Ухвала суду № 121769536, 19.09.2024, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/4933/24

провадження № 1-кс/405/2715/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2024 м. Кропивницький

Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС ВР ОТЗ СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором відділу Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Богданівка Знам`янського району Кіровоградської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України у кримінальному провадженні, відомості про які внесені 03.07.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024120000000735, -

ВСТАНОВИВ:

18.09.2024 до Ленінського районного суду м. Кіровограда від старшого слідчого в ОВС ВР ОТЗ СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_6 надійшло клопотання, у якому слідчий просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 строком на 60 днів.

В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що органом досудового розслідування обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України

Також слідчий вказує про існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість їх запобігання в разі застосування менш суворого запобіжного заходу.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_4 та просив його задовольнити за викладених у ньому підстав, також додав, що: сума грошей, якими заволодів підозрюваний становиться 1320844 грн., що складає 421 неоподаткований мінімум доходів громадян.

Підозрюваний заперечив щодо застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою мотивуючи це тим, що: зі висунутим йому звинуваченням не згоден; 17.09.2024 не спілкувався з потерпілою, а навпаки, вона сама йому зателефонувала та повідомила, що у неї гроші її знайомої, які вона має намір передати йому на зберігання; вважає заявлені ризики необґрунтовані, оскільки має на утриманні двох неповнолітніх синів, хворий на аневризм серця та постійно приймає ліки, великий тиск, перебуває під наглядом кардіолога, намірів впливати на свідків ніколи не було; просить застосувати менш суворий запобіжний захід.

Підозрюваний заперечив щодо застосування до його підзахисного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою мотивуючи це тим, що: підозра, яка вручена ОСОБА_4 є необґрунтованою, потерпіла зазначає, що ОСОБА_4 незаконно заволодів її грошима, але це тільки її слова; вважає, що вказані дії є провокацією злочину, а потерпіла сама бажала передати гроші ОСОБА_4 ; заявлений розмір застави є непомірним, а тому просить визначити її в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб; підозрюваний має 3-тю групу інвалідності, двох неповнолітніх дітей, житло, що свідчить про його сталі соціальні зв`язки; за вказаних обставин захисник стверджує про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_4 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просить застосувати менш суворий запобіжний захід.

Слідчий суддя, заслухавши доводи прокурора, пояснення підозрюваного, захисника, дослідивши матеріали клопотання, якими обґрунтовується необхідність застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дійшов до наступних висновків.

Встановлено, що слідчими ВР ОТЗ СУ ГУНП в Кіровоградській області здійснюється досудове у кримінальному провадженні, відомості про які внесені 03.07.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024120000000735 за підозрою ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.

17.09.2024, о 16 год. 33 хв. ОСОБА_4 затримано на підставі ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.

18.08.2024 ОСОБА_4 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, відповідно до якої, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з лютого 2023 року по 17.09.2024 вчинив дії направлені на заволодіння чужими грошовими коштами, шляхом обману, для свого матеріального збагачення у загальній сумі 20,000 доларів США та 570,0000 гривень у громадянки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під приводом надання допомоги у прискоренні питання щодо отримання виплат у зв`язку із загибеллю сина потерпілої в ході бойових дій, а в подальшому під приводом передачі отриманих шахрайським шляхом коштів як благодійну допомогу Збройним Силам України.

Так, в ході досудового розслідування встановлено, що 27.12.2022 помер син потерпілої ОСОБА_7 - військовослужбовець ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час бойових дій в АДРЕСА_2 . В наслідок чого, ОСОБА_7 , як близькому родичу загиблого, у порядку постанови Кабінету міністрів України № 168 від 28.02.2022 про «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану» в подальшому стало відомо про можливість отримання державних виплат в загальній сумі 15 млн. гривень. Для цього остання зібрала пакет відповідних документів, які надала до ІНФОРМАЦІЯ_4 в січні-лютому 2023 року.

Після подачі відповідних документів, на початку 2023 року потерпіла ОСОБА_7 познайомилася з ОСОБА_4 , який дізнавшись про подачу документів на отримання грошової компенсації за загиблого сина, вирішив використати цю ситуацію на свою користь та заволодіти грошовими коштами потерпілої шляхом обману (шахрайства) під приводом надання допомоги по прискоренню державних виплат за загибель військовослужбовця під час бойових дій.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , розуміючи юридичну необізнаність потерпілої, у ході зустрічі у лютому-березні 2023 року (точний час у ході досудового розслідування не встановлено) в смт Знам`янка-Друга Кропивницького району Кіровоградської області, вигадав обставини про те, що він має значні зв`язки та юридичні навички для вирішення питання по прискоренню виплат, а у разі його невтручання, потерпіла, начебто, не буде мати змоги отримувати компенсацію за загибель сина.

Таким чином, шляхом обману ОСОБА_4 створив у ОСОБА_7 враження про уявну загрозу невиконання державою своїх зобов`язань та повідомив останню, що за прискорення компенсаційних виплат потерпіла повинна передати йому грошові кошти у сумі 20000 доларів США. Будучи введеною в оману щодо справжньої процедури виплати компенсації та сприймаючи допомогу ОСОБА_4 реальною, потерпіла ОСОБА_7 погодилася на озвучену суму в 20000 доларів США.

У подальшому, ОСОБА_9 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом усного умовляння та погрозами спонукав її до необхідності передачі йому грошових коштів.

З початку 2024 року потерпілій ОСОБА_7 на її банківський рахунок, відкритий в АТ «Державний Ощадний Банк України» почали надходити грошові кошти у якості виплат по загибелі її сина-військовослужбовця. Так, 05.01.2024 ОСОБА_7 на вимогу ОСОБА_4 у відділенні АТ «Державний Ощадний Банк України» в м. Знам`янка Кіровоградської області були зняті грошові кошти, здійснено їх обмін у пункті обміну валют та передано грошові кошти ОСОБА_4 у сумі 20000 доларів США (що еквівалентно 760824 грн. в перерахунку на офіційний курс НБУ станом на 05.01.2024).

Продовжуючи виконання свого злочинного умислу, ОСОБА_4 повідомив про необхідність передачі йому і в подальшому грошових коштів у процентному відношенні 18-20 відсотків від щомісячних виплат грошових коштів потерпілій. При цьому ОСОБА_4 мотивував свої доводи передачею таких коштів для допомоги Збройним Силам України, а у разі відмови від передачі грошей, погрожував вирішити питання щодо припинення виплат державою потерпілій. Не розуміючи юридичних аспектів таких процесів, будучи ошуканою ОСОБА_4 , потерпіла ОСОБА_7 погодилась на його пропозицію та у період із січня по червень 2024 року частинами передала ОСОБА_4 грошові кошти у загальній сумі 270000 грн., які останній використав для власних потреб.

З червня 2024 року по 17.09.2024 ОСОБА_4 всіляко сприяв та схиляв потерпілу ОСОБА_7 до передачі йому грошових коштів під приводом допомоги Збройним Силам України, а 16.09.2024 повідомив останню про наявність у неї заборгованості перед ним за три місяці у сумі 300000 грн., погрожуючи притягненням до кримінальної відповідальності у разі не передачі йому грошових коштів.

Після цього, 17.09.2024 ОСОБА_4 близько 16.00 години прибув за адресою: АДРЕСА_3 , де на ділянці вулиці перед домоволодінням, бажаючи довести до кінця свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайства) під виглядом надання допомоги Збройним Силам України, з метою підтримання у ОСОБА_7 рішучості та бажання до отримання ним грошових коштів, продовжив усно умовляти та переконувати її в необхідності надати йому такі кошти. Після цього, ОСОБА_7 передала ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 300000 грн., хибно вважаючи, що таким чином надає благодійну допомогу Збройним Силам України, які ОСОБА_4 поклав до свого автомобіля, на якому прибув до потерпілої.

За практикою Європейського суду з прав людини розумна підозра у вчиненні кримінального правопорушення, про яку йдеться у статті 5 (підпункт «с» пункту 1) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Також ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.

Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, відповідно обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Термін «обґрунтована підозра», згідно практики ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.

Для цілей повідомлення особі про підозру стандарт «достатніх підстав (доказів)» передбачає наявність доказів, які лише об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри (рішення ЄСПЛ у справах «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994 та «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).

У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року ЄСПЛ зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Надані слідчим докази, а саме: протокол допиту потерпілої від 05.07.2024 та протокол додаткового допиту потерпілої від 12.07.2024, протокол про проведення НСРД у формі зняття інформації з електронних комунікаційних послуг, а саме контроль за телефонними розмовами відносно ОСОБА_4 від 26.08.2024, протокол про результати проведення НСРД - аудіо, відео контроль за особою, а саме ОСОБА_4 від 25.07.2024, протоколом обушку від 17.09.2024 у автомобілі, яким користується ОСОБА_4 , протоколом огляду, ідентифікації, вручення несправжніх (імітаційних) засобів, у сукупності свідчать про обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України

Оскільки на даному етапі кримінального провадження на стадії вирішення питання про застосування запобіжного заходу не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив про причетність ОСОБА_4 до вчинення злочину, в якому він підозрюється, а пред`явлена підозра, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу.

Слідчим суддею звертається увага на те, що ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто, в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Слідчий суддя також вважає, що прокурором та слідчим обґрунтовано наведений перелік ризиків, що передбачений п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, санкція якої передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком від п`яти до дванадцяти років, а тому ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку може бути визнаним як менш небезпечним, ніж покарання та процедура його відбування. Такий висновок слідчого судді узгоджується із позицією ЄСПЛ у справі Ilijkov v. Bulgaria від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.

Слушними є твердження слідчого та прокурора, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, враховуючи те, що після затримання підозрюваного працівниками поліції відбулось лише 2 днів тому, менш суворий запобіжний захід не зможе запобігти цьому ризику, а така протиправна поведінка є потенційно можливою.

Також, слідчий суддя вважає про доведеність ризику, який передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме укривати від слідства дійсні обставини скоєння підготовки до злочину та обставини необхідні для встановлення істини у провадженні, у т.ч. інформацію щодо своєї ролі та конкретних дій, а також про інші факти чи об`єкти, що мають значення.

Наявність ризику, який передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не доведено слідчим та прокурором, оскільки не надано доказів або об`єктивних відомостей, які б свідчили про потенційну можливість вчинення підозрюваним таких дій.

Європейським судом з прав людини у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголошено на тому, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.

Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов`язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості підозри та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від п`яти до дванадцяти років, раніше не судимий, а тому, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, до нього може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

При застосуванні до ОСОБА_4 запобіжного заходу, слідчий суддя враховує також обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, а саме те, що ОСОБА_4 не одружений, має неповнолітню дитину 2011 року народження, не працює, характеризуючих відомостей відносно підозрюваного сторонами не надано, має захворювання у вигляді амнезії серця, як повідомив в судовому засіданні підозрюваний, що він має 3-тю групу інвалідності, але доказів цього не надано, раніше не судимий, наявність ризиків, які передбачені п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, наявні вагомі докази про вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, та тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, у вчиненні якого він підозрюється.

Таким чином, враховуючи ту обставину, що сторонами кримінального провадження не надані докази, які б свідчили про достатність застосування до ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, для запобігання зазначеним вище ризикам, суд дійшов висновку, що до ОСОБА_4 необхідно застосувати винятковий запобіжний захід - тримання під вартою, оскільки обмеження його права на свободу в даному випадку є виправданим та необхідним через неможливість в жодний інший спосіб забезпечити його належну процесуальну поведінку під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (ч.5 ст. 182 КПК України).

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 року, суд зазначив: «п.78. Гарантії передбачені п.3 ст.5 Конвенції покликані забезпечить не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, вказана сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого».

Така ж позиція щодо помірності розміру грошової застави міститься і в рішенні по справі «Єлоєв проти України», а саме: закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватись слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами зокрема є майновий та сімейний стан підозрюваного. Європейський суд з прав людини, неодноразово наголошував на тому, що непомірний розмір застави з статками (майновим станом) підозрюваного, є лише формальним виконанням вимог Європейської конвенції з прав людини, тому у своїх рішення суди повинні керуватись також розмірами прибутків підозрюваного. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, що загроза її втрати утримувало підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язків, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людяного проживання».

Використання законодавцем терміну «у виключних випадках», по суті, є оціночним критерієм щодо здатності або нездатності забезпечити виконання обов`язків підозрюваним. В такому випадку, для слідчого судді, орієнтирами для визначення розміру застави є майновий стан підозрюваного, розмір майнової шкоди або доходу, в отриманні якого він підозрюється. Сума застави, на думку слідчого судді, повинна бути такою, щоб, з одного боку, загроза втрати внесеної суми утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - не була завідомо непомірною для підозрюваного, що призведе до неможливості виконання застави.

З урахуванням обставин кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає, що застава у межах, які визначені п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, не може забезпечити належну поведінку підозрюваного та уникненню встановлених п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, а тому, враховуючи ч. 5 ст. 182 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне вийти за граничну межу застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, та визначити ОСОБА_4 розмір застави у 661 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 2001508 грн., з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що буде достатньою мірою гарантувати виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків, передбачених КПК України.

Саме такий розмір застави, на переконання слідчого судді, буде тим стимулюючим фактором, який стримуватиме підозрюваного від реалізації наявних ризиків і такий розмір підозрюваний або інша особа (заставодавець) боятиметься втратити внаслідок невиконання процесуальних обов`язків. Такий розмір застави є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження та не є завідомо непомірним для підозрюваного.

На підставі викладеного, слідчий суддя прийшов до висновку про задоволення клопотання слідчого та застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави, який в сукупності із встановленими конкретними обставинами кримінального провадження в повній мірі відповідає практиці Європейського суду з прав людини та статті 5 Конвенції, положення якої вказують, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

На підставі викладеного, керуючись вимогами статей 40, 131, 132, 176-178, 182-184, 194, 196 - 197, 206, 309, 395 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого в ОВС ВР ОТЗ СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме з 16 год. 33 хв. 17.09.2024 по 15.11.2024 включно, в межах строку досудового розслідування.

На підставі ч. 5 ст. 182 КПК України визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 661 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 2001508 (два мільйони одна тисяча п`ятсот вісім) грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 26241445, банк отримувача - ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) - 820172, рахунок отримувача - UA458201720355279001000002505, призначення платежу - забезпечення виконання ухвали суду від 19.09.2024 по справі № 12024120000000735 від 03.07.2024.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

В разі внесення застави ОСОБА_4 , або заставодавцем зазначеного розміру, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , на строк до 15.11.2024 наступні обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та/або проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватись від спілкування зі свідками, потерпілою у кримінальному провадженні за винятком їх спільної участі в процесуальних, слідчих діях та в суді;

5) здати на зберігання до відповідного територіального органу Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити ОСОБА_4 наслідки невиконання покладених обов`язків. У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд, вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, у розмірі, визначеному в даній ухвалі, підозрюваний ОСОБА_4 , та заставодавець повинні виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

З моменту звільнення з під-варти у зв`язку із внесенням застави, ОСОБА_4 , вважається таким, що до нього застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення, під вартою в якому він буде знаходитись.

Вручити копію цієї ухвали підозрюваному, захиснику негайно після її оголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. А особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_10