Постанова № 12178400, 24.09.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2010 року <Текст >Справа № 2а-6310/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Янюк О.С.,

при секретарі судового засідання Сподіновій А.М.,

за участю представників:

позивача - Козирєвої Л.О. (довіреність від 10.04.2010 №10);

Кущ Ю.С. (довіреність від 15.06.2010 №11);

Ніколаєнка Д.В. (довіреність від 13.09.2010 №12);

відповідача Кашуби В.І. (довіреність від 12.02.2008 №4138);

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газонні машини», м.Мелітополь Запорізької області

до Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції Запорізькій області

про визнання дій протиправними та часткове скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2010 року до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) для продовження розгляду надійшла справа за позовом Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції Запорізькій області (далі позивач, ТОВ «Газонні машини») до Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції Запорізькій області (далі Мелітопольська ОДПІ, відповідач), у якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.04.2006 №0000962302/0 в частині нарахування штрафних санкцій у сумі 293355,00грн.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та надав пояснення, аналогічні викладеним у адміністративному позові. Зокрема вказує, що під час нарахування штрафних санкцій дії відповідача є неправомірними, оскільки відповідно до розяснень ДПА України по застосуванню норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» штрафні санкції не можуть бути застосовані. Також пояснює, що у звязку із поданням позивачем уточнюючих розрахунків сума нарахованого податкового зобовязання є фактично сплаченою. Крім того вказує, що застосовані штрафні санкції є адміністративно-господарською санкцією, яка може бути застосована протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше одного року з дня порушення субєктом господарювання правил здійснення господарської діяльності. З урахуванням викладеного просить позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив та надав пояснення, аналогічні викладеним у письмовому запереченні від 08.09.2010 №27687/10/10-010. Вказує, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.07.2008 встановлено правомірність спірного рішення, в тому числі і у частині нарахування штрафних санкцій. Крім того пояснює, що сума нарахованих штрафних санкцій є складовою частиною податкового зобовязання, а не адміністративно-господарською санкцією. Просить відмовити у задоволенні позову.

На підставі ст. 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом установлені наступні обставини.

Посадовими особами Мелітопольської ОДПІ у період з 16.03.2006 по 05.04.2006 проведено перевірку позивача, за результатами якої складений акт від 10.04.2006 №286/23/32886874 «Про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Газонні машини» за період з 23.03.2007 по 31.12.2005» (далі - акт). Перевіркою встановлені порушення, зокрема, приписів п. 3.1 ст.3, пп. 4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.8.1.2 п. 8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон №334/94), а саме: заниження податку на прибуток на 523000,00грн., у тому числі за ІV квартал 2004 року на суму 122100,00грн. та за 2005 рік на суму 400900,00грн. Указане порушення виникло внаслідок не включення позивачем коштів, отриманих за договорами позики від 28.10.2004 №2 та від 16.12.2004 №3, укладеними між ТОВ «Газонні машини» та іноземним інвестором громадянином Королівства Нідерланди Йоханнесом Ван Вууреном, у відповідності до яких позивач отримав безпроцентну позику, відповідно, у розмірі 30000,00євро та 230000,00євро.

На підставі виявлених порушень відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 21.04.2006 №00009622302/0, яким позивачу нараховано суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 782355,00грн., у тому числі 523000,00грн. основного платежу та 259355,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Вважаючи таке рішення протиправним позивач звернувся до господарського суду Запорізької області. Постановою від 25.01.2007 адміністративний позов задоволений, спірне рішення скасоване.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 11.04.2007 постанову господарського суду Запорізької області скасовано, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою. Ухвалою від 16.07.2008 касаційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 11.04.2007 без змін.

У серпні 2008 року позивач звернувся до Верховного Суду України зі скаргою, у якій просив скасувати вище указані рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій. Постановою Верховного Суду України від 10.12.2008 у задоволенні скарги ТОВ «Газонні машини» про перегляд справи за винятковими обставинами відмовлено. Ухвала Вищого адміністративного суду України від 16.07.2008 набрала законної сили.

Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Із матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що правомірність податкового повідомлення-рішення від 21.04.2006 №00009622302/0 в частині нарахування основного платежу у розмірі 523000,00грн. та в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 259355,00грн. встановлена під час розгляду справи судами апеляційної та касаційної інстанцій.

Проте позивачем, у уточнених позовних вимогах зазначені інші підстави визнання протиправним нарахування штрафних санкцій, ніж ті, які зазначались під час розгляду справи судами апеляційної та касаційної інстанцій, а саме зазначає, що:

ТОВ «Газонні машини» діяло на підставі податкових розяснень, оприлюдненних у різних джерелах масової інформації (офіційний сайт ДПА м.Києва, газета «Податковий, банківський, митний консультант» від 16.10.2006 №41), відповідно до яких договір позики між платником податків та іншим кредитором-нерезидентом, зареєстрований у НБУ, вважається фінансовим кредитом та не включається до валового доходу при отриманні позики від резидента;

після рішення Вищого адміністративного суду України позивач надав відповідачу уточнюючі розрахунки податкових зобовязань у звязку із виправленням самостійно виявлених помилок з податку на прибуток за 2004 та 2005 роки, а тому позивачем фактично сплачена сума податкового зобовязання. Вважає, що оскільки сума уточнення з відємним значенням, то штрафні санкції не застосовуються;

сума нарахованих штрафних санкцій є адміністративно-господарською санкцією, яка, у відповідності до приписів ст. 250 Господарського кодексу України (далі ГК України), може бути застосована протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше одного року з дня порушення субєктом господарювання правил здійснення господарської діяльності, а приписи Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-III (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2181) не передбачають строків для застосування штрафних санкцій.

Суд не погоджується із такими твердженнями позивача з огляду на наступне.

Так, пп. 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону №2181 встановлено, що:

податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обгрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування. Податкове роз'яснення, надане контролюючим органом вищого рівня, має пріоритет над податковими роз'ясненнями підпорядкованих йому контролюючих органів. Податкове роз'яснення центрального податкового органу має пріоритет над податковими роз'ясненнями, виданими іншими контролюючими органами. Податкове роз'яснення не має сили нормативно-правового акта;

не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано). При цьому при оцінці доказів судом, наданих органом стягнення, податкові роз'яснення не мають пріоритету над іншими доказами або іншими експертними оцінками.

Із матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що позивач посилається на відповіді Управління звязків з громадкістю, ЗМІ та масово-розяснувальної роботи ДПА у м.Києві та головного державного податкового інспектора ДПА у м.Києві, надані на запитання Кіпрської компанії щодо оподаткування позики від засновника-нерезидента.

Проте, суд не вважає такі відповіді податковими розясненнями, у розумінні приписів пп.4.4.2 п.4.2 ст.4 Закону №2181, оскільки вони надані на конкретний запит іншого платника податків, а не на запит позивача, та не є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства.

Щодо аргументів позивача про застосування приписів ГК України, а не положень Закону №2181, то такі аргументи є необґрунтованими, з огляду на наступні обставини.

Податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України (п.1.2 ст.1 Закону №2181).

Податковий борг, згідно п 1.3 ст.1 Закону №2181, це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно п.1.5 ст.1 Закону №2181 штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Пунктом 17.3 ст.17 Закону №2181 визначено, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених ст.17 цього Закону, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Підпунктом 15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону №2181 встановлено, що податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Із урахуванням вище викладених норм, суд дійшов висновку, що штрафні санкції є складовою частиною податкового зобовязання, а тому на них поширюються строки давності, встановлені пп. 15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону №2181, а не приписи ст. 250 ГК України.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Податковий борг - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк (п.1.3 ст.1 Закону №2181).

Так, податкове зобовязання, визначене у податковому повідомлення-рішенні від 21.04.2006 №00009622302/0 є узгодженим у судовому порядку, а судове рішенням, яке набрало законної сили, є обовязковим та преюдиційним. Ураховуючи вище викладені норми, суд вважає, що відповідачем правомірно на підставі пп. 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону №2181 нараховані позивача штрафні (фінансові) санкцій.

Указі факти є доведеними та викладені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.07.2008, та, відповідно до ст..72 КАС України, не потребують доказування.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вище викладене, суд вважає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій є правомірним, а заявлені позивачем вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст.161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя(підпис)О.С. Янюк