Рішення № 12179987, 10.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.11.10 р.                     Справа № 15/68                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Наталі–Сервіс” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 33454474)

до відповідача–1 товариства з обмеженою відповідальністю „Мегаметалосвіт” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 33257162)

до відповідача–2 товариства з обмеженою відповідальністю „Піраміда” м. Дніпропетровськ (код ЄДРПОУ 23649298)

про стягнення основного боргу в сумі 65822,40 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Гаврилко О.В. – директор згідно довідки ЄДРПОУ № 14/4–23/2253 від 30.04.2010 р.

від відповідача–1: не з’явився

від відповідача–2: не з’явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Наталі-Сервіс” м. Донецьк до товариства з обмеженою відповідальністю “Мегаметалосвіт” м. Донецьк та до товариства з обмеженою відповідальністю “Піраміда” м. Дніпропетровськ про стягнення основного боргу в сумі 65822,40 грн.

Ухвалою суду від 30.03.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/68, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою від 26.05.2010 р. строк вирішення спору продовжений до 29.06.2010 р.

Ухвалою від 15.06.2010 року по справі призначена судова почеркознавча експертиза, проведення експертизи доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз. Ухвалою від 15.06.2010 р. суд зупинив провадження у даній справі.

Донецький науково-дослідний інститут судових експертиз листом № 3358/02 повернув до суду справу № 15/68 без виконання у зв’язку з неможливістю надання висновку.

Ухвалою від 29.10.2010 р. суд поновив провадження у справі, справа призначена до розгляду в судовому засіданні.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача–2, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач обґрунтовував первісно заявлені позовні вимоги наступним:

На підставі усної домовленості сторін про купівлю–продаж продавець (відповідач-2) зобов’язався передати у власність покупця товар (арматуру), а покупець (позивач) зобов’язався прийняти вказаний товар та оплатити його на умовах передоплати.

Позивач свої зобов’язання за вказаним договором виконав – на підставі рахунку–фактури № СФ–000512 від 12.04.2007 р. перерахував відповідачу-2 грошові кошти на суму 65822,40 грн. за платіжним дорученням № 1523 від 13.04.2007 р. Призначенням платежу в платіжному дорученні вказана оплата арматури згідно рахунку № 512 від 12.04.2007 р. Даний факт також підтверджується банківською випискою з відміткою банку про проведення платежу та банківською довідкою № 30.1.0.0/2–20100507/586 від 21.05.2010 р. Завірені копії платіжного доручення, банківської виписки, рахунку–фактури та оригінал банківської довідки містяться в матеріалах справи.

Позивач в позовній заяві стверджує, що відповідач-2 товар, оплачений згідно усної домовленості на суму 65822,40 грн., йому не передав.

Позивач неодноразово направляв відповідачу-2 листи з вимогами поставити товар або повернути попередню оплату на суму 65822,40 грн. Завірені копії листів № 25/01–058–0 від 25.01.2010 р., № 04/03-058–0 від 04.03.2010 р., № 04/03-058/01 від 04.03.2010 р. додані до позову.

Позивач посилається на той факт, що відповідач-2 вищевказані вимоги не виконав, спірний товар у передбачений законом строк не передав, суму попередньої оплати не повернув.

З метою забезпечення виконання зобов’язань відповідачем-2 перед позивачем між позивачем та відповідачем–1 був укладений договір поруки № 12/04-1/2 від 12.04.2007 р. до рахунку–фактури № СФ–000512 від 12.04.2007 р., згідно якого в порядку та на умовах, визначених цим договором поручитель (відповідач-1) зобов’язався відповідати (нести солідарну відповідальність з боржником) перед кредитором (позивачем) за виконання відповідачем-2 (боржником) зобов’язань щодо здійснення поставки згідно рахунку–фактури № СФ–000512 від 12.04.2007 р., що є невід’ємною частиною цього договору. Пунктом 3.1 даного договору передбачено, що порука припиняється з моменту виконання боржником всіх зобов’язань перед кредитором згідно рахунку–фактури № СФ–000512 від 12.04.2007 р. Завірена копія договору додана до позову.

Позивач, вважаючи, що відповідач-2 порушив умови усного договору купівлі–продажу, а також вимоги ст. 530 ч. 2, ст. 693 ч. 2 ЦК України, а відповідач-1 зобов’язаний нести солідарну відповідальність з відповідачем-2 за договором поруки, звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

21.05.2010 р. позивач надав до суду заяву про зміну позовних вимог № 21/05 від 21.05.2010 р., в якій повністю відмовляється від позовних вимог до відповідача-1 та просить суд стягнути з відповідача-2 основний борг в сумі 65822,40 грн. В якості доказів направлення даної заяви відповідачам позивач надав до суду фіскальні чеки № 2975 від 21.05.2010 р., № 2976 від 21.05.2010 р. Вказана відмова прийнята судом, тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі ст. 80 ч. 1 п. 4 ГПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків.

Із тексту позовної заяви вбачається, що під основним боргом позивач розуміє суму попередньої оплати, яку відповідачі повинні йому повернути згідно норм чинного законодавства.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ст. 642 ч. 2 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Відповідно до ст. 644 ч. 1 ЦК України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

Згідно ст. 181 ч. 1 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Пропозиції відповідача-2 укласти договір купівлі-продажу викладені у формі рахунку на оплату, адресованого позивачу, в якому містяться всі істотні умови: предмет договору, ціна та кількість товару. Факт прийняття пропозиції позивачем підтверджують дії, які засвідчують бажання укласти договір купівлі-продажу на запропонованих умовах, а саме: здійснення передоплати на суму 65822,40 грн. за платіжним дорученням № 1523 від 13.04.2007 р., призначенням платежу в якому вказана оплата за арматуру згідно рахунку № 512 від 12.04.2007 р.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, у позивача виникає обов’язок оплатити товар, а у відповідача-2 – передати товар.

21.05.2010 року від відповідача–2 ТОВ “Піраміда” надійшов відзив на позовну заяву, де він стверджує про здійснення поставки товару позивачу, що підтверджується на його думку видатковою накладною № РН-0000374 від 13.04.2007 р. на суму 65822,40 грн., довіреністю на отримання товарно–матеріальних цінностей серії ЯМТ № 605040 від 12.04.2007 р., податковою накладною № 0000000385 від 13.04.2007 р., завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

З усних пояснень представника відповідача–2 вбачається, що оригінал видаткової накладної № РН-0000374 від 13.04.2007 р. на суму 65822,40 грн. був переданий позивачу для підписання, вказаний оригінал позивач при отриманні товару не підписав, а направив відповідачу–2 підписаний екземпляр факсом. Екземпляр видаткової накладної, отриманий відповідачем–2 від позивача факсом, з підписом про одержання товару, був оглянутий в судовому засіданні, що підтверджується протоколом від 15.06.2010 р.

На видатковій накладній № РН-0000374 від 13.04.2007 р. містяться відомості про отримувача: товариство з обмеженою відповідальністю “Наталі-Сервіс”, на підставі довіреності серії ЯМТ № 605040 від 12.04.2007 р., отримав Гаврилко О.В., що підтверджено підписом отримувача в графі „отримав”.

Позивач у письмових поясненнях від 09.06.2010 р. заперечував факт відвантаження товару відповідачем, наявність довіреності серії ЯМТ № 605040 від 12.04.2007 р. позивача у відповідача на отримання 21 тони арматури, виданої на заступника директора позивача Гаврилко Олексія Володимировича, пояснював помилкою бухгалтера позивача, який помилково на думку позивача направив вказану довіреність відповідачу простою поштою. Але така довіреність на думку позивача дає право на отримання ТМЦ, але не є належним доказом факту передачі товару. В обґрунтування своїх заперечень щодо отримання товару позивач надав завірені копії декларацій з податку на додану вартість за квітень та травень 2007 р., реєстрів отриманих податкових накладних за квітень та травень 2007 р., в яких відсутні відображення отримання від відповідача податкової накладної по факту продажу товару на суму 65822,40 грн. Наявність у відповідача такої податкової накладної позивач пояснює здійсненням ним попередньої оплати за товар на вказану суму, що також є підставою для виникнення податкових зобов’язань по ПДВ та оформлення податкової накладної.

З письмових пояснень директора позивача Гаврилко О.В. від 15.06.2010 р. вбачається, що посадові особи позивача свої підписи ні на оригіналі спірної видаткової накладної, ні на її копії не ставили, по факсу ніколи видаткову накладну відповідачу не направляли, підпис та почерк на факсокопії не схожий на підпис та почерк уповноваженої особи позивача.

Позивач додатково надав до суду письмові пояснення № 15/06/1–15/68 від 15.06.2010 р., в яких посилається на те, що оригіналу документа, з якого зроблена факсова копія видаткової накладної, не існує. Представник позивача не ставив свій підпис ні на оригіналі, ні на копії видаткової накладної. Факсом позивач також не відправляв відповідачу–2 жодних документів. На підставі цього позивач стверджує, що факсова копія видаткової накладної № РН-0000374 від 13.04.2007 р. на суму 65822,40 грн. могла з’явитися тільки шляхом підробки, а саме копіювання двох документів при їх зміщенні в купу, тобто накладення та копіювання.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Посилання позивача на підроблення відповідачем–2 видаткової накладної № РН–0000374 від 13.04.2007 р. на суму 65822,40 грн. судом не приймається до уваги, тому як сам факт підроблення документів містить ознаки злочину, передбаченого ст. 358 Кримінального кодексу України. Такий факт повинен доводитися у межах кримінальної справи, бути встановлений обвинувальним вироком суду. Позивач має право згідно закону звертатися до правоохоронних органів із заявою про злочин. Доказів реалізації такого права, порушення кримінальної справи за заявою позивача та вироку суду не надано.

30.08.2010 р. від відповідача–2 до суду за супровідним листом в якості доказу по справі надійшла завірена копія видаткової накладної № РН-0000374 від 13.04.2007 р. на суму 65822,40 грн. На даній копії міститься напис „з оригіналом згідно”, зазначено прізвище, ім’я, по–батькові, посада, підпис особи, яка завірила таку копію, – директор ТОВ „Піраміда” Прокоф’єв Д.В., а також вказана дата здійснення завірення – 25.08.2010 р. Даний напис засвідчений відбитком печатки ТОВ „Піраміда”.

Згідно ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Відповідно до п. 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003), затвердженої наказом № 55 від 07.04.2003 р. Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів “Згідно з оригіналом”, назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документу з відтиском печатки підприємства, установи.

На підставі викладеного суд приймає завірену належним чином копію видаткової накладної № РН–0000374 від 13.04.2007 р. на суму 65822,40 грн. як належний письмовий доказ у даній справі згідно ст. 36 ГПК України.

Таким чином, наявні в матеріалах справи первинні документи (видаткова накладна, довіреність на отримання товарно–матеріальних цінностей, податкова накладна) свідчать про фактичну передачу відповідачем–2 та отримання позивачем товару на суму 65822,40 грн.

Не відображення позивачем податкової накладної № 0000000385 від 13.04.2007 р. в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних не є доказом відсутності факту отримання ним товару від відповідача–2 згідно довіреності серії ЯМТ № 605040 від 12.04.2007 р., видаткової накладної № РН–0000374 від 13.04.2007 р. на суму 65822,40 грн.

За вказаних обставин позов задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 47; 49; 78; 80 ч. 1 п. 4; 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача–1 передоплати в сумі 65822,40 грн. у зв’язку з відмовою позивача від позову і прийняттям відмови судом.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача–2 передоплати в сумі 65822,40 грн.

В судовому засіданні 10.11.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 11.11.2010 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя