Постанова № 12178454, 08.11.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2010 року < Текст > Справа № 2а-8219/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді О.В. Конишевої,

при секретарі судового засідання С.А. Даниловій

за участю представників від

позивача Пуйда А.Ю.

відповідача Кваснюк-Сандак І.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовною заявою : Товариства з обмеженою відповідальністю «Транзит-Авто»

до : Державної податкової інспекцій у районі м. Запоріжжя

про : визнання рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість недійсним

ВСТАНОВИВ:

18 жовтня 2010 Товариство з обмеженою відповідальністю «Транзит-Авто» (далі –позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя (далі-відповідач), у якому просить: визнати рішення відповідача недійсним та скасувати Акт « Про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість» № 825/32786825.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позовної заяви просив задовольнити їх у повному обсязі та надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Зокрема вказує, що у відповідача відсутні будь-які законні підстави для анулювання реєстрації платника ПДВ, які визначені п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість». Крім того зазначає, що в акті про анулювання реєстрації платника ПДВ за формою №6-ПДВ передбачено обов’язкове заповнення графи «документ, який підтверджує наявність підстав для анулювання реєстрації платника ПДВ». Проте в оскаржуваному акті жоден із документів, перелічених в пп.25.2.1 Положення про реєстрацію платників податків на додану вартість, не зазначений. За наведених обставин, вважає акт про анулювання реєстрації платника ПДВ неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у наданих запереченнях та просив у його задоволені відмовити повністю. Зазначає, що відповідно до наказу ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 29.04.2009 №986 фахівцями за наслідками відпрацювання розшифровок податкових зобов’язань та податкового кредиту в програмі автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлений факт виписування платником податкових накладних, згідно з якими платник податку на додану вартість – постачальник товару не задекларував податкові зобов’язання. Станом на 01.07.2010 у позивача наявні розбіжності на суму 21,2 тис. грн. Відповідно до пп. «в» п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», вважає це є підставою для анулювання реєстрації платника ПДВ позивача, у зв’язку із чим позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними.

На підставі ст.160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, судом установлені наступні обставини.

Позивач в установленому законом порядку зареєструвався як платник ПДВ, про що йому 14.05.2007 видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100040418(серія НБ №009181).

28.05.2010 комісією ДПІ У Жовтневому районі м. Запоріжжя відносно позивача складений акт №825/32786825. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариство з обмеженою відповідальністю «Транзит-Авто», відповідно до якого комісією прийнято рішення про анулювання реєстрації вказаного платника податку. Із змісту Акту вбачається, що підставою для анулювання реєстрації ПДВ зазначено: факт виписування платником податкових накладних, згідно з якими платник податку на додану вартість – постачальник товару не задекларував податкові зобов’язання. При відпрацюванні розшифровок податкових зобов’язань відповідно до вимог наказу ДПА України від 18.04.2008 №266 встановлено заниження податкових зобов’язань з ПДВ.

Позивач оскаржував в адміністративному порядку акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №825/32786825.

08.07.2010 ДПА у Запорізькій області розглянуло скаргу позивача та зазначило, що матеріали будуть передані до ДПА України, про результати буде повідомлено додатково. 09.09.2010 ДПА у Запорізькій області на виконання завдання ДПА України від 27.08.2010 повторно розглянуло скаргу позивача та зазначило, що акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №825/32786825 було складено без держання вимог наказу ДПА України від 01.03.200 №79 «Про затвердження Положення про реєстрацію платника податку на додану вартість». Однак, у зв’язку з тим, що позивачем не додержаний порядок адміністративного оскарження ДПА у Запорізькій області не має підстав ініціювати перед ДПА України питання щодо поновлення підприємству свідоцтва платника податку ПДВ.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивач звернувся до суду.

З матеріалів адміністративного оскарження судом встановлено, що станом на 01.07.2010 у позивача наявні розбіжності на суму 21,2 тис. грн. Найбільше заниження податкового зобов’язання значиться по контрагенту ПП «Корвет».

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі – Закон №168/97-ВР) реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо:

а)платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями пп.2.3.1 п.2.3 ст.2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом;

б)ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);

в)особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;

г)зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у ст.6 та ст.8-1 цього Закону;

ґ)особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання;

Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпункті «а» цього пункту, здійснюється за заявою платника податку.

Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах «б» - «ґ» цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.

Порядок реєстрації платників податку на додану вартість, анулювання реєстрації платників податку на додану вартість, ведення реєстру платників податку на додану вартість (далі - Реєстр), присвоєння індивідуального податкового номера платника податку на додану вартість, оприлюднення даних з Реєстру, перереєстрації платників податку на додану вартість та заміни свідоцтв про реєстрацію платників податку на додану вартість, ведення документації при реєстрації/анулюванні реєстрації платників податку на додану вартість, засвідчення копій свідоцтв про реєстрацію платників податку на додану вартість визначається Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 №79 (далі – Положення).

Так, п.25 Положення також передбачено, що реєстрація діє до дати її анулювання, яке відбувається у випадках, визначених п.9.8 ст.9 Закону №168/97-ВР, якщо зокрема особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом № 168/97-ВР, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин (пп. «в» п.25 Положення). Анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Зокрема, пп.25.2 Положення зобов’язує податковий орган прийняти самостійне рішення про анулювання реєстрації на підставах, визначених у пп. «в» цього пункту.

Так, пп.25.2.1 п.25 Положення встановлено, що органи державної податкової служби здійснюють постійний моніторинг платників податку на додану вартість, які включені до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість у разі існування підстав, зокрема, визначених у пп. «в» п.25 цього Положення. Таке рішення може бути прийнято за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей), які були відсутні.

Проаналізувавши зміст наведених норм, суд вважає, що реєстрація особи як платника податку на додану вартість з підстав, визначених цією нормою, анулюється у двох випадках: 1) у випадку реєстрації особи в якості платника єдиного податку; 2) у випадку, якщо така особа стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування. Другий випадок цієї норми законодавцем більш розширений, та включає у себе можливість звільнення особи від сплати податку на додану вартість як за рішенням суду, так і у випадку звільнення з будь-яких інших, передбачених законом причин. Проте поняття «інші причини» слід розуміти не як окрему підставу, як це помилково тлумачить відповідач, а в контексті самого змісту даної норми - прив’язаності до випадків, що не передбачають можливостей подальшої сплати ПДВ. Тобто, законодавець має на увазі не будь-які підстави, що не враховані цим підпунктом, а лише ті, що звільняють особу від сплати податку на додану вартість у разі її переходу на інші спрощені системи оподаткування, чи з інших підстав звільнення від такої сплати.

Крім того, Положенням визначений перелік доказів (документів, відомостей), на підставі яких проводиться анулювання платника податку на додану вартість на підставі пп. «в» п.9.8 ст.9 Закону №168/97-ВР, у якому декларація з податку на додану вартість та додатки не передбачені.

Отже, пп. «в» п.9.8 ст.9 Закону №168/97-ВР не ставить в залежність анулювання реєстрації платника ПДВ у зв’язку із декларуванням податкових зобов’язань менше, ніж податкового кредиту за відповідний період та по відповідному контрагенту, а тому відповідач не мав законних підстав для анулювання реєстрації позивача платником ПДВ.

У судовому засіданні позивач надав взаєморозрахунок з контрагентом ПП «Корвет» в якому зазначено, що розбіжностей по податковому кредиту та зобов’язанням не встановлено, однак суд не приймає, ці докази як належні, у зв’язку з тим, що вони не завірені належним чином.

Судом під час винесення рішення було враховано і те, що перевірок контрагентів позивача не проводилося, доказів встановлення порушення не було надано.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги в цієї частині підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 КАС України).

З огляду на вище викладене, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним рішення, а тому воно є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та доведеними.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. ст.161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов – задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати акт «Про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість» №825/32786825 від 28.05.2010.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транзит-Авто» судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова виготовлена у повному обсязі 11.11.2010.

Суддя /підпис/ О.В. Конишева