Рішення № 121756616, 20.09.2024, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 вересня 2024 року м. Рівне№460/6118/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Греська О.Р за участю секретаря судового засідання Максімцева В.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Мирошниченко М.І.,

відповідача: представник Нечипорук В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" доНаціональної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, стягнення коштів у рахунок відшкодування шкоди, -В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «РІВНЕОБЛЕНЕРГО» (далі позивач, для ПрАТ «Рівнеобленерго») звернулося з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі відповідач, НКРЕКП), за змістом якого просило суд:

- визнати бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, яка полягає у неприйнятті рішення про встановлення економічно обґрунтованих тарифів на розподіл електричної енергії для ПрАТ «Рівнеобленерго» у 2024 році протиправною;

- зобов`язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг встановити для ПрАТ «Рівнеобленерго» економічно обґрунтований тариф, у відповідності до затвердженої Постановою НКРЕКП від 9 грудня 2023 року N 2339 структури тарифів на послуги з розподілу електричної енергії із застосуванням стимулюючого регулювання на 2024 рік;

- стягнути на користь ПрАТ «Рівнеобленерго» за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 43 904 000,00 грн, без ПДВ, у рахунок відшкодування шкоди (збитків), завданих протиправною бездіяльністю Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг за не встановлення економічно обґрунтованих тарифів за розподіл електричної енергії за період з 01 січня 2024 року по 30 квітня 2024 року.

Ухвалою від 17.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 17.07.2024.

Ухвалою суду від 17.07.2024 у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" про призначення експертизи відмовлено повністю.

Ухвалою суду від 17.07.2024 витребувано у Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг належним чином завірені копії документів та інформацію (таблиці, розрахунки тощо), на підставі яких було здійснено розрахунок тарифів та структури тарифів на послуги з розподілу електричної енергії із застосуванням стимулюючого регулювання для ПрАТ «Рівнеобленерго» на 2024 рік.

17.07.2024 у підготовчому засіданні протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження у справи та призначено розгляд справи по суті на 05.08.2024.

У судовому засіданні 05.08.2024 оголошено перерву на 04.09.2024.

У судовому засіданні 04.09.2024 оголошено перерву на 11.09.2024.

У судовому засіданні 11.09.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позов обґрунтовано тим, що НКРЕКП не встановлено для позивача економічно обґрунтований тариф на розподіл електричної енергії на 2024 рік, який би забезпечував покриття економічно обґрунтованих витрат на здійснення діяльності та отримання прибутку, оскільки ч. 2 ст. 3 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що функціонування ринку електричної енергії здійснюється на принципах, зокрема: недискримінаційного ціно-та тарифоутворення, що відображає економічно обґрунтовані витрати. Позивач зауважив, затверджені товариству з 01.01.2024 року тарифи на послугу з розподілу електричної енергії є дефіцитними та не покривають витрати затвердженої структури тарифів на 2024 рік, у зв`язку з чим останньому завдано шкоди в розмірі 43 904 000,00 грн. З огляду на вказане позивачем обрано спосіб відновлення своїх прав шляхом зобов`язання відповідача відшкодувати підприємству збитки за провадження діяльності за період з 01 січня 2024 року по 30 квітня 2024 року завданих протиправною бездіяльністю Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг за не встановлення економічно обґрунтованих тарифів за розподіл електричної енергії.

Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, вказавши, що постанова №2339, якою ПрАТ «Рівнеобленерго» встановлений тариф на послугу з розподілу електричної енергії на 2024 рік не була оскаржена позивачем, є чинною, як, власне, і економічна необґрунтованість таких тарифів, що, в свою чергу, спростовує посилання позивача на допущення НКРЕКП протиправної бездіяльності у неприйнятті рішення про встановлення економічно обґрунтованих тарифів на розподіл електричної енергії для ПрАТ «Рівнеобленерго» у 2024 році. Ураховуючи зазначене, НКРЕКП у межах компетенції відповідно до законів України «Про ринок електричної енергії» та «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» виконує в повному обсязі свої повноваження в частині затвердження тарифу для АТ «Рівнеобенерго» на ринку електричної енергії. Відповідач зауважив, що у розумінні ст.ст.1166,1173 ЦК України заявлена до відшкодування сума не є шкодою/збитками, які можуть бути відшкодовані за рахунок бюджетних асигнувань НКРЕКП. Більше того, розмір нібито завданих позивачу збитків останнім жодним чином не обґрунтовано та не підтверджено.

Позивач подав відповідь на відзив у якій не погодився з доводами відповідача та зазначив, що приймаючи постанову «Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії ПрАТ «Рівнеобленерго» із застосуванням стимулюючого регулювання» №2339, НКРЕКП установив структури тарифів на послуги з розподілу електричної енергії із застосуванням стимулюючого регулювання Приватного акціонерного товариства «Рівнеобленерго» на 2024 рік, що відповідають вихідним даним що містяться в поданій до НКРЕКП заяві ліцензіата про встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії на 2024 рік та додатках до неї. При цьому НКРЕКП встановлює тарифи, що не відповідають структурі тарифу та взагалі розраховані з порушенням формул, передбачених Порядком 1175, та на підставі невідомих вихідних даних. Відповідачем жодних доказів на підтвердження обґрунтованості розрахунку, вірності вихідних даних НКРЕКП не надано. Зауважує, що жодним чинним законодавством України не передбачено право регулятора встановлювати тариф на розподіл електричної енергії на три місяці, а в подальшому протягом року його продовжувати. Відтак, відповідач при встановлені тарифу на розподіл електричної енергії для ПрАТ «Рівнеобленерго» виходив за межі своїх повноважень та не дотримувався норм чинного законодавства. За наведеного, просив позов задовольнити повністю.

Відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначив, що НКРЕКП вчинено дії та 09.12.2023 прийнято постанову № 2339 «Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії ПРАТ «РІВНЕОБЛЕНЕРГО» із застосуванням стимулюючого регулювання». На засіданні НКРЕКП, яке відбулось 12.03.2024 та 26.06.2024 у формі відкритого слухання, прийнято рішення щодо продовження дії чинних тарифів для ліцензіатів. Разом з цим, позивач визнає, що ним не оскаржувалась постанова №2339 (у тому числі, зі змінами), зокрема з питання її економічної необґрунтованості, а тому відсутні підстави стверджувати про те, що встановлений нею тариф є економічно-необґрунтованим, та НКРЕКП допущено певну надуману позивачем бездіяльність. Зауважив, що вирішення питання щодо прийняття рішення про встановлення тарифів відноситься до внутрішньої компетенції державного органу (дискреційних повноважень), у зв`язку з цим у суду відсутні підстави для задоволення вимог адміністративного позову, оскільки суд не може перебирати на себе компетенцію державного органу. Відповідну позицію щодо дискреційності повноважень НКРЕКП Верховний Суд неодноразово викладав зокрема, у постановах від 17.12.2019 по справі №826/6713/18, від 06.08.2020 у справі №910/13541/17, від 15.04.2021 у справі №910/9814/17, від 07.06.2022 у справі №910/20782/17. Отже, у сукупності викладеного, в діях НКРЕКП відсутні ознаки протиправної бездіяльності.

У додаткових поясненнях по справі відповідач вказав, що Порядок встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії затверджено постановою НКРЕКП від 05.10.2018 № 1175. Відповідно до пунктів 4.1, 4.2-4.3 цього Порядку у НКРЕКП були відсутні законодавчі підстави для змінення/коригування тарифу на послуги з розподілу електричної енергії для ПрАТ «РІВНЕОБЛЕНЕРГО» протягом 01.01.2024 по 30.04.2024 за власною ініціативою. Крім того, зазначив, що факт виконання позивачем та дотримання ним рівня структури тарифу на розподіл електричної енергії може бути встановлена за наслідками проведеної НКРЕКП планової перевірки діяльності Ліцензіата.

Позивач у свої додаткових поясненнях вказав, що затверджена НКРЕКП структура тарифу до постанови НКРЕКП від 09.12.2023 року №2339 відповідає наданим Товариством заяві, документам та вимогам встановленим главою 2 Порядку формування інвестиційних програм та Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії. Однак, затверджений НКРЕКП тариф на послуги ПрАТ «Рівнеобленерго» з розподілу електричної енергії на 2024 рік не відповідає затвердженій структурі тарифу.

У судовому засіданні представники сторін підтримали свої правові позиції посилаючись на обставин викладені у заявах по суті спору в повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Господарський кодекс України (надалі - ГК України) серед засобів державного регулювання господарської діяльності передбачає регулювання цін і тарифів. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку (ст. 12).

Відповідно до ст. 191 ГК України державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку. Державне регулювання цін здійснюється згідно із Законом України "Про ціни і ціноутворення".

Дія Закону «Про ціни і ціноутворення» поширюється, зокрема, на відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, органами, що здійснюють державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій, органами місцевого самоврядування та суб`єктами господарювання, які провадять діяльність на території України (ст. 2).

Позивач належить до суб`єктів природних монополій, отже, дія цього Закону поширюється і на спірні правовідносини.

Відповідно до ст. 8 цього Закону державна цінова політика у сфері діяльності суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках реалізується відповідно до законодавства про природні монополії та інших законів України.

У Законі України "Про природні монополії" визначено принципи державного регулювання діяльності суб`єктів природних монополій, серед яких є принцип самоокупності суб`єктів природних монополій. Водночас, цим Законом не врегульовано відносин щодо встановлення державних регульованих цін.

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення» державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації). Зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього Закону здійснюють державне регулювання цін.

Частинами 2 і 3 статті 15 цього Закону визначено гарантії, що надаються суб`єктам господарювання під час державного регулювання цін:

Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які встановили державні регульовані ціни на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, зобов`язані відшкодувати суб`єктам господарювання різницю між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Установлення Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування державних регульованих цін на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, без визначення джерел для відшкодування різниці між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів не допускається і може бути оскаржено в судовому порядку.

Ці гарантії поширюються на усіх суб`єктів господарювання, щодо яких застосовується державне регулювання цін, зокрема і на позивача. Позивач вважає, що ці гарантії щодо нього застосовані не були.

Щодо застосування ст. 15 Закону України «Про ціни і ціноутворення» суд звертає увагу на те, що у ч. 2 і 3 статті 15 вказаного закону йдеться про три групи суб`єктів, які встановлюють державні регульовані ціни: Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Зазначена норма діє у первинній редакції Закону від 21.06.2012.

У статті 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22.09.2016 № 1540-VIII (далі - Закон № 1540-VIII) зазначено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 17 Закону № 1540-VIII для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор: встановлює державні регульовані ціни і тарифи на товари (послуги) суб`єктів природних монополій та інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом, та змінює їх за результатами перевірки або моніторингу

Гарантія, передбачена ч. 2 і 3 ст. 15 Закону України «Про ціни і ціноутворення», спрямована на захист прав та інтересів суб`єктів господарювання, щодо яких застосовуються заходи державного регулювання. Ключовим для застосування зазначених гарантій є встановлення державних регульованих цін в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру. Який саме регулятор прийняв таке рішення, не є істотним для застосування цієї гарантії. Відтак, вище зазначені гарантії поширюються і на випадки, коли державні регульовані ціни встановлені відповідними національними комісіями.

Такий висновок опосередковано підтверджується також тим, що при внесені змін до частини 4 ст. 12 Закону Про ціни і ціноутворення (Законом № 499-VIII від 02.06.2015) державні колегіальні органи (якими є Національні комісії) згадуються в одному рядку з Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування як особи, які під час встановлення державних регульованих цін на товари до складу таких цін обов`язково включають розмір їх інвестиційної складової частини.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що ч. 2 і 3 ст. 15 Закону України «Про ціни і ціноутворення» поширюється на правовідносини щодо встановлення НКРЕКП державних регульованих тарифів для відповідних суб`єктів господарювання - суб`єктів природних монополій, до яких належить і позивач.

Щодо встановлення регульованих цін, то згідно ст.3 Закону №1540-VIII Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України. Регулятор здійснює державне регулювання шляхом, в тому числі, формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом.

Основними завданнями Регулятора є: 1) забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; 6) реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг; 7) сприяння впровадженню заходів з енергоефективності, збільшенню частки виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії та захисту навколишнього природного середовища; 8) створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 9) сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг; 10) інші завдання, передбачені законом.

Згідно з ст. 14 Закону №1540-VIII рішення Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів, та рішення з питань встановлення тарифів на товари (послуги) суб`єктів природних монополій, цін (тарифів) для населення (якщо відповідні повноваження щодо встановлення цін (тарифів) надані спеціальними законами) набирають чинності з дня, наступного за днем їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Регулятора, якщо більш пізній строк набрання чинності не встановлено самим рішенням, але не раніше дня оприлюднення рішення. Регулятор оприлюднює свої рішення не пізніше п`яти робочих днів з дня їх прийняття.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про природні монополії» при прийнятті рішень має забезпечуватися додержання прав і законних інтересів громадян, підприємств і суспільства.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону №1540-VIII Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

У статті ст.17 Закону №1540-VIII зазначено: 1.Для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор: 1) приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції; 13) встановлює державні регульовані ціни і тарифи на товари (послуги) суб`єктів природних монополій та інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом, та змінює їх за результатами перевірки або моніторингу; 2.Регулятор має право: 1) приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов`язковими до виконання.

За змістом п. 3.5 Процедури встановлення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, затвердженої постановою НКРЕКП від 24.03.2016 № 364 (надалі Процедура № 364), НКРЕКП може звернутися до ліцензіата з метою отримання у визначений НКРЕКП строк додаткових письмових обґрунтувань та пояснень щодо наданих матеріалів, які необхідні для підтвердження розрахунків тарифів та вирішення спірних питань, що виникли при розгляді заяви про встановлення тарифів.

Розгляд заяви призупиняється на строк проведення експертизи розрахунків і обґрунтувань ліцензіата, передбаченої пунктом 3.4 цього розділу, а також на строк, передбачений абзацом першим цього пункту, про що НКРЕКП письмово повідомляє ліцензіата.

Якщо ліцензіат не надав додаткових пояснень та обґрунтувань на звернення НКРЕКП у визначений строк, розгляд заяви призупиняється до дня надходження зазначених пояснень та обґрунтувань.

За приписами п. 4.1 Процедури № 364 зміна тарифів може бути ініційована ліцензіатом шляхом надання до НКРЕКП відповідної заяви щодо встановлення тарифів та доданих до неї документів, зазначених у пункті 2.2 розділу ІІ цієї Процедури, або НКРЕКП без надання ліцензіатом зазначеної заяви.

Відповідно до вимог п. 4.2 Процедури № 364 зміна тарифів може проводитись за обставин, що впливають або можуть вплинути на результати діяльності ліцензіата в період регулювання, а саме у випадках:

1) зміни обсягів послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення, урахованих при встановленні діючих тарифів;

2) зміни в установленому порядку інвестиційної програми ліцензіата;

3) зміни протягом строку дії тарифів обсягу окремих складових структури тарифів з причин, які не залежать від ліцензіата, а саме збільшення або зменшення мінімальної заробітної плати, прожиткового мінімуму, податків, зборів, платежів, підвищення або зниження цін (тарифів) на реагенти, паливно-енергетичні ресурси, придбання води в інших суб`єктів господарювання та/або очищення власних стічних вод іншими суб`єктами господарювання, курсу валют за наявності зобов`язань по запозиченнях (кредитах, позиках) міжнародних фінансових організацій;

4) невиконання ліцензіатом інвестиційної програми, яка була врахована в чинних тарифах, що є підставою для вилучення зі структури тарифів невикористаних коштів, які були передбачені на реалізацію інвестиційної програми, або врахування цих коштів як джерела фінансування інвестиційної програми на планований період;

5) недотримання ліцензіатом структури витрат згідно зі статтями, затвердженими в тарифах на централізоване водопостачання та/або централізоване водовідведення, а також використання коштів, отриманих за рахунок діяльності з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення, не за цільовим призначенням;

6) наявності в діяльності з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення перехресного субсидіювання між нею та іншими видами господарської діяльності ліцензіата.

У відповідності до п.2.1. Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженим постановою НКРЕКП від 05.10.2018 № 1175 для встановлення тарифів ліцензіат подає до НКРЕКП заяву за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку, і такі документи у друкованій та електронній формах.

Пунктом 2.2. цього Порядку передбачено, що для перегляду тарифів при переході на стимулююче регулювання ліцензіат подає до НКРЕКП заяву (за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку), документи, визначені у пункті 2.1 цього Порядку, та додатково такі документи:

1) звіт про незалежну оцінку активів, проведену відповідно до Методики оцінки активів суб`єктів природних монополій, суб`єктів господарювання на суміжних ринках у сфері комбінованого виробництва електричної та теплової енергії, затвердженої наказом Фонду державного майна України від 12 березня 2013 року № 293, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2013 року за № 522/23054, та зведену інформацію, підготовлену на базі звіту про незалежну оцінку активів, яка має містити дані щодо вартості активів ліцензіата до застосування коефіцієнтів фізичного зносу та оптимізації, дані щодо середньозваженого фізичного зносу активів ліцензіата та загального коефіцієнта завантаження і оптимізації активів, а також дані щодо довжини ліній (по трасі/по колу) за рівнями напруги, загальної кількості та потужності підстанцій високої та окремо низької напруги із зазначенням середньозважених показників за вартістю заміщення (відтворення) цих активів, фізичного зносу та коефіцієнта оптимізації для кожної такої групи активів;

2) рецензію звіту про незалежну оцінку активів, зроблену рецензентами, які працюють в органі державної влади, який здійснює державне регулювання оціночної діяльності;

3) копію звіту про аудит фінансової звітності або консолідованої фінансової звітності діяльності ліцензіата, проведений незалежним аудитором за останній календарний рік (подається при наданні матеріалів на встановлення тарифів на 2020 рік та в подальшому);

4) копію порядку розподілу активів, витрат та доходів між видами господарської діяльності та наказу про його затвердження;

5) розрахунок регуляторної бази активів, яка сформована на дату переходу на стимулююче регулювання, з урахуванням пунктів 2.2 та 2.3 розділу II Порядку визначення регуляторної бази активів суб`єктів природних монополій у сфері електроенергетики, затвердженого постановою НКРЕ від 11 липня 2013 року № 899, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 липня 2013 року за № 1221/23753 (далі - Порядок визначення регуляторної бази активів), (у друкованій та електронній формах);

6) розрахунок базових рівнів операційних контрольованих витрат та операційних неконтрольованих витрат за діяльністю з розподілу електричної енергії (у друкованій та електронній формах);

7) план заходів із забезпечення підвищення достовірності даних для здійснення моніторингу якості послуг (зокрема, шляхом створення систем реєстрації відключень в електричних мережах 6 - 150 кВ) (у друкованій та електронній формі).

Відповідно до п.2.3 Порядку для уточнення тарифів ліцензіат подає до НКРЕКП заяву (за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку) та документи, визначені у пункті 2.1 цієї глави, у друкованій та електронній формах з уточненням даних на прогнозний рік регуляторного періоду, на який встановлюються тарифи.

Пунктами 3.1. та 3.2 Порядку передбачено, що заява про перегляд тарифів та додані до неї відповідно до пунктів 2.1 та 2.2 глави 2 цього Порядку документи подаються до НКРЕКП не пізніше ніж за 90 днів до початку регуляторного періоду, з якого будуть встановлюватися тарифи.

Заява про уточнення тарифів та додані до неї відповідно до пункту 2.3 глави 2 цього Порядку документи подаються до НКРЕКП за 90 днів до початку кожного року регуляторного періоду.

Згідно п.п 1.4-1.7 Процедури № 364, розрахунки тарифів виконуються заявником відповідно до вимог чинного законодавства та надаються до НКРЕКП разом із заявою.

Рішення щодо встановлення тарифів приймаються НКРЕКП на засіданнях у формі відкритих слухань шляхом всебічного та повного з`ясування позицій усіх учасників засідань, які проводяться після розгляду наданих заявником документів, аналізу результатів фінансово-господарської діяльності заявника відповідними підрозділами НКРЕКП та підготовки їх пропозицій, і оформлюються постановами НКРЕКП.

До рішення про встановлення тарифів додається структура тарифів.

Частиною 4статті 17 Закону № 1540-VIII встановлено, що порядки (методики) формування, розрахунку та встановлення державних регульованих цін і тарифів для суб`єктів природних монополій у сферах енергетики та комунальних послуг, а також для інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, затверджені Регулятором, мають бути недискримінаційними і прозорими та підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті Регулятора та в офіційному друкованому виданні. При розробленні та затвердженні зазначених методик Регулятор має забезпечити, щоб суб`єкти природних монополій у сферах енергетики та комунальних послуг отримали належні стимули на коротко- та довгостроковий періоди щодо підвищення ефективності, ліквідації перехресного субсидіювання між видами діяльності та групами споживачів, сприяння ринковій інтеграції та безпеці постачання.

У разі застосування будь-якого способу державного регулювання цін порядки (методики) формування, розрахунку та встановлення тарифів повинні забезпечити покриття економічно обґрунтованих витрат, залучення необхідних інвестицій, дотримання екологічних вимог, вимог якості та безпеки, обґрунтованої прибутковості. Такі порядки (методики) повинні сприяти використанню місцевих, відновлюваних та вторинних енергетичних ресурсів, а також сприятливих до навколишнього природного середовища технологій.

З вищенаведеного випливає, що законодавцем встановлена процедура визначення розміру тарифів на надання комунальних послуг та їх структури шляхом подання ліценціатом відповідних заяв з підтверджуючими документами, за наслідком чого у регулятора виникає обов`язок проведення аналізу економічної обґрунтованості сформованих ліцензіатом статей витрат у структурі тарифів ( в тому числі з метою недопущення необґрунтованого зростання тарифів до споживачів) шляхом прийняття відповідних постанов, які можуть бути оскаржені ліцензіатами з дотриманням законодавчо встановленого строку.

На засіданні НКРЕКП, яке проводилося у формі відкритого слухання, та на підставі заяви ПрАТ «Рівнеобленерго» про встановлення тарифів, а також розрахункових документів, що використовувалися від час проведення таких розрахунків, підприємству встановлювалися тарифи на послуги з розподілу електричної енергії із застосуванням стимулюючого регулювання шляхом прийняття постанови №2339 від 09.12.2023, відповідно до якої:

Установлено Приватному акціонерному товариству «Рівнеобленерго»:

1)на період з 01 січня 2024 року по 31 березня 2024 року (включно) тарифи на послуги з розподілу електричної енергії для споживачів та операторів установок зберігання енергії на рівні: для першого класу напруги - 243,49 грн./МВт*год (без врахування податку на додану вартість); для другого класу напруги 1 344,41 грн./МВт*год (без врахування податку на додану вартість);

2)структуру тарифів на послуги з розподілу електричної енергії із застосуванням стимулюючого регулювання на 2024 рік згідно з додатком.

На засіданні НКРЕКП, яке відбулось 12.03.2024, у формі відкритого слухання, прийнято рішення щодо продовження дії чинних тарифів для Ліцензіатів.

Так, пунктом 3 постанови НКРЕКП від 12.03.2024 №487 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП» вирішено цифри та слово «31 березня» замінити цифрами «30 червня».

Крім того, на засіданні НКРЕКП, яке відбулося 26.06.2024 у формі відкритого слухання, прийнято рішення щодо продовження дії чинних тарифів для Ліцензіатів.

Так, пунктом 3 постанови НКРЕКП від 27.06.2024 №1188 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП» вирішено у підпункті 1 пункту 1 постанови НКРЕКП від 09.12.2023 №2339 «Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії ПРАТ «Рівнеобленерго» із застосуванням стимулюючого регулювання» слова та цифри «на період з 01 січня 2024 року по 30 червня 2024 року (включно) виключити».

Судом з`ясовано, що позивач не заперечує обставину прийняття НКРЕП постанови №2339, якою встановлено тариф на послуги з розподілу електричної енергії, натомість стверджує, що НКРЕП встановлено тарифи на послуги з розподілу електричної енергії на такому рівні, який не покриває витрати підприємства на надання вказаних послуг, отже позивач висловлює свою незгоду із встановленими НКРЕП тарифами на послуги з розподілу електричної енергії, вважаючи їх економічно необґрунтованими.

Поряд з цим, суд зауважує, що встановлення тарифу з розподілу електричної енергії відповідно до наведених вище правових норм є виключними повноваженнями відповідача - Регулятора, які реалізуються шляхом прийняття відповідного рішення на засіданні Регулятора, як колегіального органу, у формі відкритого слухання за результатами вивчення та опрацювання поданих суб`єктом господарювання разом із заявою про встановлення або перегляду тарифу документів (ст.14 Закону № 1540-VIII).

Одночасно положеннями чинного законодавства передбачено обов`язок суб`єкта господарювання обґрунтовувати кожну статтю витрат, передбачену у структурі тарифу, що пропонується для перегляду.

Встановлюючи тариф на послуги з розподілу електричної енергії, Регулятор встановлює та затверджує і структуру цього тарифу, яка містить перелік елементів витрат, що групуються за елементами витрат собівартості відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248, та/або міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності, та планованого прибутку.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що перегляд тарифів на послуги з розподілу електричної енергії та оцінка економічної обґрунтованості тарифів, які зафіксовані в прийнятій відповідачем постанові № 2339 (у тому числі зі змінами) може бути надана судом лише в межах розгляду позову про оскарження постанови №2339, оскільки тарифи встановлюються відповідними постановами, а відтак належним способом захисту порушених прав внаслідок дії таких тарифів є оскарження постанов із можливістю відшкодування заподіяних збитків, що, однак, не є предметом даного позову. Доказів ініціювання позивачем у законодавчо встановлений строк процедури оскарження постанови НКРЕКП №2339, у тому числі з урахуванням змін (у разі незгоди з рівнем тарифів з розподілу електричної енергії ) по встановленню тарифів з розподілу електричної енергії на 2024 рік, матеріали справи також не містять.

Окрім того, позивачем також не надано до суду відповідних судових рішень, в яких би було констатовано факт економічної необґрунтованості встановлених НКРЕКП тарифів з розподілу електричної енергії за 2024 рік, що могло б свідчити про порушення відповідачем гарантії дотримання одного із принципів формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг, за наслідком чого ПрАТ «Рівнеобленерго» набуло би право на відшкодування на свою користь збитків за провадження господарської діяльності протягом 2024 року на підставі тарифів, ціновий рівень яких був би актуальним в попередні періоди.

Вказане, відповідно, унеможливлює достеменне з`ясування судом у рамках даного судового провадження обставин допущення відповідачем можливої бездіяльності без встановленого факту економічної необґрунтованості тарифів з розподілу електричної енергії на 2024 рік, які зафіксовані в постанові НКРЕП від 09.12.2023 №2339.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому, бездіяльність (відсутність діяльності, пасивність) з боку органів влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб має місце у тому випадку, коли вони зобов`язані були прийняти рішення або вчинити дію протягом визначеного законодавством строку, але цього не зробили, і це призвело до порушення прав і свобод фізичних та/чи юридичних осіб.

Верховний Суд у постанові від 11.08.2020 у справі №320/5970/17 зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень має місце у тому випадку, коли в межах повноважень суб`єкта владних повноважень існує обов`язок вчинити конкретні дії, але він не виконаний. За загальним правилом повноваження трактується як сукупність прав і обов`язків державних органів, а також посадових та інших осіб, закріплених за ними у встановленому законодавством порядку для здійснення покладених на них функцій".

Таким чином, враховуючи вищезазначені висновки, суд зазначає, що у даному випадку відсутні підстави вважати, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг безпосередньо та без будь-яких об`єктивних причин не вживалося передбачених законодавством заходів в ході своєї діяльності.

Аналізуючи позицію позивача на підставі матеріалів справи, суд приходить до висновку, що фактично обґрунтування позовної заяви зводяться до незгоди ПрАТ «Рівнеобенерго» з рівнем тарифу з розподілу електричної енергії, що був встановлений на 2024 рік, оскільки останній не забезпечував відшкодування фінансових витрат підприємства, внаслідок чого виникла заборгованість в різниці тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, та з чим позивач пов`язує допущену відповідачем бездіяльність від встановлення підприємству економічно необґрунтованих тарифів за період з 01.01.2024 по 30.04.2024, тобто нижчих, ніж просив позивач у заявці, внаслідок чого ПрАТ «Рівнеобленерго» зазнало збитків.

Відтак, у межах спірних правовідносин слід з`ясувати правову природу походження збитків через призму їх віднесення до категорій недотриманої вигоди через підприємницьку діяльність чи невідшкодовану заборгованість з різниці в тарифах на послуги з розподілу електричної енергії щодо яких законодавцем розроблені окремі процедури відшкодування/компенсацій витрат та передбачений різний механізм судового розгляду, що, відповідно, має вирішальне значення для оцінки діяльність НКРЕПТ, як Регулятора державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно із частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до частини другої цієї ж статті Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібно довести наявність елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) наявність протиправної поведінки, 2) факт понесення збитків, 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, 4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, включаються, зокрема: 1) додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; 2) неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; 3) матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема, невиконання або неналежне виконання установлених вимог, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 Цивільного кодексу України).

Відтак, під шкодою у розумінні вищенаведених норм права слід розуміти матеріальну шкоду, що виражається у зменшенні майна позивача в результаті порушення належного йому майнового права та втрати матеріальних цінностей на які останній вправі був розраховувати.

За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій чи бездіяльності цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями чи бездіяльністю і заподіяною шкодою.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Як вбачається із положень діючого законодавства "компенсація заборгованості з різниці в тарифах" не є збитками, які можуть бути відшкодовані в порядку статей 1166, 1173 Цивільного кодексу України.

Положеннями розділу IV Методики визначення та розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу, затвердженої постановою НКРЕКП від 25 лютого 2016 року № 236, встановлено, що при розрахунку тарифу до складу планованої тарифної виручки включається планований прибуток, який визначається з урахуванням необхідності фінансування компенсації витрат (збитків), яких зазнало підприємство, та інших обґрунтованих потреб фінансово-господарської діяльності суб`єкта господарювання, які не були включені до складу витрат структури тарифу і щодо яких Податковим кодексом України прямо не встановлено обмежень в частині коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, визначені відповідно до положень розділу III Податкового кодексу України.

Отже, законодавством врегульований порядок компенсації витрат ліцензіатів саме шляхом включення їх до складу витрат структури тарифу.

З урахуванням викладеного, суд погоджується з доводами відповідача про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення збитків.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, стягнення коштів у рахунок відшкодування шкоди відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" (вул. Князя Володимира, буд. 71,м. Рівне,Рівненська обл.,33013, ЄДРПОУ/РНОКПП 05424874)

Відповідач - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (вул. Сім`ї Бродських, 19,м. Київ,03057, ЄДРПОУ/РНОКПП 39369133)

Повний текст рішення складений 20 вересня 2024 року

Суддя Олег ГРЕСЬКО