Рішення № 121744897, 20.09.2024, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/12253/23

Провадження № 2/369/1844/24

РІШЕННЯ

Іменем України

20.09.2024 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі судових засідань Соловюк В.І.,

за участі

представника позивача ОСОБА_1

третьої особи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Боярської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про визначення додаткового строку про прийняття спадщини,-

ВСТАНОВИВ:

У серпня 2023 року позивач звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовом до Боярської міської ради про визначення додаткового строку про прийняття спадщини. Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки - ОСОБА_4 . Після її смерті відкрилась спадщина. В зв`язку з початком широкомасштабного вторгнення російської федерації на суверенну територію України, 03 березня 2022 року вона виїхала в евакуацію за кордон до Королівства Нідерланди. З 03 жовтня 2022 року по 16 грудня 2022 року перебувала у лікарні. Внаслідок хвороби до лютого 2023 року не працювала, а тому не мала коштів, щоб поїхати до України. Приїхавши до України, звернулась до державного нотаріуса Боярської державної нотаріальної контори Панікар В. із заявою про прийняття спадщини, однак отримала відмову через пропуск нею строку для прийняття спадщини. Вважає дані причини поважними.

Враховуючи вищевикладене просила суд визначити ОСОБА_3 додатковий строк для подання нею заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері ОСОБА_4 .

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 серпня 2023 року відкрито позовне провадження у справі, призначено підготовче провадження, витребувано у Боярської державної нотаріальної контори витяг зі спадкового реєстру про наявність чи відсутність спадкової справи після майна померлої ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

13 листопада 2023 року на виконання ухвали суду надійшла копія спадкової спрпави№105/2022 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

У підготовчому судовому засіданні 15 листопада 2023 року до участі у справі залучено у якості третьої особи ОСОБА_2

06 березня 2024 року надійшли пояснення третьої особи ОСОБА_2 . Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її бабуся ОСОБА_4 . 28 червня 2022 року вона звернулась до Боярської нотаріальної контори на відкриття спадкової справи, як особа, що постійно проживала та була зареєстрована з померлою за однією адресою. На випадок своєї смерті ОСОБА_4 залишила заповіт, посвідчений 01 вересня 2017 року державним нотаріусом Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області зареєстрований в реєстрі за №1-2723, за умовами якого належні їй частина житлового будинку АДРЕСА_1 та земельну ділянку 0,0322 га з кадастровим номером 3222410300:01:053:0081, розташовану за тією ж адресою заповіла ОСОБА_2 . Зазначає, що після того, як вийшов 6-ти місячний строк обумовлений законом на подання заяви про прийняття спадщини

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 березня 2024р. закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду.

У судовому засідання представник позивача позов підтримала, просила задоволити.

У судове засідання відповідач не з`явивсь, про час, день та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

У судовому засіданні ОСОБА_2 проти позову заперечувала, просила відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в розгляді справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 2Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2передбачено, що відповідно до статей55,124 Конституції Українитастатті 3 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно дост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно дост. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

При розгляді справи судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки - ОСОБА_4 , що підтверджується повторним Свідоцтвом про смерть від 18 квітня 2023 року серія НОМЕР_1 .

Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшли частина житлового будинку АДРЕСА_1 та земельну ділянку 0,0322 га з кадастровим номером 3222410300:01:053:0081, розташовану за тією ж адресою.

На випадок своєї смерті ОСОБА_4 залишила заповіт, посвідчений 01 вересня 2017 року державним нотаріусом Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області зареєстрований в реєстрі за №1-2723, яким частину житлового будинку АДРЕСА_1 та земельну ділянку 0,0322 га з кадастровим номером 3222410300:01:053:0081, розташовану за тією ж адресою заповіла ОСОБА_2 (своїй онуці).

За загальним правилом для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (стаття 1270 ЦК України).

Особливості спадкування під час воєнного стану, на сьогодні, регулюютьсяПостановою Кабінету Міністрів «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» від 28.02.2022 року № 164. Окрім того,Наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження змін до деяких нормативно-правових актів у сфері нотаріату» від 11.03.2022 № 1118/5, що набрав чинності 19.03.2022 року, були внесені зміни в порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженийнаказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5.

Так, перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 місяці.

Разом з тим, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №676/47/21 (провадження №61-8014св22) надано цікаву й неочікувану оцінку пункту 3постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - постанова КМУ №164).

Так, Верховний Суд, надаючи оцінку п. 3 постанови КМУ №164, вважає, що вона суперечить статтям1270,1272 Цивільного кодексу України, а тому не підлягає застосуванню. Вказали наступне.

Основним актом цивільного законодавства України єЦивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно доКонституції Українита цьогоКодексу(далі - закон). Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін доЦивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін доЦивільного кодексу України(частина другастатті 4 ЦК України).

Актами цивільного законодавства України є такожпостанови Кабінету Міністрів України. Якщопостанова Кабінету Міністрів Українисуперечить положенням цьогоКодексуабо іншому закону, застосовуються відповідні положення цьогоКодексуабо іншого закону (частина четвертастатті 4 ЦК України).

У доктрині приватного права зауважується, що ієрархія актів цивільного законодавства може базуватися на їх юридичній силі (вимір по вертикалі). Вона поширюється, по-перше, на співвідношення закону та підзаконних актів та, по-друге, на співвідношенняКонституціїта законів (як кодифікованих, так і інших (поточних)). Одночасно слід визнати існування ієрархії міжЦКяк кодифікованим законом та іншими (поточними) законами, що регулюють цивільні відносини. Ця ієрархія базується на визнанніЦКосновним актом цивільного законодавства (вимір ієрархії по горизонталі).

Стосовно виміру ієрархії актів цивільного законодавства по горизонталі, то встатті 4 ЦК Українизакріплюється пріоритет нормЦК(як основного регулятора приватних відносин) над нормами інших законів. Причому, що такий спосіб вирішення колізії нормЦКіз нормами інших законів, із констатацією пріоритету нормЦКнад нормами інших законів, підтримувався, зокрема, Конституційним Судом України (див. рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), Верховним Судом України (див. постанову Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, постанову Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15), Великою Палатою Верховного Суду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року в справі № 334/3161/17 (провадження № 14-188 цс 20).

Щодо виміру ієрархії актів цивільного законодавства по вертикалі, то встатті 4 ЦК Українивстановлено повний перелік нормативно-правових актів, якими можуть регулюватися цивільні відносини. КрімКонституції України,ЦК Українита інших законів України, цивільні відносини можуть регулюватися, за загальним правилом, лише такими підзаконними актами, як: акти Президента України, видані у випадках, установлених виключноКонституцією України;постанови Кабінету Міністрів України, що не суперечать положеннямЦК Українита інших законів України. Якщопостанова Кабінету Міністрів Українисуперечить положеннямЦК України, або іншому закону, мають застосовуватися відповідні положенняЦКабо іншого закону. Інші органи державної влади України та органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативні акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, установленихКонституцією Українита законом. Таким чином можливість видання актів цивільного законодавства на підзаконному рівні для зазначених органів суттєвим чином обмежена (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року в справі № 490/7071/16-ц (провадження № 61-25815св18).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття (стаття 1270 ЦК України).

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (стаття 1272 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (частина першастатті 1273 ЦК України).

Установити, що на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини (пункт 3постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Тлумачення вказаних норм, з урахуванням виміру ієрархії актів цивільного законодавства по вертикалі, свідчить, що: 1) правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюютьсяЦивільним кодексом України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України; 2) строк на прийняття спадщини по своїй сутності є присічним (статті1270,1272 ЦК), оскільки його сплив призводить до того, що спадкоємець вважається таким, який не прийняв спадщину. Тобто сплив строку «присікає» право на прийняття спадщини. Проте в законі, вочевидь з урахуванням сутності права на прийняття спадщини як майнового, передбачена можливість: за згодою самих спадкоємців, що прийняли спадщину, подати заяву про прийняття спадщини (частина другастатті 1272 ЦК України); для спадкоємця звернутися з позовною вимогою та за наявності поважної причини суд визначає додатковий строк на прийняття спадщини (частина третястатті 1272 ЦК України); 3) законодавець як устатті 1270 ЦК України, так і в інших нормахЦК України, не передбачає допустимості існування такої конструкції як «зупинення перебігу строку на прийняття спадщини» та можливості впостанові Кабінету Міністрів Українивизначати інші правила щодо строку на прийняття спадщини;

Отже, на думкуВерховного Суду, пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суперечить статтям1270,1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню.

Таким чином, найвищий суд у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики, відкидає можливість застосування 10-місячного строку на прийняття спадщини в умовах воєнного стану, передбаченого п. 3 постанова Кабінету Міністрів України №164, і наполягає на застосуванні 6-місячного строку, встановленогоЦивільним кодексом України(або на внесенні необхідних змін доЦК України).

Звертаючись до суду з позовом, позивачка вказала, що пропустила строки оскільки зв`язку з початком широкомасштабного вторгнення російської федерації на суверенну територію України, 03 березня 2022 року позивачка виїхала в евакуацію за кордон до Королівства Нідерланди. З 03 жовтня 2022 року по 16 грудня 2022 року позивачка перебувала у лікарні. Внаслідок хвороби позивачка до лютого 2023 року не працювала, а тому не мала коштів, щоб поїхати до України.

Згідно ст. ст.1268,1269,1270ЦКУкраїни спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її і протягом шести місяців з часу відкриття спадщини спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини.

Відповідно дост. 1272 ЦК Україниу разі, якщо спадкоємець протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Як роз`яснено Верховним Судом України у п. 26 постанови Пленуму від 30.05.2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування" суди відкривають провадження у справі за позовом особи про визначення додаткового строку для прийняття спадщини у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину, а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця за місцем відкриття спадщини, наявність обґрунтованоїпостановипро відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії. За наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину його вимоги про визначення додаткового строку про прийняття спадщини задоволенню не підлягають.

Статтею 1ЦПК Українивстановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Положеннями ст.17 Закону України "Провиконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"встановлено, що суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини, як джерело права.

Відповідно до ст.6Європейської конвенції з прав людинита основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 13 Конвенції визнається право на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі "Ілхан проти Туреччини" від 27 червня 2000 року при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру.

Ураховуючи вищевикладене,суд вважає,що позивачкою у справі не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини. А наведені нею причини пропуску цього строку не свідчать про наявність об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для вчинення дій, пов`язаних із прийняттям спадщини.

Так, пунктами 3.5, 3.23, 3.24 глави 10 «Видача свідоцтв про права на спадщину» Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, в окремих випадках, коли фізична особа не може з`явитися в зазначене приміщення, передбачено можливість надіслання заяви про прийняття спадщини поштою.

Таким чином, чинне законодавство України передбачає декілька варіантів порядку реалізації громадянами права подання заяви про прийняття спадщини. У випадку, якщо фізична особа за станом свого здоров`я або іншими причинами не має можливості прийти до нотаріальної контори, то така особа може запросити нотаріуса додому для особистого написання заяви у присутності нотаріуса або ж направити таку заяву поштою з обов`язковим засвідченням справжності підпису заявника.

Тобто, переважну більшість часу, який надається спадкоємцю для прийняття спадщини, на переконання суду, позивач мав можливість реалізувати своє право, але не зробив цього та не надав жодного доказу неможливості звернення до нотаріуса.

Сам по собі факт перебування за кордоном в лікарні, не може автоматично слугувати підтвердженням неможливості направлення заяви про прийняття спадщини протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини. У самій довідці (її перекладі) вказано, що ОСОБА_3 проходила лікування з 03 жовтня 2022 року по 16 грудня 2023 року. Але не вказано, що це було повністю стаціонарне лікування без виїзду та неможливістю комунікації. Крім того, у довідці на нідерландській мові дата лікування вказана «з 03-10-2022 по 05-10-2022».

Також суд критично оцінює посилання позивача на неможливість отримання послуг у консульській установі. Так, у своє листі посол роз`яснює порядок отримання послуг та зазначає, що дійсно велика кількість звернень громадян для отримання різноманітних послуг, але ті хто приходять всі отримують відповідні послуги. Суд звертає увагу, що сама ж позивачка мала можливість написати заяву до посла, вказати свою електронну пошту, а при цьому направити заяву про прийняття спадщини не мала можливості. Інших доказів позивач суду не надав, не заявив клопотань про їх витребування, у разі складнощів в їх отриманні.

Позивач не скористався жодним з зазначених способів реалізації свого права та окрім того, без поважних причин пропустив встановлений чинним законодавством строк для подання заяви про прийняття спадщини.

Отже, проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані докази в їх сукупності, оскільки позивач пропустив строк прийняття спадщини та взагалі не звертався до нотаріусу із заявою про прийняття спадщини, то суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позову.

За таких обставин, позовні вимоги позивача щодо визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є необґрунтованими, не доведеними належними доказами, твердження позивача спростовані зібраними доказами по справі. Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення поданого позову.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.263,264,265,268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

В задоволенні позовних вимогОСОБА_3 до Боярської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про визначення додаткового строку про прийняття спадщини відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 20 вересня 2024 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ