Рішення № 121741092, 19.09.2024, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/3247/24

Провадження № 2/309/834/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2024 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого - судді Піцура Я.Я.,

за участю секретаря судового засідання Росоха Д.І.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хуст справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , де третя особа без самостійних вимог на предмет спору Акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк», про визнання права власності на автомобіль,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на автомобіль.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 13.08.2021 він придбав автомобіль Renault Logan н.з НОМЕР_1 , синього кольору, номер кузова НОМЕР_2 , про що свідчить розписка ОСОБА_3 , за кошти які складали еквівалент 8600 доларів США. Згодом відповідач отримав кредит у АТ «Креді Агріколь Банк» де заставою фактично виступив його автомобіль. За ухвалою Хустського районного суду від 22.05.2024 розблоковано рахунки відповідача, але його авто залишається в розшуку, як майно на яке може бути звернуто стягнення. Пізніше він звернувся до приватного виконавця з проханням виключити авто з-під арешту, на що отримав відповідь, що дане авто було продано ОСОБА_2 на підставі боргової розписки і воно було знято з розшуку.

Посилаючись на викладене та приписи ст.ст. 219, 317, 319, 391, 392 ЦВ України, просить визнати за ним право власності на вказаний автомобіль.

Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 05.07.2024 відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання та залучено до розгляду справи Акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк», у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.

Відзиву на позов відповідач ОСОБА_3 не подавав.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав позов та просив його задовольнити. Зазначив, що ОСОБА_2 є власником автомобіля який продав йому ОСОБА_3 на підставі розписки. Також ОСОБА_3 надав довіреність на право користуватися та розпоряджатися автомобілем. На даний момент автомобіль перебуває у користуванні позивача. Просить суд визнати право власності за позивачем на автомобіль, оскільки є перешкоди у перереєстрації такого автомобіля через наявність значної кількості зобов`язань у ОСОБА_3 , у тому числі й по аліментах.

В судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з`явився подав заяву у якій визнає позов ОСОБА_2 та просить справу розглянути без його участі.

В судове засіданні представник третьої особи АТ «Креді Агріколь Банк» не з`явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся як учасник системи «Електронний суд».

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників справи, які не з`явилися.

Заслухавши думку представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 автомобіль Renault Logan н.з НОМЕР_1 , синього кольору, номер кузова НОМЕР_2 , 02.10.2018 року зареєстрований за ОСОБА_3 (а.с.6).

13.08.2021 ОСОБА_3 написав розписку про те, що він продав належний йому автомобіль Renault Logan н.з НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , ОСОБА_2 за кошти у розмірі 8600 доларів США, які отримав повністю (а.с.5). Оригінал даної розписки досліджено судом у судовому засіданні, і суд констатує, що такий повністю відповідає наданій позивачем копії.

Також убачається, що ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 22.05.2024 у справі №309/1365/24 задоволено частково скаргу ОСОБА_3 на рішення приватного виконавця Роман Р.М. та скасовано постанову приватного виконавця про арешт коштів боржника від 01.03.2024 ВВ №74323872. З ухвали убачається, що суд залишив чинним постанову про арешт рухомого та нерухомого майна ОСОБА_3 , у тому числі й спірного автомобіля, який перебував у заставі банку, мотивувавши це тим, що вимоги банку повинні задовольнятися у першу чергу за рахунок заставленого майна (а.с.10-13). Однак указана ухвала суду не набрала законної сили, про що міститься відмітка на ній, а тому суд не може брати її до уваги.

Окрім того листом приватного виконавця Роман Р.М, повідомлено представника позивача, що 29.05.2024 винесено постанову про зняття спірного автомобіля з розшуку, і що заборони щодо відчуження такого автомобіля приватним виконавцем не накладалося (а.с.9).

З цього приводу слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Частинами першою, третьою статті 334 ЦК України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першої статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина перша статті 639 ЦК України).

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правове регулювання відносин, пов`язаних із купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Закону України "Про дорожній рух", Закону України "Про автомобільний транспорт", Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200 (далі - Порядок № 1200), та Порядку № 1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки відповідних договорів.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 34 Закону України "Про дорожній рух" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, а також відсутності будь-яких обтяжень, у тому числі за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників. Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення. Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.

Згідно з частинами четвертою, шостою статті 19 Закону України "Про автомобільний транспорт" при державній реєстрації легкових автомобілів у реєстраційних документах роблять відмітку щодо їх призначення згідно з документами виробника (легковий, таксі, спеціалізований санітарний автомобіль екстреної медичної допомоги, автомобіль інкасації, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо). Порядок державної реєстрації транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.

Абзацами четвертим, шостим пункту 12 Порядку № 1200 передбачено, що оформлення на товарних біржах договорів купівлі-продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, здійснюється з використанням облікованих відповідно у територіальному органі з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ України і Держпродспоживслужбі бланків біржових угод. Оформлення договорів купівлі-продажу транспортних засобів може проводитися в територіальному органі з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ України.

Абзацом першим пункту 8 Порядку № 1388 встановлено, що державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність, для юридичних осіб - організаційно-розпорядчий документ про проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів та видана юридичною особою довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Не допускаються до державної реєстрації транспортні засоби з правим розташуванням керма (за винятком транспортних засобів, які були зареєстровані в підрозділах Державтоінспекції до набрання чинності Законом України "Про дорожній рух").

Також пунктом 8 Порядку № 1388 визначено перелік документів, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів і є підставою для їх реєстрації за новим власником. Такими документами є, зокрема, оформлені в установленому порядку договори, укладені на товарних біржах на зареєстрованих в уповноваженому органі Міністерства внутрішніх справ України бланках; укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах Міністерства внутрішніх справ України та центрах надання адміністративних послуг у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронна митна декларація, або видане органом доходів і зборів посвідчення про реєстрацію в уповноважених органах Міністерства внутрішніх справ України транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери.

Відповідно до абзацу першого пункту 33 Поряду № 1388 перереєстрація транспортних засобів проводиться в разі отримання свідоцтва про реєстрацію замість утраченого або непридатного для користування, зміни їх власників, місця реєстрації або найменування власників - юридичних осіб (крім зміни найменування юридичної особи у зв`язку із зміною типу акціонерного товариства або у зв`язку з перетворенням акціонерного товариства в інше господарське товариство), місця проживання або прізвища, власного імені, по батькові (за наявності) фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, а також у разі заміни номерних знаків, отримання чи перезакріплення індивідуальних номерних знаків, зміни кольору, переобладнання транспортного засобу чи заміни кузова, інших складових частин, що мають ідентифікаційні номери.

Отже, законодавцем визначений спеціальний порядок відчуження та набуття права власності на транспортні засоби, який невід`ємно пов`язаний з обов`язковою реєстрацією власником придбаного транспортного засобу у відповідних органах. Продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За правилами цієї статті позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Позивачем за вимогами про визнання права власності є власник - особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред`явлення позову).

Отже, враховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.

Відповідно до статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у випадку неможливості такого повернення (зокрема, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі) необхідно відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з частиною першою статті 219 ЦК України (на яку посилається позивач у своїй позовній заяві) у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним.

За правилами частини другої статті 219 ЦК України суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі.

Зазначена частина друга статті 219 ЦК України застосовується до правовідносин у разі, коли укладено односторонній правочин у встановленій законом письмовій формі, з усіма істотними умовами такого правочину, однак нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від волі такої особи.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оскільки суд може визнати дійсною лише угоду, яка за законом підлягала нотаріальному посвідченню, і сторони не дотрималися умов укладеного між ними договору щодо його нотаріального посвідчення, і зважаючи на те, що: 1) позивачем не ставиться питання про визнання договору купівлі-продажу дійсним; 2) договір купівлі-продажу автомобіля не є одностороннім правочином та не підлягає нотаріальному посвідченню - то суд вважає абсолютно безпідставним посилання позивача на приписи ст. 219 ЦК України.

Далі суд констатує, що сторони не дотрималися умов договору купівлі-продажу автомобіля щодо його державної реєстрації в територіальному сервісному центрі Міністерства внутрішніх справ України згідно з Порядком № 1388.

А отже, оскільки спірний автомобіль не було знято з обліку в уповноваженому органі Міністерства внутрішніх справ України та він зареєстрований за ОСОБА_3 , то на думку суду відсутній підстави для визнання права власності на такий автомобіль за позивачем, так як продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).

Сам по собі договір купівлі-продажу автомобіля укладений у формі розписки, не може бути підставою для набуття позивачем права власності на вказаний автомобіль.

Аналогічного висновку дійшов ВС у постанові від 26.07.2023 у справі № 166/817/22.

При цьому щодо заяви відповідача про визнання ним позову, то з огляду на те, що даний позов не ґрунтується на вимогах закону, суд відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України, відмовляє у прийнятті заяви про визнання позову відповідачем.

З урахуванням вищенаведеного у задоволенні позову ОСОБА_2 слід відмовити повністю.

Судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 78, 81, 258-259, 264-265 ЦПК України, ст.ст.328, 392 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , де третя особа без самостійних вимог на предмет спору Акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк», про визнання права власності на автомобіль відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 19 вересня 2024 року.

Суддя Хустського

районного суду: Піцур Я.Я.