відповідно до ч. 1ст. 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Суд не може при постановлені судовогорішення ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 317, 319, 321, 346, 355, 356, 358, 365 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 3, 4, 12, 19, 43, 44, 48, 49, 76-82, 89, 95, 133, 141, 175, 209, 223, 229, 247, 258, 259, 263-265, 352, 354, ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_5 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 ) про припинення права власності, стягнення компенсації та визнання права власності задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_12 на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , стягнувши з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_12 відповідну грошову компенсацію у розмірі 406 473 (чотириста шість тисяч чотириста сімсот три) гривні 00 копійок.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання)без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 23.09.2024 року.

Суддя: Домусчі Л.В.