Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 643/10662/24
Провадження № 2/643/4822/24
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.09.2024
Суддя Московського районного суду м. Харкова Олійник О.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про позбавлення батьківських прав,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ознайомившись з позовною заявою, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху з наступних підстав.
Позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України.
Так, в позові ОСОБА_1 зазначила про звільнення її від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір». На підтвердження цієї обставини до позовної заяви приєднано копію посвідчення серії НОМЕР_1 , згідно якого пред`явник цього посвідчення має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
У відповідності до вимог п. 13 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.
Відповідно до правового висновку, викладеного у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року по справі № 545/1149/17, норма п. 13 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», згідно із якою учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору, у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав, має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. Так, правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені ЗУ від 22 жовтня 1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.
Тому, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм п. 13 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень ст.ст. 12, 22 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Таким чином, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року зроблено правовий висновок, згідно якого учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору за подання позовів не будь-якого характеру, а лише тих, що спрямовані на захист їх соціальних прав, як учасників бойових дій.
Даний правовий висновок сформовано Великою Палатою Верховного Суду у зв`язку із передачею Другою судовою палатою Касаційного цивільного суду Верховного Суду справи на її розгляд для розв`язання виключної правової проблеми щодо застосування норми п. 13 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», у зв`язку із незгодою з попередніми висновками як Великої Палати, так касаційних палат, у яких стверджувалось про те, що учасники бойових дій безперечно звільняються від сплати судового збору у будь-якій справі.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у ст.12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», але серед них немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, з якими позивач звернулась у цій справі.
Оскільки спір у цій справі винник не з розгляду питання щодо соціального захисту позивача, як учасника бойових дій, тому позивача не може бути звільнено від сплати судового збору.
За таких обставин відсутні підстави вважати, що позивач звільнена від сплати судового збору за п. 13 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» по цій справі, з урахуванням того, що особи, на яких поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом саме цих питань, а по цій справі позивач звернувся за захистом прав, які не пов`язані з соціальними правами, які передбачені зазначеним законом.
Таким чином, позиція позивача про те, що вона звільнена від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» є помилковою і не заслуговує на увагу.
Згідно ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який на день звернення з позовом до суду складає 1211,20 грн., але позивачем судовий збір у зазначеному розмірі не сплачено.
Отже, на виконання вимог ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», позивач ОСОБА_1 має сплатити судовий збір за немайнову вимогу у розмірі 1211,20 грн. за місцем розгляду справи, а тому позовна заява підлягає залишенню без руху.
Згідно із ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України - Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України у рішенні № 9-зп від 25 грудня 1997 року офіційно розтлумачив цю норму та зазначив, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.
Частиною 4 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Вимоги щодо змісту та форми позовних заяв визначені статтями 175, 177 Цивільного процесуального України.
При цьому, якщо подана позовна заява не відповідає таким вимогам, приписами частини 1 статті 185 Цивільного процесуального кодексу України законодавець передбачив механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечує можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання та прийняття її судом до розгляду.
Залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Цивільним процесуальним кодексом України.
Керуючись ст. 19, 20, 175, 177, 185, 186, 260 ЦПК України, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про позбавлення батьківських прав - залишити без руху, надавши позивачеві строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали.
У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовну заяву вважати неподаною та повернути позивачеві зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя - О.О. Олійник
Судове рішення № 121785841, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова) було прийнято 23.09.2024. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 643/10662/24. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: