Рішення № 121765223, 19.09.2024, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/6894/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2024 року м.Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді Кітова О.В.,

за участю секретаря судового засідання Черевка В.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Шпакової Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 ) до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради (адреса: 79000, м. Львів, пл. Ринок, 1, ЄДРПОУ: 44448833) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом у якому просить скасувати постанову серії РАП № 650137825 від 21.06.2022 року, винесену інспектором з паркування, управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Яремко Олегом Ярославовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 1521 КУпАП та закрити провадження у справі.

В обґрунтування позову покликається на те, що 15.08.2024, після оновлення додатку «ДІЯ», позивач виявила у графі виконавчі провадження інформацію про відкриття щодо неї виконавчого провадження на підставі постанови серії РАП № 650137825 від 21.06.2022 інспектора Управління безпеки Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Яремко Олега Ярославовича. Позивач зазначає, що жодних повідомлень у справі про адміністративне правопорушення не отримувала, зокрема про його початок, чим фактично була позбавлена можливості реалізувати свої права, як особи яка притягується до адміністративної відповідальності. Разом з тим, позивач заперечує факт вчинення нею будь-якого правопорушення та зазначає те, що у Відповідача відсутні будь-які докази на підтвердження її винуватості. Звертає увагу суду, що інспектори на лобовому склі жодних документів, про притягнення її до відповідальності, або повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення не залишали. Вищевказану постанову позивачу вручено не було, а про її існування стало відомо лише 15.08.2024 року, після ознайомлення з інформацією з додатку «Дія», де зазначено номер в АСВП та ідентифікатор доступу, який надає можливість ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження. Позивач вважає, що зазначене притягнення до адміністративної відповідальності здійснене посадовою особою управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, як суб`єктом владних повноважень, з порушенням норм процесуального права, а фабула правопорушення та кваліфікація дій, які зазначені у вищевказаній постанові не відповідають фактичним обставинам справи, а у її діях відсутній склад будь-якого адміністративного правопорушення. Вказує, що матеріали справи не містять належних доказів вчинення зазначеного адміністративного правопорушення та підтвердження вини позивача, так як окрім вищевказаного повідомлення, жодних інших доказів, які б свідчили про вчинення нею адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст.152-1 КУпАП, не додано. Інспектор з паркування управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Яремко Олег Ярославович не вжив заходів для з`ясування обставин, не навів будь-яких обґрунтованих висновків з приводу прийнятого рішення та безпідставно виніс постанову про накладення адміністративного стягнення. Позивач на даному етапі провадження не оспорює того, що дійсно може іноді припарковувати свій автомобіль марки TOYOTA RAV4 д.н.з. НОМЕР_2 на відповідному майданчику за адресою вул. Крушельницької у м.Львові. Плату за користування вказаним паркувальним майданчиком у разі необхідності сплачує. Разом з тим, звертає увагу суду, що станом на 06.06.2022 року даний майданчик паркування автомобіля не було позначено як платна стоянка - відсутні таблички із зазначенням платної стоянки, відсутні відмітки синьою лінією на проїзній частині про наявність у даному місці платної стоянки, відсутні заборонювальні знаки «зупинка/стоянка заборонена», окрім того інспектори на лобовому склі жодних документів, про притягнення позивача до відповідальності, або повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення не залишали. Позивач зазначає, що неналежне виконання інспектором зазначених положень закону щодо розміщення повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності свідчить про те, що вона фактично була необізнана про початок адміністративного провадження щодо неї, що, у свою чергу, стало наслідком порушення низки її фундаментальних прав.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 22.08.2024 позивачу поновлено строк оскарження постанови інспектора та відкрито провадження у адміністративній справі, справу вирішено розглядати за правилами встановленими статтею 286 КАС України.

13 вересня 2024 року від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву у якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з їх безпідставністю. Відзив мотивований тим, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності як власника, за яким, згідно з Єдиним державним реєстром транспортних засобів, на дату винесення постанови, зареєстровано транспортний засіб Toyota, державний номерний знак НОМЕР_3 , на якому 06 червня 2022 року о 12:21 год. було здійснено паркування в межах відведеного майданчика для платного паркування, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Крушельницької, код майданчика для платного паркування B3006, без проведення оплати вартості послуг з користування таким майданчиком (схема майданчика для платного паркування транспортних засобів по вул. Крушельницької додаток 2) в зоні дії знаку 5.43 «Зона стоянки» з табличками 7.14 «Платні послуги» та як наслідок вчинено адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Представник відповідача вважає, що позивач всупереч вимогам ст. 77 КАС України не надав достатніх належних і допустимих у розумінні ст. 251 КУпАП, ст. 72, 73 КАС України доказів, які б підтверджували незаконність винесення постанови. Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду обов`язок доказування розподіляється також таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову (постанова Верховного Суду від 14.03.2018 року по справі №760/2846/17; постанова Верховного Суду від 14.02.2018 року по справі №536/583/17). Зазначає, що інспектором з паркування було належним чином розглянуто справу про адміністративне правопорушення та винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги заперечила з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні у справі документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, виходить з наступних доводів та мотивів.

Судом встановлено, що постановою провідного спеціаліста - інспектора з паркування сектору контролю за дотриманням правил паркування відділу інспекторів з паркування управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Яремка Олега Ярославовича серії РАП №650137825 від 21.06.2022 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч 1 ст. 152-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 200 грн.

Із оскаржуваної постанови вбачається, що 06.06.2022 року, о 12 год. 21 хв., водієм транспортного засобу ToyotaRav4,д.н.з. НОМЕР_3 ,який належить ОСОБА_1 , здійснено користування майданчиком для платного паркування за адресою: В3006 вул. Крушельницької м. Львів, з неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування.

Відповідно до абзацу 2 пункту 26 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1342, користувач зобов`язаний сплатити вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування.

Частиною 1 статті 152-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування.

Частина 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 8.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 передбачено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальникам.

Пунктом 33.5.43 ПДР передбачено дорожній знак 5.43 «Зона стоянки», який позначає початок зони, де дозволено стоянку на проїзній частині або вздовж проїзної частини за умов, що зазначаються на знаку або додаткових табличках під ним.

Суд зазначає, що за визначенням, наведеним у п. 4 Правил № 1342:

- відведені майданчики для паркування - майданчики для паркування, розміщені в межах проїзної частини вулиці, дороги або тротуару та обладнані відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (далі ПДР);

- спеціально обладнані майданчики для паркування - майданчики для паркування, розміщені поза межами проїзної частини вулиці, дороги або тротуару та обладнані відповідно до вимог цих Правил і ПДР.

Тобто, Правилами № 1342 розкривається два поняття: «майданчик для паркування» і «спеціально обладнаний майданчик для паркування». Різниця між ними лише в тому, що перший знаходиться в межах проїзної частини вулиці, дороги, а другий поза межами. Відповідно до цього існують різні вимоги до них.

За приписами п. 12 цих Правил майданчики для паркування обладнуються відповідно до вимог цих Правил і ПДР.

Відведені майданчики для паркування позначаються дорожніми знаками та суцільною синьою (блакитною) смугою на проїзній частині і на бордюрі, який відокремлює проїзну частину від пішохідної.

Відповідно до Додатку 1 ПДР відведений майданчик для платного паркування позначається: інформаційно-вказівним знаком 5.38 «Місце для стоянки» або 5.39 «Зона стоянки», а також табличками до дорожнього знаку 7.14 «Платні послуги», 7.6.1-7.6.5 «Спосіб поставлення транспортного засобу на стоянку».

Згідно п.п. 10.7.35, 10.7.36 ДСТУ 4100-2002 «Знаки дорожні» знак 5.38 «Місце для стоянки» повинен застосовуватись для позначення в населених пунктах місць, а поза ними - майданчиків, спеціально відведених для стоянки транспортних засобів.

Знак 5.39 «Зона стоянки» повинен застосовуватись для позначення початку, де дозволяється стоянка на проїзній частині або проїзній частині та тротуарі. Знак 5.39 з однією з табличок 7.6.1-7.6.5 повинен застосовуватись для позначення способу поставлення автомобіля.

Згідно п. 10.9.18 ДСТУ 4100-2002 «Знаки дорожні» табличка 7.14 «Платні послуги» повинна застосовуватись із знаками 5.38 або 5.39 для позначення стоянкових майданчиків, розташованих за межами проїзної частини, а також для позначення спеціально збудованих «карманів» для стоянки транспортних засобів на проїзній частині дороги, на яких беруть платню за стоянку.

Позивач зазначає, що станом на 06.06.2022 року майданчик для паркування за адресою вул. Крушельницької у м. Львові не було позначено як платна стоянка, зокрема відсутні таблички із зазначенням платної стоянки, відсутні відмітки синьою лінією на проїзній частині про наявність у даному місці платної стоянки.

З наданих суду матеріалів фотофіксації до оскаржуваної постанови вбачається, що транспортний засіб Toyota, державний номерний знак НОМЕР_3 , який належить позивачу, знаходиться за адресою вул. Крушельницької у м. Львові. Однак, на даних матеріалах фотофіксації не відображено, що автомобіль позивача було розміщено в зоні дії інформаційно-вказівного знаку 5.38 «Місце для стоянки» або 5.39 «Зона стоянки» з табличкою до дорожнього знаку 7.14 «Платні послуги».

Також, як вбачається з наданої представником відповідача плану-схеми майданчика для паркування, на вказаному майданчику не передбачено встановлення таблички 7.14 «Платні послуги».

За вказаних обставин, суд вважає обгрунтованими доводи позивача про те, що вона об`єктивно не могла знати про необхідність здійснення плати послуг паркування.

Дані, які містяться у постанові про накладення адміністративного стягнення та матеріалах фотофіксації не дають можливості встановити наявність порушення позивачем вимогПравил дорожньогорухуі, відповідно, наявність адміністративного правопорушення.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим, і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Крім цього, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Всупереч даним вимогам, вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується належними та допустимими доказами, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок доказування вини, не доведено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення та правомірності винесеної постанови про накладення на позивача штрафу, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення винесена з порушенням норм законодавства, без належних та допустимих доказів, що призвело до незаконного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення.

За правилами ч. 3ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

У п. 110 рішення Європейського суду з прав людини «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» N 36985/97 суд визначив, що адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має суб`єкт владних повноважень.

Аналогічну правову позицію визначив у Постанові від 31.01.2019 року Верховний суд у справі №760/10803/15-а зазначивши, що один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов`язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки в протилежному випадку презюмується, що вони є протиправними.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що доводи позивача щодо невідповідності оскаржуваної постанови вимогам закону, знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, що є що є підставою для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 1ст. 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При поданні позову позивач судовий збір не сплачувала, оскільки звільнена від його сплати на підставі п.10 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Згідно ч.5 ст.139 КАС України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відтак, судові витрати слідстягнути з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст. 241-246,286 КАС України,суд,

ухвалив:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії РАП №650137825 від 21 червня 2022 року, винесену провідним спеціалістом - інспектором з паркування сектору контролю за дотриманням правил паркування відділу інспекторів з паркування управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Яремком Олегом Ярославовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань із суб`єкта владних повноважень -Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради на користь держави судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня складення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 );

відповідач Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1, ЄДРПОУ: 44448833).

Повний текст судового рішення складено та підписано 20.09.2024 року.

Головуючий суддя Олександр КІТОВ