Постанова № 121760555, 11.09.2024, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/2184/24

Провадження № 3/0203/1025/2024

ПОСТАНОВА

іменемУкраїни

11 вересня 2024 року суддя Кіровського районного суду м. Дніпропетровська Черваньова Ю.М., за участю прокурора Стариковського Є.В., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвоката Бур`янського А.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла від Управління проведення спеціальних перевірок та контролю за своєчасністю подання декларацій Національного агентства з питань запобігання корупції, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст.172-6 КУпАП, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 , яка наказом Департаменту молоді і спорту Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 20.11.2023 звільнена з посади начальника відділу масового спорту управління у справах фізичної культури і спорту департаменту молоді і спорту облдержадміністрації, будучи відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до ст. 172-6 КУпАП,суб`єктом відповідальності, на якого поширюється дія цьогоЗакону, в порушення вимог частини 2статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», припинивши 24.11.2023 року діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, несвоєчасно, без поважних причин, 31.12.2023 року подала декларацію суб`єкта декларування, який припиняє діяльність, пов`язану із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування за період, який не був охоплений раніше поданими деклараціями, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1ст. 172-6 КУпАП.

ОСОБА_1 до судового засідання не з`явилась, її захисник Бурянський А.В. вважав можливим розгляд справи без її участі, оскільки вона у зв`язку з воєнним станом в Україні перебуває за кордоном.

Захисник в судовому засіданні заявив клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого правопорушення. Вказав, що 18.03.2022 року його підзахисна у зв`язку з постійними обстрілами м.Дніпро виїхала за кордон, за місцем роботи перебувала у відпустці за власний рахунок до закінчення бойових дій. 13.11.2023 року завідувач відділу кадрів надіслала на месенджер Телеграм ОСОБА_1 повідомлення з вимогою звільнитись за угодою сторін. Про звільнення ОСОБА_1 дізналась тільки 26.12.2023 року в день отримання відповідного наказу, після того як 25.12.2023 року повернулась з-за кордону. В цей же день ОСОБА_1 повідомили про необхідність декларування доходів та вона одразу замовила довідку про доходи, яку отримала 29.12.2023 року, а 31.12.2023 року заповнила декларацію про доходи перед звільненням за період з 01.01.23-24.11.23 (коригування 04.01.2024). Захисник зауважив, що на момент виїзду ОСОБА_1 за кордон в Україні не здійснювалась подача декларацій та державні службовці повинні були задекларувати свої доходи протягом 3 місяців після закінчення війни. Жодних повідомлень про поновлення процедури декларування ОСОБА_1 не отримувала, які і не отримувала наказу про своє звільнення.

Прокурор в судовому засіданні просив визнати ОСОБА_1 винуватою у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та накласти стягнення у виді штрафу у межах санкції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Суд, вислухавши захисника, прокурора, дослідивши матеріали справи прийшов до наступного висновку.

Згідно зі статтею 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За приписами ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення, пов`язане з корупцією це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони, та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч.1 ст.3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну та/або цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єктами, на яких поширюються дія цьогоЗакону, є державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування.

Згідно з наказом Управління молоді і спорту Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 10.06.2021 № ос-27/0/249-21 ОСОБА_1 з 16.06.2021 призначено на посаду заступника начальника відділу у справах фізичної культури та спорту управління молоді і спорту облдержадміністрації.

Наказом Департаменту молоді і спорту Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 06.10.2021 № ос-48/0/249-21 ОСОБА_1 з 06.10.2021 переведено на посаду начальника відділу масового спорту управління у справах фізичної культури і спорту департаменту молоді і спорту облдержадміністрації.

З особової картки державного службовця № 205 вбачається, що ОСОБА_1 з вимогами й обмеженнями щодо прийняття та проходження державної служби відповідно до закону України «Про запобігання корупції» ознайомлена 16.06 2021.

Згідно з наказом Департаменту молоді і спорту Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 20.11.2023 начальника відділу масового спорту управління у справах фізичної культури і спорту департаменту молоді і спорту облдержадміністрації ОСОБА_1 звільнено з 24.11.2023 за угодою сторін до ч.2 ст.86 Закону України «Про державну службу».

Таким чином ОСОБА_1 згідно підпункту «в» пункту 1 частини 1статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до ст. 172-6 КУпАП є суб`єктом, на якого поширюється дія вказаного Закону.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 45 Закону № 1700-VII було передбачено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в" і "г" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством. Особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в" і "г" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями. Особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а", "в" і "г" пункту 2 частини першої статті 3, зобов`язані наступного року після припинення діяльності подавати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

Разом з цим, 12.10.2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», яким було внесено зміни до ч. 2 ст. 45 Закону № 1700-VII та визначено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Також, вищевказаним Законом було внесено зміни до п. 2-7 розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону № 1700-VII, і встановлено, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану", подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року. Суб`єкти декларування, зазначені у частинах сьомій - чотирнадцятій статті 45 цього Закону, подають відповідні декларації у строки, встановлені частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону, якщо відповідні декларації не було подано раніше.

Таким чином, особи які звільнилися у період з 01.01.2023 року до 11.10.2023 року включно подають декларацію при звільненні за період, не охоплений раніше поданими деклараціями до 31.01.2024, а особи, які звільнились у період з 12.10.2023 до 31.12.2023 подають декларацію при звільненні за період, не охоплений раніше поданими деклараціями протягом 30 днів з дня припинення перебування на посаді / в статусі, що визначені ст. 3 Закону № 1700-VII.

Відповідно до п. 1 розділу II Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом НАЗК № 448/21 від 23.07.2021 року, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 29.07.2021 року за № 986/36608, із змінами, внесеними наказами НАЗК № 257/22 від 11.11.2022 року, № 282/23 від 06.12.2023 року, до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування включаються декларації, у тому числі виправлені декларації, що подаються відповідно до Закону України «Про запобігання корупції».

Згідно з роз`ясненнями НАЗК щодо фінансової доброчесності: застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю (подання декларації, повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, повідомлення про відкриття валютного рахунку) №4 від 13.11.2023 року: декларація при звільненні - декларація, яка подається відповідно до абзацу 1 ч. 2 ст. 45 Закону протягом тридцяти календарних днів з дня припинення діяльності. Така декларація подається за період, який не був охоплений деклараціями, раніше поданими суб`єктом декларування, та містить інформацію станом на останній день такого періоду, яким є останній день здійснення діяльності, яка передбачає обов`язок подання декларації, перебування на посаді, яка зумовлює здійснення такої діяльності.

Під раніше поданими деклараціями розуміються декларації, що були подані до Реєстру, крім декларації кандидата на посаду (абз. 1-3 пп. 2 п. 2 розділу II Порядку № 449/21).

Днем припинення діяльності є останній день виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або іншої діяльності, зазначеної у пп. «а», «в» - «ґ» п. 2 ч. 1 ст. З Закону, у тому числі перебування на посадах, зазначених у п. 1, пп. «а», «в» - «ґ» п. 2 ч. 1 ст. З Закону. Відлік строку подання декларації при звільненні починається з 00 годин 00 хвилин дня, наступного за днем припинення діяльності.

Таким чином, 24.11.2023 року є останнім днем виконання ОСОБА_1 функцій держави. Після цього в неї виник обов`язок подати декларацію при звільненні, за період не охоплений раніше поданими деклараціями, в строк не пізніше 00 год. 00 хв. 25.12.2023 року, однак в порушення вимог закону остання подала її лише 31.12.2023 року.

Згідно з роз`ясненнями Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223-943/0/4-17 від 22.05.2017 року, конструктивною ознакою цього правопорушення є також несвоєчасне подання декларації без поважних на те причин. Під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв`язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою тощо.

Про технічну справність Реєстру та можливість подання Декларації в період з 24.11.2023 по 25.12.2023 свідчіть службова записка керівника Департаменту інформаційних систем, аналітичної роботи та захисту інформації НАЗК ОСОБА_2 .

Положеннями, викладеними Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 22.05.2017 року за №223-943/0/4-17, визначено, що невжиття заходів суб`єктом декларування щодо своєчасності отримання електронного ключа, відомостей про склад сім`ї, їх доходи та інших необхідних даних для заповнення декларації, не може визнаватися реабілітуючою обставиною та поважною причиною для несвоєчасного подання декларації.

З витягу з офіційного сайту НАЗК з відомостями про подані документи та послідовність дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», які вчинила ОСОБА_1 , а також з пояснень ОСОБА_1 , які вона надсилала НАЗК, слідує, що у встановлений законодавством 30 денний строк жодних дій щодо заповнення та подання необхідної декларації ОСОБА_1 вчинено не було.

Доказів щодо неможливості подати декларацію у встановлений законом строк ОСОБА_1 не надано. При цьому її доводи щодо неповідомлення про звільнення не є слушними, оскільки в своїх поясненнях, адресованих НАЗК щодо запізнення подання декларації вона зазначала, що причиною несвоєчасності було знаходження її кордоном, обмеження доступу до комп`ютера, перебої зі зв`язком та необізнаність про зміни в законодавстві. Однак такі твердження не заслуговують на увагу, оскільки повідомлення з вимогою звільнитись від завідувача відділу кадрів вона за допомогою інтернет-зв`язку отримувала, як і могла отримати в електронному вигляді шляхом відповідних запитів інформації, необхідної для подання декларації, а необізнаність про відновлення кампанії декларування, яку було зупинено на період воєнного стану, не звільняє від відповідальності.

Відповідно до змісту диспозиції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП з об`єктивної сторони протиправний намір цього адміністративного правопорушення реалізується у формі дії (несвоєчасне подання декларації) та бездіяльності (неподання декларації). При цьому, характеризуючою ознакою вчинення особою такого проступку є саме відсутність поважних причин несвоєчасного подання нею декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави.

На переконання суду, надані докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою.

Досліджені та перевірені судом обставини поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, суду не надано.

Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а саме: несвоєчасному без поважних причин поданні декларації при звільненні, доведена у повному обсязі.

При визначенні виду і розміру стягнення, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, яка раніше до адміністративної відповідальності не притягалась, має двох малолітніх дітей, ступінь її вини, вважаю за необхідне накласти на правопорушника адміністративне стягнення у вигляді мінімального штрафу на користь держави, оскільки застосування саме такого стягнення буде достатнім для його виправлення і попередить нові правопорушення.

Відповідно дост.4Закону України«Про судовийзбір» зі ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір.

На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст.172-6, ст.ст.283,284п. 1Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя -

ПОСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 172-6 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Стягнути зі ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Роз`яснити, що штраф, відповідно до ст. 307 КУпАП, має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника, згідно зі ст. 308 КУпАП, стягується подвійний розмір штрафу, який визначений у відповідній статті КУпАП та зазначений у постанові про стягнення штрафу.

Повний текст постанови складено 16 вересня 2024 року о 17.00 годині.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня винесення

Суддя Ю.М. Черваньова