Рішення № 121769664, 17.09.2024, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024

м.Харків

Справа № 639/3866/24

провадження 2/639/1372/24

Жовтневий районний суд м.Харкова

у складі: головуючого - судді Єрмоленко В.Б.

за участю секретаря-Семенюк А.Є.

розглянувши у відкритомусудовому засіданні в м.Харкові впорядку спрощеногопровадження цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до Товаристваз обмеженоювідповідальністю «ДІЄСА» про стягнення заборгованості по заробітної плати та середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку ,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» про стягнення заборгованості по заробітної плати за період з 01.12.2023 по 27.05.2024 у розмірі 210078,93 грн., компенсації за чотири дні невикористаної відпустки в сумі 6345,72 грн., 36 днів використаної, але не оплаченої відпустки , а також середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку з 28.05.2024 по 28.06.2024 у розмірі 39660,75 грн.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 з 01.12.2021 він перебував у трудових відносинах з ТОВ «Дієса» (Торгова мережа «Eldorado») на посадах керуючого і заступника керуючого магазином філії 1 Департаменту з роздрібної торгівлі, 27.05.2023 був звільнений за угодою сторін, згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України. Відповідач в останній робочий день не виплатив заробітну плату і компенсацію за невикористану відпустки та відпускні по використаній відпустці. На вимогу позивача, направлену 11.06.2024 ТОВ «Дієса» щодо надання розрахункового листа та виплати заробітної плати, отримав лише довідку про розмір заробітної плати з 01.01.2023 по 31.01.2024, тому розрахунок заборгованості здійснювався ним згідно відомостей про застраховану особу та трудову діяльність з Пенсійного фонду України позивача за даними форми ОК-7, ОК-5. Вважав, що наявні підстави для застосування до відповідача відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Не погодившись частково з позовом представник відповідача надав 21.08.2024 відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що борг перед ОСОБА_1 по заробітній платі, включаючи компенсацію за невикористану відпустку, становить 105889,15 грн. згідно розрахункових листів. Щодо стягнення середнього заробітку за час несвоєчасного розрахунку стверджує, що до відкриття провадження у справі про банкрутство, 24.04.2024 Господарський суд м.Києва затвердив ухвалою суду план санації. Після початку військової агресії за певними контрагентами, в тому числі тими, які включені до плану санації, боржник отримав сертифікати, що засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).До відзиву додаються копії сертифікатів Київської торгово-промислової палати України № 3000-23-3433 від 28.07.2023 стосовно ТОВ «ЮК Дистрибьюшн», № 3000-23-2754 від 09.06.2023 стосовно ТОВ «Груп СЕБ України», № 3000-23-3136 від 07.07.2023 стосовно ТОВ «Вірпул компані Україна». Загалом боржником отримано більше 45 сертифікатів, що засвідчують форс- мажорні обставини.Отже відповідач знаходиться під дією обставин непереборної сили, що впливає на несвоєчасність виплати заробітної плати. На підтвердження викладеного відповідач отримав сертифікат № 3000-24-0827 від 23.04.2024. Звіти про оцінку збитків, завданих ТОВ «Дієса» внаслідок втрати необоротних активів, що обліковувались на субрахунках 103,104,106,1121 оборотних активі ( товарів) та упущеної вигоди від неодержаного прибутку внаслідок втрати товарів, що здійснювались ТОВ «Гео Фінанс Груп» і зберігалися в різних областях,із зазначенням суми збитків, наведені у відзиві. Крім того, за результатами висновків експертних досліджень, відповідачем подані позови до РФ про стягнення заподіяних збитків, що задоволені Господарським судом м.Києва. Крім того, рішенням Солом`янського районного суду м.Києва від 24.01.2024 закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності генерального директора ТОВ «Дієса» за відсутністю складу адміністративного правопорушення , передбаченого ч.1 ст. 41 КУпАП. Представник відповідача звертає увагу на те, що зазначені докази вказують на відсутність вини роботодавця перед працівником щодо неможливості своєчасної оплати заробітної плати при звільненні.

Ухвалою Жовтневогорайонного судум.Харковавід 15.07.2024позовна заява ОСОБА_1 залишена безрозгляду інадано строкдля усуненняїї недоліківта оплатусудового зборущодо вимогипро стягненнясереднього заробіткуза часзатримки розрахункупри звільненні. Ухвалою суду від 29.07.2024 провадження по справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Суд, вислухавши вступне слово позивача, перевіривши матеріали справи та дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.

Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 з 01.12.2021 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Дієса» і працював на посадах керуючого та заступника керуючого магазином філії № 1 Департаменту з роздрібної торгівлі . Наказом №0/24/05/002 від 24.05.2024 ОСОБА_1 звільнено за згодою сторін ( п. 1 ст. 36 КЗпП України).

Згідно розрахунковихлистків ОСОБА_1 ,починаючи згрудня 2023року потравень 2024року,на кінець грудня2023року боргза підприємствомскладав 85933,42грн.,який поступовопогашався унаступні місяці,з січня2024.Так, усічні 2024року,разом ізнарахованою заробітноюплатою тавідрахуванням податку та інших обов`язкових платежів, позивачу виплачено 17500 грн., у березні 2024 року-43567,31 грн., у травні 2024 року-24866,11 грн.Борг за підприємством на день звільнення ОСОБА_1 24 травня 2024 року становить 106889 грн. 15 коп. Оплата відпустки нарахована у січні , березні, травні 2024 р. Оплата за дні невикористаної відпустки-чотири дні нарахована у травні 2024 р.Позивач не заперечує, що йому частинами перераховувалась заробітна плата за цей період та погодився із сумою заборгованості, зазначену у розрахунковому листі.

Згідно з частиною першою статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються з частиною першою статті 1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України "Про оплату праці", за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Положенням ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

За приписами ст.47 КЗпП роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Приймаючи до уваги, що заборгованість по заробітній платі, включаючи оплату відпустки та компенсацію за невикористані дні відпустки у розмірі 106889,15 грн. не була виплачена ОСОБА_1 на час звільнення 24.05.2024 р., вона підлягає стягненню з відповідача, без врахування податку та інших обов`язкових платежів, які підприємством утримані.

Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.Установивши при розгляді справи що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, суми в день звільнення, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема, захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Виплата працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є формою матеріальної відповідальності роботодавця, яка виникає у випадку вчинення ним порушення норм трудового законодавства. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (далі Указ) в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та діє до теперішнього часу.

Згідно з пунктом 3 Указу у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Статтею 1 Закону України від 15 березня 2022 року №2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон № 2136-ІХ, тут і далі в редакції, яка була чинною на день видання оспорюваного наказу) передбачено, що цей Закон визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до підпункту 5 пункту 1 статті 6 Закону № 2136-ІХ в указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно із пунктом 2 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 2136-ІХ главу XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України доповнено пунктом 2 такого змісту: «Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

З огляду на вищевикладене положення Закону № 2136-ІХ,які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю -мають пріоритет незастосування на період дії воєнного стану. Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону № 2136-ІХ також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.

Разом з тим суд звертає увагу на наявність форс мажорних обставин та наявності підстав для звільнення від відповідальності відповідача за несвоєчасний розрахунок при звільнені, з огляду на таке.

24 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким встановлено, що роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці лише якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.

Тож у разі перевірки чи виникнення судового спору роботодавцю потрібно буде доводити, що причиною порушення строків виплати зарплати була саме непереборна сила.

Разом з тим форс-мажор звільняє лише від відповідальності за порушення зобов`язання, а не від самого обов`язку виплати зарплати. Тобто, за першої ж нагоди, як тільки підприємство відновить свою діяльність, роботодавець повинен виплатити працівникам усі суми невиплаченої своєчасно зарплати.

Отже, якщо у роботодавця немає об`єктивної можливості вчасно виплачувати працівникам заробітну плату через війну, то такого роботодавця не буде притягнуто за це до відповідальності. При цьому невиплата зарплати не допускається, можливе лише відтермінування її виплати через форс-мажор.

За положеннями статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»,Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 24.04.2024, при затвердженні плану санації ТОВ «Дієса», вказані докази отриманих збитків, а саме звіти ТОВ "Гео Фінанс Груп" про оцінку збитків, завданих ТОВ «ДІЄСА» внаслідок втрати необоротних активів (основних засобів), що обліковувалися на субрахунках 103, 104, 106, 1121, оборотних активів (товарів) та упущеної вигоди від неодержаного прибутку внаслідок втрати товарів, які зберігалися за конкретними адресами у різних областях України, зокрема Харківська обл., м.Харків, пл.Захисників України, буд 7/8 (сума збитків 461 580,51 дол. США); Харківська обл., Харківський р-н, с.Циркуни, вул.Кутузівська, 19-б (сума збитків 664 642,66 дол. США).

Київська торгово-промислова палата сертифікатом №3000-240827 від 23 квітня 2024 року засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні, відсутність доступу та/або знищення активів ( основних засобів та товарів) через тимчасову окупацію й активні бойові дії на території України, що призвело до неможливості відновлення господарської діяльності підприємства «Дієса» у повному обсязі, повне знищення активів підприємства, де знаходився основний товарний склад внаслідок пожежі через потрапляння бойових снарядів в покрівлю складу ( обстріл).

Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання: 12 березня 2022 року; дата закінчення: тривають на 23 квітня 2024 року.

Таким чином, у трудових правовідносинах між сторонами з 12 березня 2022 року виникли обставини, які відповідач не міг передбачити чи відвернути та у період існування яких останній об`єктивно, з незалежних від нього причин, був позбавлений можливості виконати зобов`язання, передбачені умовами трудового договору, обов`язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, у тому числі, щодо позивача.

У період, за який позивач просить стягнути середній заробіток (з 28 травня 2024 року по 28 червня 2024 року) порушення зобов`язання щодо розрахунку при звільненні сталося внаслідок ведення бойових дій та дії обставин непереборної сили, що на підставі частини 3 статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» є підставою для звільнення роботодавця від відповідальності за цим зобов`язанням.

За правилами ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України ( ч.6 ст. 141 ЦПК України).

Приймаючи до уваги, що позивача звільнено від сплати судового збору в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 19, 81, 89, 133,141, 264, 265, 274 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальністю«ДІЄСА» про стягнення заборгованості по заробітної плати та середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 106889 ( сто шість тисяч вісімсот вісімдесят дев`ять) грн.15 коп.

В інший частині позову ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» на користь держави судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони: Позивач- ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );

Відповідач- Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» ( ЄДРПОУ 36483471, м. Київ, вул.Велика Васильківська, 45).

Повне судове рішення складено 23.09.2024.

СУДДЯ -